Реферат: Повышение инвестиционной привлекательности предприятия

Реферат: Повышение инвестиционной привлекательности предприятия

1. СУТНІСТЬ І ЗМІСТ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Види і методи фінансового аналізу

Перехід економіки України до ринкових відносин викликав відповідні зміни в окремих галузях знань. Відбувся розподіл бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський, який, в свою чергу, обумовив відповідний розподіл фінансово-господарського аналізу.

Рис. 1 Види фінансово-господарського аналізу

Залежно від того, яка інформація використовується у фінансовому аналізі, якими є мета та об`єкти дослідження, суб`єкти користування результатами аналізу, розрізняють два його види [21, c. 60]:

- зовнішній аналіз – базується на звітних даних, що підлягають опублікуванню; базою аналізу виступає досить обмежена частина інформації про діяльність підприємства, що є надбанням всього підприємства;

- внутрішній аналіз – використовує всю достовірну інформацію про стан справ підприємства, якою володіє лише певне коло осіб, як правило, керівництво підприємства та його підрозділів.

Якщо метою зовнішнього фінансового аналізу є оцінка та економічна діагностика фінансового стану підприємства за даними лише публічної звітності, поверховий аналіз прибутку і рентабельності, то в системі внутрішнього фінансового аналізу розв`язується ширше коло питань за рахунок наявності більш глибокої бази даних про діяльність підприємства.

Задачі зовнішнього фінансового аналізу визначається інтересами користувачів аналітичного матеріалу.

До основних задач зовнішнього фінансового аналізу можна віднести [25, c. 84]:

• оцінювання фінансових результатів діяльності підприємства;

• аналіз ринкової та фінансової стійкості підприємства;

• аналіз ліквідності та платоспроможності;

• досліджування динаміки дебіторської та дебіторської заборгованості;

• аналіз ефективності вкладеного капіталу;

• оцінювання матеріального стану підприємства;

• аналіз валюти бухгалтерського балансу.

Внутрішній фінансовий аналіз глибше досліджує причини фінансового стану, що склався на підприємстві, ефективність використання основних та оборотних засобів, взаємозв`язок показників обсягу, собівартості і прибутку. Результати внутрішнього фінансового аналізу використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства.

Мета внутрішнього фінансового аналізу полягає в забезпеченні планомірного надходження грошових коштів і розміщенні власного та позикового капіталу так, щоб створити умови для нормального функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення ризику банкрутства.

Користувачів фінансового аналізу можна поділити на три групи (Рис. 2)

До внутрішніх користувачів належать: керівництво всіх рангів: керівник підприємства, його заступники, робітники бухгалтерії, фінансово-економічного відділу, інші служби підприємства, його співробітники. Кожен з них використовує інформацію, виходячи із своїх інтересів. Наприклад, керівнику важливо знати реальну оцінку діяльності свого підприємства та його фінансовий стан; начальнику фінансового відділу необхідно добре володіти інформацією про формування та використання прибутку підприємства; головному бухгалтеру необхідно інформація про надходження та використання грошових коштів підприємства і т.д.

Рис. 2 Класифікація користувачів фінансового аналізу

Зацікавленими користувачами є власники – акціонери, засновники, для яких важливо знати рівень ефективності ресурсів, своїх вкладень, визначити розмір дивідендів і перспективи розвитку підприємства.

Сторонні користувачі – це:

• потенційні інвестори, які мають прийняти або відкинути рішення про вкладення своїх коштів у підприємство;

• кредитори, які мають бути впевненими у повернені їм боргу;

• постачальники – із впевненістю в платоспроможності своїх клієнтів для своєчасного отримання платежів;

• аудитори – якщо необхідно виявити фінансові хитрощі своїх клієнтів;

• податкова інспекція – для виконання плану надходження коштів до бюджету.

Внутрішній і зовнішній аналіз доповнюють один одного; разом вони дають реальну картину надходження, стану і використання фінансових ресурсів на підприємстві.

Метод науки – це властивий науці спосіб проникнення у зміст предмета, що вивчається.

Якщо предмет відповідає на запитання „ Що вивчається? ”, то метод відповідає на запитання „ Як вивчається? Якими прийомами? Якими способами? ”.

Метод фінансового аналізу – це системне, комплексне дослідження, взаємопов`язане вивчення, опрацювання і використання інформації фінансового характеру з метою виявлення і мобілізації резервів кращого використання фінансових ресурсів і становлення оптимальної структури їх джерел [21, c. 60].

Практичним додатком до методу фінансового аналізу як науки виступає його методика – сукупність прийомів вивчення та опрацювання фінансової інформації.

Оскільки фінансовий аналіз є складовою фінансово-господарської діяльності підприємства, то він практично повністю використовує його методику. На теперішній час серед вчених-економістів не існує єдиного погляду щодо класифікації способів і прийомів аналізу.

Економічні явища, які вивчаються у фінансовому аналізі, мають кількісну визначеність, що виражається в абсолютних і відносних величинах.

Абсолютні величини показують кількісні розміри економічного явища в одиницях міри, ваги, обсягу, площі, вартості тощо без відносного до розміру інших явищ.

Абсолютні величини слугують базою для розрахунку відносних величин. Відносні величини одержують при визначенні співвідношень між абсолютними величинами і застосовують у розрахунках рівня виконання плану, координації, структури, інтенсивності змін за певний період.

Також використовують:

• відносні показники структури – це питома вага окремої частини в загальному, яка виражається, як правило, у процентах;

• відносні величини координації – це співвідношення частин цілого між собою;

• відносні величини інтенсивності – це ступінь поширеності, розвитку якогось явища у відповідному середовищі.

• відносні величини ефективності – це співвідношення ефекту з ресурсами, затратами.

У фінансовому аналізі широкого застосування серед відносних величин набули проценти, коефіцієнти, індекси.

Поряд з абсолютними і відносними показниками часто застосовуються середні величини. Вони використовуються у фінансовому аналізі для узагальненої кількісної характеристики сукупності однорідних явищ за визначеною ознакою. В фінансовому аналізі застосовуються різні типи середніх величин: середньоарифметичну, середньо хронологічну, середньоквадратичну, середньо геометричну тощо.

Також використовується індексний метод який базується на відносних показниках, що виражають співвідношення рівня даного (досліджуваного) явища і рівня аналогічного явища, прийнятого в якості бази. Індекси бувають індивідуальні та групові. Індивідуальні виражають співвідношення безпосередньо порівняних величин, групові – співвідношення складних явищ.

Порівняння – це один із способів, за допомогою якого людина досліджує всі предмети та явища у природі, суспільстві, в економіці. Порівняння є самим поширеним прийомом аналізу. Кожен показник і кожна цифра, отримувані в аналітичному досліджувані, мають значення лише в порівнянні із відомими показниками і цифрами [25, c. 84]. Без порівняння взагалі не може бути аналізу. У сучасних умовах господарювання доцільно фактичні звітні показники порівнювати з досягненнями розвинутих країн, щоб встановити існуючий розрив і накреслити шляхи його подолання. Важливим також є порівняння різних варіантів рішень з метою вибору оптимального.

Аналітичні таблиці. Без аналітичних таблиць проведення фінансово-господарського аналізу неможливе. Таблиці широко застосовуються для унаочнення методики аналітичних розрахунків, отриманих результатів аналізів, групування показників і виявлених резервів.

За допомогою таблиць краще сприймається аналітична інформація при вивченні явищ і процесів за допомогою згрупованих показників і цифр, розташованих у певному порядку. Таблиця є раціональнішою, компактнішою, наочнішою, яскравішою формою відображення аналітичного процесу, ніж текстовий варіант викладення аналітичного матеріалу.

Графічний спосіб виступає засобом вивчення економіки. Графік у фінансовому аналізі є засобом ілюстрації господарських процесів, являє собою узагальнений рисунок стану і розвитку досліджуваного економічного явища або явищ, дає змогу наочно дослідити тенденції і зв`язки економічних показників.

У фінансовому аналізі найчастіше застосовують лінійні графіки, кругові та стовпчикові діаграми.

Балансовий спосіб вивчення економічних явищ і процесів застосовується у випадках, коли необхідно дослідити співвідношення двох груп взаємопов`язаних економічних показників, підсумки яких рівні між собою. Найбільше він використовується саме у фінансовому аналізі. Бухгалтерський баланс також являє собою приклад застосування балансового методу: актив балансу – групування господарських засобів за їх розміщенням і призначенням – дорівнює його пасиву – джерелам формування господарських засобів підприємства. Бухгалтерський баланс – основне джерело інформації для фінансового аналізу. Балансовий метод широко застосовується для перевірки вихідних даних, на основі яких проводиться аналіз, для перевірки правильності аналітичних розрахунків [30, c. 42].

1.2. Інформаційна база фінансового аналізу та його користувачі

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу підприємства є бухгалтерський баланс.

Бухгалтерський баланс - це найважливіша форма бухгалтерської звітності, що відображує стан коштів підприємства та їх джерел у грошовій оцінці та кінцевий результат його виробничо-господарської діяльності на визначену дату. Складається за уніфікованою формою.

Бухгалтерський баланс вміщує інформацію, на основі якої можна встановити кошти, які має підприємство в своєму розпорядженні, джерела їх формування, напрям та ефективність використання, стан розрахунків з юридичними та фізичними особами, платоспроможність, фінансову стійкість. Він дає змогу визначити склад і структуру майна підприємства, ліквідність та оборотність оборотних коштів, наявність власного капіталу та зобов`язань, стан та динаміку дебіторської та кредиторської заборгованості. Одержання такої інформації – необхідна умова для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а також для оцінювання ефективності наступних вкладень капіталу і розміру фінансових ризиків.

За балансом визначають, чи зуміє підприємство в найближчій час виконати свої зобов`язання перед третіми особами – акціонерами, інвесторами, кредиторами, покупцями, тощо, чи йому загрожують фінансові труднощі.

Також за балансом визначають кінцевий фінансовий результат роботи підприємства як нарощування власного капіталу за звітний період, який відображають у вигляді чистого прибутку або збитку в пасиві балансу [19, c.74].

Отже, бухгалтерський баланс призначений не тільки для відображення стану господарських засобів і джерел їх формування на певну дату, але й для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, як правило, зовнішнім користувачам.

Баланс повинен бути правильно побудованим, а саме:

• повністю охопити господарський процес підприємства в усій його різноманітності;

• дати належне групування господарським явищам;

• вивчити зв`язок між цими явищами, тобто встановити правильну кореспонденцію рахунків, що дасть змогу аналізувати не тільки фінансово-господарську діяльність, але й рух майнових засобів підприємства.

Бухгалтерський баланс складають на підставі даних поточного бухгалтерського обліку, згрупованих в Головній книзі, журналах-ордерах, і даних аналітичного обліку. Більшість балансових статей заповнюють безпосередньо за даними Головної книги про залишки (сальдо) синтетичних рахунків на звітну дату.

Бухгалтерський баланс складається з двох частин: ліва – актив, права – пасив. В активі відображаються склад і розміщення засобів підприємства, в пасиві – джерела створення цих засобів (зобов`язання перед державою, банками, постачальниками, бюджетом тощо).

Кожен вид засобів або джерел їх утворення називається статтею бухгалтерського балансу. Схожі за економічним змістом статті бухгалтерського балансу поєднані в розділи, а розділи – в економічно однорідні групи. Це підвищує пізнавальні якості балансу, полегшує контроль за використанням засобів, забезпечує проведення аналізу фінансового стану підприємства. Сума активу завжди повинна дорівнювати сумі пасиву. Кожна стаття балансу має грошовий вираз, що називається оцінкою статті [14, c. 45].

Для оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства необхідно вміти читати бухгалтерський баланс і добре володіти методикою його аналізу.

На сучасному етапі переходу економіки України до ринкових відносин відбувається реформування бухгалтерського обліку Постановою Кабінету Міністрів України від 22.10.1998р. №1706 затверджено Програму реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів .

Федерацією професійних бухгалтерів і аудиторів України розроблені нормативні документи з бухгалтерського обліку, спрямовані на використання цієї програми.

Перші схвалені методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України нормативні документи стосуються саме інформаційної бази фінансового аналізу. До них належать перші п`ять Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 21.06.1999р. за № 391-3684 :

1. „Загальні вимоги до фінансової звітності”;

2. „Баланс”;

3. „Звіт про фінансові результати”;

4. „Звіт про рух грошових коштів”;

5. „Звіт про власний капітал”.

