реферат
Главная

Рефераты по биологии

Рефераты по экономике

Рефераты по москвоведению

Рефераты по экологии

Краткое содержание произведений

Рефераты по физкультуре и спорту

Топики по английскому языку

Рефераты по математике

Рефераты по музыке

Остальные рефераты

Рефераты по авиации и космонавтике

Рефераты по административному праву

Рефераты по безопасности жизнедеятельности

Рефераты по арбитражному процессу

Рефераты по архитектуре

Рефераты по астрономии

Рефераты по банковскому делу

Рефераты по биржевому делу

Рефераты по ботанике и сельскому хозяйству

Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту

Рефераты по валютным отношениям

Рефераты по ветеринарии

Рефераты для военной кафедры

Рефераты по географии

Рефераты по геодезии

Рефераты по геологии

Реферат: Газова промисловість Росії

Реферат: Газова промисловість Росії

Газова промисловість Росії


Зміст

Вступ

1. Основні підсумки діяльності ВАТ «Газпром»

2. Газова промисловість Росії: проблеми

3. Газова промисловість Росії: перспективи розвитку

Висновок

Список літератури


Вступ

У період ринкових реформ галузі паливно-енергетичного комплексу Росії удосконалювалися структурні та управлінські. На відміну від нафтової промисловості, де за період соціально-економічних реформ 1991-1999 рр.. сформувалося понад десяти конкурують один з одним великих вертикально інтегрованих компаній, газова промисловість не відчувала процесу дроблення і зберегла монопольне становище на внутрішньому та зовнішньому ринках газу.

Найбільший російський виробник газу - державний концерн «Газпром» - акціонувався як єдина вертикально інтегрована компанія, що об'єднала в собі здобич, переробку, магістральний транспорт і зберігання природного газу. РАТ «Газпром», утворене в 1993 р. на підставі Указу Президента Росії, об'єднало територіальні підрозділи концерну «Газпром» (за винятком розташованих в ізольованих району об'єднань «Норільскгазпром» і «Якутскгазпром»).

З моменту створення РАТ «Газпром» спеціальною урядовою постановою був (з липня 1993 р.) запущений механізм індексації цін на газ, пов'язаний з темпами інфляції. Це стало основною причиною поступового наближення внутрішніх оптових цін на газ до зваженими цінами експортних контрактів, тобто до світових цін, що складаються на європейських ринках газу.

Станом на кінець 1995 р. такі ціни піднялися до позначки 55,6 дол. / 1 тис. м3, що становило більше двох третин від рівня середніх експортних цін на газ. У відповідь російські споживачі газу стали в масовому порядку ухилятися від сплати за паливо або намагатися розплачуватися товарами власного виробництва за завищеними цінами. Виникла відома проблема неплатежів, почасти цілком законних, регульованих постановами уряду про заборону відключення деяких категорій споживачів.

Безумовно, що існують внутрішні ціни на газ в умовах неплатежів не стимулюють збільшення газовидобутку і, що ще важливіше, технічного переозброєння газової промисловості, а також розвитку нових газопромислові родовищ.

Всі вищенаведені фактори обумовлюють актуальність і значимість тематики роботи на сучасному етапі, спрямованої на глибоке і всебічне вивчення газової промисловості Росії.

Метою даної роботи є систематизація, накопичення і закріплення знань про газової промисловості Росії.

Відповідно до поставленої мети в роботі передбачається вирішити такі завдання:

- Розглянути основні підсумки діяльності ВАТ «Газпром»;

- Вивчити проблеми газової промисловості Росії;

- Охарактеризувати перспективи розвитку газової промисловості Росії.


1. Основні підсумки діяльності ВАТ «Газпром»

У 2006 році Група, що об'єднує ВАТ «Газпром» і його найбільші дочірні і залежні товариства, працювала стабільно, надійно забезпечуючи постачання аза споживачам країни і на експорт.

