Курсовая работа: Аналіз виробничих відходів підприємств Луганської області

Курсовая работа: Аналіз виробничих відходів підприємств Луганської області

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

щодо кваліфікаційної роботи бакалавра на тему:

"Аналіз виробничих відходів підприємств Луганської області"

РЕФЕРАТ

Бакалаврська робота містить 67 стор., 6 табл., 16 рис., 18 джерел.

Об’єктом дослідження в бакалаврський роботі являється підприємства міста Луганська.

Мета роботи – проаналізувати ефективні організаційно-технічні заходи утилізації твердих побутових відходів у місті.

В проекті дана оцінка стану довкілля Луганська та Луганськоі області, в тому числі стану атмосферного повітря, водних об’єктів, фізичних факторів навколишнього середовища; наведена характеристика діючих у місті методів поводження з ТПВ та їх впливу на навколишнє середовище.

ТВЕРДІ ПОБУТОВІ ВІДХОДИ, НОРМА УТВОРЕННЯ ВІДХОДІВ, ПОЛІГОН, ФІЛЬТРАТ, БІОЛОГІЧНИЙ МЕТОД ОЧИЩЕННЯ.

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика Луганської області

1.1 Географічне розташування та кліматичні особливостіЛуганської області

1.2 Соціальний та економічний розвиток Луганської області

2. Структура утворення та накопичення відходів

2.1 Поводження з відходами (зберігання, видалення, знешкодження та утилізація)

2.2 Використання відходів як вторинної сировини

2.3 Транскордонні перевезення відходів

2.4 Державне регулювання та контроль в сфері поводження з відходами

3. Розробка заходів щодо поводження з відходами в області

3.1 Аналіз передового досвіду поводження з твердими промисловими відходами

3.2 Розробка системи управління відходами

4. Аналіз впливу відходів міста на навколишнє середовище

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

луганський промисловий відходи утилізація знешкодження

Все те, що проводиться, здобувається і споживається, рано чи пізно перетворюється на відходи. Відходи, що все утворюються, ділять на відходи виробництва і споживання, які можуть знаходитися в газоподібному, рідкому, пастоподібному або твердому стані, будучи різним ступенем небезпеки і токсичності для навколишнього природного середовища і людини.

Відходи залежно від токсичності хімічних речовин, що містяться в них, проявляють різний ступінь дії на навколишнє середовище і можуть бути надзвичайно небезпечними (що відносяться до I класу токсичності), високо небезпечними (II клас), помірно небезпечними (III клас) і малонебезпечними (IV клас).

При розміщенні відходів негативна дія їх на природне середовище достатньо часто супроводжується порушенням ландшафту із зміною окремих елементів геологічного середовища, забрудненням повітряного басейну, вод, суші, морить, підземних вод, виснаженням їх ресурсів і деградацією водних екосистем, а також забрудненням і деградацією грунтів, що приводять до виснаження ресурсів рослинного і тваринного миру. Рівень негативної дії відходів на природне середовище оцінюється ступенем їх токсичності, що приводить до різних ступенів екологічного неблагополуччя в місцях освіти і розміщення відходів. Екологічна обстановка в місцях освіти і розміщення відходів може бути класифікована таким чином: відносно задовільна, напружена, критична, кризова і катастрофічна. Залежно від ступеня екологічного неблагополуччя в місцях освіти і розміщення відходів спостерігаються зміни природного середовища і деградація природних екосистем, проживання, що нерідко приводять до зміни середовища, і стани здоров'я людини.

1. Загальна характеристика ЛУГАНСЬКОЇ області

1.1 Географічне розташування та кліматичні особливості Луганської області

Луганська область розташована в східній частині України, в басейні середньої течії Сіверського Дінця. На північному сході та сході межує з Білгородською, Воронезькою і Ростовською областями Росії.