Зазначені Положення (стандарти) № 1-5 застосовуються для складання бухгалтерської звітності за операціями, що відбуваються з 2000 року.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” визначає мету фінансової звітності, її склад, основні елементи, звітний період, якісні характеристики, принципи підготовки і розкриття інформації. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 вводить у використання 16 термінів, які переважно є принципово новими і трактуються згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку. П`ять з них присвячені новим формам фінансових звітів, а ще п`ять – основним елементам фінансових звітів (активам, зобов`язанням, власному капіталу, доходам, витратам). Вперше дається визначення консолідованої фінансової звітності, принципу бухгалтерського обліку, розкриття суттєвої інформації [1, c. 126].

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 „Баланс” містить вимоги до форми і змісту балансу. Баланс має три розділи активу та п`ять розділів пасиву.

Рис.3 Структура бухгалтерського балансу згідно з П(с)БО №2 „Баланс”

Структура балансу приведена у повну тотожність з його рівнянням, що використовується в міжнародній практиці.

У фінансовому аналізі також використовується „Звіт про фінансові результати” форма та зміст якого визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 3 „Звіт про фінансові результати”, що є аналогом звіту про доходи та збитки згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку [2, c. 65].

1.3. Показники інвестиційної привабливості підприємства

Під інвестиційною привабливістю підприємства розуміється доцільність вкладання в нього вільних коштів. Вона аналізується зовнішніми суб`єктами з метою вибору найкращого варіанта вкладання вільних коштів. Але й кожен господарюючий суб`єкт повинен виявити свої можливості для залучення зовнішніх інвестицій. Тому оцінка інвестиційної привабливості аналізується у зовнішньому та внутрішньому фінансовому аналізі. Для аналізу використовується певна система показників, яка відображає структуру активів підприємства, джерел їх формування, ліквідність і фінансову стійкість, якість прибутку, доходність і оберненість капіталу.

Аналіз валюти та структури бухгалтерського балансу. Для загальної оцінки фінансового стану складається спрощений баланс , в якому об’єднують в окремі групи однорідні статті. При побудові спрощеного балансу зменшується число статей балансу чим підвищується його наочність і полегшується його аналіз.

Попередню оцінку фінансового стану підприємства можна зробити на основі виявлення „хворих” статей балансу [7, c. 24]:

• наявності в балансі суми по рядку 350 „Непокритий збиток” яка свідчить про вкрай незадовільну роботу підприємства і в результаті цього його вкрай незадовільний фінансовий стан ;

• наявністю сум за дебіторською заборгованістю, не сплаченою в строк ;

• наявністю сум за статтею „Інші оборотні активи” (ряд 250);

• наявності простроченої кредиторської заборгованості.

Для того щоб аналіз валюти балансу був повним, необхідно дати оцінку змінам окремих його статей . така оцінка надається за допомогою горизонтального (часового) і вертикального (структурного) аналізів.

При горизонтальному аналізі виявляються абсолютні та відносні зміни величин статей балансу за певний період, дається оцінка цим змінам.

Вертикальний аналіз використовується для дослідження структури засобів і джерел їх утворення шляхом визначення питомої ваги окремих статей у підсумкових даних та оцінювання цих змін.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їх основі будується порівняльний аналітичний баланс.

Аналіз джерел формування капіталу. Інформація , яка наводиться в пасиві балансу , дає змогу визначити зміни в структурі власного і позикового капіталу, перманентного (постійного) і змінного ; розмір залучених в оборот довгострокових і короткострокових позикових коштів. Пасив показує, звідки взялися кошти і кому підприємство за них зобов’язане [11, c. 159].

Фінансовий стан підприємства в багатьох випадках залежить від того , які кошти має підприємство , звідки вони взялися і куди вкладені.

Велике значення для самостійності і незалежності підприємства має власний капітал. Якщо частка власного капіталу більша, то для кредиторів та інвесторів це краще, оскільки в них є впевненість щодо повернення своїх вкладень. Чим більша частка власного капіталу і менша – позикового, тим менший фінансовий ризик. Але, як показує практика , ефективність використання позикового капіталу , більша ніж , ефективність використання власного. В окремих конкретних випадках , залежно від ситуації , що склалася, може бути вигідним використовувати більше власний капітал, менше залучати позикові кошти і мати менший фінансовий ризик. Може бути більш ефективним застосування позикового капіталу і отримання більш високих доходів , але з більшим фінансовим ризиком.

Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Аналіз джерел власних та позикових коштів. При аналізі необхідно визначити динаміку і структуру власного та позикового капіталу , з’ясувати причини змін окремих їх складових і дати оцінку цим змінам за аналізований період.

Аналіз прибутковості. Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб’єкта важливе місце за умов ринку посідають показники ефективності використання капіталу, які відображають швидкість (прискорення або уповільнення ) руху капіталу та його віддачу.

У світовій практиці широкого застосування набув узагальнюючий показник міри ефективності використання капіталу – прибутковість (дохідність, рентабельність).

Коефіцієнт прибутковості визначається відношенням прибутку до капіталу, що інвестується, і розраховується за формулою [17, c. 210]:

(1)

де КП- коефіцієнт прибутковості;

П – прибуток;

К – капітал.

Аналіз обертання поточних активів. Поряд з віддачею капіталу його обертання є одним із важливих показників, що характеризує інтенсивність використання засобів підприємства.

Швидкість обертання капіталу характеризується такими показниками [15, c. 91]:

• коефіцієнтом обертання (Коб), який обчислюється як відношення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої вартості капіталу або його частини :

(2)

• тривалістю одного обороту в днях (Тоб), який обчислюється як відношення добутку середньої вартості капіталу і кількості календарних днів у періоді до виручки від реалізації продукції, тобто:

(3)

де Тоб – тривалість одного обороту в днях;

Д – кількість днів у періоді;

або (4)

• коефіцієнт закріплення оборотних коштів, що є зворотним коефіцієнту обертання:

(5)

Він показує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції.

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємств вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності.

Платоспроможність – це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання.

Коли підприємство має добрий фінансовий стан, то воно стійко платоспроможне. У разі поганого фінансового стану – воно періодично або постійно є неплатоспроможним.

У процесі фінансового аналізу вивчається поточна і перспективна платоспроможність.

При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства з строковими зобов’язаннями.

До платіжних засобів відносять грошові кошти, короткострокові цінні папери та частину дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні [12, c. 25].

До строкових зобов’язань включають поточні пасиви: короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету тощо.

Перевищення платіжних засобів над строковими зобов’язаннями свідчить про платоспроможність підприємства тощо. Для проведення такого розрахунку використовується бухгалтерський баланс. Неплатоспроможність підприємства можна визначити і візуально (відсутність грошей на рахунках в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплати заробітної плати тощо) [22, c. 194].

Отже, поточна платоспроможність визначається за певний звітний період. Але її можна дослідити і в середині звітного періоду.

Для цього на підприємстві складається платіжний календар і визначається коефіцієнт оперативної платоспроможності (Коп):

(6)

де ∑ПЗ – сума платіжних засобів;

∑СЗ – сума строкових зобов’язань.

Платіжний календар складається на основі даних аналітичного обліку, виписок банку і т. ін., тобто такі дослідження можна провести тільки у внутрішньому фінансовому аналізі.

Зовнішні суб’єкти фінансового аналізу не в змозі визначити таким чином стан платоспроможності підприємства і з цією метою використовують аналіз ліквідності господарюючого суб’єкта.

Ліквідність, в загальному розумінні , означає здатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто в абсолютно ліквідні засоби [19, c.74].

Ліквідність можна розглядати:

1. як час, необхідний для продажу активу;

2. як суму, одержану від продажу активу.

Отже, поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі, але друге є більш містким: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність.

Підприємство, поточний капітал якого складається переважно з грошових коштів, короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно із запасів.

У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються за ступенем зростання їх ліквідності, в пасиві зобов’язання розміщені по мірі скорочення термінів їх погашення.

Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності можна умовно поділити на такі групи [10, c. 85]:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) – суми по всіх статтях грошових коштів, які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно.

2. Активи, що швидко реалізуються (А2), - активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібний визначений час. В цю групу входить дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб`єктивних та об`єктивних факторів.

3. Активи, що повільно реалізуються (А3), - найменш ліквідні активи – це запаси і витрати. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості й правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банку, від якості попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків тощо.

4. Активи, що важко реалізуються (А4), - це активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу, в цю статтю можна включити статті розділу І активу балансу „Необоротні активи”.

Отже, в перші три групи активів (А1,А2,А3) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства.

Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов`язань групуються так [10, c. 85]:

1. Найбільш строкові зобов`язання (П1) – кредиторська заборгованість, позики для працівників, інші короткострокові пасиви.

2. Короткострокові пасиви (П2) – короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.

3. Довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви.

4. Постійні пасиви (П4) – статті розділу І пасиву балансу.

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов’язання.

Підприємство може бути ліквідним в більшій або меншій мірі, або у нього взагалі може бути відсутня ліквідність. Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства спочатку необхідно здійснити аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу – це ступінь покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких в гроші відповідає строку погашення платіжних зобов`язань [13, c. 69].

Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов`язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки з кожної групи активів і пасивів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1≥П1;

А2≥П2; (7)

А3≥П3;

А4≤П4.

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, то обов`язково виконується остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової його стійкості.

Недотримання будь якої із перших трьох нерівностей означає, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної.

При аналізі ліквідності підприємства використовують такі показники [19, c.74]:

• Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал). Визначається відношення найбільш ліквідних активів (А1) до поточної кредиторської заборгованості підприємства (П1+П2):

(8)

Згідно П(С)БО 2 в чисельнику знаходяться суми грошових коштів та їх еквівалентів, а також поточних фінансових інвестицій (ряд.220+ряд.230+ряд.240 розділу ІІ активу балансу), в знаменнику – підсумок розділу ІV пасиву балансу.

За світовим досвідом, в чисельнику відображаються лише грошові кошти.

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокової заборгованості воно може погасити в поточний момент або найближчим часом. Теоретично достатнім вважається, якщо Кал вище 0,2-0,35. Це означає, що на 20-35% підприємство може в поточний момент погасити всі свої короткострокові борги і платоспроможність вважається нормальною.

Такий показник називають ще коефіцієнтом платоспроможності.

• Коефіцієнт швидкої ліквідності, або коефіцієнт кислотного тесту (Кшл). Обчислюється відношенням суми грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості (А1+А2) до поточної кредиторської заборгованості (П1+П2), тобто до ІІІ розділу пасиву балансу:

(9)

Згідно з П(С)БО 2 в чисельнику знаходяться суми грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості, інших оборотних активів, в знаменнику – підсумок розділу IV пасиву балансу.

Він допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов`язань у випадку його критичного стану.

Теоретичне найнижче значення цього показника 1, найвище – 2.

• Узагальнюючи показником ліквідності є коефіцієнт покриття (Кп), або загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності. Він розраховується відношенням поточних активів (А1+А2+А3) до поточних зобов`язань (П1+П2):

(10)

Згідно з П(С)БО 2 в чисельнику знаходяться підсумок розділу ІІ активу балансу, в знаменнику - підсумок розділу IV пасиву.

Він вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов’язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов`язань. Теоретичне значення цього показника 1,5 – 2,5.

Якщо при аналізі таких коефіцієнтів виявлені відхилення від рекомендованих значень, то необхідно з`ясувати причини цього.

Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб’єкта важливе місце за умов ринку посідають показники ефективності використання капіталу, які відображають швидкість (прискорення або уповільнення ) руху капіталу та його віддачу.

У світовій практиці широкого застосування набув узагальнюючий показник міри ефективності використання капіталу – прибутковість (дохідність, рентабельність).

Коефіцієнт прибутковості визначається відношенням прибутку до капіталу, що інвестується, і розраховується за формулою [16, c. 26]:

, (11)

де КП- коефіцієнт прибутковості;

П – прибуток;

К – капітал.

На сьогодні не існує єдиного загальноприйнятого показника ефективності капіталу для розрахунку коефіцієнта прибутковості.

У чисельнику формули може бути балансовий, операційний чистий прибуток, у знаменнику – середні показники загального капіталу ( загальні активи ), основного капіталу (довгострокові активи), оборотного капіталу (поточні активи).

При розрахунку коефіцієнта прибутковості можуть використовуватися і дані пасиву балансу. Таким чином, можна знайти коефіцієнт прибутковості загального, власного, акціонерного, перманентного капіталів.

Вибір бази розрахунку показника прибутковості залежить від поставленої мети аналізу.

Коефіцієнт прибутковості, розрахований для основного та оборотного капіталу, дасть змогу володіти інформацією про ефективність інвестицій в ці активи. У разі розрахунку коефіцієнту прибутковості для власного, акціонерного та перманентного капіталів характеризується рівень прибутковості власників підприємства, прибутковість власного і довгострокового залученого капіталу.

