Реферат: Проект фотокомплексу для зйомки індивідуального портрету в умовах павільйону на чорно-білі малоформатні матеріали. Річний об'єм 40 000 замовлень

Реферат: Проект фотокомплексу для зйомки індивідуального портрету в умовах павільйону на чорно-білі малоформатні матеріали. Річний об'єм 40 000 замовлень

КИЇВСЬКИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ТЕХНІКУМ

ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ

ТЕМА: Проект фотокомплексу для зйомки індивідуального портрету в умовах павільйону на чорно-білі малоформатні матеріали.  Річний об’єм 40 000 замовлень.

Дипломник:                                      Орлов Денис Володимирович

Консультанти:

по технологічній частині:   Федоров Ю. Ю.

по економічній частині:      Олещенко Л. В.

по графічній частині:           Форноляк Е.Б.

КИЇВ – 1999 р.

КИЇВСЬКИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ТЕХНІКУМ

ЗАВДАННЯ

на дипломний проект

студенту 5 курсу, спеціальність  5.02.02.04. гр.Ф5-76

Орлов Денис Володимирович

Тема: Розробити проект фотокомплексу для зйомки індивідуального портрету в умовах павільону на чорно-білі  малоформатні фотоматеріали.  Річний об’єм реалізації 40 000 замовлень

ОБ’ЄМ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ

ВСТУП.

1. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА.

1.1.Визначення номенклатури, видів та об’ємів робіт. 1.2. Розрахунок негативних та позитивних фотоматеріалів. 1.3. Розрахунок хімікатів 1.4. Розрахунок чисельності виробничого персоналу. Режим роботи підприємства. 1.5. Розрахунок сріблоутримуючих відходів. 1.5.1. Розрахунок загальної кількості срібла, що підлягає поверненню 1.6. Розрахунок і спеціфікація технологічного обладнання. 1.7. Розрахунок виробничих приміщень.

2. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

2.1. Техніка і технологія виконання фотозйомочних робіт

2.1.1. Вибір плану, масштабу зображення. 2.1.2. Вибір точки зйомки, ракурсу, положення перед камерою. 2.1.3. Вибір фону. 2.1.4. Тональне рішення знімку. 2.1.5. Світове рішення знімку. 2.1.6. Емоційна підготовка портретуємого.

2.2. Техніка та технологія викрнання фотолаботаторних робіт

2.2.1. Особливости негативного процесу. 2.2.2. Особлиіості позитивного процесу.

3. ГРАФІЧНА ЧАСТИНА

3.1. План-схема. М 1:100 формат А-3

3.2. План-схема. М 1:50 формат А-1

4. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

4.1. План виробництва та реалізації послуг. 4.2. План по праці і заробитній платі. 4.3. Розрахунок річного фонду персоналу підприємства. 4.4. План по собівартості прибутку та рентабельності. 4.4.1. Розрахунок собівартості. 4.4.2. Розрахунок прибутку. 4.4.3. Розрахунок рівня рентабельності. 4.5. Розподіл прибутку. 4.6. Основні техніко-економічні показники підприємства. 4.7. Висновки

5. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

ЛІТЕРАТУРА

Керівник дипломного проектування  Федоров Ю.Ю.

Розглянуто предметною комісією_______________

Протокол______від_________Голова_________________________

Дата видачі дипломного завдання______________________

Зміст

ВСТУП

1.   РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

1.1.     Визначення номенклатури, видів та об’ємів робіт

1.2.     Розрахунок  негативних та позитивних матеріалів

1.3.     Розрахунок чисельності виробничого персоналу. Режим роботи підприємства

1.4.     Розрахунок хімікатів та матеріалів

1.5.     Розрахунок сріблоутримуючих відходів

1.6.     Розрахунок і специфікація технологічного обладнання

1.7.     Розрахунок виробничих приміщень

2.   ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

2.1.     Техніка і технолгія виконання знімальних робіт

2.1.1.        Вибір плану, масштабу зображення

2.1.2.        Вибір точки зйомки, ракурсу положення перед камерою

2.1.3.        Вибір фону

2.1.4.        Тональне рішення знімку

2.1.5.        Світове рішення знімку

2.1.6.        Ємоційна підготовка портретуємого

2.2.     Техніка та технологія фотолабораторних робіт

2.2.1.        Особливості негативного процесу

2.2.2.        Особливості позитивного процесу

2.3.     Забезпечення якості продукції та культури обслуговування

2.4.     Техніка безпеки і протипожежні заходи

3.   ГРАФІЧНА ЧАСТИНА

3.1.     План-схема фотокомплексу М 1:100 формат А3, міліметрівка

4.   ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

4.1.     План виробнацтва та реалізації послуг

4.2.     План по праці і заробітній платі

4.3.     Розрахунок річного фонду заробітної плати персоналу підприємства

4.4.     План по собівартості прибутку та рентабельності

4.4.1.        Розрахунок собівартості

4.5.     Розподіл прибутку

4.6.     Основі техніко-єкономічні показники підприємства

5.   ПРАКТИЧНА ЧАСТНА

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

          Розвиток фотопослуг у комплексі галузей побутового обслуговування населення передбачає більш повне забеспечення підприємств цієї сфери високо квалифікованними фахівцями. Оскільки працівники фотогалузі мають безпосередній контакт  з замовниками, вони повинні мати знання з психології, навички з обслуговування замовників.

Функції фотопослуг (технологічні, соціально-економічні, естетичні) тісно пов’язанні із зростанням культурного рівня населення. Це в свою чергу зумовлює підвищення вимог до якості культури обслуговування, більш повного задоволення потреб у фотокінороботах, збільшення їх кількості, розширення асортименту, підвищення художнього рівня.

Удосконалення технологічної функції передбачає застосування механізованного устаткування, потокових ліній для обробки кінофотоматеріалів і виготовлення фотовідбитків. Це сприяє створенню фотозображень високої якості, скороченню строків їх виконання.

У сучасних умовах, коли більш доступною і більш массовою стала кольрова фотографія, чорно-біла переходить в ранг елітної фотографії. Способ реєстрації в кольрі різноманітних явищ є кольорова фотографія. Її застосовують для створення високохудожніх знимків, чорно-біла художня фотографія надає знимку особий стиль. У зв’язку з цим сьогодні важливо удосконалювати майстерність зйомки, вивчати методи обробки фотокіноматеріалів вітчизняного і зарубіжного виробництва, використовувати досвід найбільш відомих зарубіжних фірм та фахівців.

Негативним в обробці кінофотоматеріалів є те, що хімічні речовини, які входять до складу розчинів для обробки, потрапляють у стічні води, що забруднює навколишне природне середовище. Тому найактуальніша проблема сьогдні – застосування безвідходних технологій обробки фотокіно-матреріалів, які мають бути опановані фотофахівцями. Працівникам фотокінопідприємств слід суворо дотримуватися правил техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами.

