Реферат: Товарні й фондові біржі

Реферат: Товарні й фондові біржі

Зміст

ВСТУП

1. Виникнення і розвиток бірж в Росії

2. Товарні біржі

3. Фондові біржі

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Вже не одне століття епіцентром ринкової економіки виступають біржі. За багато років їх успішного функціонування накопичено величезний досвід, дуже корисний сьогодні для нашої країни.

Перехід України до ринкової економіки зажадав не тільки зміни існуючого ринку, але й створення нових ринків, не властивих системі планової економіки. Це призвело до зміни традиційних і утворення нових форм торгівлі, послужило об'єктивною основою відродження в Росії біржової торгівлі та бірж - товарних, фондових, валютних.

Цей процес почався в нашій країні давно і триває, вже в новому своїй якості, до цих пір. В даний час, біржа є невід'ємною формує частиною російської економіки, формує гуртовий ринок, шляхом організації та регулювання біржової торгівлі. Створення та розвиток бірж в Росії стимулювало розвиток біржового законодавства, в якому можна виділити Закон "Про товарні біржі і біржової торгівлі" і Федеральний Закон "Про ринок цінних паперів".

Для розуміння сутності біржової діяльності в Росії на сучасному етапі, осмислення можливих шляхів її подальшого розвитку, становить інтерес розгляд питань, пов'язаних з виникненням і розвитком інститутів біржової торгівлі у світі і Росії XVIII - початку XX століття, а також стан біржової діяльності зарубіжних країн в даний час.

Біржі, будучи некомерційними організаціями, сприяють руху та обігу цінних паперів, товарів. На біржах в залежності від виду товару, попиту і пропозиції здійснюється встановлення цін на товари і курсів на цінні папери. Біржі відображають об'єктивну ситуацію на товарному, фондовому, валютному ринку та ринку праці (3, с. 126).

Біржа виникла в ХIII-ХV століттях в Північній Італії, але широке застосування в діловому світі отримала в ХVI столітті в Антверпені, Ліоні і Тулузі, потім в Лондоні і Гамбурзі. З ХVII століття біржі вже діяли в багатьох торгових містах європейських держав.

Під біржами малися на увазі будівлі, де збираються ділові люди і причетні до торгівлі особи для ведення переговорів і укладання оптових торгових угод у відповідності до встановлених правил. Перші біржі були лише товарні, значення яких полягало в тому, що вони замінили купівлю-продаж наявним товаром з рук в руки на покупку за зразками через біржових посередників.

Говорячи про Росію, треба зазначити, що становлення біржових установ безпосередньо пов'язано з Петром I, що ознайомився з діяльністю голландських бірж під час свого «стажерства» як корабела на верфях Нідерландів. Саме з ініціативи царя в Росії виникли перші торгово-маклерські установи. І воля реформатора заздалегідь той період, коли об'єктивна необхідність розширення товарно-грошових відносин заздалегідь створює механізм, який сприятиме цим процесам у Вітчизні.

Перша товарна біржа була заснована ще в 1703 році, але об'єктивні умови не сприяли її розвитку. Через двадцять років вольовим указом 1723 року государ наказував «приневолити» купців до відвідування цих нових комерційних установ (4, с. 237).

Таким чином, на відміну від Заходу, ініціатива створення біржі належала не торговцям, а державі.

1. Виникнення і розвиток бірж в Росії

Історія біржі в Росії налічує більше двох століть. Перша біржа в Росії виникла за ініціативою Петра I в Санкт-Петербурзі в 1724 році. Вона була загальною - товарно-сировинної з елементами торгівлі фондами. Санкт-Петербурзька біржа була створена за зразком Амстердамської.

Практично ціле століття Санкт-Петербурзька біржа залишалася єдиною в усій державі. Такий стан пояснювалося незначністю торгового обороту, примітивністю форм організації торгівлі.

На становленні біржового справи в нашій країні позначалися ті риси її історичного розвитку, які накладали відбиток на всі соціальні інститути, породжуючи відмінності від аналогічних інститутів країн Західної Європи, більш капіталістично зрілих.

Створення ж Московської біржі пов'язане з декретом Катерини II «Про затвердження плану побудови Гостиного двору з біржею при ньому», підписаного імператрицею в 1789 році. Проте практична діяльність Московської біржі, розташованої на Ільїнці, почалася лише після війни 1812 року. У числі перших російських бірж була Одеська, заснована в 1796 році.

