Реферат: Міжнародні природоохоронні організації

Міжнародні природоохоронні організації

Зміст

Вступ

1. Усвідомлення необхідності захисту природи й перші кроки в цьому напрямку.

2. Розвиток природоохоронної діяльності на сучасному етапі.

3. Міжнародні організації системи ООН. Системи моніторингу. Наукові й навчальні установи.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Міжнародні природоохоронні організації відіграють величезну роль на даному етапі розвитку суспільства. Їхнє створення було викликано катастрофічними змінами в навколишнім середовищі, вони були покликані захистити природу й, по суті, повинні врятувати насамперед самої людини.

Я вважаю, що за допомогою всіх цих міжнародних природоохоронних організацій людина захищає насамперед себе від результатів власної діяльності. Адже голосні заяви про те, що наближається глобальна катастрофа й що якщо ми не вживемо заходів по порятунку навколишнього середовища, то життя на планеті загине, м'яко говорячи, не відповідають дійсності. Що б не трапилося, життя на планеті не загине. Адже наша Земля за 5 мільярдів років свого існування переживала й не такі катастрофи. І трапиться зараз навіть ядерна війна, то Життя, пускай у вигляді бактерій і суперечка, однаково збережеться. І через сотні мільйонів років знову відродиться в не меншому, чим зараз розмаїтості. Але людина цього вже не побачить.

Таким чином, якщо ми хочемо вижити, то в першу чергу ми повинні подбає про навколишньому нас світі, а зробити це ми можемо лише спільно. І першими кроками в цьому напрямку і є діяльність різних міжнародних природоохоронних організацій.

Зараз у світі існує величезна кількість різних організацій, об'єднань, форумів, які ставлять перед собою ціль захистити природу. Однак, як не дивно, ми, найчастіше, навіть не представляємо чим займається та або інша організація, а багато хто ніколи навіть не чули про більшість із них. А в літературі, як я переконався на власному досвіді, найчастіше можна зустріти лише дві крайності: або простої згадування назви який або організації, або повна характеристика діяльності який або з них. Це й підштовхнуло мене до написання цієї роботи.

При написанні даної роботи я не ставив перед собою ціль "осягнути неосяжне" і охопити всі міжнародні організації, що займаються питаннями охорони навколишнього середовища. Ціль моєї роботи полягала в тому, щоб представити загальну інформацію про найбільш відомі міжнародні урядові й неурядові організації, інформаційні системи й т.д. І показати їхня роль у сучасному світі.

1. УСВІДОМЛЕННЯ НЕОБХІДНОСТІ ЗАХИСТУ ПРИРОДИ Й ПЕРШІ КРОКИ В ЦЬОМУ НАПРЯМКУ

Природа - це навколишній нас мир у всім різноманітті його проявів. Природними об'єктами є як живі організми й неживе середовище (гірська порода і її утворення, вода, повітря), так і явища, процеси, що супроводжують взаємодію тіл і речовин: електричні, електромагнітні, гравітаційні поля, припливи, вітер, і ін.

У природі всі пов'язано й взаємообумовлено, характерна її особливість - безперервна зміна, розвиток.

Людина є продуктом природи, її частиною, належить їй, за словами Ф. Энгельса "плоттю, кров'ю й мозком", перебуває "усередині її". Разом з розвитком природи відбувається розвиток людини. Для забезпечення свого існування він одержує від природи все необхідне: повітря, яким він дихає, воду їжу, одяг, - не говорячи про задоволення вищих потреб - духовних і эстетических. Людина, таким чином, вступає в цілеспрямовану, усвідомлену взаємодію із природою, виступаючи споживачем її багатств.

На ранніх етапах розвитку ця взаємодія носила обмежений у територіальному відношенні характер і зміни в природному середовищі були незначними. Так, у первісному суспільстві основними видами промислу були полювання, рибальство, збір диких рослин і плодів. Пізніше, коли людина навчилася землеробства й скотарству, перетворення стали більше широкими. Люди розорювали значні простори, займали більші території під пасовища, вирубували лісу для сільськогосподарських потреб.