Отже фотографію застосовують у всіх сферах діяльності людини, але найбільшего поширення вона набула в побутовому обслуговуванні населення. Обсяг послуг, які виконують фотопідприємства службі побуту,  значно зростає.

На фотопідприємствах виконують  такі види фоторобіт:

·      фотозйомку художнього, індивидуального і групового портрету;

·      фотозйомку для документів;

·     виготовлення кольорових фотовідбитків груп з монтажем пам’ятних місць, з’їздів, наград;

·     виготовлення кольорових художніх багатопланових портретів;

·     обслуговування фотоаматорів (обробка кольорових негативних фотоплівок, виготовлення фотовідбитків, консультації);

·     зйомка реклами.

За умови чіткої організації праці на фотопідприємстві забезпечується якість послуг населенню, раціональне використання робочої сили, устаткування виробничих площ, а також рівень витрат на виробництво.

1. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

В розрахунковій частині дипломного проекту виконуються всі вихідні рахункі, які закладаються основу організації і подальшої діяльності фотокомплексу для зйомки художнього портрету: номенклатури продукції, ії об’єкти, всі види матеріалів, інструментів і обладнання необхідного для виготовлення продукції в необхідних об’ємах, кількість основних і допоміжних приміщень.

В цій частині встановлюється режим роботи підприємства і організація збірання сріблоутримуючіх відходів.

1.1. Розрахунок видів та об’ємів робіт

Фотокомплекс виконує зйомку художнього портрету. А саме виробляє відбитки:

1.   9х12 по 3 відбитку у замовленні, що скаладає 50% від річного обсягу реалізації. Загальна кількість відбитків 60000 шт.

2.   13х18 по 2 відбитка у замовленні, що складає 25% від річного обсягу реалізації. Загальна кількість відбитків 20000 шт.

3.   18х24 також по 2 відбитка у замовленні, що складає 25% від річного обсягу реалізації. Загальна кількість відбитків 20000 шт.

Таблиця 1. Розрахунок видів та об’ємів робіт

1.2. Розрахунок, негативних та позитивних матеріалів

Для роботи на підприемстві необхідно вибрати фотоматеріали доброї якості з універсальними показниками.

Така негативна фотоплівка, як “ФН-64” відрізняється гарною різкістю зображення має достатню фотографічну широту, дозволяючу знімати сюжеті з великим інтервалом яскравостей. Відносно мале зерно фотослою допускає великі фотозбільшення. І ще немаловажне те, що цю плівку можна придбати за малини цінами відносно зарубіжних аналогів. Для її проявлення застосовують стандартній проявник СТ-2. Фотоплівка “ФН-64” має світлочутливість – 55-110 од. для денного освітлення і 40-80 для ламп розжарювання. Плотність вуалі – не більш 0,10. Добре зберігає фотографічні свойства на протязі двох років.

Визначимо необхідну кількість плівки у катушках за допомогою таблиці 2. для роботи підприемства

Таблиця 2. Розрахунок необхідної кількості плівок.

          «Универсал» - бромсеребряна фотобумага для проекційної і контактноі печаті. Випускається різних ступенів контрастності: 1) м’яка; 2)полум’яка; 3) нормальна; 4) контрастна 5) особоконтрастна. Поверхня: глянцева, матова, полуматова, структурна. Підложки білого і кремового кольору, тонкі та картоні.

Визначимо необхідну кількість фотопаперу за допомогою таблиці 3.

 для роботи підприємства

Таблиця 3. Розрахунок необхідної кількості фотопаперу.

1.3. Розрахунок чисельності виробничого персоналу. Режим роботи підприємства.

Для розрахунку чисельності виробничих робітників берем чисельність виробнчих робітників зайнятих на ручних операціях, отримуєм на основі річного об’єма замовлень , розраховуємого об’єма обробки, фотоплівки, фотовідбитків і балансу робочого часу одного середньосписочного робітника, а також норм часу на виготовлення одиниці продукції за формулою:

Дані розрахунку зведено в таблицю 4.

Таблиця 4. Розрахунок чисельності виробночого персоналу

На даному підприємстві буде працювати п’ять працівників. Три фотографи і два оператори. Фотографи будуть працювати за плавуючим графіком по 2 чоловіка на день, по десять годин у день , лаборанти будуть працювати по десять годин кожен день, з дев’яти до восьми годин.

Таблиця 5. Баланс робочого часу на 1999 рік.

Режим підприємства буде слюдуючий:

Вівторок            9  -  20

Середа                 9  -  20

Четвер                9  -  20

П’ятниця           9  -  20

Субота                9  -  20

Неділя                 9  -  20

Понеділок  - віхідний день

1.4. Розрахунок хімікатів та матеріалів

Для розрахунку кількості хімікатів для обробки 1333,3 штук плівок та обробки 2142,0 м2 фотопаперу на рік потрібно знати норму витрат хімікатів на обробку одного роліку плівки та 1 м2 фотопапіру.

Розрахунки проводимо за слідуючою схемою:

Норма витрати хіміката на один ролик плівки помножуємо на загальну кількість роликів на рік та ділемо на 1000, отримуємо необхідну на рік кількість хіміката в кілограмах. Теж саме робимо для фотопапіру. Додаем отримані цифри одну до одної і таким чином розраховуємо скільки даного хіміката необхідно для обробки плівки та фотопапіру на рік.

Дані розрахунку зводено в таблицю 6.

Таблиця 6. Розрахунок необхідної кількості хімікатів

1.5. Збірання сріблоутримуючих відходів.

Основним споживачем срібла є хіміко-фотографічна промисловість. Тому основним шляхом економії його є удосконалення технології виробництва і обробки фотоматеріалів, а також утилізації їхніх відходів і видобування срібла з архівних фотоматеріалів.

Тільки частина галоиідного срібла, яка міститься у фотоматеріалах, витрачається на формування зображення. Наприклад, при вживанні фотопаперу тільки 25% срібла, що міститться в ньому, залишається в зображенні, а при обробці негативних фотоплівок біля 10%/ Все інше срібло переходить в оброблюючі розчини. В першу чергу  у фіксуючій. Помітна кількість комплексів срібла може накоплятись у перших водах. Тому виділення срібла з використанних фіксуючих розчинах ма перших промивних вод в умовах масової обробки набуває великого значення.

В теперешній час існує безліч способів регенарації срібла із сріблоутримуючих відходів, котрі поділяють на фізични, фізико-хімічні та біохімічні.

Наприклад, електролітичний метод регенерації срібла як найбільш підхожий до умов фотокомплексу.

Електролітичний спосіб виділення срібла базується на відновленні іонів срібла електричним струмом. В розчині наблюдається дісоціація комплексних іонів срібла.:

                             Na [Ag(S2O3)2 ] ↔3Na++Ag++2S2O32-

При пропущенні постійного струма через відпрацьований розчин іноді відбувається окислення іонів тіосульфату до тетратанату:

                             2S2O3= 2→S4O6,

a на катоді разряд іонів срібла:

                             Ag+→Ag

Однак, крім відновлення срібла на катоді можливо також відновлення Na2S2O3 до NaSO3:

Na2S2O3↔Na2SO3+S

S+2→S2-

S2-+2Ag+→AgS,що веде до утворення спаду.