У цілому звітний рік завершено з позитивними виробничими економічними результатами. Збережено лідируючі позиції у видобутку, транспортуванні і переробці природного газу. На частку Групи припадає майже 90% газу, добутого в країні. Організаціями Групи видобуто 523, 2 млрд. куб. м газу, що на 22, 4 млрд. куб. м нижче рівня 1999 року. У сформованій обстановці, коли на базових родовищах відбувається природне падіння видобутку, для її стабілізації вжити заходів щодо прискореного введення в експлуатацію Заполярного родовища, де в найближчі роки намічається видобувати до 100 млрд. куб. м газу на рік.

Росія є найбільшим ринком збуту газу. По магістральних водопроводах ВАТ «Газпром» споживачам Росії було поставлено 308, 4 млрд. куб. м газу, що більше рівня 1999 р. На 8, 6 млрд. куб. м.

Експорт газу в країни Західної та Східної Європи склав близько 129, 0 млрд. куб. м, що на 2, 2 млрд. куб. м більше, ніж у 1999 році, а поставки газу в країни СНД і Балтії залишилися на рівні 1999 року.

У підземні сховища газу було закачано 60, 3 млрд. куб. м, у тому числі на території Росії - 46, 0 млрд. куб. м, і відібрано 53, 3 млрд. куб. м, у тому числі на території Росії 39, 1 млрд. куб. м, що дозволило в період різких похолодань покрити додаткові потреби в газі російських і зарубіжних споживачів.

Об'єм видобутку газового конденсату та нафти в порівнянні з попереднім роком зріс більш ніж на 0, 1 млн. т і досяг 10 млн. т. Видобуток газового конденсату головним чином забезпечувалася за рахунок розробки газоконденсатних покладів Уренгойського і Ямбурзького родовищ у Західному Сибіру, а також Оренбурзького й Астраханського родовищ.

Видобуток нафти здійснювалася з нафтових оторочек Уренгойського і Оренбурзького родовищ.

Група володіє унікальними сировинними ресурсами. Її частка у світових розвіданих запасах газу становить 20%, у російських - 65%. Станом на 01.01. 2001 Розвідані запаси товариств Групи оцінюються у 29, 9 трлн. куб. м нафти і конденсату - 1, 9 млрд. т.

На початок 2001 р. Група мала 157 ліцензій на надрокористування, в тому числі 104 ліцензії - з правом розвідки і видобутку, 53 - на геологічне вивчення надр.

У результаті проведення геологорозвідувальних робіт відкриті родовища: Північно-Каменомиське і Каменомиське (море) в акваторії Обской губи, Східно-Ведмеже нафтове родовище, Південно-Гривенське газове родовище. Відкриті нафтові поклади на Ямбурзькому і Східно-прибережних родовищ.

У 2006 році компанія «де Гольдер енд Макнотона» продовжила роботу з аудиту запасів вуглеводнів. У цілому незалежній експертизі за міжнародними стандартами (SEC) піддано: 84% запасів газу, 71% конденсату, 60% нафти.

Аудит підтвердив обсяг запасів вуглеводнів товариств Групи і високий коефіцієнт переведення запасів категорій А + В + С1 в категоріях «доведених» і «ймовірних».

Сума «доведених» і «ймовірних» запасів газу по родовищах становить 19, 4 трлн. куб. м. Поточна вартість запасів оцінюється в 41, 4 млрд. дол. США.

У 2006 році було перероблено 35, 3 млрд. куб. м газу і 9, 3 млн. т нестабільного конденсату та нафти. У порівнянні з 1999 роком переробка газу зросла на 456 млн. куб. м, стабілізація конденсату - на 83 тис. т. Виконання програми, спрямованої на поглиблення переробки газу, газового конденсату та нафти, дозволило збільшити випуск бензину - на 1,9%, зрідженого газу - на 34, 5%, гелію - на 14% , сірки - на 10, 2%.

У 2006 році для підтримки видобутку вуглеводнів, розвитку потужностей для підземного зберігання газу та забезпечення приросту сировинних ресурсів буровими організаціями Групи і залученими організаціями було пробурено 109 свердловин, в тому числі 89 свердловин в експлуатаційному бурінні, з них 49 на ПСГ, і 20 розвідувальних. Сумарна проходка склала 244, 2 тис. м. з метою підвищення ефективності розробки родовищ і бурових робіт тривало будівництво похило спрямованих свердловин з горизонтальним ділянкою стовбура. Загальна кількість горизонтальних свердловин в суспільствах Групи досягло 173 одиниці.