Помітне розвиток біржового руху в Росії відбулося в 30-40-х минулого сторіччя, коли зростання фабрично-заводських і кустарних підприємств стимулював розширення торгово-ринкових відносин. У ці роки виникли біржі в Кремчуге, Рибінську, Нижньому Новгороді і інших торгових центрах Росії. Основним же періодом затвердження біржової діяльності в Росії були 60-70-ті роки, що безпосередньо було пов'язано зі сплеском економічного підйому в країні у зв'язку з реформами 1861 року, коли біржі виникли практично в усіх великих містах Росії.

Вся діяльність біржових установ регламентувалася положеннями Статуту. У ньому суворо визначалася процедура, умови та правила укладання угод, права та обов'язки учасників.

До 1917 року в Росії було зареєстровано 115 торгових і універсальних бірж і відповідне число біржових комітетів. Після Жовтневої революції діяльність біржових комітетів, як і самих бірж, була припинена: вони не вписувалися в теорію і практику «військового комунізму». Проте НЕП відновив біржі в правах. Перші товарні біржі в країні Рад виникли в кінці 1921 року (Вятская, Нижегородська), чотири місяці 1922 року були періодом найбільш швидкого зростання їх числа (10, с. 167).

До серпня 1922 року, коли вийшла постанова Ради праці і оборони про біржі, що стало основою їх існування, їх число досягло 50. До 1923 року їх налічувалося 79, а до 1924 р. - 96. Найбільше значення в біржовому обороті мала Московська товарна біржа, оборот якої досяг 39.3% всього біржового обороту, а потім Ленінградська (9.1%), Харківська (8.1%), на решту 109 бірж доводилося 43.5% біржового обороту (10, с. 171) .

Більшість бірж виникли як державні, кооперативні або державно-кооперативні. Проте в деяких випадках в зародженні брала участь приватна торгівля (так, Воронежська біржа виникла як «Об'єднана біржа державних, кооперативних та громадських установ і організацій та приватних підприємств»).

Оскільки юридична природа радянських товарних бірж викликала суперечки, роз'ясненнями комвнуторга від 18 січня і 17 лютого 1923 біржі були визнані громадськими організаціями. Як організації громадські, товарні біржі користувалися відносною незалежністю, встановлюючи внутрішню організацію і розпорядок роботи біржових інститутів - маклериата, арбітражної комісії та ін.

Основним принципом організації товарної біржі була виборність її органів. Комвнуторгу повідомлялися дані про особовий склад обраного біржового комітету. У цілому конкретні заходи діяльності бірж можна розбити на наступні групи: діяльність бірж як органу захисту інтересів торгівлі; створення центрального ринку, виявлення стану ринку та цін; сприяння розвитку більш високих форм торгівлі.

У 1930 році діяльність радянської біржі припинилася. Затверджуються в країнах тоталітарна командно-розподільна система не потребувала більш як у механізмі вільного ринкового регулювання. За плановими основами народного господарства стояла залізно регламентна примусова система контрольованого виробництва і розподілу, що тримає в руках свободу і права людини, його матеріальні і духовні потреби (10, с. 184).

Чергове відродження біржі в наші дні диктується життєвими вимогами повернутися нарешті до розумних методів господарювання. Першою Мосгорісполкомом 19 травня 1990р. була зареєстрована МТБ. Сьогодні в Росії вже близько 400 бірж різної спеціалізації, в тому числі біржа праці в Москві. У нашій країні найбільша кількість бірж, але обороти їх комерційної діяльності малі. Однак серед діючих бірж багато і великих, з відносно великим торговельним оборотом, в числі яких Російська товарно-сировинна біржа, Далекосхідна товарна біржа, Байкальська товарно-сировинна біржа, діяльність якої охоплює Читинську, Іркутську області та Бурятію, Всеросійська біржа АПК в Рязані і інші . Серед членів цих бірж великі промислові підприємства та зарубіжні фірми.

Сам факт вторинного відродження біржі після її ліквідації в 1930 р. - достатня підстава для твердження, що воно йде від самого життя як невідкладне явище насущних економічних потреб суспільства. Оптова біржова торгівля - перевірена століттями прогресивна форма комерційного посередництва. Цим шляхом йдуть всі цивілізовані народи. Немає сумніву, що, подолавши всі труднощі і перешкоди, і Росія не тільки практично реалізує цю форму комерційних відносин, але і сама включиться у світову систему біржової торгівлі.

2. Товарні біржі

Товарна біржа корпоративна, некомерційна асоціація членів корпорацій, що забезпечує матеріальні умови для купівлі-продажу товарів на ринку шляхом публічних торгів відповідно до правил і процедур, які забезпечують рівність для клієнтів і членів біржі (8, с. 340).