Таким чином процес відновлення S2- конкурірує з процесом відновлення Ag+ і ця обставина визначає технологію електролітичного опадкування. Для утворення при електролізі металичного срібла треба:

1.   Вводити в розчин сулсфіт натрію, який переведе Ag2S до Ag, ця реакція відбувається у кислому середовищі, тому треба підтрмувати нізький рівень PH.

2.   Інтенсивне перемішування розчину через те, що срібло легше відновлюється ніж сіра, то енергетичне перемішування розчину веде до того, що біля катоду завжди є необхідна кількість іонів срібла.

3.   Дотримуватись залежності плотності струмка від концентрації срібла в розчині.

          При обробці чорно-білих фотоматеріалів на будову зображення витрачається до 30% срібла, решта переходить у фіксуючий розчин і промивну воду.

          Останнім часом велику увагу приділяють безвідходній технології, економії природних ресурсів і зниженню витрат на різні види робіт. Особливо гостро постало питання відносно збору відходів на підприємствах і регенарації срібла з цих відходів.

          При використанні фотоматеріалів, які утримують срібло, обов′язково треба збирати відпрацьовані фіксуючі розчини, першу промивну воду, браковані фотовідбитки, використані і браковані негативи на фотоплівці і фотопластинках. Крім того, слід збирати фільтровані матеріали, які використовують при фотороботах і переробці сріблоутримуючих відходів, а також неекспоновані фотоматеріали, зіпсовані через порушення правил зберігання, що минув.

          Організацією збирання і переробкою сріблоутримуючих відходів займаються централізовані пункти. Вони здійснюють осаджування срібла із сріблоутримуючих розчинів і сушать його. Сріблоутримуючу золу вони одержують після спалювання чорно-білих фотоматеріалів у спеціальних установках.

1.5.1. Розрахунок загальної кількості срібла, що підлягає поверненню в Державний фонд

Знаючи кількість срібла, що наноситься на 1000 од. кінофотоматеріалів заводами-виготовлювачами, і норму повернення його в Державний фонд, у процентах визначають кількість срібла, яке підлягає поверненню в Державний фонд із загального обсягу оброблених фотоматеріалів.

При розрахунках користуємося даними із табл.1 і 2, а також нормами нанесення і процента повернення срібла в Державний фонд.

Дані приводимо в таблицi 7.

Таблиця 7. Розрахунок загальної кількості срібла, що підлягає поверненню в Державний фонд

1.6. Розрахунок та специфікація технологічногобладнання

На підприємстві по виготовленню фотоовалів по замовленню від населення є лабораторії для обробки негативного і позитивного фотозображення, переносу зображення на овали, обжигу і сушки , кожна з яких відповідно обладнана.

Таблиця 7. Основне технологічне обладнання

1.7. Розрахунок та опис технологічних приміщень.

В фотокомплексі по зйомці художнього портрету розрахунок виробничих приміщень проводиться на підставі розрахунку численості працюючих і аналізу відмінностей технологічних процесів.

Розраховуються площі у відповідності із ∑СН П11-8075, відповідно з яким на одне робоче місце фотолабораторних робіт відводиться 10м2, на ретушора – 5м2, площі складських приміщень визначаються із розрахунку на одного виробничого працівника – 2м2

Ширина коридорів повинна бути не менша 1,5м. Площа інших примішень, які не регламентуються нормами, розраховуються із урахуванням габаритів використовуємого обладнання по формулі:

де S – визначаєма площа, м2

f – площа, яку займає обладнання, м2

k – коефіцієнт для визначення виробничої площі.

Данний фотокомплекс має такі приміщення:

1.         Прийомна

2.         Фотопавільйон

3.         Лабораторія обробки негативних матеріалів

4.         Лабораторія проекційного друку

5.         Кімната відпочинку

6.         Склад хімікатів

7.         Склад матеріалів

8.         Оформительска

9.         Складальна розчинів                (8м2)

10.       Кімната ретушора                     (5м2)

11.       Санвузол                                   (6м2)

Виробничі приміщення розташовані за послідовністю технологічних процесів.

При мінімальній кількості коридорів виробничі приміщення – непрохідні. Наявність запасного виходу дає можливість підтримувати правила по ТБ. Допоміжні приміщення розташовані так, що це дає можливість економити час на виробництво продукції.

Створені сприятливі умови по освітленню, температурно-вологому режиму. Для забезпечення раціональних умов праці розташування обладнання виконано з урахуванням послідовності технологічних операцій. Централізована лабораторія повинна складатись із приміщення для складання розчинів, лабораторій для обробки негативів, лабораторії для друку, приміщення для оформлення готових фотографій.

Приміщення для складання розчинів повинно мати припливно-витяжну вентиляцію. Стіни і стелю офарбовують масляною фарбою. Підлогу покривають метлакською плиткою. Робоче місце обладнують столом для складання розчинів, вагами для звішування хімікатів.

Лабораторія для обробки негативного матеріалу повинна мати припливно-витяжну вентиляцію, вхід у лабораторію повинен мати світло непроникний тамбур. Стіни офарбовані сірою масляною фарбою, біля проявочного стола підлогу покривають метлахською плиткою. Робоче місце обладнується проявочним столом. До нього підводять водопровід для подачі води на промивку. Лабораторія по друку проекційним способом обладнується друкарським столом на якому розташовується фотозбільшувач, в кімнаті повинен розташовуватись водопровід для подачі води на промивку.

2. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

У технолонічній частині дипломного проектування ми описуємо технологію фотозйомки, лабораторні процеси, творчі проблеми.

Ця частина розкриває особливості фотографічного художнього портрету, питання композиції, масштаба зображення, ємоційний настрій портретируємого, вибору фону и т.д.

Також в технологічній частині отримуються питання, забезпечення контролю якості продукції і техніки безпеки, питання обробки фотоматеріалів.

З точи зору техніки виконання фотографічна зйомка складається із експонування фотографічного матеріалу, який знаходиться у фотоаппараті, але техніці проведення зйомки, передбачає цілий ряд підготовчих операцій, таких як:

1.   Вибір апаратури і підготування до з’йомки

2.   Вибір оптичних приладів.

3.   Підбір негативних матеріалів та зарядження фотоплівки.

4.   Перевірка робочого стану аппаратури.

5.   Перевірка надійності апаратури та її комплектування.

6.   Освітлення об’єкту зйомки.

Після проведення цих операцій та вибору об’єкту зйомки, необхідно використати всі образотворчі засоби для створення на знімку зображення правдиве та виразне, живе та правдоподібне.