Стабільне функціонування товариств Групи забезпечувалося в першу чергу за рахунок спрямування на їх розвиток значних обсягів капітальних вкладень.

Протягом року освоєно капітальних вкладень в обсязі 101, 2 млрд. руб., У тому числі 95 млрд. руб. з промислового будівництва. Основними об'єктами інвестицій було облаштування Заполярного родовища, реалізація проектів «Ямал» і «Блакитний потік» (Росія - Туреччина), розширення підземних сховищ і реконструкція газотранспортної системи.

У промислову експлуатацію було введено більше 1000 км магістральних газопроводів та газопроводів - відводів до населених пунктів, 4 компресорні станції, 2 установки підготовки газу на 20, 0 млрд. куб. м на рік, підключено 166 експлуатаційних свердловин на родовищах і підземних сховищах газу.

Для підвищення ефективності експорту російського газу в Європу ВАТ «Газпром» здійснює проект «Ямал - Європа». У 2006 році продовжувалися роботи з будівництва лінійної частини білоруської ділянки газопроводу. Введена в експлуатацію на території Білорусії КС «Несвіжський» потужністю 32 МВт і на території Польщі - КС «Влоцлавек». Це дозволило збільшити поставки газу в країни Західної та Східної Європи за новим коридором, що з'єднує газотранспортну систему Торжок - Мінськ - Івацевичі з польською та німецькою ділянками газопроводу Ямал-Європа.

Для збільшення постачань газу на турецький ринок, поряд з розширенням діючої системи газопроводів на Балканах, реалізується проект «Блакитний потік». У рамках цього проекту ВАТ «Газпром» у тісному співробітництві з компанією ЕНІ будує новий магістральний газопровід для поставок газу з Росії через акваторію Чорного моря до Туреччини. експорт газу до Туреччини по цьому маршруту планується почати в кінці 2002 року. Міжурядовою Угодою передбачаються наростаючі поставки газу до Туреччини протягом 25 років з виходом на максимальний рівень - 16 млрд. куб до 2008 р.

Для забезпечення високої працездатності газотранспортної системи ВАТ «Газпром» реалізується комплексна програма модернізації та реконструкції лінійної частини газопроводів та газоперекачувальних агрегатів. У рамках програми на компресорних станціях за звітний період виконано реконструкцію 45 агрегатів загальною потужністю 625 МВт, в тому числі модернізовано 24 агрегату і замінений 21 агрегат реконструкція проводилася з використанням вітчизняного та імпортного обладнання.

У 2006 році виконано 18 комплексів планово - попереджувальних ремонтів. Відремонтовано 549 км газопроводів, 65 дефектних ділянок газопроводів і 233 одиниці запірної арматури, підключено 25 технологічних перемичок, 208 ниток підводних переходів.

Широке застосування отримало діагностичне обстеження газопроводів, що проводиться методами внутрішньо трубної інспекції (обстежено дефектоскопами 14,2 тис. км) електромеханічних вимірювань (обсяг щорічних обстежень доведений до 40 тис. км) та аерокосмічного моніторингу. Аварійність газопроводів за останні два роки зафіксовано на рівні 0, 2 випадки на тисячу кілометрів, що значно нижче, ніж у попередні роки.

У звітному році суттєво покращилась ситуація з оплатою газу. Заборгованість споживачів Росії на початок 2001 року становить 80, 1 млрд. руб., Знизившись за рік на 21, 1 млрд. руб.

Виручка від реалізації газу споживачам Росії і за кордоном виросла на 155 млрд. руб. і склав 413 млрд. руб.

Поточні поставки газу в 2006 році оплачено на 70%. Серед найбільших неплатників залишаються організації електроенергетики - 28, 7 млрд. руб., Агрохімії - 2, 0 млрд. руб., Металургії - 1, 4 млрд. руб. Борг організацій, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, склав 10, 1 млрд. руб., В тому числі з федерального бюджету - 3, 5 млрд. руб.