Поряд з віддачею капіталу його обертання є одним із важливих показників, що характеризує інтенсивність використання засобів підприємства.

Швидкість обертання капіталу характеризується такими показниками [14, c. 45]:

• коефіцієнтом обертання (Коб), який обчислюється як відношення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої вартості капіталу або його частини :

(12)

• тривалістю одного обороту в днях (Тоб), який обчислюється як відношення добутку середньої вартості капіталу і кількості календарних днів у періоді до виручки від реалізації продукції, тобто:

(13)

де Тоб – тривалість одного обороту в днях;

Д – кількість днів у періоді;

або (14)

• коефіцієнт закріплення оборотних коштів, що є зворотним коефіцієнту обертання:

(15)

Він показує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції.

Ефективність використання капіталу підприємства проявляється передусім у швидкості обороту його засобів. Аналіз його полягає у досліджуванні рівнів і динаміки різнобічних фінансових коефіцієнтів оберненості, які є відносними показниками фінансових результатів діяльності господарюючого суб’єкта .

Загальна оберненість усіх засобів складається з часткових показників оберненості окремих елементів цих засобів [7, c. 24]:

• коефіцієнт загальної оберненості капіталу (Коз) обчислюється як відношення виручки від реалізації (ВР) до середньої вартості загального капіталу за певний період (ЗК):

(16)

Коефіцієнт відображає швидкість обороту (кількість оборотів за період) загального капіталу підприємства. Його зростання означає прискорення кругообігу засобів підприємства або зростання цін (у випадках пониження рентабельності фірми).

• коефіцієнт оберненості мобільних засобів (Ком) являє собою відношення виручки від реалізації до середньої за період величини мобільних засобів (запаси і затрати, грошові кошти, розрахунки, інші оборотні активи) по балансу (МК) :

(17)

Коефіцієнт показує швидкість обороту усіх мобільних (як матеріальних так і нематеріальних) засобів підприємства. Зростання цього показника характеризується позитивно.

• коефіцієнт оберненості матеріальних оборотних коштів (Комз) обчислюється як відношення виручки від реалізації до середньої за період вартості запасів і затрат по балансу (МЗ) :

(18)

Коефіцієнт відображає число оборотів запасів і затрат фірми. Зниження цього коефіцієнта свідчить про відносне збільшення виробничих запасів, незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію (у випадку зменшення оберненості готової продукції).

• коефіцієнт оберненості готової продукції (Когп) визначається як відношення виручки від реалізації продукції до середньої за період величини готової продукції (ГП):

(19)

Коефіцієнт відображає швидкість обороту готової продукції. Його зростання свідчить про підвищення попиту на продукцію, а зменшення – про збільшення залишків готової продукції у зв’язку із зниженням попиту на продукцію.

• Коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості (Кодз) визначається як відношення виручки від реалізації до середньої за період дебіторської заборгованості (ДЗ):

(20)

Коефіцієнт свідчить про розширення або зниження комерційного кредиту, що надає підприємство. Зростання означає збільшення швидкості сплати заборгованості підприємству , зменшення продажу в кредит. Зниження показника свідчить про збільшення обсягу кредиту , що надає підприємство, тобто зростання купівлі продукції в кредит покупцям [24, c. 35].

• середній термін обороту дебіторської заборгованості (тривалість періоду обороту в днях ) (Тобд) як відношення календарного фонду часу за певний період (наприклад, за рік – 365 днів) до коефіцієнту оберненості дебіторської заборгованості (Кодз):

(21)

Цей показник характеризує середній термін погашення дебіторської заборгованості. Позитивно оцінюється зниження цього коефіцієнта.

• коефіцієнт оберненості кредиторської заборгованості (Кокз) як відношення виручки від реалізації до середньої за період кредиторської заборгованості (КЗ):

(22)

Коефіцієнт свідчить про розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству. Зростання показника свідчить про підвищення швидкості сплати заборгованості підприємства, а зниження – про зростання купівлі продукції в кредит.

• середній термін обороту кредиторської заборгованості (Тобк) як відношення календарного фонду часу за певний період до коефіцієнта оберненості кредиторської заборгованості за цей же період (Кокз):

(23)

Показник відображає середній термін повернення боргів підприємства.

• фондовіддача основних засобів та інших позаоборотних активів (ФПВ) як відношення виручки від реалізації до середньої за період величини необоротних активів (НОА):

(24)

Показник характеризує ефективність використання необоротних активів. Позитивно оцінюється зростання цього показника, тобто збільшення величини продажу що припадає на одиницю вартості засобів .

• коефіцієнт оберненості власного капіталу (Ковк) як відношення виручки від реалізації до середньої за період вартості власного капіталу (ВК):

(25)

Коефіцієнт відображає швидкість обороту власного капіталу, тобто його активність. Різке зростання цього показника говорить про підвищення рівня продажу. Суттєве його зниження свідчить про тенденцію до бездії частини власних коштів.

Показники ефективності використання капіталу аналізуються в такій послідовності:

• розраховуються самі показники;

• показники порівнюються в динаміці;

• робляться аналітичні висновки.

Умовою життєдіяльності і основою стабільності стану підприємства в ринковій економіці виступає його стійкість. На стійкість підприємства впливає дуже багато факторів. Від того, які саме фактори впливають на неї, розрізняють декілька видів стійкості.

Відповідно до підприємства як господарюючого суб`єкта існує [6, c. 63]:

• внутрішня стійкість;

• фінансова стійкість;

• загальна стійкість.

Внутрішня стійкість – це такий фінансовий стан підприємства, за якого забезпечується достатньо високий результат його функціонування.

Фінансова стійкість відображає постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення і оновлення.

Загальна стійкість відображає рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над витрачанням. Умовою загальної стійкості підприємства є його здатність вільно розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища.

Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва і в загалі діяльності господарюючого суб`єкта.

Надлишкова фінансова стійкість також негативно впливає на виробничо-торговельну діяльність, оскільки виступає гальмом її розвитку, збільшуючи затрати підприємства надлишковими запасами і резервами.

Значення і сутність фінансової стійкості яскраво відображається в її показниках. Розрізняють абсолютні і відносні показники фінансової стійкості.

До абсолютних показників фінансової стійкості відносять такі групи показників [6, c. 63]:

• для характеристики джерел формування запасів і затрат що відображають різний ступінь охоплення різних видів джерел:

1. Наявність власних оборотних коштів (НВОК). Розраховується як різниця між джерелами власних і прирівняних до них коштів (І розділ пасиву балансу) і позаоборотними активами (розділ І активу балансу). Він характеризує чистий оборотний капітал:

НВОК=Ір.ПБ-Ір.АБ (26)

де Ір.ПБ – підсумок розділу І пасиву балансу;

Ір.АБ – підсумок розділу І активу балансу.

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (ВДПД). Отримується шляхом додавання до власних оборотних коштів величини довгострокових пасивів (ІІ розділ пасиву балансу):

ВДПД=НВОК+2р.ПБ (27)

де 2р.ПБ – підсумок розділу ІІ пасиву балансу;

3. Загальна величина основних джерел формування запасів і затрат (ЗВОД). Розраховується додаванням до власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат суми короткострокових кредитів і позикових коштів:

ЗВОД= ВДПД+КК (28)

де КК - короткострокові кредити і позикових кошти;

• показники забезпеченості запасів і затрат джерелами їх формування:

1. Лишки (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (НВОК):

НВОК= НВОК-ЗЗ (29)

де ЗЗ - запасів і затрати (розділ 2 активу балансу);

2. Лишки (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (ВДПД):

ВДПД= ВДПД-ЗЗ (30)

3. Лишки (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (ЗВОД):

ЗВОД=ЗВОД-ЗЗ (31)

У наукових роботах останнього часу вчені-економісти виділяють один абсолютний показник фінансової стійкості – наявність власних оборотних коштів [8, c. 57]. Даний показник розраховується як різниця між перманентним (постійним) капіталом і величиною позаоборотних активів:

НВОК=(Ір.ПБ + І Ір.ПБ)-Ір.АБ (32)

де Ір.ПБ + І Ір.ПБ – постійний (перманентний) капітал, тобто сума підсумків розділів І і І І пасиву балансу;

Ір.АБ – величина позаоборотних активів підприємства, тобто підсумок розділу І активу балансу.

Крім розрахунку та аналізу в динаміці наявності власних оборотних коштів при оцінці фінансової стійкості досліджується також ряд її відносних показників.

Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами розраховується відношенням суми власних оборотних коштів до матеріальних запасів:

(33)

де Кмз - коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами;

∑ВОК – сума власних оборотних коштів;

ЗЗ – матеріальні запаси (розділ І І активу балансу).

Кмз показує, якою мірою матеріальні запаси покриті власними коштами і не потребують залучення позикових.

Даний коефіцієнт необхідно розглядати у взаємозв`язку із станом виробничі запасів. Якщо на підприємстві значні надлишкові запаси то власні оборотні кошти не покриють їх повністю, тому коефіцієнт буде набагато менше одиниці.

За умови нестачі запасів для проведення нормальної виробничо-торговельної діяльності підприємства коефіцієнт буде більше одиниці, але це не свідчить про стійкість фінансового стану. Нормальним явищем є рівень коефіцієнта 60-80%.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (власних коштів) розраховується як відношенням власних оборотних коштів до власного капіталу [21, c. 60]:

(34)

де Кмвк – коефіцієнт маневреності власного капіталу;

ВК – власний капітал (підсумок розділу І пасиву балансу).

З фінансової точки зору , чим вище цей коефіцієнт, тим краще. Він характеризує ступінь мобілізації власного капіталу, показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обігу, тобто в тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими засобами. Чим вище показник, тим краще фінансовий стан підприємства, забезпечуються більш достатня гнучкість у використанні власних коштів господарюючого суб`єкта. Оптимальне значення дорівнює 0,5.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів розраховується як відношення суми довгострокових залучених коштів до величини довгострокового капіталу:

(35)

де Кдзк – коефіцієнт довгострокового залучення коштів;

∑ДЗК – сума довгострокових залучених коштів.

Характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника є негативною тенденцією, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.

Стабільність структури оборотних коштів розраховується як відношення суми власних оборотних коштів до всієї сукупності оборотних коштів:

(36)

де ССОК – стабільність структури оборотних коштів;

Використовується для оцінки власних оборотних коштів. Зростання цього показника є позитивною тенденцією.

Індекс постійного активу розраховується як відношення основного капіталу до власного:

(37)

де Іпа - індекс постійного активу;

ОСК – основний капітал.

ВК – власний капітал.

Коефіцієнт накопичення амортизації розраховується як відношення суми амортизації (зносу) основних засобів і нематеріальних активів до первісної вартості основних засобів і нематеріальних активів що амортизується:

(38)

де Кнам – коефіцієнт накопичення амортизації;

∑АМ(З) – сума амортизації (зносу) основних засобів і нематеріальних активів;

ПВОЗНА – первісна вартість основних фондів.

Цей коефіцієнт показує інтенсивність накопичення коштів для оновлення основних засобів.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів розраховується як відношення залишкової вартості основних фондів до сукупності усіх активів підприємства [21, c. 60]:

(39)

де Крвоз - коефіцієнт реальної вартості основних засобів;

ЗВОФ – залишкова вартість основних фондів;

∑АП – сума активів підприємства.

Коефіцієнт відображає питому вагу основних фондів у загальному капіталі підприємства.

При проведенні фінансового аналізу підприємства важливо визначити запас фінансової стійкості, під яким розуміють той обсяг реалізації, який забезпечує підприємству певну стійкість його фінансового становища.

Для цього використовують такі показники [17, c. 210]:

• виручка від реалізації (без ПДВ і АЗ);

• повна собівартість продукції;

• прибуток;

• постійні витрати;

• змінні витрати;

• маржинальний дохід;

• поріг рентабельності;

• запас фінансової стійкості.

Для того щоб отримати прибуток від реалізації (П), необхідно від виручки (ВР) відняти повну собівартість продукції (ПС):

(40)

У короткостроковому періоді всі витрати відносно обсягу виробництва поділяють на умовно змінні та умовно постійні.

Умовно-змінні витрати змінюються із зміною обсягів виробництва. Це насіння, корми, посадковий матеріал, паливо, заробітна плата робітників, які виконують основні технологічні роботи, тощо.

Умовно-постійні витрати не змінюються із зміною обсягу виробництва це, наприклад, амортизація основних засобів, орендна плата, витрати на управління та організацію виробництва, заробітна плата службовців, керівного складу і т. ін.

Постійні витрати і прибуток складають маржинальний дохід підприємства.