2.1. Техника і технологія виконання знімальних робіт

З’йомка художнього портрету є в наш час одним із розповсюджених видом зйомки в побутовій фотографії. При зйомці треба враховувати ії особливості, професійно виставити освітлення, запитати у замовника, як йому зручніше зніматись. В худ. портреті недостатньо передати тільки зовнішні риси портретируємого, щоб забезпечити повну схожесть портрету з орігіналом, щоб поза і вираз обличчя на знімку були не вимушені і найбільш характерні для даної людини

При зйомці худ. портрету можно вводити в кадр додаткові предмети, наприклад, журнальний столик, квіти, свічки, вази. Можно розмістити портретируємого на крісло, або стілець. При зйомці треба обов’язково користуватися штативом, оскільки портретний знімок потребує точності закінчиності композиційної і світлової побудови.

При портретній зйомці краще користуватись довгофокусною оптикою, вона дає можливість вести зйомку із значним удаленням, чім і забезпечується зберігання на знімку правильних пропорцій обличчя. В портретний зйомці дає хороший результат м’якорисуюча оптика, вона змякшуя контури і лінії, розмиваючі оптичний малюнок зображення. В випадку відсутності використовують оптичні насадки на об’єктив – діфузні диски, сітки і т.д.

При зйомці портрета треба находити невимушине положення людини перед фотоапаратом, а не садити його фронтально,орентуя його погляд і поворот прямо на об’єктив.

Коли знімається портрет людини у повний зріст, інтер’єр становиться дуже важливою частиною загальної композіції, або він має другорядне значення (передає оточеня, яке навколо людини, образуя фон). Людина повинна бути завжди головним у кадрі і увага глядачів повина бути прикута к неї.

Для отримання фотографічного зображення об’єкта він в момент зйомки повинен знаходитись перед об’єктивом, в полі його “зору” .Всі деталі об’єкта зомки буде зафіксовано на світлочутливому шарі, точно в томуж співвідношенні, в яких знаходились у дійсності.

Документальність фотографії визиває у глядача таку глубоку довіру і робить особливо цікаві фотографічні портрети. Кожний знімок насичений рухами в тому чи іншому вигляді.

Для того, щоб фотозображення було дійсною картиною дійсності, дало глядачу естетичне задоволення і визвало емоційний відгук, фотографу необхідно не тільки відобразити об’єкт на знімку, але передати уявлене від побаченого. Велике значення має побудова малюнку зображення, виключення з кадру зайвого, побудова акценту на головне, гармонічне розміщення елементів малюнку у кадрі.

2.1.1. Вибір плану, масштабу зображення

Вибір плану залежить від бажання замовника, або виробляється фотографом в залежності від тих задач, які він ставить пред собою при фотографірованні. При переході від крупного плану до середнього і загального зростає значення передачі зовнішніх форм, а при переході до крупного плану все більш впливає на вдалі рішення портретного образу, вказує ефект освітлення і емоційну виразність  обличчя портретируємого .

В залежності від масштабів зображення індивідуальних портретів  приємлєма слідуюча класіфікація видів:

·     фрагментарне;

·     головне;

·     бюстове;

·     поясне;

·     поколінне;

·     в зріст (фігурне).

Фрагментарний портрет представляє собою зображення частини обличчя. В кадрі повинні бути виразні частини обличчя – очію ріт, ніс, лоб. Верхня границя кадру проходить вище лоба. Нижня границя – нижче рота, но не нижче підбородку. Виразність залежить від емоціональної насиченості.

Головний портрет представляє зображення голови повністю. Нижня границя може проходити по верхній частині пліч, або захватити тільки шию. Обличчя людини може передати широкий спектр емоцій, що і складає особливу цікавість головного портрету.

Бюстовий портрет не має точної границі кадру. Наприклад, в жіночому портреті вона може проходити по лінії роздвоєння бюсту, або включати в кадр бюст цілком. Вибор варіанту залежить від пропорційності верхньої частини фігури, голови і бюсту. З ціллю повишення виразу портрету в кадрі можуть бути введені руки.

Поясний  портрет включає, як обов’язковий елемент зображення руки, або обох рук. В кадр входить лінія таллії – начальна частина торсу. В жіночіх портретах вона передає красу фігури. Значну частину площини кадру займає зображення одягу портретируємого. Тональність одежі, ступінь облігання статі, тональність шкіри обличчя, волосся і одягу фотограф павинен враховувати при виборі варіанту освітлення і композиції портрету в цілому.

Поколінний портрет може бути зроблений при положенні портретируємого стоячи, або сидячи. В першому випадкку нижня границя кадру проходить вище колін, в другому – зображення колін входить в кадр. При зйомці поколіного портрету необхідно враховувати співвідношення фігури, одягу портретируємого і зовнишного стану. Торс розташовується вертикально, за виключенням варіантів, коли портретируємий притуляється до спинки крісла.

Портрет в зріст виконується при положенні портретируємого стоячі або сидячі. Варіант положення стоячі з опорою на дві ноги, або на одну ногу. Правильна постанова тулуба моделі з опорою на одну ногу необхідна для отримання дійсної пози. При виборі необхідно звертати увагу на те, щоб положення рук і ніг не було симетричним відносно друг друга.

2.1.2. Вибір точки зйомки, ракурсу, положення перед камерою

При зйомці портрету необхідно вибрати точку зйомки. Як правило в таких випадках вибирається точка зйомки на рівні очей, ось об’єкту повинна знаходитись перендикулярно знімаємого об’єкту. Така точка зйомки краще всього  передає об’єм знімаємого об’єкту, фактуру його обличчя і не дає викревлення.

В виборі точки зйомки треба руководствуватись головними положеннями:Фотографічне зображення повинно показувати глядачу знімаємий об’єкт правдиво і виразно. Необхідно знати, що приверне увагу фотографа, з якою митою робиться даний знімок. Важливо, щоб глядач легко впізнав на фотографії знімаємий об’єкт, щоб зображення було один в один з оригіналом.

Вибір точки зйомки по висоті допомогає виділити головну лінію.

Ракурсні знімки завжди мають підкреслити перспективне скорочення. Ракурс є одним з сильних зображувальних видів фотографії і при вмілому використанні дає цікавий і виразний зміст.

Назвичайний перспективний малюнок фотографічного  зображення при ракурсних зйомках завжди потребує точного обосновання змістом, розкриваємого знімком темою.

При зміні висоти точки зйомки змінюється положення ліній горизонта в кадрі. Це має питоме значення для загальної композиції в знімку, в зв’язку з цим положення ліній горизонту в кадровому вікні апарата повинне бути точно встановлене при зйомці.

Зйомка з однієї точки зйомки об’єктивами різної фокусної довготи залишає перспективу незмінною, но міняє масштаб деталей.

Зйомка з другой точки і об’єктивом звичайно другої фокусної відстані, зберігається масштаб предмету,  но не змінює перспективу. Зміна точки зйомки по висоті веде до зміщення ліній горизонту Дуже висока, або дуже низька точка дає перспективне скорочення (ракурс). Ракурс тим сильніше, чим коротша фокусна відстань об’єктива і чим більше знімаємий предмет до фотоапарату. В портретному зображенні різний ракурс деформує пропорції.