Товарні біржі здійснюють купівлю і продаж не товарів, а контрактів на їх поставку. На них продаються контракти на стандартизовані види товарів, які можуть бути продані великими партіями за зразками або технічному опису. На товарних біржах виявляються базисні ціни, які формуються під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Усі біржі є самостійними підприємствами і діють незалежно один від одного (5, с. 201).

Одні товари продаються і купуються лише на якійсь одній біржі, інші  на декількох; однак, розміри контрактів на один і той же товар і інші характеристики відрізняються один від одного на різних біржах.

До складу основних функцій товарної біржі повинні входити такі, як розробка стандартів на реалізовану через біржу продукцію, а також пакету типових контрактів по угодах купівлі-продажу, котирування цін, врегулювання виникаючих суперечок і інформаційна діяльність.

У своєму розвитку товарні біржі пройшли декілька ступенів від оптового ринку, де угоди відбуваються з наявними партіями товару до сучасного ф'ючерсного ринку.

Будь-яка товарна біржа має два основних напрямки діяльності: оптова торгівля з однієї сторони і котирування цін товарів з іншого. Зупинюся на останньому. У всіх зарубіжних країнах біржова діяльність поряд з банківською і грошовою системою служать об'єктом державного регулювання. Це не випадково. У ринковій економіці при відсутності прямого директивного втручання в підприємницьку діяльність саме біржі є інструментом непрямого, але дуже істотного впливу на бізнес. Незважаючи на те, що на біржі контролюється невелика кількість товарів, більшість з них носить стратегічний характер. Тому ті ціни, які на біржі в умовах вільного ціноутворення відбивають рух ринку того чи іншого товару, служать своєрідним індикатором стану економіки країни.

Сьогодні між найбільшими товарними біржами налагоджені інформаційні зв'язки. Це сприяє вирівнюванню цін і формуванню єдиного світового ринку.

Члени біржі на локальному рівні можуть бути будь-які юридичні особи: державні, кооперативні, посередницькі (брокерські) фірми, банки, іноземні, спільні та інші підприємства і організації, що здійснюють придбання, продаж і обмін товарів (6, с. 312).

Членство на біржі дає право торгувати в її залі. Члени біржі можуть голосувати на зборах і на різних біржових виборах і брати участь в роботі комітетів. Існує безліч таких комітетів  від комітету підготовки та навчання до комітету регулювання торгівлі комітетів торгового залу. Крім цього, члени біржі проходять програми навчання і перепідготовки, одержують всебічну біржову інформацію і можуть користуватися бібліотечним та інформаційним центром.

Організація вважається прийнятою в члени біржі, якщо за це проголосувало кваліфікована більшість засновників і проста більшість підприємств і організацій-претендентів. Голосування проводиться після оцінки фінансового стану претендента (6, с. 325).

Члени біржі зобов'язані внести вступний внесок, який повертається їм у разі виходу зі складу біржі. Прийом нових членів біржі здійснюється загальними зборами засновників і членів біржі. Члени біржі платять щорічний членський внесок, але звільняються від усіх загальних зборів, стягнутих з учасників біржових торгів.

Члени біржі мають право:

• брати участь в управлінні біржею в порядку, передбаченому статутом

• вносити на розгляд керівних органів біржі пропозиції з метою поліпшення організації торгівлі

• брати участь у загальних зборах з правом вирішального голосу

• користуватися інформацією та іншими видами біржових послуг.

Члени біржі несуть майнову відповідальність за результатами господарської діяльності біржі в розмірі внесених ними коштів.

До складу підрозділів біржі входять:

• Ревізійна комісія  здійснює ревізію фінансової діяльності біржі; підготовку звіту для заслуховування на загальних зборах засновників і членів біржі; надання консультацій організаціям і особам.

• Арбітражна комісія  судовий орган біржі.

• Котирувальна комісія  робочий орган, головним завданням якого є підготовка до публікації біржових котирувань і аналізу руху цін.

• Комісія з торгової етики  здійснює контроль за виконанням правил торгів на біржі.

• Комісія з прийому членів біржі  розгляд заяв про прийом нових членів біржі, аналіз фінансового стану претендента.

Серцем товарної біржі є біржовий зал, де продавці та покупці (самі або за допомогою брокерів) здійснюють біржовий торг, побудований за принципом подвійного аукціону - підвищуються цін у покупців і знижуються у продавців (7, с. 112).

Біржовий торг - це велика кількість аукціонів, які відбуваються в одному місці практично одночасно (8, с. 454).