Поріг рентабельності являє собою відношення суми постійних витрат у собівартості продукції до питомої ваги маржинального доходу у виручці [17, c. 210]:

(41)

де Прен – поріг рентабельності;

ПЗ- постійні витрати у собівартості продукції;

ПВМД – питома вага маржинального доходу у виручці.

Економічний зміст цього показника полягає у тому, що визначається та сума виручки, яка необхідна для покриття всіх постійних витрат підприємства. Прибутку при цьому не буде, але не буде і збитку. Рентабельність тут дорівнює нулю. Показник використовується для розрахунку запасу фінансової стійкості (ЗФС):

або (42)

Показник показує на скільки повинна зменшитися виручка щоб досягти нульової рентабельності, а надалі і збитковості виробництва.

У теорії фінансового менеджменту виділяють два поняття: фінансова структура та капіталізована структура підприємства. Під терміном фінансова структура розуміють спосіб фінансування господарської діяльності підприємства у цілому, тобто структуру усіх фінансових джерел коштів. Другий термін відноситься до більш вузької частини джерел коштів – довгостроковим пасивам (власні джерела коштів та довгострокові позикові кошти) [10, c. 85]. Структура капіталу чинить вплив на результати фінансово-господарської діяльності підприємства, співвідношення власними та позиковими джерелами коштів слугує одним з ключових аналітичних показників що характеризує ступінь ризику інвестування фінансових ресурсів в дане підприємство. Одним з таких показників що характеризує ступінь ризику, є показник покриття витрат з обслуговування позикового довгострокового капіталу РПВ (рівень покриття видатків):

(43)

Коефіцієнт РПВ вимірюється у частках одиниці і показує у скільки разів валовий доход підприємства перевищує суму річних відсотків по довгостроковим позикам.

Питання можливості та доцільності управління структурою капіталу давно дебатуються у західних країнах, серед вчених та практиків існує два основних підходу до цієї проблеми: традиційний і теорія Модильяна – Міллера [10, c. 85].

Послідовники традиційного методу вважають, що ціна капіталу залежить від його структури і існує „оптимальна структура капіталу”.

Ціна підприємства в цілому може бути знайдена за формулою:

(44)

де ОК – сума коштів за рік витрачених на обслуговування капіталу;

СЦ- середньозважена ціна авансованого капіталу, яка розраховується за формулою:

(45)

де К – ціна джерела коштів у загальній сумі.

На практиці любе підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі і інвестиційну, з різних джерел.

За користування авансованих у діяльність підприємства фінансових ресурсів воно сплачує відсотки , дивіденди і так далі тобто несе деякі обґрунтовані витрати на підтримання свого економічного потенціалу. Як було показано вище кожне джерело коштів має свою ціну як суму витрат на його забезпечення.

Економічний зміст цього показника полягає у наступному: підприємство може приймати любі рішення інвестиційного характеру , рівень рентабельності котрих не нижче поточного значення показника СЦ.

Саме з ним порівнюється показник IRR (норма рентабельності інвестицій), розрахований для конкретного проекту, при цьому зв’язок між ними такий [10, c. 85]:

якщо I R R > CЦ , то проект належить прийняти;

I R R < CЦ, то проект належить відкинути;

I R R = CЦ, то проект ні прибутковий ні збитковий.

В залежності від структури капіталу ціна кожного джерела фінансування змінюється, причому темпи зміни різні. Численні дослідження показали що зі зростанням частки позикових коштів у загальній сумі джерел коштів ціна власного капіталу Цв постійно збільшується зростаючими темпами, а ціна позикового капіталу, залишаючись спочатку практично незмінною, потім теж починає збільшуватись. Оскільки ціна позикового капіталу Цп, існує структура капіталу, називана оптимальною, при котрій показник СЦ має мінімальне значення, а отже ціна підприємства буде максимальною.

Ціна існуючої структури капіталу – це оцінка за даними минулих періодів. Очевидно, що ціна окремих джерел коштів, рівно як і структура капіталу постійно змінюється [11, c. 159].

Тому і зважена ціна капіталу не є постійною величиною – вона міняється з часом, знаходячись під впливом багатьох факторів. Одним з них є розширення обсягу нових інвестицій. Нарощування економічного потенціалу підприємства може здійснюватися як за рахунок власних коштів (реінвестування частини прибутку) так і за рахунок залучених засобів.

Вартість

Цв

СЦ

Цп

t

Рис. 4 Залежність ціни капіталу і структури капіталу

По ступені приналежності використовуваний капітал підрозділяється на власний (розділ І пасиву балансу) і позиковий (розділ ІІ і ІІІ пасиву балансу).

По тривалості використання розрізняють капітал довгостроковий (постійний) (І і ІІ розділи) та короткостроковий (ІІІ розділ) рис 5 [22, c. 194].

Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємств. Він є основою самостійності і незалежності підприємств.

Однак потрібно враховувати , фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідно для нього , особливо в тих випадках , коли виробництво носить сезонний характер. Тоді в окремі періоди будуть накопичуватися великі кошти на рахунку у банку , а в інші періоди їх буде бракувати.

Власний капітал Джерела власних Постійний капітал

коштів ( I розділ )

Довгострокові фінансові

зобов’язання ( II розділ )

Позиковий капітал

Короткострокові фінансові Змінний

зобов’язання ( III розділ) капітал

Рис.5 Структура пасиву балансу

Крім того варто мати на увазі , що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі , а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал , чим плата за кредитні ресурси , то , залучаючи позикові кошти , воно може підвищити рентабельність власного капіталу.

У той же час якщо кошти підприємства створені в основному за рахунок короткострокових зобов`язань , то його фінансове положення буде хитливим, тому що з капіталами короткострокового використовування необхідна постійна оперативна робота , спрямована на контроль , за своєчасним поверненням їх і за залученням в оборот на нетривалий час інших капіталів [18, c. 84].

Отже, від того, наскільки оптимальне співвідношення власного і позикового капіталу , багато в чому залежить фінансове положення підприємства. Вироблення правильної фінансової стратегії допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності.

Структура капіталу – це складові фінансів підприємства. Структура підприємства зафіксована в правій частині балансу , де показуються основні джерела засобів , притягнутих для фінансування. Як відомо, між статтями активу і пасиву балансу існує тісний взаємозв’язок , кожна стаття активу балансу має свої джерела фінансування. Джерелом фінансування довгострокових активів , як правило є власний капітал і довгострокові позикові кошти. Не виключаються випадки формування довгострокових активів і за рахунок короткострокових кредитів банку. Поточні активи створюють як за рахунок власного капіталу так і за рахунок короткострокових позикових коштів. Бажано, щоб вони наполовину були сформовані за рахунок власного а на половину за рахунок позикового капіталу. Тоді забезпечується гарантія погашення зовнішнього боргу.

Другий підхід у доцільності керування капіталом ґрунтується на теорії Модельні і Міллер (1958 рік) і стверджує як раз зворотне – ціна капіталу не залежить від його структури , а отже , її не можна оптимізувати. При обґрунтуванні цього підходу вони вводять ряд обмежень: наявність ефективного ринку, відсутність податків , однакова величина процентних ставок для фізичних і юридичних осіб, раціональне економічне поводження , можливість ідентифікації підприємств однаковим ступенем ризику. В цих умовах , затверджують вони ціна капіталу завжди вирівнюється шляхом перекачування капіталу за рахунок кредитів , наданих компаніям фізичними особами [39, c. 13].

У повному обсязі описані методики можуть бути реалізовані лише у разі існування розвиненого ринку цінних паперів та статистики про нього. Ні того , ні іншого в Україні і країнах СНД поки немає , крім того питома вага акціонерних підприємств , що котирують свої цінні папери на ринку , так само ще не велика. Проте вплив фінансового механізму функціонування капіталу становить значний інтерес для бізнесменів будь якого рівня.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА З ПОЗИЦІЙ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ

2.1. Аналіз валюти та структури балансу

Для загальної оцінки фінансового стану складається спрощений баланс , в якому об’єднують в окремі групи однорідні статті. При побудові спрощеного балансу зменшується число статей балансу чим підвищується його наочність і полегшується його аналіз.

Попередню оцінку фінансового стану підприємства можна зробити на основі виявлення „хворих” статей балансу [31, c. 95]:

• наявності в балансі суми по рядку 350 „Непокритий збиток” яка свідчить про вкрай незадовільну роботу підприємства;

• наявністю сум за дебіторською заборгованістю, не сплаченою в строк ;

• наявністю сум за статтею „Інші оборотні активи” (ряд 250);

• наявності простроченої кредиторської заборгованості.

На основі діючого балансу АТЗТ „Херсонська кондитерська фабрика ” побудуємо спрощений баланс (табл.. 1)

Аналіз показав, що загальний капітал товариства „Херсонська кондитерська фабрика” дещо поменшав – на 2,1% , але це відбулося на фоні значного приросту нерозподіленого прибутку – на 11,7% що є позитивним моментом. Також можна зазначити що ліквідність підприємства також зросла, оскільки вартість необоротних активів зменшилася на 5,1%, а оборотних – збільшилася на 8,5%. Також позитивної оцінки заслуговує зменшення статті „Інші оборотні активи” на 44,5%, та зменшення статті „Кредиторська заборгованість” на 19,8%

Разом з тим на підприємстві існує зростаюча дебіторська заборгованість зростання на 235,8%.

Таблиця 1

Порівняльний аналітичний баланс АТЗТ „Херсонська кондитерська фабрика ” на 2002 рік , тис.грн.

Для отримання загальної оцінки, динаміки фінансового стану зіставимо зміни підсумку валюти балансу із змінами фінансових результатів діяльності підприємства „Херсонська кондитерська фабрика”.

Для цього розрахуємо коефіцієнт зміни валюти балансу за формулою:

(47)

де: Квб – коефіцієнт зміни валюти балансу;

ВБ1 та ВБ0 –валюта балансу на кінець та початок періоду.

Коефіцієнт зміни виручки від реалізації продукції:

(48)

де Квр – коефіцієнт зміни виручки від реалізації продукції;

ВР1 та ВР0–виручка від реалізації на кінець та початок періоду.

Коефіцієнт зміни балансового прибутку:

(49)

де Кбп – коефіцієнт зміни балансового прибутку;

БП1 та БП0 – балансовий прибуток на кінець та початок періоду.

Як видно темпи приросту зазначених показників випереджають приріст валюти балансу, що свідчить про покращення використання засобів на підприємстві в динаміці.

Для того щоб аналіз валюти балансу був повним, необхідно дати оцінку змінам окремих його статей . така оцінка надається за допомогою горизонтального (часового) і вертикального (структурного) аналізів.

При горизонтальному аналізі виявляються абсолютні та відносні зміни величин статей балансу за певний період, дається оцінка цим змінам [40, c. 165].

Вертикальний аналіз використовується для дослідження структури засобів і джерел їх утворення шляхом визначення питомої ваги окремих статей у підсумкових даних та оцінювання цих змін.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їх основі будується порівняльний аналітичний баланс (Таблиця 1)

Позитивним є збільшення власного капіталу на 512 тис. грн. (5,5 %) та зменшення поточних зобов’язань на 794,8 тис. грн. (-27,9%). Також позитивно можна оцінити зменшення статті „Готова продукція” на 32% що поряд із збільшенням прибутку може свідчити про збільшення спросу на продукцію.

Негативним моментом є збільшення дебіторської заборгованості на 1 186,4 тис. грн., що складає 235,8% від її величини на початок року.

Як видно з таблиці 1 , відбулися зміни в структурі активів товариства. Якщо на початок року необоротні активи складали 38,3 % від загальної суми балансу , то на кінець року вони склали 37,1 % тобто їх питома вага зменшилася на 1,2%. Відповідно на таку величину збільшилися в структурі активів оборотні активи.

Негативно слід оцінити значне зростання дебіторської заборгованості на 235,8%, а також збільшення її частки у загальній структурі валюти балансу з 4% до 14%.

Проаналізуємо структуру дебіторської заборгованості (Таблиця 2).

Таблиця 2

Аналіз дебіторської заборгованості АТЗТ "Херсонська

кондитерська фабрика" за 2002 рік

За аналізований період загальна величина дебіторської заборгованості збільшилася на 737,8 тис.грн., що складає 32,6 % до початку року. Це відбулося за рахунок збільшення суми за товари, роботи, послуги на 1186,4 тис.грн.

Рис. 6 Структура дебіторської заборгованості АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" на початок 2002 року

Рис.7 Структура дебіторської заборгованості АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" на кінець 2002 року

У структурі дебіторської заборгованості відбулися значні зміни. На початок 2002 року найбільшу питому вагу мали розрахунки з бюджетом 75 %, на кінець року їх частка зменшилась на 32,7 %, при цьому заборгованість за товари на кінець року збільшилася на 1186,4 тис.грн., а в загальній структурі дебіторської заборгованості їх частка збільшилася на 34,1 % і склала 56,3 %.