Прогрес науки й техніки, що супроводжує розвиток людського суспільства в другій половині XIV і особливо в XX сторіччі, з однієї сторони дозволили людині значно перебороти залежність від природи й забезпечити зростаючі потреби, але, з іншого боку, різко збільшився вплив на природне середовище. У цей час для задоволення власних потреб людство одержує з надр планети 25 тонн різної сировини в рік у розрахунку не 1 жителя. Для сільськогосподарських потреб використається близько 25-30% суши, а разом із продуктивним лісом - 50-55%, тобто практично людиною освоєні всі зручні землі планети, споживання ж промислових рибних ресурсів у світовому океані підходить до межам біологічних можливостей.

Поряд із цим, у навколишнє середовище надходить усе більше й більше різних шкідливих речовин, у результаті різні аварій і катастроф наноситься непоправний збиток природі...

У такий спосіб ми бачимо, що сучасне людське суспільство, що володіє секретом ядерної енергії й регулюванням на рівні клітки, стало потужною творчою силою, але одночасно й такий, котра здатна завдати непоправних шкоди подальшому існуванню всього живого на землі, Найжорстокіша необхідність змусила людину шукати шляхи розумної взаємодії із природою: виникла спеціальна область діяльності, що одержала назву охорони природи.

Зачатки усвідомленого відношення людини до природи були вже на перших етапах розвитку у вигляді релігійних заборон на промисел окремих тварин, оголошення священними окремих територій.

У древніх народів Єгипту, Індії священними вважалися тварини (змії, мавпи, окремі копитні, тигри, деякі комахи), рослини (лотос, дерева), скелі, водні джерела і їхні мешканці. Всі вони строжайше охоронялися. Ці звичаї збереглися й понині в ряді країн. Існували правила полювання в древніх хантов і мансі. Древній китайський філософ Лао-Цзы (VI в. до н.е.) призивав берегти лісу, щоб не викликати стихійні лиха. Китайський поет Сыма-Слы-Жу (I в. до н.е.) у своїх добутках згадує, що правителі того часу мали території, богатые рослинністю й тваринами, на яких не дозволялося землеробство, незважаючи на голод, що панував. У Римській імперії (I в. до н.е.-V в. н.е.) проводилися заходи щодо очищення міських стічних вод і наступному використанню їх для сільськогосподарського зрошення. Розвиток феодального землеволодіння також зіграло почасти свою природоохоронну роль. З метою охорони великих земельних наділів від зазіхань безземельних трудівників і городян феодали створювали заповідні території. В XI-XII вв. такі заповідники виникли на території нашої країни: Біловезька пуща, Сім Островів. У цей період розвивалося державне природоохоронне законодавство. У Польщі в XI в. був видано указ про охорону турів. При Ярославові Мудрому був складений звід законів, у якому втримувалися розділи по охороні лісів і окремих тварин. Роботи з охорони природи почали проводитися в XIV в. у Франції. З відкриттям і використанням вугілля для палива в Англії, у Лондоні через сильне забруднення повітря в 1273 р. був прийнятий закон про заборону спалювання вугілля для опалення. Відзначається розвиток природоохоронної діяльності при Петрові I, коли особлива увага приділялася лісам. Петром I були закладені основи організованого лісівництва, створені спеціальні інструкції про порядок рубань і охорони лісів, про впорядкування полювання на коштовних промислових тваринах.

Індустріалізація й збільшення масштабів використання природних ресурсів, викликані епохою капіталізму, поставили перед людиною нові серйозні завдання в області охорони природи. Прагнення до збагачення, конкуренція, захоплення колоній штовхали до безжалісного винищування лісів, промислових тварин, хижацькому використанню корисних копалин. У Західній Європі в багатьох місцях були знищені тур, лось, козуля. В Америці колоністи підірвали популяції бізонів, з якими була зв'язана життя місцевих індіанців. У промислово розвинених країна^-англії, Німеччині, Франція^-складалися важкі ситуації в містах і промислових районах у результаті отруєння повітря й води забруднюючими речовинами.