Біржові угоди укладаються в спеціально відведеному місці. Оскільки торгівля ведеться відразу декількома видами товарів, то для кожного виду товару відведено окремий зал або в одному залі кілька секцій, стать яких нижче підлоги залу, тому вони звуться "ямами". У кожній ямі торгують одним видом товару.

Ціна призначається шляхом її вигуку. При однаковій ціні товар швидше дістанеться тому, хто голосніше викрикнув ціну, тому голосові дані мають чимале значення. Крик для підстраховки дублюється за допомогою спеціальної системи жестів. Жест є мовою брокера. Сигналами пальців рук брокери обмінюються інформацією про те, скільки типових контрактів вони готові купити або продати (6, с. 219).

Розпорядження про купівлю або продаж товару надходять безпосередньо членам біржі в торговий зал по телефону. Замовники можуть супроводжувати своє розпорядження інструкціями, наприклад мінімальною або максимальною ціною, кількістю і т. д. На замовленні проставляється час надходження, після чого він доставляється розсильним брокеру-продавцю в яму. Сама яма розбита на декілька секцій, в кожній з яких укладаються угоди на певний місяць року.

Уклавши угоду, маклер вносить в спеціальний бланк код свого контрагента, час укладення угоди, місяць поставки, ціну та обсяг товару. Ці дані передаються присутнім в кожній ямі брокерам-продавцям і брокерам-покупцям і комп'ютерну систему обліку. Інформація про ціну надходить на табло торгового залу біржі, а також передається на інші біржі і біржових службам інформаційних компаній.

У міру діяльності товарних бірж визначилися основні дійові особи - це біржові маклери і брокери.

Маклер - посередник, що здійснює за дорученням і за рахунок клієнтів виявлення попиту і пропозиції, а також роботу щодо узгодження умов угоди, її оформлення і реєстрації від імені біржі. Маклер надає брокерам можливість для здійснення торгових операцій.

Функції маклера:

• оформлення угод

• контроль за виконанням обома сторонами договірних зобов'язань

• прийняття заходів щодо безумовного виконання вимог покупців або продавців у разі відмови однієї із сторін виконувати переддоговірні зобов'язання

• здійснення експертизи партій товарів, що надходять на біржовий торг

Брокери здійснюють посередницькі послуги при здійсненні операцій купівлі-продажу, як на біржі, так і поза її від імені члена чи клієнта біржі, за їхній рахунок. Вони всебічно знають кон'юнктуру ринку, можливості закупівлі і збуту продукції, спеціалізуються на досить вузькому асортименті товарів. Завдання брокера полягає в тому, щоб допомогти включити товар у загальний ринковий оборот.

У той же час кожен бажаючий теж має право укладати угоди на біржі від свого імені і за свій рахунок як особисто, так і через професійних посередників в особі біржових маклерів і брокерських контор.

Виключним правом організації подібних контор повинні користуватися члени біржі. На закритих товарних біржах угоди полягають тільки між біржовими маклерами і брокерами, що представляють інтереси і виступають від імені, як учасників біржі, так і разових відвідувачів. На відкритих біржах контракти можуть укладати і клієнти біржі як самостійно, так і через своїх посередників.

Успішна діяльність товарних бірж знаходиться в прямій залежності від брокерських контор. Брокери отримують доход в основному не від членства на біржі, а від власної посередницької діяльності. Чим більше брокер провів угод, тим велику одержить комісію (7, с. 58).

Біржова котирування являє собою фіксацію фактичних контрактних цін і введення типової ціни по біржових угодах за визначений період часу (як правило, біржовий день). Це орієнтир при укладанні угод і поза біржею. За результатами торгів Котирувальна комісія вводить так звану типову ціну. Вона виявляється найбільш ймовірної в силу виключення впливу випадкових факторів. По суті це ціна переважної реалізації. При великій кількості угод вона обчислюється як середня. Вихідним матеріалом для котирування служить інформація про контрагентів угоди, а також про ціни, за якими вони бажали б придбати (продати) даний товар (7, с. 89).

Арбітражна комісія - своєрідний суд, який не є вищою судовою інстанцією. Природно, цей орган не повинен залежати від кого б то не було, тому його членами не можуть стати учасники та відвідувачі біржі (8, с. 534). Арбітражна комісія вирішує спірні питання, пов'язані з:

• продажем контрактів

• проведенням торгів

• дотриманням законодавства і правил

• безпосереднім виконанням контрактів.