Таке становище свідчить про ускладнення розрахункової дисципліни і про значне відволікання коштів з обороту. Це досить негативно впливає на фінансовий стан товариства.

Аналізуючи структуру пасиву балансу , слід відзначити як позитивний момент фінансової стійкості товариства високу частку власного капіталу - 76,3% на початок року та 82,2% на кінець року. Підприємство „Херсонська кондитерська фабрика ” не має довгострокових зобов'язань, а питома вага поточних зобов’язань незначна – на початок року 23,2% та 17,1% відповідно на кінець року. Як в абсолютному вираженні , так і за питомою вагою спостерігається значне зменшення поточних зобов’язань що оцінюється позитивно.

АТЗТ „Херсонська кондитерська фабрика” має гарну структуру свого капіталу.

Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

У зв’язку з цим проводиться оцінювання структури джерел фінансових ресурсів – пасивів балансу (Таблиця 3).

Таблиця 3

Оцінка структури джерел фінансових ресурсів АТЗТ „Херсонська

кондитерська фабрика” на 2002 рік

Структура джерел фінансових ресурсів характеризується трьома показниками :

- коефіцієнтом фінансової незалежності (його ще називають коефіцієнтом автономності , коефіцієнтом власності), який розраховується як відношення власного капіталу до загального капіталу (валюти балансу):

(50)

де Кфн - коефіцієнт фінансової незалежності;

ВК – власний капітал ;

ВБ – загальний капітал (валюта балансу).

- коефіцієнтом фінансової залежності , який характеризує частку боргу у загальному капіталі і розраховується як відношення позикового капіталу до загального (валюти балансу):

(51)

де Кфз - коефіцієнт фінансової залежності ;

ПК – позиковий1 капітал ;

ВБ – загальний капітал (валюта балансу).

- коефіцієнтом фінансового ризику (плече фінансового важеля) , який розраховується відношенням позикового капіталу до власного :

(52)

де Кфр - коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля) .

Чим вище рівень першого показника і нижче рівні другого і третього , тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

Учені-економісти по-різному оцінюють оптимальність співвідношення власного та позикового капіталу (наприклад, 70:30 ; 60:40 ; 50:50) [24, c. 35]. На мою думку, це залежить від конкретних умов господарювання, фінансової політики держави, від обертання капіталу.

Згідно з даними АТЗТ ”Херсонська кондитерська фабрика” можна зробити висновки що зростання коефіцієнта фінансової незалежності та зменшення коефіцієнтів фінансової залежності та фінансового ризику свідчать про більш стійкий стан товариства , що склався в 2002 році.

При подальшому аналізі необхідно вивчити динаміку і структуру власного та позикового капіталу , з’ясувати причини змін окремих їх складових і дати оцінку цим змінам за аналізований період.

На базі звіту про власний капітал АТЗТ „Херсонська кондитерська фабрика ” складемо аналітичну таблицю для вивчення складу і структури власного капіталу товариства (Таблиця 4)

Таблиця 4

Склад і структура власного капіталу АТЗТ „Херсонська

кондитерська фабрика” на 2002 рік

За результатами аналізу збільшення власного капіталу склало 512,5 тис.грн. (на 5,5%). Це сталося за рахунок збільшення частки нерозподіленого прибутку на 513,5 тис.грн. (на 11,7%), найбільшу частку у власному капіталі на початок 2002 року мав додатковий капітал (50,1%), а на кінець нерозподілений прибуток (49,6%). Відповідно відбулися зміни і в структурі власного капіталу (Рис. 8,9)

Рис. 8 Структура власного капіталу АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" на початок 2002 року

Рис. 9 Структура власного капіталу АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" на кінець 2002 року

Результати аналізу динаміки складу і структури власного капіталу заслуговують позитивної оцінки.

Окремо розглядаються динаміка та структура позикових коштів. Для цього складається аналітична таблиця (Таблиця 5)

Таблиця 5

Склад і структура позикових коштів АТЗТ „Херсонська

кондитерська фабрика ” на 2002 рік

Розглянемо склад і структуру позикових коштів АТЗТ ”Херсонська кондитерська фабрика”.

Як видно з таблиці товариство використовує у своїй діяльності тільки поточні позикові кошти. У складі позикових коштів найбільшу питому вагу має кредиторська заборгованість, але за звітний період її величина зменшилася на 326,1 тис.грн. При цьому її питома вага у складі позикових коштів зросла на 6,5% (з 57,8% на початок року до 64,4% на кінець року). Короткострокові кредити банків на кінець року склали 10,1% від загальної величини позикового капіталу, довгострокові зобов’язання підприємством не залучалися. На підприємстві знизилася заборгованість за короткострокові кредити банків - на 228,6 тис.грн., за видані векселі - на 101,4 тис.грн. , з позабюджетних платежів - на 38,5 тис.грн., інші поточні зобов’язання - на 23,8 тис.грн. У той же час спостерігається збільшення заборгованості за поточними зобов’язаннями: з одержаних авансів - на 84,5 тис.грн., розрахунки з бюджетом - на 7,6 тис.грн., зі страхування - на 3,8 тис.грн., з оплати праці – на 23,8 тис.грн.

Зменшення кредиторської заборгованості в цілому заслуговує позитивної оцінки, але керівництву все ж таки треба звернути увагу на її високий рівень.

2.2. Оцінка динаміки платоспроможності та ліквідності підприємства

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємств вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності.

Платоспроможність – це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання.

Коли підприємство має добрий фінансовий стан, то воно стійко платоспроможне. У разі поганого фінансового стану – воно періодично або постійно є неплатоспроможним.

Розглянемо оперативну поточну платоспроможність (Коп) АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" станом на початок 2002 року.

(53)

де ∑ПЗ – сума платіжних засобів (грошові кошти та непрострочена дебіторська заборгованість);

∑СЗ – сума строкових зобов’язань (короткострокові кредити, кредиторська заборгованість та інші поточні зобов`язання).

Таким чином:

Результати розрахунку свідчать про те що товариство може своїми платіжними засобами повністю погасити свої строкові зобов’язання і у нього ще залишаться кошти.

Розглянемо оперативну поточну платоспроможність АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" станом на кінець 2002 року.

Як видно з розрахунку платоспроможність у динаміці значно покращилася що заслуговує позитивної оцінки.

Поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі, але друге є більш містким: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність [38, c. 145].

Підприємство може бути ліквідним в більшій або меншій мірі, або у нього взагалі може бути відсутня ліквідність. Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства спочатку необхідно здійснити аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов`язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки з кожної групи активів і пасивів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови [38, c. 145]: А1≥П1; А2≥П2; А3≥П3; А4≤П4.

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, то обов`язково виконується остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової його стійкості.

Недотримання будь якої із перших трьох нерівностей означає, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної.

Аналіз ліквідності балансу оформляється таблицею (Таблиця 6).

Таблиця 6

Аналіз ліквідності балансу АТЗТ "Херсонська

кондитерська фабрика" на 2002 рік

Як видно з таблиці баланс АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" не є абсолютно ліквідним. Керівництву треба звернути на це увагу і з`ясувати причини такого негативного становища.

Але підприємство є ліквідним, оскільки поточні активи перевищують поточні зобов’язання як на початок так і на кінець року.

Подальший аналіз буде проведено з використанням показників ліквідності підприємства (Таблиця 7).

Таблиця 7

Аналіз показників ліквідності АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика"

Як показують результати аналізу на АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" є проблеми з миттєвою ліквідністю, тобто воно здатне погасити в поточний момент 1,6 % на початок та 10,8 % короткострокових зобов`язань на кінець року, при необхідному рівні у 20-35 % .

Можна також зробити висновок, що ліквідність підприємства у динаміці значно покращується у середньому у 1,5-2 рази. Така ситуація склалася через збільшення грошових коштів (найбільш ліквідного активу) на кінець року на 390 % та через зменшення частки короткострокових кредитів на 52 %.

2.3. Визначення ефективності використання капіталу

Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб’єкта важливе місце за умов ринку посідають показники ефективності використання капіталу, які відображають швидкість (прискорення або уповільнення) руху капіталу та його віддачу [19, c.74].

У світовій практиці широкого застосування набув узагальнюючий показник міри ефективності використання капіталу – прибутковість (дохідність, рентабельність).

Коефіцієнт прибутковості визначається відношенням прибутку до капіталу, що інвестується:

Таким чином маємо покращення загальної прибутковості у динаміці. Розглянемо прибутковість АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" більш детально ( Таблиця 8).

Таблиця 8

Аналіз прибутковості капіталу АТЗТ „Херсонська

кондитерська фабрика” за 2002 рік

Продовження таблиці 8

Як показують результати аналізу, прибутковість реалізації підвищилася на 0,014 , рівень прибутковості загального капіталу зріс на 0,05 , оборотного на 0,07, власного – на 0,028 . Спостерігається приріст по усім показникам прибутковості що оцінюється позитивно.

Поряд з віддачею капіталу його обертання є одним із важливих показників, що характеризує інтенсивність використання засобів підприємства. Розглянемо показники, що характеризують ефективність використання капіталу (Таблиця 9).

Коефіцієнт загальної оберненості капіталу (Коз) обчислюється як відношення виручки від реалізації (ВР) до середньої вартості загального капіталу за певний період (ЗК):

Коефіцієнт відображає швидкість обороту (кількість оборотів за період) загального капіталу підприємства. Його зростання означає прискорення кругообігу засобів підприємства або зростання цін (у випадках пониження рентабельності фірми) [37, c. 92].

За звітний період обертання загального капіталу АТЗТ „Херсонська кондитерська фабрика ” прискорилося на 0,47 оберти.

Таблиця 9

Основні показники ефективності використання капіталу АТЗТ „Херсонська кондитерська фабрика ” за 2002 рік.

Коефіцієнт оберненості мобільних засобів (Ком) являє собою відношення виручки від реалізації до середньої за період величини мобільних засобів (запаси і затрати, грошові кошти, розрахунки, інші оборотні активи) по балансу [34, c. 27]:

Коефіцієнт показує швидкість обороту усіх мобільних (як матеріальних так і нематеріальних) засобів підприємства. Зростання цього показника характеризується позитивно.

Обертання усіх мобільних засобів АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" прискорилося на 0,68.

Коефіцієнт оберненості матеріальних оборотних коштів (Комз) обчислюється як відношення виручки від реалізації до середньої за період вартості запасів і затрат по балансу:

Коефіцієнт відображає число оборотів запасів і затрат фірми. Зниження цього коефіцієнта свідчить про відносне збільшення виробничих запасів, незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію (у випадку зменшення оберненості готової продукції).

Підприємство АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" зменшило обсяги виробничих запасів (на 2,32) що можливо пов’язано з підвищенням попиту на її продукцію.

Коефіцієнт оберненості готової продукції (Когп) визначається як відношення виручки від реалізації продукції до середньої за період величини готової продукції :

Коефіцієнт відображає швидкість обороту готової продукції. Його зростання свідчить про підвищення попиту на продукцію, а зменшення – про збільшення залишків готової продукції у зв’язку із зниженням попиту на продукцію.

Цей показник значно виріс (на 83,54 оберти) що свідчить про підвищення попиту на продукцію АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" (його збільшення може бути пов’язаним з більш вигідним для покупців придбанням продукції у комерційний кредит).

Коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості (Кодз) визначається як відношення виручки від реалізації до середньої за період дебіторської заборгованості [22, c. 194]:

Коефіцієнт свідчить про розширення або зниження комерційного кредиту, що надає підприємство. Зростання означає збільшення швидкості сплати заборгованості підприємству, зменшення продажу в кредит. Зниження показника свідчить про збільшення обсягу кредиту, що надає підприємство, тобто зростання купівлі продукції в кредит покупцям.

На АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" збільшилися обсяги продажу продукції в кредит (Кодз зменшився на 1,71оберти)

Середній термін обороту дебіторської заборгованості (тривалість періоду обороту в днях ) (Тобд) як відношення календарного фонду часу за певний період (наприклад, за рік – 365 днів) до коефіцієнту оберненості дебіторської заборгованості:

Цей показник характеризує середній термін погашення дебіторської заборгованості. Позитивно оцінюється зниження цього коефіцієнта.

Підприємству АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" на кінець року почали довше повертати борги..

Коефіцієнт оберненості кредиторської заборгованості (Кокз) як відношення виручки від реалізації до середньої за період кредиторської заборгованості :

Коефіцієнт свідчить про розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству. Зростання показника свідчить про підвищення швидкості сплати заборгованості підприємства, а зниження – про зростання купівлі продукції в кредит.

АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" на кінець року значно швидше почало розраховуватися зі своїми кредиторами. Це можна оцінити позитивно тому що Товариство набуває позитивного ділового іміджу.

Середній термін обороту кредиторської заборгованості (Тобк) як відношення календарного фонду часу за певний період до коефіцієнта оберненості кредиторської заборгованості за цей же період:

Показник відображає середній термін повернення боргів підприємства.

Підприємство почало повертати борги швидше у середньому на 6 днів.

Фондовіддача основних засобів та інших позаоборотних активів (ФПВ) як відношення виручки від реалізації до середньої за період величини необоротних активів [40, c. 165]:

Показник характеризує ефективність використання необоротних активів. Позитивно оцінюється зростання цього показника, тобто збільшення величини продажу що припадає на одиницю вартості засобів.

На кінець року фондовіддача збільшилися.

Коефіцієнт оберненості власного капіталу (Ковк) як відношення виручки від реалізації до середньої за період вартості власного капіталу:

Коефіцієнт відображає швидкість обороту власного капіталу, тобто його активність. Різке зростання цього показника говорить про підвищення рівня продажу. Суттєве його зниження свідчить про тенденцію до бездії частини власних коштів.

На кінець року власний капітал АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" був більш активним.

Як показує аналіз, динаміка практично всіх показників оцінюється позитивно. Негативно характеризує підприємство лише збільшення середнього терміну обороту дебіторської заборгованості у наслідок збільшення обсягу продажу продукції у кредит. Керівництву треба звернути на це увагу.

3. НАПРЯМКИ ПОКРАЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО

ІМІДЖУ ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Розширення зони фінансової стійкості

Умовою життєдіяльності і основою стабільності стану підприємства в ринковій економіці виступає його стійкість. На стійкість підприємства впливає дуже багато факторів.

Значення і сутність фінансової стійкості яскраво відображається в її показниках. Розрізняють абсолютні і відносні показники фінансової стійкості.

Для нормальної життєдіяльності підприємство повинно обов`язково мати власні оборотні кошти.

Якщо підприємство має короткострокові борги, то воно зобов`язане сплатити їх поточними активами. Якщо після сплати у підприємства залишається „нуль” власних оборотних коштів, то воно не зможе погасити довгострокові борги поточними активами [17, c. 210].

Наявність власних оборотних коштів за формою балансу згідно з П(С)БУ2 розраховується як різниця між оборотними активами та поточною кредиторською заборгованістю. Розрахуємо наявність власних оборотних коштів на АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика":

НВОК на поч. року = 7 585,6 – 2 845,9 = 4 739,7 тис. грн.

НВОК на кін. року =7 562,1– 2 051,1 = 5 511 тис.грн.

Частка власного капіталу в сумі поточних активів на початок року - 62,5% , на кінець року 72,9%.

Частка позикового капіталу у формуванні поточних активів 37,5% на початок року і 27,1% - на кінець року (Таблиця 9)

Таблиця 9

Аналіз власних позикових коштів АТЗТ "Херсонська

кондитерська фабрика" за 2002 рік, тис.грн

Це означає, що на початок року поточні активи в сумі 4 739,7 тис. грн. були сформовані за рахунок власного капіталу, на кінець року цей показник зріс на 771,3 тис.грн. що оцінюється позитивно. Можна також зробити такий висновок: після повного погашення кредиторської заборгованості у АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" ще залишалося 4 739,7 тис. грн. оборотних засобів на початок 2002 року і 5 511 тис.грн. на кінець року.

Для успішної діяльності АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" мало достатньо власних оборотних коштів.

Крім розрахунку та аналізу в динаміці наявності власних оборотних коштів при оцінці фінансової стійкості досліджується також ряд її відносних показників.

Розглянемо відносні показники фінансової стійкості АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" (Таблиця 10)

Таблиця 10

Аналіз відносних показників фінансової стійкості АТЗТ

"Херсонська кондитерська фабрика" за 2002 рік

1. Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами розраховується відношенням суми власних оборотних коштів до матеріальних запасів:

на початок

на кінець

Розрахунки показують що матеріальні запаси покриті власними коштами повністю. При нормальному показнику 60 – 80% маємо 101% на початок та 123% на кінець 2002 року. Отримані результати не можуть свідчити про стійкість фінансового стану оскільки АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" могла працювати за умов нестачі запасів і як слідством є отриманий високий показник.

2. Коефіцієнт маневреності власного капіталу (власних коштів) розраховується як відношенням власних оборотних коштів до власного капіталу:

на початок

на кінець

На АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" більш як 50% власного капіталу знаходиться в обігу (51% на початок та 56% на кінець 2002 року) що є хорошим результатом оскільки граничний рівень показника дорівнює 0,3. Також маємо покращення показника в динаміці що теж заслуговує на позитивну оцінку.

3. Стабільність структури оборотних коштів розраховується як відношення суми власних оборотних коштів до всієї сукупності оборотних коштів:

на початок

на кінець

Розрахунки показують позитивну тенденцію оскільки маємо зростання показника на 11%

4. Індекс постійного активу розраховується як відношення основного капіталу до власного:

на початок року

на кінець року

Показник показує питому вагу основного капіталу у джерелах власних засобів. Динаміка показує поліпшення ситуації оскільки зменшується на 5% найменш ліквідна частина активів підприємства а також власний капітал стає більш мобільним.

5. Коефіцієнт накопичення амортизації розраховується як відношення суми амортизації (зносу) основних засобів і нематеріальних активів до первісної вартості основних засобів і нематеріальних активів що амортизується:

на початок року

на кінець року

Інтенсивність накопичення коштів для оновлення основного капіталу виросла на 6%. Коефіцієнт має не дуже високі значення тому можна припустити що основні засоби експлуатуються порівняно недовго.

6. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів розраховується як відношення залишкової вартості основних фондів до сукупності усіх активів підприємства:

на початок року

на кінець року

Питома вага основних засобів у загальному капіталі зростає у динаміці незначно (на 1%).

Аналіз сукупності всіх показників показує, що АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" має гарну фінансову стійкість, зростаючу у динаміці.

Визначимо тип фінансової стійкості АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика":

У подальшому аналізі визначимо запас фінансової стійкості (зону безпечності), під яким розуміють той обсяг реалізації, який забезпечує підприємству певну стійкість його фінансового становища.

Для отримання прибутку від реалізації (П) віднімемо від виручки повну собівартість продукції:

на початок 2002 року

на кінець 2002 року

Поріг рентабельності (Прен) являє собою відношення суми постійних витрат у собівартості продукції до питомої ваги маржинального доходу у виручці:

на початок 2002 року

на кінець 2002 року

При такій виручці прибутку підприємства ще не мали але усі постійні витрати були покриті.

Визначимо запас фінансової стійкості АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" у 2002 році і проаналізуємо його (Таблиця 11).

Таблиця 11

Аналіз запасу фінансової стійкості АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" на 2002 рік

На початок 2002 року щоб покрити всі витрати необхідно було реалізувати продукції на суму 4594,6 тис.грн., а на кінець для цього було необхідно 13862.8 тис.грн. Маємо зменшення порогу рентабельності на 4254,3 тис.грн. що оцінюється негативно. Фактично виручка на початок 2002 року слкадала 31059,6 тис.грн. а на кінець року 36073,4 тис.грн. що вище порогу рентабельності на 26465,0 тис.грн. та 22210,6 тис.грн. відповідно. Виручка може зменшитися ще на 61,6% і тільки тоді рентабельність дорівнюватиме нулю. Хоча на кінець 2002 року зона фінансової незалежності ще залишається на досить високому рівні (61,6%) керівництву треба звернути увагу на зменшення показника зони фінанової незалежності.

3.2. Реструктуризація капіталу підприємства

Структура підприємства значно впливає на результати фінансово – господарської діяльності підприємства, співвідношення між власним та позиковими джерелами коштів слугує одним з ключових аналітичних показників що характеризує ступінь ризику інвестування фінансових ресурсів у дане підприємство. Одним з таких показників що характеризує ступінь ризику , є показник покриття видатків по обслуговуванню позикового довгострокового капіталу РПВ.

Розрахуємо показник покриття видатків по обслуговуванню позикового довгострокового капіталу на АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" використовуючи данні звіту про фінансові результати за звітний період.

Доход до виплати відсотків і податків склав 125,274 тис.грн.

Відсотки за користування короткостроковим позиковим капіталом складають – 5,062 тис.грн. Зробимо розрахунок:

125.274 тис.грн.

РПВ = = 24,74

5.062 тис.грн.

Коефіцієнт РПВ для АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" дорівнює 24,74 і показує що валовий доход перевищує суму річних відсотків за позиками у 24,74 рази. Це говорить про не дуже високу частку позикового капіталу в загальному капіталі АТЗТ .

Питання можливості та доцільності управління структурою капіталу давно дебатуються у західних країнах, серед вчених та практиків існує два основних підходу до цієї проблеми: традиційний і теорія Модильяна – Міллера.

Послідовники традиційного методу вважають, що ціна капіталу залежить від його структури і існує „оптимальна структура капіталу”.

Ціна підприємства в цілому може бути знайдена за формулою:

(54)

де ОК – сума коштів за рік витрачених на обслуговування капіталу;

СЦ- середньозважена ціна авансованого капіталу, яка розраховується за формулою:

(55)

де К – ціна джерела коштів у загальній сумі.

На практиці любе підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі і інвестиційну, з різних джерел.

За користування авансованих у діяльність підприємства фінансових ресурсів воно сплачує відсотки , дивіденди і так далі тобто несе деякі обґрунтовані витрати на підтримання свого економічного потенціалу. Як було показано вище кожне джерело коштів має свою ціну як суму витрат на його забезпечення (Таблиця 12).

Таблиця 12

Розрахунок середньозваженої ціни підприємства АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика"

Джерела коштів Облікова оцінка джерел Частка ( d ) Ціна ( К )

тис.грн. % %

Позикові кошти 85.56 94,3 12,4

Додатковий капітал 2.35069 2,6 5,2

Нерозподілений прибуток 2.76 3.1 9,2

РАЗОМ: 90.671 100

Показник , що характеризує відносний рівень загальної суми цих видатків саме і складає ціну авансованого капіталу (СЦ). Цей показник відбиває сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений в його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується за формулою середньої арифметичної зваженої за раніше наведеною формулою.

У свою чергу зважена ціна капіталу залежить від ціни його складових , вони узагальнено підрозділяються на два види – власний і позиковий капітал. Таким чином, рівень витрат для підтримки економічного потенціалу підприємства при сформованій структурі джерел коштів , вимогах інвесторів і кредиторів, дивідендної політики для АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" складає 12,11 %. Економічний зміст цього показника у наступному АТЗТ може приймати любі рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності котрих не нижче поточного значення показника СЦ. Саме з ним порівнюється показник IRR (норма рентабельності інвестицій), для конкретного проекту.

Яка ж можлива варіація компаній (підприємств) по показнику „ціна капіталу”? Статистика по вітчизняним підприємствам природно відсутня, звернемося для порівняння до західної практики, так за даними про 177 американських компаній, опублікованим у журналі „Fortune”, 16,8 % компаній з аналізованої вибірки мали ціну капіталу до 11 %; 65 % компаній – від 11 до 17 %; 19,2 % компаній – понад 19 % [27, c.46]. Показник зваженої ціни капіталу можна використовувати для оцінки підприємства в цілому.

Від того, наскільки оптимальне співвідношення власного і позикового капіталу , багато в чому залежить фінансове положення підприємства. Вироблення правильної фінансової стратегії допомагає підвищити ефективність діяльності підприємства.

У зв’язку з цим , важливими показниками , що характеризують ринкову стійкість підприємства, є :

1. коефіцієнт фінансової незалежності або питома вага власного капіталу в загальній сумі капіталу;

2. коефіцієнт фінансової залежності або частка позикового капіталу в загальній сумі капіталу;

3. коефіцієнт фінансового ризику – відношення позикового капіталу до власного.

Чим вище рівень першого показника і нижче другого і третього , тим більш стійке становище підприємства.

Розраховуємо питому вагу власного капіталу в загальній валюті балансу АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика"

Питома вага позикового капіталу в структурі зобов`язань АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика"

Коефіцієнт фінансового ризику для АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" дорівнює:

Таблиця 13

Оцінка структури джерел фінансових ресурсів АТЗТ „Херсонська

кондитерська фабрика” на 2002 рік

Згідно з даними АТЗТ ”Херсонська кондитерська фабрика” можна зробити висновки що зростання коефіцієнта фінансової незалежності та зменшення коефіцієнтів фінансової залежності та фінансового ризику свідчать про більш стійкий стан товариства , що склався на кінець 2002 року. Частка власного капіталу має тенденцію до збільшення. На кінець року вона збільшилася на 5,9 %, у наслідок того що темпи приросту власного капіталу вище темпів приросту позикового капіталу. Дані показники свідчать про зміцнення фінансової незалежності АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" на кінець 2002 року.