На заході - з Донецькою і Харківською областями України. Поверхня області представляє собою хвильову рівнину, що підвищується з долини Сіверського Дінця на північ і на південь, де розташований Донецький кряж. Він був сформований потужними товщами осадових порід стародавніх морів, що колись існували тут. Найвища точка – Могила Мечетна – 367 м. Найбільш характерною рисою кряжа є чергування пагорбкуватих водороздільних площин з глибокими крутобережними річковими долинами і сухими балками. В долині рік Міуса і Нагольної висота Донецького кряжа знижується, і східні схили переходять в Приазовську берегову рівнину. На північ зниження проходить поступово і до Сіверського Дінця обривається стрімким виступом, утворюючи мальовничий правий берег ріки. В лівобережній частині області простягається Старобільська рівнина. На крайній півночі в межі області заходять вибалки Середньоруського узгір’я. Абсолютні висоти тут поступово знижуються (від 216 до 50 м) на південь і південний захід до долини Сіверського Дінця. Вздовж лівого берега ріки тягнеться порівняно неширока (16 - 18 км) терасова рівнина, вкрита, головним чином пісками, місцями сформованими в дюни. Головною водною артерією є річка Сіверський Донець. Велика частка річок відноситься до басейну цієї річки. Клімат помірно-континентальний з відчутними засухами. Середня температура найтеплішого місяця червня +21 °C і найхолоднішого січня −7 °C. Вітри переважно східні і південно-східні. Максимальна середньорічна кількість опадів (550 мм) випадає в найбільш піднятій частині Донецького кряжа. Дощі часто випадають у вигляді короткочасних злив. Зима порівняно холодна, з різкими східними і південно-східними вітрами, відлигами і ожеледицями, малосніжна. Весна - сонячна, тепла, нерідко супроводжується сухими східними вітрами, заморозками. Літо жарке, друга половина його – помірно суха. Осінь сонячна, тепла, суха.

Рис. 1.1. Карта Луганської області

1.2 Соціальний та економічний розвиток Луганської області

Луганська область — великий промисловий регіон з розвинутими видобувними, виробничими та торговельними інфраструктурами. На базі природних ресурсів створені міцні виробничі потужності у різних галузях. Область вносить вагомий внесок в економічний потенціал України і входить у п’ятірку найбільш міцних промислово-економічних регіонів держави.

Провідна роль в економіці регіону належить промисловості, питома вага якої в обсязі валового суспільного продукту складає три чверті. Базовими промисловими галузями є вугільна, виробництво коксу та продуктів нафтопереробки, хімічна та нафтохімічна, металургія та оброблення металу, машинобудування. Аналіз виконання основних завдань з економічного і соціального розвитку Луганської області на 2009 рік свідчить про необхідність прискорення вирішення проблем та мінімізації наслідків світової фінансової кризи, які стримують соціально-економічний розвиток області, з урахуванням антикризових програм державного та регіонального рівня. За 2009 рік темп промислового виробництва становив 94,1 % до 2008 року (при запланованому темпі 106,9 %). Темпи виробництва вище, ніж заплановано на 2009 рік, забезпечено в таких галузях: легка промисловість — 104,8 %, виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції — 112,0 %. Нижче запланованих показників спостерігаються темпи зростання у добувній промисловості — 103,9 %, виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів — 96,1 %, хімічному та нафтохімічному — 97,2 %, целюлозно-паперовому виробництві та видавничій діяльності — 85,0 %, виробництві коксу, продуктів нафтоперероблення — 78,9 %, металургії та обробленні металу — 104,4 %, машинобудуванні — 116,6 %, виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води — 99,1 %. За підсумками 2008 року область посіла третє місце в Україні за обсягами реалізованої промислової продукції, що склали майже 70,7 млрд. грн., або 9,0 % від загальнодержавного обсягу. У 2009 році в агропромисловому комплексі обсяг сільськогосподарської продукції в усіх категоріях господарств порівняно з 2008 р. зріс на 23,7 %. Обсяг продукції тваринництва збільшився у порівнянні з 2008 р. на 13,0 %. Інвестиційна діяльність є одним із пріоритетних напрямів у досягненні стабільного соціально-економічного розвитку регіону. За 2009 р. освоєно 10635,8 млн. грн. капітальних інвестицій. Переважну частку з них 8999,7 млн. грн., або 84,6 % від загального обсягу, становили інвестиції в основний капітал.

Позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу області за 2009 р. становило 1864,1 млн. дол. (за 2008р. — 268,7 млн. дол.). Оборот зовнішньої торгівлі товарами за 2009 р. склав 10822,6 млн. дол. і проти 2008 р. збільшився на 42,4 %. Обсяг експорту зовнішньої торгівлі товарами за 2008 р. становив 6361,0 млн. дол. і збільшився порівняно з 2008 р. у 1,6 рази, імпорту — 4461,6 млн. дол. і збільшився на 22,7 %. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 1899,4 млн. дол. (у 2008 р. — 328,9 млн. дол.). Зовнішньоторговельні операції з товарами Луганська область здійснювала з партнерами зі 128 країн світу. До зведеного бюджету за 2008 р. юридичні і фізичні особи Луганської області сплатили 6407,5 млн. грн., що на 1252,9 млн. грн. більше минулорічного збору. До загального фонду Державного бюджету України за 2009 р. зібрано 2908,2 млн. грн. Контрольні показники Міністерства фінансів України виконані на 107,6 %. До спеціального фонду (без трансфертів з держбюджету) надійшло 631,9 млн. грн., що складає 163,0 % до розрахункової норми та 98,0 % до затвердженого з урахуванням змін плану на рік. У звітному періоді зі спеціального фонду отримано субвенцій з держбюджету 358,6 млн. грн., що складає 97,7 % до річних призначень. На фінансування видатків загального фонду місцевих бюджетів області за 2009 рік спрямовано 4531,5 млн. грн., що на 27,2 % більше показників минулого року. Забезпечені своєчасні розрахунки з працівниками бюджетних установ з виплати заробітної плати та соціальних виплат. Фінансовий результат суб’єктів господарювання (крім малих підприємств та установ, що утримуються за рахунок бюджету) за 2008 р. склав 329,5 млн. грн. прибутку. Питома вага прибуткових підприємств становила 63,7 %. Ними отримано прибутку 3058,2 млн. грн., що на 7,4 % більше проти 2009 р. Прибуток склався за рахунок ВАТ "Краснодонвугілля", ЗАТ "Сєвєродонецьке об’єднання "Азот", ВАТ "Стахановський завод феросплавів". У 2008 р. загальна народжуваність становить 9,5 % (2008 р. - 8,6 %), загальна смертність — 18,0 % померлих на 1000 жителів (2008 р. - 17,7 % померлих на 1000 жителів). Знижується показник материнської смертності: у 2009 р. - 9,0 на 100 тис. населення. У порівнянні з 2008 р. збільшені обсяги фінансування видатків на освіту — на 33,2 %, охорону здоров’я — на 34,5 %, соціальний захист населення — на 20,6 %, культуру і мистецтво — на 47,5 %, засоби масової інформації — на 35,4 %, здійснення заходів з фізичної культури і спорту — на 40,5 %. Інтеграція екологічних міркувань до секторальної політики залишається одним із найважливіших завдань на майбутнє. З цією метою в області проводиться низка програмних заходів, спрямованих на зміцнення інституціональної координації і співробітництва між структурними підрозділами адміністрації, виконкомами міських рад та райдержадміністраціями, підприємствами, організаціями, територіальними органами міністерств і відомств енергетики, промисловості, аграрного сектору, транспорту, охорони здоров'я, економіки і соціальних питань, які прямо чи посередньо опікуються питаннями навколишнього середовища.

Інструментами впровадження засад державної екологічної політики у регіоні є Програма економічного і соціального розвитку Луганської області на 2009 р. та Обласна програма з охорони навколишнього природного середовища на 2008-2010 рр. Впровадження запропонованих Програмами заходів має позитивно позначитися на екологічному стані всіх природних комплексів та об’єктів області та є важливою складовою стратегічного переходу області до сталого розвитку.

2. СТРУКТУРА УТВОРЕННЯ ТА НАКОПИЧЕННЯ ВІДХОДІВ

Одним з найбільш значних факторів забруднення довкілля залишаються токсичні відходи. Загальна маса накопичених в Луганській області на 01.01.2009 р. небезпечних відходів становить майже 928,811 тис. т (у 2006 р. – 889,326 тис. т). На сьогодення на Луганщині зберігається достатньо висока концентрація промислового, сільськогосподарського виробництв, транспортної інфраструктури в поєднанні з компактністю проживання населення, що створює додаткове антропогенне навантаження на біосферу Луганщини, в тому числі за рахунок негативного впливу місць видалення відходів.

На підприємствах області протягом 2008 р. утворилось 79,2 тис. т відходів І–ІІІ класів небезпеки, що на 16,3 тис. т більше порівняно з 2008 р. (рис. 2.1.). Основна частина утворених відходів (51,7 тис. т, або 65,3 % від загального обсягу) належить до ІІ класу небезпеки. Відходи ІІІ класу небезпеки склали 26,8 тис. т і І класу – 0,7 тис. т (рис. 2.3.).

Рис. 2.1. Динаміка утворення небезпечних відходів за останні роки, тис. т

Найбільша кількість небезпечних відходів у 2009 р. утворилась у містах Лисичанську – 42,5 тис. т (53,7 % від загального обсягу утворених відходів), Рубіжне – 16,8 тис. т (21,1 %), Сєверодонецьку – 7,7 тис. т (9,7 %), Алчевську – 5,2 тис. т (6,6 %) та у Попаснянському районі – 5,1 тис. т (6,5 %).