Поряд з цим комісія може доводити до відома учасників біржі інформацію про клієнтів, які не виконують взяті на себе зобов'язання.

Біржова торгівля не може існувати без торговельної інформації. Багато біржі випускають свої інформаційні видання. У біржових бюлетенях публікуються котирувальні таблиці, ринкові ціни, попит і пропозиція. Ці бюлетені служать сполучною ланкою всієї біржової мережі, що досягається шляхом обміну бюлетенями між біржами.

3. Фондові біржі

Фондова біржа - це організований, регулярно функціонуючий ринок цінних паперів та інших фінансових інструментів. Вона являє собою механізм, надзвичайно важливий для організації підприємницької діяльності та для функціонування сучасної ринкової економіки в цілому (8, с. 436).

Фондова біржа створюється у формі некомерційного партнерства. Основна мета її діяльності в створенні сприятливих умов для широкомасштабної та ефективної торгівлі цінними паперами. Фондова біржа організує торгівлю тільки між членами біржі. Інші учасники ринку цінних паперів можуть здійснювати операції на біржі винятково через посередництво членів біржі.

Членами фондової біржі можуть бути будь-які професійні учасники ринку цінних паперів, які здійснюють діяльність відповідно до закону (2, гл. 2).

Порядок вступу в члени фондової біржі, виходу і виключення з членів фондової біржі визначається фондовою біржею самостійно на підставі її внутрішніх документів. Фондова біржа має право встановлювати кількісні обмеження числа її членів. Нерівноправне становище членів фондової біржі, тимчасове членство, а також здача місць в оренду та їх передача в заставу особам, які не є членами даної фондової біржі, не допускаються.

Фондова біржа зобов'язана забезпечити гласність і публічність проведених торгів шляхом оповіщення її членів про місце і час проведення торгів, про список і котирування цінних паперів, допущених до обігу на біржі, про результати торгових сесій, а також надати іншу інформацію.

Операторами фондової біржі виступають банки, інвестиційні та фінансові компанії і фонди, брокерські контори.

Завдання фондової біржі:

1. Створення постійно діючого ринку, тобто фондова біржа централізує місце, де може проходити як продаж цінних паперів їх першим власникам, так і вторинна їх перепродаж;

2. Виявлення рівноважної біржової ціни. Виконання цього завдання можливе в силу того, що біржа збирає велику кількість як продавців, так і покупців, що дозволяє виявити прийнятну вартість (ціну) конкретних цінних паперів;

3. Акумуляція тимчасово вільних грошових коштів і сприяння в передачі прав власності;

4. Забезпечення гласності, відкритості біржових торгів. Біржа відповідає за централізоване поширення біржової інформації;

5. Забезпечення гарантій виконання угод, укладених в біржовому залі. Виконання цього завдання досягається тим, що біржа гарантує надійність цінних паперів, які котируються на ній;

6. Розробка етичних стандартів, кодексу поведінки учасників біржової торгівлі. Біржа повинна контролювати розроблені нею стандарти і кодекс поведінки, застосовувати штрафні санкції аж до припинення діяльності або позбавлення ліцензії у разі їх необхідності.

Торгівля цінними паперами може бути організована самим різним чином, а зустрічі продавців і покупців для укладання угод купівлі-продажу може відбуватися на різних майданчиках.

Організація фондового ринку пройшла шлях від так званого «вуличного» (дикого) ринку цінних паперів до фондової біржі та сучасних систем торгівлі цінними паперами.

Фондова біржа є однією з найбільш розвинутих форм організації торгівлі цінними паперами. Біржовий ринок є інституційний організований ринок, на якому звертаються цінними паперами високої якості і на якому операції здійснюють професійні учасники ринку цінними паперами (9, с. 278).

Значення біржових і позабіржових ринків в організації торгівлі цінними паперами, їх співвідношення в різних країнах неоднакове. В одних державах торгівля поза бірж не відіграє суттєвої ролі, а в інших - навіть заборонена. У той же час у ряді країн в позабіржовому обороті перебуває значна маса цінних паперів.

Хоча в країнах з розвиненою ринковою економікою фондові біржі все ще грають велику роль в організації обігу цінних паперів, тим не менше, значення біржі постійно знижується. Все більш рішуче заявляють про себе нові форми організації позабіржового обороту з використанням комп'ютерної техніки та каналів зв'язку, де переважна більшість торговельних угод з державними цінними паперами виробляється через комп'ютерні екрани або за допомогою телефонів, телексів і без біржових посередників.