При подальшому аналізі необхідно вивчити динаміку і структуру власного та позикового капіталу , з’ясувати причини змін окремих їх складових і дати оцінку цим змінам за аналізований період.

На базі звіту про власний капітал АТЗТ „Херсонська кондитерська фабрика ” складемо аналітичну таблицю для вивчення складу і структури власного капіталу товариства (Таблиця 14)

Таблиця 14

Склад і структура власного капіталу АТЗТ „Херсонська

кондитерська фабрика” на 2002 рік

Як видно з таблиці 14 збільшення власного капіталу складало 512,5 тис.грн. (на 5,5%). Це сталося за рахунок збільшення частки нерозподіленого прибутку на 513,5 тис.грн. (на 11,7%), найбільшу частку у власному капіталі на початок 2002 року мав додатковий капітал (50,1%), але на кінець року найбільшу частку власного капіталу мав нерозподілений прибуток (49,6%). Відповідно відбулися зміни і в структурі власного капіталу (рис. 10)

Рис. 10 Структура власного капіталу АТЗТ „Херсонська

кондитерська фабрика ”

Результати аналізу динаміки складу і структури власного капіталу заслуговують позитивної оцінки.

Окремо розглядаються динаміка та структура позикових коштів. Для цього складається аналітична таблиця (Таблиця 15)

Розглянемо склад і структуру позикових коштів АТЗТ ”Херсонська кондитерська фабрика”.

Як видно з таблиці товариство використовує у своїй діяльності тільки поточні позикові кошти. На підприємстві знизилася заборгованість за короткострокові кредити банків - на 228,6 тис.грн., за видані векселі - на 101,4 тис.грн. , з позабюджетних платежів - на 38,5 тис.грн., інші поточні зобов’язання - на 23,8 тис.грн. У той же час спостерігається збільшення заборгованості за поточними зобов’язаннями: з одержаних авансів - на 84,5 тис.грн., розрахунки з бюджетом - на 7,6 тис.грн., зі страхування - на 3,8 тис.грн., з оплати праці – на 23,8 тис.грн.

Зменшення кредиторської заборгованості в цілому заслуговує позитивної оцінки, але керівництву все ж таки треба звернути увагу на її високий рівень.

Таблиця 15

Склад і структура позикових коштів АТЗТ „Херсонська

кондитерська фабрика ” на 2002р.

У подальшому аналізі розраховуємо можливу оптимальну структуру капіталу для АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" (Таблиця 16).

Робимо відповідно до формули 54 розрахунок ціни підприємства для АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика":

ОК – сума коштів витрачених у рік на обслуговування капіталу – 5,062 тис.грн.

СЦ – середньозважена ціна капіталу – 12,11 %

Прорахувавши усі варіанти зупинимося на ІІІ варіанті, у такий спосіб оптимальна структура капіталу досягається у випадку, коли частка позикового капіталу складе 20%.

Таблиця 16

Розрахунок можливої оптимальної структури капіталу АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика"

Показник Варіанты структури

I II III IV V VI VII

Частка власного капіталу 100 90 80 70 60 50 40

Частка позикового капіталу 0 10 20 30 40 50 60

Ціна власного капіталу 13,0 13,3 14,0 15,0 17,0 19,5 25,0

Ціна позикового капіталу 7,0 7,0 7,1 7,5 8,0 12,0 17,0

Зважена ціна 13 12,67 12,64 12,75 13,40 15,75 20,02

При цьому середньозважена ціна капіталу розрахована за формулою:

і складає 12,6 % (14%х0,8+7,1%х0,2)

У повному обсязі наведена методика може бути використовувана лише у разі існування розвиненого ринку цінних паперів та статистики про нього. Ні того , ні іншого в Україні і країнах СНД поки немає , крім того питома вага акціонерних підприємств , що котирують свої цінні папери на ринку , так само ще не велика. Проте вплив фінансового механізму функціонування капіталу становить значний інтерес для бізнесменів будь якого рівня.

3.3 Напрямки підвищення показників інвестиційної привабливості.

Під інвестиційною привабливістю підприємства розуміють доцільність вкладання в нього вільних грошових коштів. Вона аналізується як зовнішніми суб’єктами, з метою вибору найкращого варіанта вкладання котів, так і самим господарюючим суб’єктом . Кожне підприємство повинно виявити свої можливості для залучення зовнішніх інвестицій.

Аналіз підприємства АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" виявив декілька слабких сторін підприємства. Тому для покращення інвестиційного іміджу АТЗТ необхідно вказати напрямки покращення показників інвестиційної привабливості.

Аналіз валюти та структури балансу АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" у цілому показав хороші результати. Негативно можна оцінити значне (на 235,8 %) зростання дебіторської заборгованості. Прискорити погашення дебіторської заборгованості можна шляхом [11, c. 73]:

• ознайомлення з фінансовим станом покупця та набуття впевненості щодо його подальшої платоспроможності;

• своєчасне оформлення розрахункових документів;

• застосування попередньої оплати;

• застосування вексельної форми оплати;

• удосконалення розрахунків.

Згідно з проведеними розрахунками найбільш оптимальною структурою капіталу визнано структуру з часткою позикового капіталу 20 %. За такої структури фінансова ефективність діяльності підприємства вважається найвищою.

Аналіз позикових коштів виявив що товариство використовує у своїй діяльності тільки поточні позикові кошти. У складі позикових коштів найбільшу питому вагу має кредиторська заборгованість, і хоча за звітний період її величина зменшилася на 326,1 тис.грн. її питома вага у складі позикових коштів зросла на 6,5% (з 57,8% на початок року до 64,4% на кінець року). Також спостерігається збільшення заборгованості за поточними зобов’язаннями: з одержаних авансів - на 84,5 тис.грн., розрахунки з бюджетом - на 7,6 тис.грн., зі страхування - на 3,8 тис.грн., з оплати праці – на 23,8 тис.грн. Зменшення кредиторської заборгованості в цілому заслуговує позитивної оцінки, але керівництву все ж таки треба звернути увагу на її високий рівень.

Щоб підприємство мало позитивний інвестиційний імідж, воно обов’язково повинно бути платоспроможним. Тому керівництво повинно слідкувати за підтриманням платоспроможності на високому рівні.

Аналіз платоспроможності та ліквідності виявив що баланс АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" не є абсолютно ліквідним. Керівництву треба звернути на це увагу і з`ясувати причини такого негативного становища.

Ситуацію можна покращити зменшуючи дуже велику частку кредиторської заборгованості у пасивах, а також збільшивши величину грошових коштів на розрахунковому рахунку.

Одним з напрямків покращення інвестиційної привабливості є покращення показників рентабельності. Рентабельність загального капіталу можна покращити зменшуючи частку активів які не приносять прибутку, їх можна здати в оренду або реалізувати.

Поряд з віддачею капіталу його обертання є одним із важливіших показників , що характеризує інтенсивність використання засобів підприємства.

На АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" згідно аналізу обертання оборотного капіталу уповільнилося обертання дебіторської заборгованості у наслідок її стрімкого приросту. Ситуацію можна покращити такими шляхами:

• своєчасним відвантаженням продукції та оформленням документів;

• вивченням платоспроможності покупців і замовників, своєчасними заходами із стягнення дебіторської заборгованості;

• інтенсифікацією виробництва;

• повнішим і раціональнішим використанням земельних, трудових і матеріальних ресурсів;

• правильною організацією роботи щодо матеріально – технічного забезпечення;

• недопущенням створення надлишкових і непотрібних запасів;

• недопущенням відволікання коштів у дебіторську заборгованість;

• скороченням термінів обертання по всіх фазах кругообігу засобів.

Висока фінансова стійкість підприємства – об’єкта інвестування чи не найважливіший чинник що впливає на прийняття рішення потенційним інвестором. Тому зміцнення фінансової стійкості має важливе значення для покращення інвестиційної привабливості. Фінансову стійкість можна покращити збільшуючи розмір власного оборотного капіталу та зменшуючи поточні зобов’язання.

ВИСНОВКИ

Дослідження проведене в дипломній роботі дає можливість зробити такі висновки.

В умовах жорсткої конкуренції зберегти міцні ринкові позиції будь – якому виробнику можливо лише за умови належного проведення фінансового аналізу. Фінансовий аналіз дає можливість виявити негативні тенденції в діяльності підприємства, і вказує напрямки оптимізації фінансового стану об’єкта дослідження.

У процесі діяльності підприємство використовує власний та позиковий капітал. Від їх співвідношення значною мірою залежать результати діяльності підприємства. Перевага власного капіталу у фінансовій структурі приводить до більш стабільного положення підприємства у ринку. Але в цьому випадку підприємство може недоодержати частини можливого прибутку у наслідок нестачі коштів для розширення виробництва, освоєння нової продукції чи нових ринків збуту. У таких випадках, якщо підприємство є високорентабельним, для покращення прибутковості варто залучати позиковий капітал та зовнішні інвестиції. Але особливість позикових коштів полягає у тому, що їх залучення значною мірою залежить від того наскільки фінансовий стан підприємства відповідає вимогам кредитора або інвестора. Тому керівництво повинно слідкувати за інвестиційною привабливістю підприємства, а також докласти зусиль до її покращення.

При аналізі інвестиційної привабливості підприємства використовують певну систему показників, яка відображає структуру активів підприємства, джерел їх формування, ліквідність і фінансову стійкість, якість прибутку, дохідність і оберненість капіталу.

Аналіз підприємства АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" показав, що інвестиційна привабливість товариства знаходиться на досить високому рівні, але виявив декілька слабких сторін підприємства. Тому для покращення інвестиційного іміджу АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" необхідно вказати напрямки покращення інвестиційної привабливості.

Аналіз валюти та структури балансу АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" виявив значне зростання дебіторської заборгованості. Прискорити погашення дебіторської заборгованості можна шляхом:

• ознайомлення з фінансовим станом покупця та набуття впевненості щодо його подальшої платоспроможності;

• своєчасного оформлення розрахункових документів;

• застосування попередньої оплати;

• застосування вексельної форми оплати;

• удосконалення розрахунків.

Згідно з проведеними розрахунками найбільш оптимальною структурою капіталу визнано структуру з часткою позикового капіталу 20 %. За такої структури фінансова ефективність діяльності підприємства вважається найвищою.

Аналіз позикових коштів виявив високий рівень кредиторської заборгованості. Підприємству треба значно знизити рівень заборгованості. Це можна зробити активізувавши діяльність з погашення дебіторської заборгованості внаслідок якої й виникла завелика кредиторська заборгованість.

Щоб підприємство мало позитивний інвестиційний імідж, воно обов’язково повинно бути платоспроможним. Тому керівництво повинно слідкувати за підтриманням платоспроможності на високому рівні.

Аналіз платоспроможності та ліквідності виявив що баланс АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" не є абсолютно ліквідним. Керівництву треба звернути на це увагу і з`ясувати причини такого негативного становища.

Ситуацію можна покращити зменшуючи дуже велику частку кредиторської заборгованості у пасивах, а також збільшивши величину грошових коштів на розрахунковому рахунку.

Одним з напрямків покращення інвестиційної привабливості є покращення показників рентабельності. Рентабельність загального капіталу можна покращити зменшуючи частку активів які не приносять прибутку, їх можна здати в оренду або реалізувати.

Поряд з віддачею капіталу його обертання є одним із важливіших показників , що характеризує інтенсивність використання засобів підприємства.

На АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" згідно аналізу обертання оборотного капіталу уповільнилося обертання дебіторської заборгованості у наслідок її стрімкого приросту. Ситуацію можна покращити такими шляхами:

• своєчасним відвантаженням продукції та оформленням документів;

• вивченням платоспроможності покупців і замовників, своєчасними заходами із стягнення дебіторської заборгованості;

• інтенсифікацією виробництва;

• повнішим і раціональнішим використанням земельних, трудових і матеріальних ресурсів;

• правильною організацією роботи щодо матеріально – технічного забезпечення;

• недопущенням створення надлишкових і непотрібних запасів;

• недопущенням відволікання коштів у дебіторську заборгованість;

• скороченням термінів обертання по всіх фазах кругообігу засобів.

Висока фінансова стійкість підприємства – об’єкта інвестування чи не найважливіший чинник що впливає на прийняття рішення потенційним інвестором. Тому зміцнення фінансової стійкості має важливе значення для покращення інвестиційної привабливості. Фінансову стійкість можна покращити збільшуючи розмір власного оборотного капіталу та зменшуючи поточні зобов’язання.