У територіальному розмірі 50 регіонів Російської Федерації зменшили заборгованість. У числі цих регіонів Кіровська, Архангельська, Омська, Рязанська, Новгородська, Псковська, Оренбурзька, Пензенська, Білгородська області, республіки Удмуртія, Татарстан, Комі, Краснодарський край та ін. в той же час практично безкоштовно протягом півтора і більше років отримують газ Кабардино-Балкарська Республіка, Чеченська Республіка Ічкерія, Республіка Північна Осетія - Аланія, Республіка Інгушетія, Орловська область та ін.

Заборгованість країн СНД збільшилася за рік на 12% і склала майже 2 млрд. дол. США.

2. Газова промисловість Росії: проблеми

Експорт газу є для РАТ «Газпром» тим «буфером», який оберігає його від банкрутства і забезпечує стійке фінансове положення також і всередині країни за рахунок перерозподілу. коштів навіть в умовах жорсткого оподаткування.

Наближення до цивілізованого внутрішнього ринку газу може бути обумовлено тільки загальним підйомом економіки Росії, супроводжуваним різким скороченням неплатежів і зацікавленістю потенційних споживачів в гарантованих поставках газу.

У перехідний до такого ринку період пріоритет повинен бути відданий державному регулюванню ринку при збереженні монополії РАО «Газпром». Надалі, мабуть, у найближчі роки, в залежності від досягнутих темпів зростання ВВП і продукції промисловості слід очікувати етапу створення конкурентного середовища та часткового саморегулювання газових ринків.

Умови державного регулювання внутрішнього газового ринку були закладені в 1995 р, коли був прийнятий Закон РФ «Про природні монополії», а також видано Указ Президента РФ про утворення Федеральної економічної комісії (ФЕК).

У сучасній російській економіці, на думку більшості фахівців, включаючи Р. І. Вяхірєва і А. А. Макарова, регулювання газового ринку повинне враховувати тенденцію територіальної диференціації цін на газ і відмову від зрівняльного підходу до формування цих цін.

Зараз на території Росії газ для промислових підприємств коштує майже однаково. І хоча витрати на його транспортування досягають 75% реальної вартості, різниця в тарифах становить всього 25%. До 1998 р. не було і цієї різниці. Одну й ту ж ціну за газ платили і в Західному Сибіру, де видобувається велика частина російського газу, і за тисячі кілометрів від неї - Центральному Чернозем’я або Ростовській області.

Завдання розробки принципів раціонального територіального зонування Росії і формування зональних цін на газ поки все ще далека від вирішення, хоча існують попередні оцінки РАТ «Газпром» рівня цін на газ для періоду 1996-2006 рр.. на регульованих зональних ринках Росії (в дол. / 1 тис. м3, без ПДВ і акцизних зборів).

Слід зазначити, що перехід до диференційованої системи цін на природний газ пов'язаний з рядом істотних труднощів, головні з яких пов'язані з соціальними обмеженнями на зростання цін для споживачів з низькою платоспроможністю, а також з незавершеністю методології обліку виробничих витрат на всіх стадіях просування газу до споживача - від видобутку до розподілу між окремими категоріями користувачів.

Ще одна проблема, що має для газової галузі особливе значення, - енергозбереження.

У квітні 1996 р. було прийнято Федеральний закон «Про енергозбереження», який визначає основні принципи енергозберігаючої політики, її економічні та фінансові механізми, які дозволяють, зокрема, продавати зекономлений газ за договірними цінами як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках, а також отримувати різні пільги з оподаткування та митних зборів.

Прийняття цього закону дозволяє

• знизити навантаження на навколишнє середовище і скоротити природоохоронні витрати;

• зберегти потенціал газових запасів вугілля для майбутніх поколінь;

• пожвавити діяльність малого та середнього бізнесу, що використовує ресурси, що вивільняються газу для виробництва моторного палива, скрапленого газу для населення та ін.;

• знизити енергоємність ВВП і продукції промисловості.