Характерними рисами комп'ютеризованого ринку є:

• відсутність фізичного місця, де зустрічаються продавці і покупці, і, отже, відсутність прямого контакту між ними;

• повна автоматизація процесу торгівлі і його обслуговування; роль учасників ринку зводиться в основному лише до введення своїх заявок на купівлю-продаж цінних паперів в систему торгів.

Історія фондового ринку в Західній Європі та США налічує більш ніж три століття. Організований ринок цінних паперів в Росії існує всього 10 років.

Радянська економіка протягом боргового часу була економікою дефіцитної, тобто грошовий попит перевищував товарне пропозицію у формі засобів виробництва і предметів споживання.

Поява біржових структур стало однією з напрямів вкладення надлишкових коштів. Відмінною рисою найбільших бірж РФ завжди була їхня універсальність, тобто на одній і тій же біржі відбуваються операції товарні та фондові.

Формування бірж в РФ здійснювалося в умовах відсутності нормативно-правової бази, а також в умовах нестабільної економіки та спаду виробництва і було пов'язане з великим ризиком для інвесторів. Ситуація на біржі характеризувалася злетом і падінням заробітків. Зараз у РФ біржі вже пройшли ряд етапів:

• відродження;

• швидке зростання;

• спад біржової активності;

• реорганізація бірж (цей етап передбачає виживання в ринкових умовах).

біржа товарна фондова торг

Висновок

У порівнянні з західними, російські біржі мали певною специфікою. Їх відрізняв, по-перше, низький рівень біржової техніки, що було пов'язано з нерозвиненістю інфраструктури (залізничний транспорт, елеватори, склади і т. п.).

По-друге, в силу того, що російське купецтво являло собою розмиту, аморфну ​​масу, біржі брали на себе функцію представництва їхніх інтересів. У багатьох біржових статутах прямо вказувалося на це. Жодна із західних бірж не виконувала цієї функції, бо представництво інтересів купецтва в цих країнах здійснювалося через купецькі палати, які були створені в результаті тривалої політичної і економічної боротьби підприємців за свої цілі.

По-третє, повсякденне ставлення до бірж у Росії завжди було неоднозначним. Часто переважала думка, що біржа - це місце, куди порядній людині ходити ганебно.

По-четверте, спостерігалося підвищену увагу до вітчизняних бірж з боку держави.

Росія належала до числа тих країн, де саме через відсталість політичного правосвідомості всіх верств і класів, що обумовлювалося нерівномірністю економічного розвитку різних сфер народного господарства та збереженням багатоукладності, роль політичної влади в економіці в цілому, і в розвитку біржового справи зокрема, була порівняно велика. У 1895 р. при Міністерстві фінансів була створена комісія для складання нормального біржового статуту замість діяли розрізнених статутів окремих бірж. Комісія виробила проект, але він не був затверджений, тому що проведення однаковості в діяльності бірж перешкоджали різний характер фондових і товарних операцій, а також строкатість умов і звичаїв біржового торгу в різних місцевостях. У кінцевому рахунку, уряд обмежився реформою лише на Петербурзькій біржі. У червні 1900 р. цар затвердив думку Комітету міністрів про заснування її фондового відділу, а на початку 1901 р. - правила для цього відділу. Для товарно-сировинних бірж законодавці обмежилися виданням Статуту торгового, в якому були зведені раніше прийняті акти та затверджені статути товарно-сировинних бірж. При цьому залишилися деякі суперечливі положення, наприклад, що стосуються визначення сутності і завдань цих бірж. З плином часу Статут торговий поповнювався новими статтями.

Дотримуючись західноєвропейської традиції, уряд в частині законодавства про фондовий відділі взяло за еталон німецьке біржова право і в деякій частині - практику організації фондовій біржі у Франції.

Будучи самоврядними організаціями, всі російські загальні біржі в порядку нагляду були підпорядковані Міністерству торгівлі і промисловості - його відділу торгівлі, фондовий ж відділ Петербурзької біржі був підпорядкований Міністерству фінансів за Особливої ​​канцелярії по кредитній частині, причому остання була майже повним господарем на Петербурзькому фондовому ринку.

Такий поділ було викликано різної роллю цих двох типів біржі в економічному житті. Фондовий відділ до певної міри був схожий на західноєвропейську фондову біржу в її німецькому варіанті. Його діяльність найбільш безпосередньо впливала на структурну перебудову великого капіталістичного виробництва з урахуванням умов, коли в світовому господарстві посилено йшов процес створення монополій, захопив і Росію; зростання фінансового капіталу різних промислових синдикатів, концернів і т. д. І уряд прагнув тримати все, що відбувається там під своїм контролем.