Положення портретуємого перед камерою розділяється на частини: положення голови, корпуса, рук і ніг. Положення голови визначається положенням тулуба і кінцівок. Положення торса і кінцівок повинно бути співідносно і знаходитись в гармонії з положенням голови, емоціональному виразі обличчя. Людина може виразити свою індивідуальність в посадці, способі підпирати голову руками, тримати книгу і т.п.

Найбільший вплив на вибір положення обличчя перед камерою паказує форма голови і обличчя, його структура, асіметрія, дефекти шкіри, творчій задум фотографа.

Всі вимоги до положення обличчя перед апаратом зводиться до кількох основних випадках: фас (анфас), легкий поворот, класичний поворот, критичний поворот, приходячий профіль, уходящий поворот. Кожне положення має свою міру виразності і підбирається до конкретних випадків.

Направлення погляду повинне співподати з поворотом голови. Направлення погляду у бік протилежний повороту голови, повинно бути оправдано обставинами зрозумілами до знімку.

Основні положення корпуса перед камерою: фронтальне, з видвинутим вперед пличем;  боком, коли ближче від апарата пличе закриває останню частину тулуба.

Возможні три принципільні положення голови і корпуса: голова повернута вправо, або вліво; корпус розташований симетрично відносно фотоапарата; голова розташована в анфас, а корпус повернутий; голова і корпус повернути в один бік, но не однаково. В кожному з цих трьох типічних положень є богато варіантів.

Зображення рук у фотопортреті – одно із способів досягання більш повної і глубокої характеристики портретируємого. Положення рук визначається спільним задумом портрета, вираження обличчя. Руки, так, як і вираз очей і рота, повинні передати характер людини.

2.1.3. Вибір фону.

Фотографічний портрет є єдність основного об’єкту і фону. Передача фону на відбитку – це один із елементів зображувального рішення портрета.

Фон буває нейтральний і предметний, плоский і об’ємний, темний і світлий.Фоном можуть служити стіки павільйону.

При роботі з плоским фоном стоіть задача – не обнаружити на фотознімку матеріальність фона, його структуру і фактуру, а шляхом освітлення і оптичних ефектів зробити ілюзію його глибини і простору. Фон на знімку не повинен відвертати увагу від обличчя і фігури портретуємого. Його призначення краще виявний контур обличчя і фігури, фон не повинен бути яскравим. Кращим є однотоний тон (голубий, сірий, білий і др.).За допомогою світла його можно пом’якшувати.Тон фона залежить від задуму фотографа. Світлий фон гармонує з ярким заливаючим освітленням, сірий, голубий – з рівним, темний – з контрасним. Фон не повинен зливатися по тону з обличчям, а навпаки контрастувати з ним.

Тон фону залежить від задуму фотографа. Але важливо пом’ятати, що світлий фон гормонує з яскравим, заливним освітленням, сірий з рівним, спокійним і темний з контрасним. Інколи відповідним підсвітленням досягається поступовий перехід фону від світлого до темного. В цьому випадку найкращій ефект виходить, якщо освітлена частина обличчя розташована на світлому. Слід зупинитись ще на одному. Фон повинен зв’язати в одне ціле всі частини знімку, зображено фігуру чи об’єкт.

2.1.4. Тональне рішення знімку

Тон, це є співвідношення яскравостей відтінків, ступінь світлоти і темноти. Він передає кількість світла, відображаємого поверхнею предмету. Тоном визначається також віддаленність зображувального предмету і його матеріальна форма.

В залежності від характеру тона можно говорити про знімки легких, важких, м’яких, контрасних, а до сюжету – ліричних , плакатних.

Загальна тональність портрету залежить від міцності світла, освітлення об’єкту. По ступені насиченості основним тоном портрет може бути зроблений в світлий і темній тональності.

Тоді, коли образотворче рішення  зв’язано з тональністю, виходим за рамки цяв, вирішуя тональний малюнок кадра, народжується дійсний художній твір.

Тональність знімку в основному визначається шкалою яскравостей знімаючого об’єкту. Але в залежності від задуму фотографа знімок можна виконати в темній або світлій тональності. Для цього використовуються визначені умови освітлення, при зйомці відповідний підбір фотоматеріалів та режимів фотообробки негативних матеріалів на відбитку.

2.1.5. Світове рішення знімку

Для уяви форми і об’єму обличчя необхідно лише два джерела світла, освітлюваних обличчя з двох боків.

Для отримання художнього портрету двуї джерел світтла недостатньо. В фотографії є п’ять головних видів освітлення світло . Перше  - це заповнююче – це розсіяне світло, воно служить для збільшення освітленності тіньових ділянок. Друге – це малююче світло – це головне світло, яке дає світловий малюнок зображення. Третє – це моделююче світло, воно не є головним. Він застосовується завжди в співвідношенні з малюючим і заповнюючим світлом. Четверте – це контурне світло, здійснюється джерелами направляючого світла, розташованим позаді об’єкту і направленим в бок камери. П’яте – фонове світло. Фон може освітлюватись повністю, або частково. В портретній зйомці важлива не кількість джерел світла, а уміле розташування по відношення до об’єкту зйомки.

Ефект освітлення треба вирішувати конкретно для кожного портретуємого.

Уміло розміщуючи джерела світла при штучному освітленні або підбираючи умови освітлення можливо створити бажаний розподіл світла та тіні, які будуть виявляти форму, об’єм і структуру обличчя людини.

2.1.6. Емоційна підготовка портретуємого

Дуже важливою рисою портретиста є вміння вести розмову з кліентом. Портретуємий почуває себе в павільйоні невпевненно, як фотограф віднесеться до його прохання сфотографувати в тому чи іншому варіанті…

Особливо важливо, щоб фотограф спокійно і довірчо повів розмову, швидко, без метушні встановив освітлювальні прибори. У портретуємого повинно з’явитись відчуття, що він зробив правильний вибір, звернувшись до данного фотографа.

В момент підготовки і проведення зйомки фотограф повинен проявляти достатню міру терпення і такту. При разноглассі фотограф не повинен повишати голос, забов’язаний прикласти максимум старання і витримки для обоюдного виходу з положення. Треба так розположити людину в умовах, в яких він міг би проявити свою індивідуальність. Наприклад, в посаді, в манері тримати книгу або другий предмет. Можна запросити людину відкинутись на спинку крісла. Не кожна поза зручна для людини, є фотографічною.

Знайдений у житті вже не бездумно фіксується на плівці, а зображується і при тому в визначній трактовці, залежной від художніх поглядів, світогляду, смаків митця.