У Росії в XIX в., особливо після скасування кріпосного права, виникла гостра необхідність проведення заходів щодо охорони природи в державних масштабах у зв'язку з інтенсивно, що вирубувалися лісами, європейської частини країни, по захисту ґрунтів від ерозії внаслідок розширення сільськогосподарських площ, по запобіганню надмірного видобутку хутрових і інших промислових тварин, птахів, риби. До початку XX в. на території держави налічувалося 5 заповідників. З'явилися наукові узагальнення, які були основою природоохоронних заходів (роботи А. И. Воейкова, В, В. Докучаєва й ін.). Великий внесок у справу охорони природи внесла Постійна природоохранительная комісія, створена в 1912 р. при географічному суспільстві. Вона була ініціатором створення першого закону про заповідники (1916 р.). Стурбовані долею національних багатств передові вчені в переддень Жовтневої революції внесли на розгляд Державної думи розроблений ними проект загального закону про охорону природи Росії. У перші роки радянської влади були підписані декрети "Про землю" (1917 р.), "Про ліси" (1918 р.), "Про надра землі" (1920 р.), "Про охорону пам'ятників природи, садів і парків" (1921 р.), здійснювалися й інші заходи. В 1925 р. ВЦИК РСФСР утворив міжвідомчий державний комітет з охороні природи з комісіями в краях і республіках, що проіснувала до 1933 р. Насущні проблеми природокористування, що стало на шлях індустріального розвитку радянської держави, обговорювалися на скликаному в 1933 р. I Всесоюзному з'їзді по охороні природи. Незважаючи на важкий період, до сорокових років законодавчими актами регулювалися майже всі питання, пов'язані з використанням і охороною природних ресурсів. У країні розширювалася мережа заповідників. Після Великої Вітчизняної війни природоохоронна робота прийняла широкий розмах. Самою великою подією цього періоду стала постанова ЦК ВКП(б) і Ради Міністрів СРСР (1948 р.), що ввійшло в історію як "План перетворення природи" і т.д.

Надалі також приймалися різні кроки, спрямовані на посилення природоохоронної діяльності. Однак уже всім було очевидно, що із глобальними проблемами неможливо впоратися діючи роз'єднане й, у результаті, сталі виникати міжнародні організації занимающиеся природоохоронною діяльністю.

2. РОЗВИТОК ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

У такий спосіб проблема захисту навколишнього середовища здобуває пріоритетний характер у міжнародних відносинах, оскільки від переходу до нового типу розвитку, розумному із природоохранительной і гуманістичної точки зору, залежить збереження життя на землі. Сучасне покоління стає свідком і безпосереднім учасником перегляду всієї системи цінностей нашого буття й формування нового екологічного світогляду, екологічної етики. Лише на основі переорієнтації людської свідомості на екологічні установки можливе створення економічних і політичних умов для забезпечення екологічно стабільного розвитку. При відсутності екологічного підходу до розвитку й пріоритету екологічних імперативів ніякі технічні досягнення не приведуть до зменшення екологічної напруженості.

Екологічні проблеми сьогоднішнього дня не є результатом тільки сучасного етапу розвитку. У них, як у дзеркалі, відбивається весь шлях людського развитья, орієнтований на досягнення економічного прогресу. Зростання економічного виробництва розглядався як єдиний засіб задоволення інтересів і життєвих потреб населення. Донедавна тенденції економічного розвитку визначали лінії поводження в сфері екології, сприяючи негативним змінам у навколишнім середовищі.

Однак ріст заради росту позбавлений змісту, Критерієм прогресу повинне стати якісне поліпшення життя людей, що немислимо без налагодження розумних взаємин Людини із Природою. А це стане реальністю лише тоді, коли екологічна безпека стане справою всіх громадян планети Земля. І, на щастя, усе більше й більше людей починають усвідомлювати це.

Спочатку, як уже говорилося раніше, заходу щодо захисту природи були внутрішньою справою кожної держави, створювалися спеціальні органи: комітет з охороні навколишнього середовища (ФРН), Міністерство по охороні навколишнього середовища (Великобританія, Франція), Агентство по захисту навколишнього середовища (США). У міру збільшення погрози безпеки біосфери й усвідомлення того, що природа не знає границь, пожвавлюється міжнародна природоохоронна діяльність.