3. Газова промисловість Росії: перспективи розвитку

Намітилася, в кінця 90-х рр.. стабілізація економіки Росії сприяє зростанню внутрішнього споживання газу в Росії, а також поступового відновлення зростання газовидобутку.

У цих умовах РАТ «Газпром» проводить активну стратегію, спрямовану на збереження монополії на регульованих зональних ринках газу. В якості регульованих покупців при цьому виступають регіональні газорозподільні компанії і великі кінцеві споживачі газу, безпосередньо приєднані до магістральних газопроводів. Передбачається, що у випадках перевищення встановлених ФЕК граничних рівнів річного споживання газу споживачі будуть виводитися на контрактний нерегульований ринок. Ціни на регульованих і нерегульованих фрагментах зональних ринків газу при використанні РАТ «Газпром» активної стратегії можуть відрізнятися майже в 2 рази. За даними РАТ «Газпром», ціни на зональних ринках газу поблизу західного кордону Росії, тобто на експортних «висновках» російського газу, нині впритул наблизилися до експортних цінами в нерегульованому секторі.

Нинішня відносна стійкість газового сектора економіки пояснюється насамперед тим, що збереження «Газпрому» як єдиної структури зупинило розпад господарських зв'язків, характерний для промисловості пострадянського періоду.

На підтримку ефективності діяльності РАО «Газпром», безумовно, впливають як високий рівень капіталізації компанії, яка бере участь у великих інвестиційних проектах і розширює ринки збуту газу, так і фактор масштабу діяльності, виробничої та фінансової понад концентрацією. Для РАТ «Газпром» у ВВП Росії наближається до 10%, частка податкових надходжень до державного бюджету перевищує в середньому 20%, а частка видобутку газу в РФ - 91%. Разом з тим функціонування «Газпрому» як замкненої державної системи, на виході якої ціни на газ регулюються урядом, має і свої мінуси.

Можна поставити під сумнів економічну ефективність системи, в якій приховані від сторонніх очей реальні витрати виробництва і не завжди обґрунтовані ціни для споживачів газу. Та ж проблема злісних неплатежів свідчать про перевищення цін над рівнем платоспроможного попиту.

Особливо слід відзначити, що зберігається експортна ефективність РАТ «Газпром» базується на експлуатації родовищ-гігантів, запаси яких обчислюються сотнями мільярдів і трильйонів кубічних метрів природного газу. Вичерпання цих родовищ, велика частина яких розташована у важкодоступних приполярних районах і на шельфах замерзаючих морів Арктики і Далекого Сходу, призведе до різкого зростання витрат на освоєння та експлуатацію менш великих родовищ. У кінцевому рахунку конкурентоспроможність «Газпрому» на зовнішніх ринках може бути підірвана, і це треба враховувати.

Представляється, що при наявності великої кількості аргументів «за» і «проти» централізації «Газпрому» доводи останніх звучать все більш переконливо в міру просування Росії до реального ринку.

Як видається, недосконалість структури та діяльності РАО «Газпром» значною мірою є результатом відсутності державної програми перетворення газовій галузі, а так само спеціального закону про газопостачання, що регламентує структуру і організацію газопостачання (так, як це робиться в інших країнах з розвиненою газовою промисловістю) . Ініційоване державою газове законодавство і програма перетворень газової промисловості, на наш погляд, повинні включати як варіанти цілісної стратегії розвитку газової галузі, так і механізми, методи управління і контролю за її реалізацією.

Вже майже не викликає суперечок теза про необхідність розвитку всередині «Газпрому» конкурентного середовища.

Головна відмітна особливість назрілого етапу реформування РАО «Газпром», визнана самим керівництвом монополії, полягає в поступовому демонтаж вертикально інтегрованої організації газової промисловості країни. Створення самостійних дочірніх газодобувних компаній зі своїми контрольними пакетами акцій, а також збутових компаній, що забезпечують міжрегіональні та експортні поставки газу, при збереженні єдиної державної газотранспортної компанії повинно дозволити збільшити частку газу, продаваного за вільними ринковими цінами.