2.2. Техніка та технологія фотолабораторних робіт

Перш ніж почати хіміко-фотографічну обробку фотоматеріалу, слід ознайомитись с інструкціями щодо обробки певного матеріалу. Підготувати необхідне обладнання, розчини і фотоматеріали. Перевірити неактичне освітлення, точністть робот сигнальних годинніків. Довести температуру розчинів до рекомендованної, занурити фотоматеріал в обробляючий розчин і включити годинник. Треба додержувати переміщення обробного розчину; під час перенесення фотоматеріалу з одного розчина в інший стежити, щоб з матеріалу стік попередній розчин. Після останнього промивання з поверхні матеріалу слід видалити залишки води. Під час сушіння треба стежити за параметрами сушильних приладів і чистотою навколишнього середовища.

Одержання фотографічного зображення – це складний фізико–хімічний процес.

Застосування рецептури і технології процесів хіміко-фотографічної обробки світлочутливих матеріалів, широке впровадження їх неможливі без глибоких знань теоретичних основ цих процесів. Це дає змогу ефективно керувати ними, одержувати високоякісне зображення на чоронобілих і кольорових фотоматеріалах.

2.2.1. Особливості негативного процесу

З богатьох операцій хіміко-фотографічної обробки фотоматеріалів (проявлення, фіксування, промивання, сушіння) найважливішою є проявлення, в кожному певному випадку треба вибирати проявник залежно від його властивостей. У фотографічній практиці використовують такі проявники.

1.   Загального призначення – універсальні, їх застосовують  для проявлення всіляких зображень і одержують задовільній результат.

2.   Дрібнозернисті – використовуються для одержання зображення, призначеного для значного збільшення.

3.   Вирівнюючі – для одержання якісного зображення об’єктів з великим інтервалом яскравостей для проробки деталей в слабкоекспанованих місцях.

4.   Контрасні – для проявленя штрихових або растрових зображень, а також для одержання якісних зображень з “в’ялих” негативів.

5.   Для негативів при зйомці з недодержкою.

6.   Для негативів при зйомці з передержкою.

7.   Для обробки при підвищеній (тропічна) або заниженій (арктична) температурах.

8.   Швидко діючі застосовують у спеціальних галузях (медицині, військовій справі), де результат потрібен негайно.

2.2.2. Особливості позитивного процесу.

Позитивний процесс в чорно-білій фотографії складається з друкування з  негатива зкритого зображення на світлочутливі матеріалі (слої) позитивного фотоматеріалу і його хіміко-фотографічної обробки.

Друкування розпочинається з підбору бумаги до негатива і визначення витримки. В залежності від контрасту негатива підбирається фотопапір. Контрасний негатив друкують на м’якій  бумазі, нормальний на нормальній бумазі, м’який на контрасній бумазі.

При проекційному методі негативне зображення проектується на фотопапір через об’єктив фотозбільшувача. Цей метод має багато переваг, парівняно з контактним. Він дає здатність змінювати масштаб зображення, кадрувати, впливати на позитивне зображення, вдруковувати в головне зображення допоміжні деталі, робити перспективне  зображення.

Проекційне  друкування має також ряд недоліків. Збільшення зернистості і різних дефектів плівки, а також зменьшення різкості зображення. Ці недоліки повишають потреби до негативів. Негативи повинні бути чіткі, мілкозерністі і не мати механічних дкфкктів.

Послідовність стадій обробки позитивних матеріалів і їх хімічна суть та,  що і при обробці негативних фотоплівок 

При обробці фотопапіру рекомендується застосовувати стандартний проявник № 1 слідуючого складу:

·     Метол                                          1г

·     гідрохінон                                   5г

·     сульфіт натрію безводний          26г

·     карбонат натрію безводний       30г

·     бромід калію                               1г

·     вода                                             до 1 літра

Для обробки фотопапіру не застосовують мілкозернисті проявник, так як фотопапір за рахунок малої світлочутливості має малу зерністість.

В мілкозернистому проявнику білша частина мікрокристалів буде розчинена і получить додаткову густину зображення не можливо , пропадуть деталі в світлі.

Луш в позитивних проявниках не застосовується із-за короткого часу проявлення. При великій кількості броміду калію зображення приймає земляний відтінок.

Послідовність стадій обробки фотопапіру і їх температурний режим:

·     проявлення                                  до 2хв.   20 ± 0,50С

·     промивка                                     0,5хв.              20 ± 0,50С

·     фіксування                                   10-15хв. 20 ± 0,50С

·     кінцева промивка                        20-30-хв.  15 ± 50С

·     сушіння до повного висихання  до 400С

При пониженій температурі проявник робить повільніше контрасти і відбиток може потемніти. При повишеній температурі з’являється вуаль.

Погружати проекспоновані листи фотопапіру в проявник  треба бистро, щоб проявник образу покрив всю площу папіру. При проявленні відбитки поступово перекладають, при цьому проявник переміщується. За процесом проявлення спостерігають візуально. Виймати відбиток із проявника для контролю не рекомендується, так як на ньому може з’явитись повітряна вуаль. Процес проявлення закінчується тоді, коли при світлі лабораторного ліхтаря мариться трохи темніше.

Після проявлення відбитки ополаскують і погружають у фіксуючий розчин. В фіксажі відбитки не повинні доторкатись друг друга і вспливати. Для змійшування розчину їх необхідно перекладувати. Коли відбутки повинні довго зберігатись, то невелика кількість останків в емульсійному шарі невідмитої солі приведе до появи жовто-коричневих плям, або до ослаблення зображення. Для таких відбитків застосовується розтушитель:

·     перекісь водню                            125мл

·     аміак (3%)                                   100мл

·     вода                                             до 1літра

Розчин готується безпосередньо перед застосуванням. Після повної промивки відбитки переносять на кілька хвилин в розрушитель тіосульфата натрію, температура якого 200С, а потім їх промивають 10хв. Після промивки відбитки сушать чи глянцують на електроглянцевателі АПСО.

2.3. Забезпечення якості продукції та культури обслуговування

          Одниєю з важливих задач фотопідприємства являється покращення якості послуг і збільшення рівня культури обслуговування.

Для забезпечення високої якості послуг необхідно щоб хід технічного процесу точно соответствовал потребам портретування. К регламентуючим якістю побутових послуг відносяться Державні стандарти (ГОСТ).

Велике значення для забезпечення високої якості послуг має система технічного контролю. Контроль за ходом технологічного процесу буває: операційним, межопераційним і кінцевим.

В залежності від об’єму контрольованих робіт контроль може бути спільний або виборочний.

Спільний контроль  предполагає перевірку всіх негативів, відбитків і т.п. При виборочному дивляться лише деяку якість негативів і відбитків та результати перевірки розповсюджуються на весь об’єм продукції.

На фотопідприємствах проводиться спільний контроль самими робітниками (взаємоконтроль), а виброчний не рідше одного разу в місяць спеціальними комісіями.

Контроль якості послуг организують і втілюють на фотопідприємстві бригадири і завідуючі.

Комплексна система управління якістю включає в себе такі види робіт: планування якості послуг обслуговування населення, аналіз досягнутого рівня якості фоторобіт і розробка міроприємств по дальнейшому повищенню.