В 1948р. з ініціативи ЮНЕСКО був створений міжнародний союз по охороні природи й природних ресурсів (МСОП). МСОП - Міжнародний союз охорони природи - Всесвітній союз охорони природи - International Union for Nature Conservation (IUCN) - The World Conservation Union. Учасники: більше 952 члена з 139 країн миру (74 уряду, 111 урядових організацій, 731 НПО, 36 асоційованих членів, що не мають права голосу). Мети: вплив, підтримка й допомога організаціям миру в справі збереження цілісності й розмаїтості природи; забезпечення розумного й екологічно стійкого використання природних ресурсів. Основна діяльність: здійснення моніторингу природоохоронної діяльності; розробка вимог по охороні природи для використання місцевими організаціями; складання планів дій на різних рівнях; сприяння мірам, прийнятим урядовими й неурядовими організаціями в області охорони природи; поширення інформації через мережу МСОП; надання допомоги й консультацій.

В1971 році Юнеско прийнята спеціальна програма "Людин і біосфера" (ТРАВНІ) - UNESCO Programme "Man and Biosphere" (MAB). Учасники: 110 держав-членів ЮНЕСКО. Мети: проведення міждисциплінарних досліджень, підготовка фахівців в області керування природними ресурсами; виявлення факторів, що негативно впливають на навколишнє середовище; залучення наукового потенціалу до проблеми методології раціонального дослідження ресурсів; надання допомоги в плануванні й реалізації наукових проектів і освітніх програм. Основна діяльність: підготовка й виконання проектів по головних проблемних напрямках (збереження й моніторинг стану биоразнообразия й экосистем, стабільне керування природними ресурсами, інтеграція соціально-культурного й етнічного підходів при освоєнні земель, формування політики землекористування); створення й керування мережею біосферних заповідників; формування наукових мереж по тематичних і географічних ознаках; створення книг, звітів, інформаційних матеріалів.

ЮНЕСКО є й організатором міжнародного співробітництва в екологічному утворенні.У світі діє ряд укладених Договорів і Програм по охороні навколишнього середовища. В 1982р. була прийнята конвенція ООН по морському праву, де забезпечувалися заходи щодо захисту й збереженню морського середовища, світового океану і його ресурсів.

Необхідність приділяти увагу охороні навколишнього середовища сьогодні визнана більшістю урядів миру. Цьому сприяла діяльність міжнародних організацій виступаючих під егідою ООН ( до яких ставиться і ЮНЕСКО), у першу чергу створеної в грудні 1972р. Генеральною Асамблеєю Програми ООН по навколишньому середовищу - ЮНЕП. ЮНЕП - Програма ООН по навколишньому середовищу - United Nations Environment Programme (UNEP). Учасники: держави-члени ООН (58 держав-членів Ради). Мети: надання новітніх даних про ресурси біосфери, сприяння загальному плануванню й керуванню розвитком при дотриманні максимальної соціально-економічної вигоди, залучення додаткових фінансових засобів для технічної допомоги, утворення й професійної підготовки. Основна діяльність: здійснення програм в області керування навколишнім середовищем, збереження наземних экосистем, боротьби з опустыниванием, деградацією ґрунтів, забрудненням морського середовища, зміною клімату, хімічних речовин і небезпечних відходів.

Яскравим прикладом прийнятої стратегії стала реалізація однієї із програм ЮНЕП по створенню Глобальної системи спостереження, призначеної фіксувати зміни в біосфері. Глобальна система моніторингу навколишнього середовища (ГСМОС) - Global Environment Monitoring System (CEMS). Рік створення: 1974р. Учасники: 140 країн миру. Мети: координація й сприяння міжнародним діям по моніторингу й оцінці навколишнього середовища; надання підтримки в створенні нових станцій моніторингу, збір і поширення даних про стан атмосфери й клімату, забрудненні навколишнього середовища. Основна діяльність: об'єднання численних даних (по землекористуванню, клімату, соціально-економічному розвитку) на основі технології геоинформационных систем; надання консультативних послуг з керування інформаційними ресурсами.

В 1982 році Генеральна Асамблея ООН прийняла й урочисто проголосила Всесвітню хартію охорони природи, де представники урядів переважної більшості країн миру заявили, що основні природні процеси не повинні порушуватися, що генофонд живих істот і їхня життєздатність не повинні ставитися піт погрозу, що чисельність популяцій всіх форм життя повинна зберігатися на рівні, достатньому для їхнього виживання. Прямо сказано, що "...будь-яка форма життя є унікальною й заслуговує поваги, який би не була її корисність для людини, і для визнання цієї невід'ємної цінності інших живих істот людина повинен керуватися моральним кодексом поводження".Однак, оскільки негативний вплив людини на природу продовжує зростати, ООН створило Міжнародну комісію з навколишнього середовища й розвитку. Міжнародна комісія вважає, що принцип "реагувати й виправляти" застарів і нині необхідно керуватися принципом "передбачати й запобігати".