Щодо найбільш небезпечних відходів І класу, то з 703,9 т утворених в цілому по області, майже половина приходиться на підприємства міст: Луганська 18,4 % (129,3 т), Сєверодонецька 16,2 % (113,8 т), Антрацита 11,4 % (80,4 т) (рис. 2.2.).

Рис. 2.2. Розподіл утворення небезпечних відходів по містам та районам області, тис. т

Серед небезпечних відходів, що утворились протягом 2009 р. велика кількість нафтошламів механічного очищення стічних вод – 41,6 тис. т (52,5 % від загальної кількості), розчинників та рідин промивальних 8,6 тис. т (10,9 %) і рожево-червоних стоків виробництва тринітротолуолу – 7,4 тис. т (9,4 %).

Рис. 2.3. Утворення небезпечних відходів за класами небезпеки у 2009 році, відсотків.

Станом на 01 січня 2009 р. у спеціально відведених місцях чи об’єктах (полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо) та на території підприємств області накопичилось 928,8 тис. т небезпечних відходів І–ІІІ класів небезпеки, з них I класу – 14,4 тис. т, II – 99,7 тис. т, ІІІ – 814,7 тис. т.

Із загального обсягу накопичених відходів найбільша кількість належить підприємствам, які займаються виробництвом основної хімічної продукції – 795,1 тис. т (85,6 %) та скловолокна – 30,2 тис. т (3,2 %).

Майже всі відходи І класу небезпеки (95,3 %) розташовані на території Попаснянського району в шламонакопичувачах та на полігонах.

Антропогенне навантаження на довкілля внаслідок розміщення небезпечних відходів І–ІІІ класів небезпеки у спеціально відведених місцях та на території підприємств на 1 км2 території у середньому по області склало 34,8 т. Але в деяких містах та районах цей показник значно перевищує середньообласний. Найбільшим він був у м. Сєверодонецьку – 11595,1 т (у 333,2 рази більше, ніж у середньому по області) та у Попаснянському районі – 153,9 т (у 4,4 рази).

До найменш забруднених належать сільськогосподарські райони, де у розрахунку на 1 км2 території у спеціально відведених місцях та на території підприємств розміщено менше 1 т небезпечних відходів І–ІІІ класів небезпеки. Але на їх території існує інша загроза – це наявність агрохімікатів та пестицидів, непридатних чи заборонених до застосування. В цілому по області на 01 січня 2009 р. залишки цих відходів І–ІІІ класів небезпеки склали 435,1 т, з них 187,0 т – це відходи І класу небезпеки.

Згідно останньої інвентаризації, проведеної у 2006 р. в Луганській області виявлено 112 місць зберігання залишків непридатних, заборонених до використання в сільському господарстві пестицидів та їх сумішей. Загальний обсяг хімічних відходів складає 435,1 тони, з них : 40,2 тони – заборонених (група А), 30,5 тон - непридатних (група Б), 364,4 тони – невідомих і сумішей (група В), 129,2 тони зберігається у контейнерах в Біловодському, Білокуракинському, Кремінському, Новопсковському районах. Питання централізованого зберігання або утилізації 305,9 тон пестицидів потребує вирішення.

Склади, які призначались для зберігання пестицидів не охороняються та не експлуатуються. Проведення капітального ремонту не передбачається. Засоби захисту рослин завозяться у господарства пристосованим транспортом у кількості, потрібній на розрахункову площу.

У 2008 р. Управління, продовжуючи контролювати ситуацію, що склалась із зберіганням накопичених на території області непридатних і заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин (далі ХЗЗР), згідно з планом робіт, провело обстеження стану місць зберігання ХЗЗР в Лутугинському районі. Були обстежені місця зберігання в селах Кам'янка, Ключове, Македоново, Полєвод, Фабричне. Аналіз зібраної інформації показав про загальне погіршення стану зберігання ХЗЗР в районі, і можливості їх негативного впливу на навколишнє середовище. Для координації робіт по поліпшенню ситуації, що склалася, інформація про стан справ, для вживання відповідних заходів, була направлена на адресу Лутугинської райдержадміністрації.

Рис.2.4. Розташування складів непридатних ХЗЗР на території області.

Також, із залученням представників Головного управління МНС і Держекоінспекції, проведене обстеження складу ХЗЗР, який знаходиться на балансі ПСП "8 Березня". У зв'язку з незадовільним станом складу, проведенням ліквідації підприємства власника, а також неможливістю на місці чіткого визначити власника землі, на якій розташований склад, Управлінням направлені листи на адреси Жовтневої у м. Луганську ради і Станично-Луганської райдержадміністрації. З метою недопущення переходу даних хімікатів в розряд "безгоспних", Управління запропонувало їм прийняти участь в спільному розгляді проблеми, що склалася, і недопустити ліквідацію підприємства, до рішення питання ліквідації або передачі агрохімікатів, які знаходяться на балансі ПСП "8 Березня".