Освіта самостійних газодобувних компаній за наявності єдиної контрольованої державою транспортної компанії має створити конкурентний ринок на виходах магістральних газопроводів, характерною рисою якого буде контрактна схема взаємовідносин виробників газу з його споживачами. Частка споживачів, які виходять на контрактний ринок газу, буде збільшуватися зі зростанням промислового виробництва в країні. У міру зміцнення на ринку великих незалежних газових компаній за доцільне послаблювати монопольне становище РАТ «Газпром», залишивши йому функції генерального експортера газу і відповідального за регульовану частину внутрішнього газового ринку.

Державна газотранспортна компанія повинна управлятися ринковими методами і бути в своїй основі відкритим акціонерним товариством, мають певні аналогії з РАО ЄЕС і зарубіжними енергетичними компаніями типу «Рургаз» і «Газ де Франс».

У цьому випадку держава мала б змогу проводити гнучку тарифну політику по відношенню до окремих споживачам газу та регіонах у цілому. Так, тарифи на доставку газу можуть бути скорочені для регіонів, що здійснюють піонерних газифікацію, для споживачів, що забезпечують енергозбереження або ефективні природоохоронні заходи.

Видобуток природного газу в Російській Федерації в цілому і по основних газодобувним регіонами у період соціально-економічних реформ знизилася з 1993 по 1998 р. з 618 до 591 млрд. м3 або на 10%, У Західному Сибіру промислове витяг газу за ці ж роки зменшилося з 563 до 542 млрд. м3 (також приблизно на 10%).

Виняток склали Поволзький і Далекосхідний райони, де приріст видобутку газу склав відповідно 6 і 5%.

Слід зазначити, що спостерігалося в 90-і рр.. скорочення обсягів видобутку газу в країні було значно меншим порівняно з падінням обсягів промислового виробництва, які досягли в середньому по країні майже 50%.


Висновок

Отже, в 2006 році прибуток товариства Групи до сплати податків (за зведеної звітності) склала 125, 2 млрд. руб., Збільшившись у порівнянні з 1999 роком на 72%. Чистий нерозподілений прибуток склав 60, 7 млрд. руб.

Чисельність працівників, включаючи дочірні акціонерні товариства, на 1 січня 2001 року склала 308, 8 тис. чоловік.

ВАТ «Газпром» проводить активну політику щодо розвитку ринку своїх цінних паперів і захисту інтересів акціонерів. За підсумками першого півріччя 2000 р. Було прийнято рішення про виплату дивідендів у розмірі 1, 66 млрд. руб. в цілому за звітний рік Рада директорів рекомендує виплатити 7, 1 млрд. руб. (За 1999 рік виплачено 2, 37 млрд. руб.). ставлення виплачуваних ВАТ «Газпром» дивідендів до ринкової капіталізації компанії є найвищим в порівнянні з іншими російськими громадами паливно-енергетичного комплексу.

Середня ринкова капіталізація ВАТ «Газпром» за 2000 рік склав 7, 94 дол. США, що в 1, 7 рази перевищує аналогічний показник попереднього року.

За звітний період ціна на акції ВАТ «Газпром» на Московській фондовій біржі (МФБ) збільшилася в 1, 13 рази і склала на кінець року 8, 23 руб. за акцію (0, 29 долара США в перерахунку за курсом ЦБ на 31.12.2000 р.). Сукупний обсяг торгів на МФБ склав 2293 млн. акцій.

газовий капіталізація інфляція монопольний


Список літератури

1. Стратегія розвитку газової промисловості Росії / / Під загальною редакцією Вяхірєва Р.І. і Макарова А.А. / / М: Вища школа, 1997. С. 340.

2. Некрасов А. Є., Борисова І. І, Крітініна Ю. С. та ін. Ціни на енергію в економіці / / «Проблеми прогнозування», 1996. № 3.

3. Зав'ялова Л М Не тільки в реформі справу. Про реструктуризацію та реформування газової галузі Росії / / «Нафтогазова вертикаль», 1998.


 
© 2012 Рефераты, доклады, дипломные и курсовые работы.