Більшу роль у розробці міжнародним співтовариством стратегії досягнення екологічної безпеки грає Римський клуб. Це неурядова організація, що поєднує близько 100 членів з різних країн миру: підприємців, політиків, експертів, діячів науки й культури. Він був створений в 1968р. з ініціативи віце-президента компанії "Оливетти" Аурелио Печчеи. Як основний принцип своєї діяльності клуб прийняв "метод вільного й широкого розгляду ідей і висновків", розроблювальних у рамках клубу програм. Дослідження клубу "Скрутний стан людства", "Межі росту", "За межами століття марнотратності" і інші заслужили широке визнання.

А тепер я небагато відірвуся на від безпосередньої характеристики самих міжнародних природозащитных організаціях і коротенько скажу про їхні види й способи класифікації.

Звичайно, може виникнути питання, а чи треба взагалі їх якось класифікувати й розділяти, адже, як треба з назви, вони все займаю однієї й тією же проблемою - охороною навколишнього середовища?

Так, проблема одна, однак вирішують її по-різному, що найчастіше залежить від того, що це за організація. Трохи раніше я юшці приводив опис деяких міжнародних організацій, так ЮНЕП поряд з ЮНЕСКО й багатьма іншими організаціями ставиться до міжнародних організацій системи ООН. А, приміром, МСОП як і ВВФ - фонд дикої природи або ГРИНПИС ставляться до неурядових організацій. Крім того виділяються міжурядові, фінансові організації уделяющие увагу питанням екології й ін.

А ще є різні системи спостереження й моніторингу, а також різної інформаційної служби що збирають і поширюють дані моніторингу стани навколишнього середовища, наприклад ГСМОС (див. вище) і інші.

Величезне значення мають крім того наукові й навчальні заклади охорони навколишнього середовища, що займаються питаннями, (див. табл. №1).

А більше докладну характеристику деяких із цих організацій я привів у наступній главі моєї роботи.

природоохоронний міжнародний моніторинг

3. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ООН. СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ. НАУКОВІ Й НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ

ЮНСЕД - Конференція ООН по навколишньому середовищу й розвитку (КОСР) - United Nations Conference on Environment and Development (UNCED). Рік створення: 1989р. Учасники: держави-члени ООН. Мети: взаємодія держав по ключових проблемах (захист атмосфери, охорона земельних і водних ресурсів, використання нових методів біотехнології, припинення деградації навколишнього середовища). Основна діяльність: підготовка національних звітів і робочих програм ПРООН - Програма ООН по розвитку - United Nations Development Programme (UNDP). Рік створення: 1965р. Учасники: 189 держав. Мети: допомога країнам, що розвиваються, у побудові більше ефективної економіки й раціонального використання природних ресурсів. Основна діяльність: проведення досліджень природних ресурсів, створення на місцях навчальних установ і матеріально-технічної бази для проведення прикладних досліджень.

КУРЕЙ - Комісія ООН по стійкому розвитку - United Nations Commission on Sustainable Development (CSD). Рік створення: 1992 р. Учасники: 53 держави із правом голосу (Африка 13, Азія 11, Східна Європа 6, Латинська Америка й Карийский басейн 10, Західна Європа й ін. 13). Мети: сприяння процесу стійкого розвитку на національному й міжнародному рівнях. Основна діяльність: залучення уваги до проблем охорони навколишнього середовища; допомога в поліпшенні діяльності ООН в області охорони навколишнього середовища й розвитку; заохочення проведення семінарів і конференцій.

ВІЗ - Всесвітня організація ООН з питань охорони здоров'я World Health Organisation (WHO) - Всесвітня організація охорони здоров'я. Рік створення: 1946р. Учасники: держави члени ООН. Мети: охорона й поліпшення здоров'я людини за допомогою контролю й керування негативним впливом на навколишнє середовище. Основна діяльність: проведення заходів щодо оздоровлення навколишнього середовища, у тому числі забезпечення безпеки використання хімічних препаратів, оцінка й контроль за рівнем забруднення, захист від радіоактивного опромінення, оцінка впливу змін клімату на здоров'я людини; розробка Глобальної стратегії охорони здоров'я й навколишнього середовища.