Підставою для цього було те, що фондовий відділ був зосередженням обороту з облігаціями державних позик, і фінансове відомство ставило своїм завданням забезпечити тут інтереси держави. Так, дійсними членами відділу могли бути тільки російські піддані. Вибрані загальними зборами біржі члени ради відділу з числа дійсних його членів затверджувалися на посаді міністром фінансів. Він же за поданням ради відділу призначав фондових маклерів і стверджував правила про порядок укладання біржових угод. Представники Міністерства фінансів брали участь у діловому обороті - в угодах з фондами та валютою за рахунок Державного банку або Державного казначейства. У той же час фондовим маклерам було заборонено здійснювати операції у відділі за власний рахунок.

У порядку нагляду два представники Міністерства фінансів були присутні з правом голосу в котирувальної комісії (комісії, що виводила біржові ціни на фондові папери і валюту на даний день торгу) при складанні бюлетеня і в раді відділу при обговоренні питання про допущення паперів до котирування у фондовому відділі. Ці заходи повинні були перешкоджати спробам недобросовісно впливати на котирування, тобто контролювати і обмежувати біржову спекуляцію цінними паперами і валютою. Тим самим російська фондова біржа як посередницька організація втрачала здатність бути самим точним вимірювальним інструментом для цінності паперів, що перебувають в обігу. Імперіалізм з його монополіями, проникаючи в Росію, з перших кроків і в самій важливій сфері приймав форму злиття інтересів чиновництва і найбільшої буржуазії, "союзу біржі з урядом". У той же час зростання ролі найбільших банків також впливало на діяльність біржі, породжувало явища монополізму. Встановлення монопольних цін на фондові папери знижувало роль біржової спекуляції в процесах мобілізації і концентрації капіталів, в залученні до них середнього і дрібного виробництва. Для Росії це було особливо несприятливо, тому що саме ці підприємства, що перебували на більш ранніх стадіях капіталістичного розвитку (наприклад, численні мануфактури, промисли) становили чисельну більшість.

Чиновницько-бюрократичний контроль уряду над фондовим відділом Петербурзької біржі сприяв корпоративним інтересам певних урядових і ділових кіл, посилював нерівномірність капіталізації суспільних відносин в країні і в той же час не міг бути дієвим інструментом боротьби зі спекулятивними аферами.

Подібна суперечливість спостерігалася і в розвитку товарно-сировинних бірж, які ще й на початку XX ст. переживали перший етап свого розвитку. Про це, зокрема, свідчила вже згадана невдала спроба уряду скласти проект нормального біржового статуту. Більшість товарно-сировинних бірж брало за зразок статути Петербурзької біржі, затверджені ще в 1831 і 1832 роках. Певне розуміння ролі і місця товарних бірж в економічній структурі країни так і не було вироблено аж до початку першої світової війни. І це було одним з основних показників як недостатності капіталізму в країні, незважаючи на вже з'явилися могутні монопольні структури, так і слабкості товарної біржі як необхідного інструменту формування ринкової економіки. Органи місцевого самоврядування дивилися на біржі дуже вузько. З їхньої точки зору, створення бірж повинне було лише сприятиме впорядкуванню та регулювання місцевої торгівлі, доставляючи купцям і промисловцям необхідні відомості. У підсумку всіх регламентацій біржі утвердилася наступна організаційна схема бірж в Росії. Керівні органи включали біржове товариство (члени і відвідувачі біржі), біржову адміністрацію, біржовий Маклеріат, третейські суди (чи арбітраж), котирувальні, експертні та інші комісії. Біржове товариство було вищим керівним органом даного інституту. Його робота будувалася на демократичних принципах, найважливіші питання вирішувалися лише колегіально. Право присутності на біржі визначалося особливим квитком і оплачувалося відповідним збором за загальним правилом. Придбання цих прав було пов'язане з володінням торговою фірмою, рекомендаціями певного числа членів біржі і наявністю вільних місць. Як правило, прийом нових членів проводився біржової адміністрацією.

Її головною фігурою був біржовий комітет. У його завдання входили: здійснення дисциплінарного нагляду за членами біржі та її відвідувачами, а також офіційними маклерами; визначення часу проведення біржових зборів, прийом нових членів і допуск відвідувачів; встановлення і зміна правил біржової торгівлі; керівництво біржовим персоналом та її канцелярією; керівництво виборами і загальними зборами біржового товариства; складання курсових бюлетенів, призначення офіційних маклерів; організація третейського суду; підготовка висновків за запитами уряду і збудження клопотань перед ним. На формування біржового комітету суттєво впливав організаційно-економічний статус біржі (корпоративний або державний).