В цілому проведене дослідження дає можливість поліпшити інвестиційну привабливість АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика". Для цього доцільно:

• прискорити погашення дебіторської заборгованості;

• знизити рівень кредиторської заборгованості;

• покращити ліквідність;

• покращити фінансову стійкість.

Впровадження таких заходів значною мірою допоможе підвищити інвестиційну привабливість товариства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Overview

Sheet 1: balans

Sheet 2: П(С)БО 2

Sheet 3: struc

Оцінка структури джерел фінансових ресурсів АТЗТ „Херсонська
	кондитерська фабрика”
№	Показники	На 2001 рік	На 2002 рік	Відхилення
1	Коефіцієнт фінансової незалежності, %	76.3%	82.2%	5.9%
2	Коефіцієнт фінансової залежності, %	23.2%	17.1%	-6.1%
3	Коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля), %	30.4%	20.7%	-9.6%
Аналіз дебіторської заборгованості АТЗТ ""
	Розрахунки з дебіторами	На початок року		На кінець року		Відхилення
		тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%
	1. За товари, роботи, послуги	503.1	22.24%	1689.5	56.31%	1186.4	34.1%
	2. З бюджетом	1713.4	75.74%	1292.6	43.09%	-420.8	-32.7%
	3. За виданими авансами	11.4	0.50%	1.1	0.04%	-10.3	-0.5%
	4. Інша поточна дебіторська заборгованість	34.4	1.52%	16.9	0.56%	-17.5	-1.0%
	Усього	2262.3	100.0%	3000.1	100.0%	737.8	32.6%

Sheet 4: vlas

Склад і структура власного капіталу АТЗТ „Херсонська кондитерська фабрика”
№	Показники	Статутний капітал	Додатковий капітал	Резервний капітал	Нерозподі-лений прибуток	Разом
1	Залишок на початок року:
	1.1 тис.грн.	171	4700.4	115.4	4388.3	9375.1
	1.2 за питомою вагою, %	1.8%	50.1%	1.2%	46.8%	100.0%
2	Залишок на кінець року:
	2.1 тис.грн.	171	4699.4	115.4	4901.8	9887.6
	2.2 за питомою вагою, %	1.7%	47.5%	1.2%	49.6%	100.0%
3	Відхилення:
	3.1 абсолютне, тис.грн. (ряд 2.1 - 1.1)	0	-1	0	513.5	512.5
	3.2 відносне, % (ряд 3.1 / 1.1х100)	0.0%	0.0%	0.0%	11.7%	5.5%
	3.3 за питомою вагою,% (ряд 2.2 - 1.2)	-0.1%	-2.6%	-0.1%	2.8%	0.0%

Sheet 5: pozik

Sheet 6: prib

Sheet 7: obert

Sheet 8: likv1

Sheet 9: likv2

Sheet 10: akt

Sheet 11: VLASN

Sheet 12: Stijk

Sheet 13: ZapStijk

РЕЦЕНЗІЯ

на випускну роботу студента групи 5ФК3

Олефіренко Олега В’ячеславовича за спеціальністю “ Фінанси”

на тему : „Підвищення інвестиційної привабливості підприємства на основі проведення комплексної оцінки його фінансового стану”

(на матеріалах акціонерного товариства закритого типу "Херсонська кондитерська фабрика")

Тема випускної роботи є актуальною. Вона має важливе практичне значення. ЇЇ розробка є доцільною з метою використання для покращення фінансової діяльності об’єкта дослідження. У якості об’єкта виступає АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика".

Структура випускної роботи охоплює основні проблеми теми і дозволяє розкрити тему. Позитивним є те, що основна частина роботи присвячена аналізу джерел і напрямків проведення аналізу на підприємстві. Особлива увага приділяється питанням аналізу інвестиційної привабливості АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика".

Теоретичний рівень випускної роботи є достатнім. В роботі використовуються методи проведення фінансового аналізу. Зроблено висновки з питань, що розглядаються в процесі дослідження. Основні питання теми розкриті, що засвідчує про висвітлення теми в цілому.

В роботі в достатній кількості використані необхідні джерела. До них, зокрема, відносяться нормативні документи, монографії, підручники, періодичні видання, звітні матеріали об’єкта дослідження. Разом з тим, достатньо використані періодичні видання. Особливої уваги заслуговує використання матеріалів об’єкта дослідження і аналіз його діяльності. В цілому таке дослідження заслуговує позитивної оцінки. В роботі маються приклади, розрахунки, порівняння. В цілому вони використовуються вдало.

В роботі маються пропозиції і рекомендації відносно діяльності АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика". Вони мають конструктивний характер та можуть бути використані в процесі виробничої діяльності підприємства. В роботі міститься достатньо аналітичного матеріалу.

В цілому тема роботи розкрита повністю. Висновки зроблено правильно. Пропозиції і рекомендації заслуговують на увагу. Мета випускної роботи досягнута.

Випускна робота відповідає вимогам, що надаються до випускних робіт бакалаврів за спеціальністю “ Фінанси”, заслуговує оцінки “ відмінно ” і рекомендується до захисту в ДЕК.

Рецензент:

Головний бухгалтер _______________

АТЗТ "Херсонська

кондитерська фабрика"

Дата

Печать АТЗТ "Херсонська

кондитерська фабрика"

ВІДГУК

на випускну роботу бакалавра, студента групи 5ФК3 Олефіренко О.В.

по спеціальності 7. 050. 104 “Фінанси” на тему “Підвищення інвестиційної привабливості підприємства на основі проведення комплексної оцінки його фінансового стану” (на матеріалах акціонерного товариства закритого типу "Херсонська кондитерська фабрика”)

Тема роботи є актуальною. В умовах переходу до ринкової економіки питання пов’язані з аналізом фінансового стану підприємства мають важливе практичне значення. Визначення умов діяльності підприємства, напрямків покращення його фінансового стану та перспектив розвитку безпосередньо пов’язані з проведенням фінансового аналізу.. Тема роботи повністю відповідає темі, затвердженій наказом ректора ХДТУ.

Ціль роботи – визначити привабливість підприємства як об’єкта інвестування і вказати напрямки по її поліпшенню. Структура роботи дозволяє досягти поставленої цілі. Теоретичний рівень роботи є високим. В першому розділі розглянуто питання методології та інструментарію аналізу фінансового стану підприємства з позиції визначення інвестиційної привабливості. В другому розділі виконується аналіз об’єкта дослідження за системою показників що визначають інвестиційну привабливість підприємства. Аналітична частина роботи є доцільною та глибокою. В третьому розділі розроблено рекомендації щодо покращення ліквідності та оптимізації структури капіталу.

При підготовці написання роботи використані нормативні документи, підручники, наукові розробки, періодичні видання. В достатній кількості використані звітні матеріали, які відображають результати фінансової діяльності підприємства, його фінансовий стан. Організація фінансової діяльності підприємства та основні питання теми розкриті. В роботі використано 14 таблиць, 44 джерел літератури. Робота написана 90 сторінках.

В роботі проведено порівняльний аналіз фінансової діяльності підприємства з іншими, тотожними об’єктами в Україні та за кордоном, в достатній кількості проведені розрахунки та приведені приклади.

Вступ відповідає встановленим вимогам, викладеним в методичних рекомендаціях кафедри. В висновках приведено пропозиції щодо покращання діяльності та фінансового стану об’єкта дослідження. Позитивної оцінки заслуговує питання, пов’язані з

До недоліків роботи слід віднести

В цілому випускна робота студента Олефіренко Олега В`ячеславовича відповідає вимогам, які пред’являються до випускних робіт бакалаврів по спеціальності 7. 050. 104 „Фінанси” і може бути рекомендована до захисту з оцінкою .

Науковий керівник проф. Г.А. Стасюк

„ ” 2003 року

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ І БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ДИПЛОМНА РОБОТА СПЕЦІАЛІСТА

ПІДВИЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ

ПРОВЕДЕННЯ КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ ЙОГО ФІНАНСОВОГО СТАНУ

(на матеріалах закритого акціонерного товариства

«Херсонська кондитерська фабрика»)

7.050104 - Фінанси

ХЕРСОН 2003

З А Я В А

Прошу затвердити мені тему дипломної роботи: Підвищення інвестиційної привабливості підприємства на основі проведення комплексної оцінки його фінансового стану (на матеріалах закритого акціонерного товариства «Херсонська кондитерська фабрика»)

«____» __________________ 2003 р. _____________________

УЗГОДЖЕНО:

Науковий керівник дипломної роботи

«____» __________________ 2003 р.

_______________________ __________________________

(П.І.Б.)

РЕФЕРАТ

В роботі розглянуті питання інвестиційної привабливості підприємств та установ та напрямки її покращення. З метою проведення аналізу використані дані закритого акціонерного товариства закритого типу "Херсонська кондитерська фабрика"

Результати проведеного аналізу виявили позитивну інвестиційну привабливість об`єкта дослідження, яка виражається в відповідності майже всім основним показникам інвестиційної привабливості.

Дані пропозиції по покращенню інвестиційного іміджу об’єкта дослідження. До них, зокрема, відносяться досягнення покращення ліквідності, прискорення оборотності дебіторської заборгованості, покращення фінансової структури капіталу, більш ефективне використання власного капіталу та інше.

Розроблена модель і проведено рішення задачі на ЕОМ.

Робота містить 15 таблиць, використано 44 джерела інформації.

Обсяги роботи 70 сторінок.

ЗМІСТ

5

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах переходу до ринкової економіки питання пов’язані з аналізом фінансового стану підприємства мають важливе практичне значення. Визначення умов діяльності підприємства, напрямків покращення його фінансового стану та перспектив розвитку безпосередньо пов’язані з проведенням фінансового аналізу.

Недостатній фінансовий стан підприємства є причиною його неплатоспроможності, погіршення фінансової стійкості і можливого банкрутства. Разом з тим, надлишкові активи підприємства є перешкодою його ефективного розвитку і приводять до незапланованих витрат та зайвих резервів.

Теоретичне і практичне значення теми. Тема дослідження має важливе теоретичне значення. Питання методології та інструментарію проведення аналізу фінансового стану підприємства є недостатньо розробленими в нашій фінансовій науці. Разом з тим, практика потребує використання різноманітних ефективних засобів аналізу фінансового стану підприємства з метою підвищення ефективного його розвитку. До найбільш складних і мало розроблених проблем з даної теми в нашій теорії відносяться:

• аналіз формування структури фінансових активів підприємства;

• оцінка його платоспроможності та фінансової стійкості;

• аналіз використання необоротних і оборотних активів підприємства;

• інвестування в умовах інфляції;

• аналіз ефективності використання активів підприємства;

• розробка фінансової стратегії підприємства в умовах інфляції;

• та інші.

Мета і задачі роботи. Метою випускної роботи є проведення аналізу інвестиційної привабливості АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика". Дослідження проводиться з метою розробки рекомендацій і пропозицій направлених на покращення інвестиційної привабливості об’єкта дослідження. До основних задач дослідження відносяться:

1. Проведення аналізу ділової активності підприємства.

2. Оцінка його платоспроможності та фінансової стійкості.

3. Аналіз структури та динаміки капіталу підприємства.

4. Аналіз ефективності використання капіталу.

Методи дослідження. До основних методів аналізу що використовується в роботі відносяться внутрішній та зовнішній аналіз. Використовується вертикальний і горизонтальний аналіз фінансової діяльності об’єкта дослідження. Розроблена система показників які відображають фінансовий стан та його динаміку.

Структура роботи. Виходячи з мети і задач дослідження структура роботи включає два розділи. Перший розділ присвячено дослідженню методики аналізу інвестиційної привабливості підприємства. В ньому дається розробка тих методів і показників що будуть використані в наступному розділу. Другий розділ присвячено аналізу фінансового стану АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика", досліджуються питання пов’язані з формуванням і використанням його активів, забезпеченням платоспроможності підприємства його ліквідності та іншим.

Характеристика об’єкту дослідження. Акціонерне товариство закритого типу "Херсонська кондитерська фабрика" є українським підприємством. Воно займається виробництвом кондитерських виробів у широкому асортименті, какао, шоколаду; сухарів, печива, пирогів, тістечок. Фінансовий стан підприємства є стабільним. За останні роки обсяги виробленої продукції та доходи АТЗТ "Херсонська кондитерська фабрика" збільшуються. До задач дослідження відноситься розробка пропозицій щодо підвищення платоспроможності підприємства та його фінансової стійкості, а також рентабельності використання власного та запозиченого капіталу і як наслідок - покращення інвестиційної привабливості підприємства.

Огляд джерел що використані в роботі. В роботі використані наукові розробки та навчальні посібники, періодична література, а також матеріали, що відображають господарську та фінансову діяльність об’єкту дослідження.