МСОП - Міжнародний союз охорони природи - Всесвітній союз охорони природи - International Union for Nature Conservation (IUCN) - The World Conservation Union.

ИМО - Міжнародна морська організація (спеціалізоване агентство ООН до 22.05.82 -Міжурядова консультативна морська організація - Inter-Govemmental Maritime Consultative Organisation) - International Maritime Organisation (IMO).

ЮНИДО - Програма ООН по промисловому розвитку - United Nations Industrial Development Organisation (UNIDO) ЭСКАТО - Економічна й соціальна комісія для Азії й Тихого океану - Economic and Social Commission for Asia and the Pacific (ESCAP) ФАО - Всесвітня продовольча організація - Food and Agriculture Organisation of the United Nations (FAO).

Міжнародна служба праці при Міжнародній організації праці - International Labour Office. International Labour Organization (ILO).

Конференція ООН по торгівлі й розвитку- UN Conference on Trade and Development (UNCTAD).

Звичайно, тут наведені відомості далеко не все про всі міжнародні організації системи ООН, це тема для окремої розмови. Я лише привів приклади найбільш відомих організацій діяльність яких тією чи іншою мірою связанна з охороною навколишнього середовища. Однак їхній внесок у справу охорони природи важко переоцінити, адже найчастіше під егідою саме ці організації створювалися різні фонди, суспільства й інші об'єднання, покликані оберігати природу. Крім того, організаціях системи ООН, найчастіше, є самими численними по числу членів, тому що в багатьох випадках вони поєднують держави вхідні в ООН.

Однак усе вище перераховані організації, а так само інші природоохоронні організації не завжди мають можливість стежити за всіма змінами происходящими в навколишнім середовищі й отут їм рятуйте! СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ Й СПОСТЕРЕЖЕННЯ. Найвідоміші серед них: Всесвітній центр моніторингу охорони природи - World Conservation Monitoring Centre (WCMC) Рік створення- 1981 р. Учасники: МСОП, ВВФ. Мети: підтримка програм охорони природи й стійкості розвитку за допомогою надання повної й новітньої інформації, заснованої на результатах наукових досліджень і аналізу. Основна діяльність: формування баз даних по видах рослин і тварин, що перебувають під погрозою зникнення; по місце перебуванню особливого значення; по охоронюваних територіях і ділянкам міжнародного значення, надання допомоги в створенні національних інформаційних центрів; надання доступу до даних через міжнародні електронні мережі й т.д.

Глобальна інформаційна база даних про ресурси (ГРИД-ЮНЕП) - Global Resource Information Database (CRID-UNEP). Рік створення: 1985р. Учасники: країни-члени ООН. Мети: збір і поширення даних про стан навколишнього середовища. Основна діяльність: забезпечення доступу до новітніх технологій керування даними по навколишньому середовищу; надання країнам можливості використання технології ГРИД для оцінки й керування навколишнім середовищем на національному рівні; розробка методології й процедури обробки аналізу даних у локальному, регіональному й глобальному масштабах; надання даних для проведення порівняльних досліджень і прийняття рішень.

Європейська мережа за інформацією й спостереженням за навколишнім середовищем - European Environment Information and Observation Network. Рік створення: 1990р. Учасники: держави члени Європейського Союзу. Мети: надання об'єктивної й надійної інформації, необхідної для вживання заходів по охороні навколишнього середовища, оцінки ефективності таких мір; інформування громадськості про стан навколишнього середовища. Основна діяльність: об'єднання національних мереж, здійснення інформаційного співробітництва по окремих проблемах охорони навколишнього середовища (якість води, повітря й інших).

Інформаційна система по законодавству в області охорони навколишнього середовища - Environmental Law Information System (ELIS). Рік створення: 1970р. Учасники: організації члени МСОП. Мети: збір, обробка й поширення інформації про правові аспекти, юридичну літературу й документи про охорону навколишнього середовища. Основна діяльність: створення системи бібліографічних посилань і банку даних про документи, що втримуються у фонді (тип документа, область використання, сфера повноважень, доступна мова, вказівка на зміст); ведення списків видів фауни й флори, згаданих у тексті законодавчих актів; формування бази даних по охоронюваних територіях; публікація оглядового видання по міжнародних угодах, екологічному законодавству Європейського співтовариства, надання інформаційних послуг.