Забезпечення якістю фоторобіт і планування рівня обслуговування населення досягається дією на всі фактори, від яких залежить якість.

Якість виконуємих робіт, повна чіткість строків виконання замовлень, задоволення індивідуальних запитів замовників з кожним роком предає все більше значення.

2.4. Техника безпеки і протипожежні заходи.

При зйомці художнього процесу необхідно виконувати всі правила протипожежної охорони. Необхідно зробити умови, які предумовляють професійні захворювання, забезпечують нешкідливість, безпеку праці, виключають можливий вспалах технологічного і електрообладнання, опалення, вентиляції.

Правила охорони праці, техніки безпеки і протипожежної охорони обов’язкові для кожного робітника. Над виходами із темних приміщень необхідно встановлювати сигнальні ліхтарі. Двері запасного виходу повинні з внутрішньої сторони закриватися легковідчиняємим засовом. Прохід до запасного виходу повинен бути завжди вільним.

Електрообладнання повинно бути герметично і недосяжно для доторкання до струмоведучим частинам. В фотолабораторіях необхідно мати стік для води, холодну і гарячу воду, витяжну вентиляцію. Для захисту рук використовують водовідторгаючий крем і гумові руковички. В робочих приміщеннях забороняється приймати їжу. Палити в приміщеннях строго забороняється.

Виробничі приміщення повинні мати пожежну сигналізацію, пожежні крани,  вогнегасники, ящики з піском.

При роботі з хімікатами і розчинами кожний робітник повинен бути ознайомлений з ступінню їх шкідливості. Кожна хімічна речовина і розчин необхідно зберігати в окремому посуді. Завішувати хімікати дозволяється тількі в витяжній шафі, обов’язково користуватись респіратором. Забороняється розпізнавати хімікати на запах і вкус.

Розтановку обладнання слідує проводити так, щоб залишались проходи вільними. Не дозволяється працювати на невиправленному обладнанні.

При використанні правил техніки безпеки і протипожежної охорони дозволяють повністю виключити ризик професійних захворювань і травматизма в фотокомплексі.

3. ГРАФІЧНА ЧАСТИНА.

Запроектований фотокомплекс в місті Києві на 1 поверсі будинку побуту. Будівля двоповерхова, в плані прямокутної форми, з неповним каркасом, сітка колон 6×6 м, розмір колон 0,3 м×0,3 м. Зовнішні стіни 500 мм, внутрішні 300 мм. Стрічковий фундамент закладений під стіни будівлі, стовпчатий під колони каркасу. Перегородки: шлакоблочні – 200 мм. Перекриття збірні, железобетоні панелі.

Підлога повинна бути теплою, гладкою, не слизькою, легко опрацьовуватись і добре опиратись стиранню при ходінні по ній. Підлога в побутових приміщеннях покривається лінолеумом.

Стіни в кімнатах побутових приміщеннях пофарбовані масляною фарбою, в туалетних кімнатах, керамічною плиткою.

Розміри віконних пройомів                               1500, 1000, 2000 мм.

Двері двупільні                                                   1400 мм

Двері для міжкімнатних сполучень, однопільні         850 мм

Склад приміщень та іх площа, м2 :

·     приймальна                                          30,0

·     знімальний зал                                     30,0

·     кімната відпочинку                              20,0

·     склад матеріалів                                   6,0

·     склад хімікатів                                      6,0

·     лабораторія негативів                          9,0

·     лабораотрія позитивів                         10,5

·     зал компьютерної обробки                           30,0

Снітарно-технічне обладнання:

          Опалення, центральна система водяного опалення – двотрубка з верхнім розгалуженням, під’єднуеться до міською системи опалення.

          У всіх приміщеннях вентиляція припливновитяжна. Кратність повітряного обміну коливається від 3об/год. до 6 об/год.

Каналізація підєднуеться до міськой каналізаційной мережі.

Водопостачання водопровідне, підєднане до місьцевого водяного каналу.

4. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

4.1. План виробництва та реалізації послуг

План виробництва та реалізації послуг – це ведучий розділ в економічній частині дипломного проекту. Він є основою для проведення розрахунків по всім іншим розділам проекту.

План виробництва та реалізації послуг розробляється в натуральних та вартісних одиницях виміру. Натуральні вимірювачі визначають кількість одиниць, які повинні бути оброблені в плановий період, і надають можливість розрахунку необхідної кількості обладнання трудових і матеріальних ресурсів. Також дозволяють точно встановити затрати на виробництво одиниці послуг. Натуральні показники – це кількість замовлень, відбитків. Крім натуральних вимірювачів використовують вартісні показники. Вартісні показники – це обсяг виробництва та реалізації послуг в натуральних одиницях виміру.Це дозволяє будь-які послуги і продукцію оцінювати в грошовому вимірі.

План виробництва та реалізації послуг в натуральних одиницях виміру, розрахований в першій частині дипломного проекту (таблиця 1), складає:

1.     Кількість замовлень                   40 000

2.     Кількість відбитків           100 000

План виробництва та реалізації послуг у вартісній формі розраховуємо в таблиці 9

Таблиця 9. Розрахунок планового обсягу реалізації послуг

4.2. План по праці і заробітній платі

В цьому розділі визначаються такі показники:

·     фонд заробітної плати за категоріями працюючих, а також всього персоналу;

·     середньомісячна віробітка одного працюючого та одного основного робітника;

·     середньомісячна заробітна плата працюючого та одного основного робітника;

·     питома вага річного фонду заробітної плати в обсязі реалізації послуг.

Чисельність персоналу, зайнятого на даному підприємстві складається з робітників (основні і допоможні). Чисельність основних робітників розраховується на основі трудоємкості робіт і корисного фонду рабочого часу. Корисний фонд робочого часу розраховується за допомогою таблиці№5 балансу робочого часу.

Дані по розрахунку чисельності основних робітників беремо з таблиці№ 4 розрахункової частини дипломного проекту:

·     фотограф 5 розряду         3 чоловіка;

·     лаборант 4 розряду 1 чоловік.

·     лаборант 3 розряду 1 чоловік

Оскільки виконання робіт проводиться на чорно-білих фотоматеріалах і потребує високої кваліфікації основних робітників лише на окремих ділянках робіт таких як зйомка і друк, то фотографів беремо п’ятого розряду, лаборантів по друку проекційним способом – 4 розряду, на промивку і сушку лаборанта 3 розряду.

4.3. Розрахунок річного фонду заробітної плати персоналу підприємства.

Фонд заробітної плати розраховується за категоріями працюючих на підприємстві, окремо розраховується річний фонд заробітної плати основних і допоможних робітників.

1.   Для фотографів оплата праці у відсотках від обсягу реалізації послуг (таблиця 10):

·     норматив оплати праці дорівнює 7,7%,

·     розмір премії дорівнює 20%

2.   Для іншіх основних робітників оплата буде проводитись за відрядними розцінками, розрахованими на кожну технологічну операцію (таблиця 11).