Біржове законодавство, як правило, включало ряд положень, що стосуються маклерів. Під присягою вони брали на себе певні обов'язки: дотримання інтересів сторін без переваги якій-небудь однієї з них, обмеження своєї діяльності лише маклерство, присутність на біржі у визначені години і т. д. Порушення цих обов'язків тягло за собою дисциплінарну відповідальність.

Прагнення автономно регулювати внутрішні конфлікти реалізовувалося в інституті третейських судів. Спори, що виникали через угод, що укладаються на біржі, розглядалися біржовим третейським судом, за винятком випадків, коли їх розгляд загальним судом не розглядалося у спеціальній угоді. Третейські суди могли розглядати і інші розбіжності з операцій, які виходять за межі біржі, але лише за наявності взаємної згоди сторін спору. Склад і порядок виборів третейських судів встановлювали засновники біржі. Експертні комісії висловлювали компетентну думку з приводу якості товарів, що представляються на біржу

Кількість бірж, аукціонний принцип торгівлі, біржовий бартер, продаж одиничних або дрібносерійних партій товарів і послуг - основні риси, властиві тільки біржовій системі Росії. Вони пов'язані, перш за все, з незвичайною економічною ситуацією в країні, що склалася сьогодні.

Перш за все, виникнувши з державної власності, біржі самі перетворилися на каталізатор її перетворення в приватну.

Статутний капітал біржі складався з фінансових ресурсів колишніх державних структур, а також грошових коштів приватних юридичних осіб, вона вже не мала характер держвласності, а являла собою типову ринкову структуру, що діє на свій страх і ризик.

Слід зазначити, що розвиток біржової діяльності створює сприятливі умови для іноземних інвестицій, які збагатять ринок які користуються попитом товарами.

Розвиток біржової справи передбачає масовий приплив кваліфікованих кадрів, стимулює розвиток теорії біржової справи.

В даний час практично створена відповідна законодавча база, яка визначає порядок організації бірж, їх функціонування, використання капіталу. За допомогою Закону РФ "Про товарні біржі і біржової торгівлі" та Федерального Закону РФ "Про ринок цінних паперів" встановлено порядок державного регулювання діяльності товарних і фондових бірж, створені спеціальні органи державного контролю, до яких відносяться Комісія з товарних бірж і Федеральна комісія з ринку цінних паперів.

Підводячи підсумки, можна виділити наступні позиції біржового руху в країні:

• наростання економічної потужності великих спеціалізованих бірж;

• стандартизація і типізація правил біржової торгівлі, біржових контрактів і брокерської документації;

• зростання числа фондових і валютних бірж;

• наростання форвардних і ф'ючерсних угод;

• поступова відмова від бартерних угод і аукціонних принципів торгів;

• страхування біржових угод, перетворення біржових структур у некомерційні організації;

• формування єдиного біржового простору в країні;

• деталізація біржового законодавства.

Таким чином, біржовий інститут зачіпає багато основні сфери ринкової економіки, роблячи істотний вплив на розвиток законодавства у сфері підприємництва. Тому його становлення і розвиток може і повинна розглядатися в контексті проведених Російською Федерацією демократичних перетворень.

Список використаної літератури

1. Закон РФ від 20.02.1992 р. № 2383 - 1 "Про товарні біржі і біржової торгівлі"

2. Федеральний закон від 22.04.1996 р. № 39 - ФЗ "Про ринок цінних паперів"

3. Авіліні І. В. Біржа - правові основи організації та діяльності: Підручник для вузів. - М: Економіка і право, 2009. - 464 с.

4. Альохін Б. І. Ринок цінних паперів. Введення у фондові операції: Підручник. - М.: Прогрес, 2008. - 479 с.

5. Біржова діяльність: Підручник / за ред. А.Г. Грязнова. - М.: Фінанси і статистика, 2009. - 233 с.

6. Галанін В. А. Біржове справа: Підручник для вузів. - М.: Фінанси і статистика, 2008. - 345 с.

7. Дегтярьов О. І. Біржове справа: Підручник. - М.: ЮНИТИ, 2007. - 297 с.

8. Корельський В. Ф. Біржовий словник у 2 томах. - М.: Міжнародні відносини, 2008. - 650 с.

9. Салін В. М. Біржова статистика. - М.: ЮНИТИ, 2009. - 328 с.

10. Яковлєва А. А. Біржі в СРСР. - М.: Прогрес, 2007. - 225 с.