Міжнародна інформаційна система по навколишньому середовищу (ИНФОТЕРРА) International Environmental Information System (INFOTERRA). Рік створення: 1977р. Учасники: 149 країн. Мети: сприяння встановленню контактів між джерелами й споживачами інформації, обмін даними із проблем навколишнього середовища, об'єднання інформаційних ресурсів. Основна діяльність: надання інформаційних, посередницьких і консультативних послуг; здійснення програм навчання й професійної підготовки; створення мережі національних і регіональних координаційних центрів, видання довідкового регістра, тезауруса, спеціалізованих видань.

Інформаційна служба "Вивчення Землі Earthscan.

Інформаційний відділ по зміні клімату при ЮНЕП - Information Unit on Climate Change UNEP.

Міжнародна інформаційна служба по навколишньому середовищу й природним ресурсам - International Environmental and Natural Resources Information service (INTERAISE).

Європейська мережа за інформацією й спостереженням за навколишнім середовищем - European Environment Information and Observation Network. і інші.

Таким чином, у світі усе більше уваги приділяється моніторингу змін у навколишнім середовищі. І це правильно, перефразовуючи відому фразу можна сказати, що "інформація врятує мир". Адже тільки усвідомлення того, що саме відбувається із природою, знання всіх факторів і речовин являющихся згубними для навколишнього середовища, всіх способів переносу й поширення шкідливих речовин, а також знання багатьох інших питань пов'язаних з охороною природи може допомогти нам урятувати мир.

Крім того, всі інформаційні системи занимающиеся збором даних пов'язаних із забрудненням і охороною природи стали найбільш актуальними саме сьогодні, коли за допомогою інтернету кожна людина або організація може одержати будь-яку інформацію не виходячи з будинку. Значно спростилося й підсилилася взаємодія між різними природоохоронними організаціями, з'явилася можливість координації дій по захисту навколишнього середовища. У різних НАУКОВИХ І НАВЧАЛЬНИХ УСТАНОВ з'явилася можливість обмінюватися досвідом і організовувати спільну роботу з різних питань дотичної охорони навколишнього середовища й екології. Найважливішими з них є: Європейська науково-дослідна організація по навколишньому середовищу - European Environmental Research Organization (EERO). Рік створення: 1990р. Мети: сприяння в розвитку наук про навколишнє середовище, використання новітніх технологій, створення системи екологічного навчання.

Інститут світових ресурсів (ИМР) - World Resources Institute (WRI). Рік створення: 1982 р. Мети: надання наукової інформації про світові ресурси й умови навколишнього середовища, аналіз проблем і розробка творчих проектів по тенденціях розвитку. Основна діяльність: здійснення проектів по таких напрямках, як негативні наслідки нераціонального керування природними ресурсами, проблеми стану ресурсів і навколишнього середовища; збір і поширення інформації; надання даних і матеріалів засобам масової інформації; видання звітів і інформації про умови й тенденції формування ресурсів.

Інститут ООН по професійній підготовці й наукових дослідженнях - United Notions Institute for Training and Research (UNFTAR). Рік створення: 1965р. Мети: підготовка персоналу, у першу чергу із країн, що розвиваються, для наступної роботи в системі ООН або національних службах, пов'язаних з діяльністю ООН. Основна діяльність: навчання на базі методології геоинформационных систем (ГИС), включаючи методологію прийняття рішень, керування геосистемами, організація й керування мережами й системами, практика переговорів, підготовка в області реалізації положень міжнародних договорів, зокрема, Конвенції про зміну клімату, Регістра потенційно токсичних хімічних речовин; програма правової підготовки й міжнародних переговорів.

Міжнародна академія навколишнього середовища - International Academy of the Environment. Рік створення: 1990р. Мети: навчання, професійна підготовка й консультування з питань керування навколишнім середовищем. Основна діяльність: проведення курсів інтенсивної підготовки, семінарів і навчальних занять для керівників із суспільного й частки секторів економіки країн Центральної й Східної Європи, що розвиваються країн, навчання навичкам пошуку рішень конкретних проблем навколишнього середовища й розвитку; використання різних форм навчання (семінари, дискусії, ділові ігри).