3.   Для допоміжних робітників оплата праці здійснюється за їх ставкою, та премією (таблиця 13).

Всі розрахунки по заробітній платі персоналу зводимо в таблицю 14.

Таблиця 10. Розрахунок прямого фонду заробітної плати фотографів

Таблиця 11. Розрахунок прямого фонду заробітної плати інших основних робітників

Таблиця 12. Розрахунок річного фонду заробітної плати основних робітників

Примітка: Н – величина невідпрацьованного часу у відсотках береться із балансу робочого часу Н=Н1-Н2, де Н1 – час неявок на роботу всього, Н2 – неявка на роботу за хворобою Н=11,39-1,18+1,96=12,17

Таблиця 13. Розрахунок чисельності і річного фонду заробітної плати службовців та допоможних робітників.

Таблиця 14. Зведений план по праці і заробітної платні

4.4. План по собівартості прибутку та рентабельності

Метою планування собівартості є економічно обгрунтоване визначення величини витрат, необхідних для виконання плану виробництва продукції.

Собівартість послуг визначає розмір прибутків та рентабельність.

Собівартістю побутових послуг називають суму витрат конкретного підприємства, виражену в грошовій формі та пов’язану з виробництвом послуг і обслуговуванням населення.

До складу собівартості послуг входять в грошовій формі витрати безпосередньо розрахункової частини живої праці у вигляді сировини та матеріалів, палива та енергії, зносної частини праці у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості обладнання, приміщень, інвентаря, малоцінного інвентаря; витрати на підготовку та освоєння нових послуг, покращення умов праці, покращення обслуговування.

До собівартісті не включаються штрафи, пені, неутримки за суду, рахунки, пов’язані з культурно-побутовим обслуговуванням персоналу підприємства, а також витрати з фондів економічного стимулювання та інших спеціальних фондів, створюваних шляхом відрахування частини прибутку та виручки.

4.4.1. Розрахунок собівартості

При розрахунку плану собівартості необхідно визначити елементи всіх затрат, основними серед яких є:

·     витрати по заробітній платі (розраховані в попередньому розділі);

·     кошторис цехових витрат (складається з витрат на амартизацію обладнання, зносу предметів цехового призначення, витрат на утримання споруджень, витрат на ремонт споруджень, витрат за електроенергію та на технологічні потреби);

·     кошторис загальногосподарських витрат (складається з витрат на амартизацію споруд, витрат по оплаті телефона, інших господарських витрат);

·     витрати на фотоматеріали (склад. 19% від обсягу реал. Без ПДВ);

·     витрати електроенергії на технологічні потреби (5% від обсяг. реал.);

Таблиця 15. Кошторис цехових витрат

Примітка: Вартість основних фондів на даному підриємстві складає 70 000 грн.

Таблиця 16. Кошторис загальногосподарських витрат

Таблиця 17. Розрахунок суми витрат по фотоматеріалах і хімікатах

Таблиця 18. Кошторис витрат на виробництво

4.4.2. Розрахунок прибутку

Прибуток підприємства розраховуєтся як різниця між річним обсягом реалізації без податку на додану вартість, та виробництво, тобто:

де П – сума прибутку,

З (С) – сума затрат або сума собівартісті.

          Отже, сума прибутку на даному підприємстві за рік діяльності становить 36 102,64 гривень.

4.2.3. Розрахунок рівня рентабельності

          Рівень рентабельності підприємства визначається за формулою:

Отже, рівень рентабельності підприємства становить – 31,70.

4.4.3. Розподіл прибутку

Балансова сума прибутку підлягає розподілу. В першу чергу, частина прибутку відрахавується до Державного бюджету у відповідності з уставленим рівнем. На даний час рівень відрахувань до бюджету дорівнює 30%.

Прибуток, що залишається після відрахувань до Держбюджету розподіляється на підставі по 3 фондах:

¨   фонд накопичування (75%)

¨   фонд споживання (20%)

¨   фонд комерційного ризику (10%)

Таблиця 19. Розподіл прибутку

4.6. Основні техніко-економічні показники підприємства

          Всі найважливіші показники, що розраховані в попередніх розділах об’єднуються в слідуючу таблицю.

Таблиця 20. Основні техніко-економічні показники підприємства

4.7. Висновки

В єкономічний частини дипломного проекту розраховані показники фінансово-господарської діяльності підприємства, виконуючого зйомку індивідуального художнього портрету на чорно-білу плівку. На даному підприємсві буде працювати 7 працівників.

Данний фотокомплекс дає об’єм реалізації послуг на суму 180 000 грн. при об’ємі реалізації послуг, без прибутку на добавленну вартість, в 150 000 грн. Рівень рентабельності фотокомплексу складає 31,7%, що є нормальним показником підприємства для подальшої його роботи і розвітку. Підприємство перераховує в Державний бюджет 10 830,79 грн. В фотокомплексі буде робити 7 чоловик, з них 5 чоловік основних робітників.

Річний фонд заробітної плати всього персоналу – 30 522,27 грн., з них на заробітну плату основних робітників – 27 066,27 грн.

Середньомісячна заробітна плата одного працюючого – 363,36 грн., одного основного робітника – 451,1 грн., при середньомісячній виробітки на одного працюючого – 2142,7 грн, на одного основного робітника – 3000 грн.

5. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Фото 1,

цифрова зйомка, фотоапарат “Cannon”

Фото 2,

цифрова зйомка, фотоапарат “Cannon”

Фото 3,

цифрова зйомка, фотоапарат “Cannon”

Фото 4,

цифрова зйомка, фотоапарат “Cannon”

Фото 5,

цифрова зйомка, фотоапарат “Cannon”

ЛІТЕРАТУРА

1.   Шахрова М.М. “Общий курс фотографії”. Київ, “Вища школа”, 1976р.

2.   Курский Л.Д. “Работа фотографа в павильоне”. Москва, “Легкая индустрия”, 1979г.

3.   Волков Л.Ф. “Искусство фотопортрета”.Москва, “Искусство”, 1987г.

4.   Соловьева Н.М. “Фотокиноаппаратура и ее єксплуатация”.

 Москва, “Легпромиздат”, 1992г.

5.   Яштольд-Говорко В.А. “Техника фотосъемки”.Москва, “Искусство” 1958г.

6.   Закс М.И., Полянская Є.Н. “Технология обработки кинофотоматериалов”. Москва, “Легкая и пищевая промышленность”, 1983г.

7.   Перепелиця О.П., Грезіна Н.Г. “Техноло гія обробки кінофотоматеріалів”. Київ, “Вища школа”, 1995р.

8.   Під редакцієй Іофіса Е.А. “Цветная фотография”. Москва,”Искусство”,1958г.

9.   Чеканихина Л.Я., Певзнер А.Р. “Организація и планирование производства на фотопредприятиях”. Москва, “Легкая индустрия”, 1981г.