Міжнародне суспільство екологічної економіки - International Society for Ecological Economics (ISEE). Рік створення: 1990р. Учасники: 500 членів з 49 країн миру. Мети: підтримка інноваційного підходу до вивчення екологічної економіки. Основна діяльність: координація складання навчальних і освітніх програм.

Міжнародний Арктичний науковий комітет (МАНК) - International Arctic Science Committee (IASC). Рік створення: 1940 р. Мети: підтримка й сприяння співробітництву по всіх аспектах арктичних досліджень. Основна діяльність: обмін інформацією, проведення конференцій і семінарів.

Міжнародний інститут по навколишньому середовищу й розвитку - International Institute for Environment and Development (IIED). Рік створення: 1971 р. Мети: сприяння в створенні моделей стійкого розвитку за допомогою проведення наукових досліджень, надання консультацій і інформації, організації професійної підготовки й навчання. Основна діяльність: реалізація науково-дослідних програм по роду актуальних проблем стійкого розвитку (населені пункти, стійке сільське господарство, планування й керування навколишнім середовищем, лісове господарство, економіка навколишнього середовища, зміна клімату, посушливі землі); підготовка рекомендацій для керівників; співробітництво з урядовими й міжнародними організаціями.

Міжнародний незалежний еколого-політологічний університет (МНЭПУ) - International Independent University of Environmental & Political Sciences (IIUEPS). Рік створення: 1992 р. Мети: сприяння формуванню нового світогляду й способу життя, заснованих на пріоритеті загальнолюдської цінності навколишнього середовища й принципах концепції стійкого розвитку суспільства; створення системи еколого-гуманітарного утворення на основі кращого російського й закордонного досвіду; підготовка фахівців з екологічного менеджменту, екологічній політиці й праву, економіці природокористування, журналістики. Основна діяльність: недержавний навчальний заклад по підготовці фахівців (бакалавриат, магістратура, аспірантура); реалізація науково-дослідних програм по актуальних проблемах стійкого розвитку; співробітництво з урядовими й неурядовими, вітчизняними й міжнародними організаціями.

ВИСНОВОК

Підбиваючи підсумок даної роботи можна констатувати те, що людство нарешті те усвідомило навислу над собою небезпека й стало вживати активних заходів по запобіганню подальшого забруднення навколишнього середовища . Для реалізації цих мір і були створені різні міжнародні організації. Їхнє створення було, крім того обумовлено й тим, що забруднення навколишнього середовища придбало глобальний характер і зусиль окремо взятих держав стало недостатньо для їхнього рішення. На даний момент у світі існує кілька груп організацій занимающихся охороною навколишнього середовища. По-перше це організації системи ООН, по-друге це різні міжурядові й неурядові організації, по-третє це системи моніторингу й спостереження за станом навколишнього середовища, а також різні наукові й навчальні заклади занимающиеся вивченням даної проблеми.

Крім того, необхідно відзначити й те, що стає усе більше очевидним, а саме необхідність більше серйозної взаємодії між різним екологічними організаціями для більше діючої охорон навколишнього середовища.

А в цілому необхідно відзначити той факт, що в людства нарешті те з'явився шанс вижити й сам головне не упустити цей шанс.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Банникова А.Г. і ін. "Основи екології й охорона навколишнього середовища", М.; 1999 р.

2. "Білорусь. Дослідження екологічної стратегії"", тім 2-й, документ Світового Банку, 1996 р.

3. Васильєв Н.Г. і ін. "Охорона природи з основами екології", М.; 1993 р.

4. Дьоміна Т.А. "Екологія, природокористування, охорона навколишнього середовища", М.; 1994 р.

5. Ред. Козаків Ю.Е. "Охорона природи. Міжнародні організації, конвенції й програми", М.; 1995 р.

6. Лисицин Е.Н. "Охорона природи в закордонних країнах", М.; 1987 р.

7. "Міжнародне співробітництво в області охорони навколишнього середовища", М.; 2000 р.

8. Рачевский А.Н., Данекина Д.П. "Міжнародне співробітництво в області охорони навколишнього середовища в 1996 році" Мн.; 1997 р.

9. Словесна Н.Г. "Екологічна безпека: уроки країн, що розвиваються,", М.; 1993 р.