Необхідно відзначити, що Управління постійно тримає на контролі ситуацію зі зміною стану поводження з ХЗЗР в області. Аналізуючи накопичену інформацію, доводиться констатувати факт погіршення стану їх зберігання не тільки в Лутугинському районі, така ж ситуація склалася у всій області. Назріла необхідність не ремонту складів і перезатарювання ХЗЗР, а проведення повного знищення (утилізації) всіх наявних на території області агрохимікатів на спеціалізованому для цього підприємстві.

Проте, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 р. № 1147 „Про затвердження переліку видів діяльності, які є природоохоронними заходами" не передбачено виділення коштів на знищення заборонених і непридатних до використовування пестицидів, що робить неможливим надання державних коштів обласним фондом охорони навколишнього природного середовища на проведення цього заходу, тоді як на місцях також відсутні необхідні засоби.

Протягом року відділом розглянуто матеріали 13 суб'єктів господарювання, проведені огляди (обстеження) відповідних складів, і видано 12 узгоджень на отримання ліцензії на право оптової торгівлі пестицидами і агрохімікатами, також узгоджено 1 санітарний паспорт на склад агрохімікатів.

Утворення відходів виробництва (вторинної сировини) зменшилось на 1 % відсоток у порівнянні з 2006 р. та склало 15,5 млн. т (рис. 2.5.).

Рис. 2.5. Динаміка утворення основних видів відходів виробництва за останні роки, тис. т

Основна частка утворених відходів припадає на промислові підприємства – добувні 11,5 млн. т (74,2 %), переробні – 2,9 млн. т (19 %), підприємства по виробництву та розподіленню електроенергії, газу та води – 0,7 млн. т (4,4 %). У структурі утворення вторинних ресурсів на підприємства інших видів діяльності припадає всього лише 0,4 млн. т або 2,4 %.

За статистичними даними на кінець 2009 р. на території підприємств Луганської області накопичено 284,6 млн. т відходів виробництва (вторинної сировини) (на 01.01.09 р. – 279 млн. т), з яких на відходи вуглевидобутку та вуглезбагачення припало 85,2 %, на шлаки доменного та сталеплавильного виробництв – 4,4 % та 1,6 % відповідно.

На екологічний стан навколишнього середовища негативно впливають місця видалення багатотонажних відходів - шахтні відвали, у більшості не діючі та шламонакопичувачі для відходів збагачення вугілля. У 2009 р. цією галуззю утворено 11534,6 тис. т (рис. 2.6.) відходів видобутку вугілля, а обсяги по вже накопиченому станом на 01.01.2009 р. складають 242444,166 тис. т, що склало на одного мешканця області за показником утворення у 2009 р. - 4,82 т/чол., за показником накопичення – 101,2 т/чол. Накопичення цих відходів складає більше ніж 80 % від усіх відходів, накопичених в області, при цьому не вирішується питання впровадження технологій по вторинній переробці відходів вуглевидобутку і технології проведення робіт з видобутку вугілля без підйому породи на поверхню і закладки породи у відпрацьований простір.

Рис. 2.6. Утворення відходів вуглевидобутку та вуглезбагачення, тис. т

Площа, яку займають відходи у відвалах і накопичувачах по області склала 2942 га. Найбільші площі під відвалами відведено у містах Алчевськ, Луганськ, Краснодон, Красний Луч, Антрацит, Лисичанськ, Свердловськ, Первомайськ, а також у Перевальському та Лутугинському районах. Затрати на зберігання та знищення відходів порівняно з попереднім роком збільшились на 11,4 млн. грн. (18,3 %) і склали 73,4 млн. грн.

2.1  Поводження з відходами (зберігання, видалення, знешкодження та утилізація)

Накопичений обсяг відходів суттєво впливає на стан довкілля та екологічну безпеку населення. В області відсутні спеціалізовані підприємства по утилізації або нейтралізації токсичних відходів, які накопичуються на території промпідприємств, на відомчих полігонах та полігонах твердих побутових відходів.

Незначна кількість підприємств області має власні полігони, або накопичувачі токсичних промислових відходів, з них полігони ВАТ "Алчевськкокс", ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", ВАТ "Картонно - тарний комбінат", Лутугинський ДНВ валковий комбінат, ВАТ "Лисичанський завод ГТВ" призначені для розміщення відходів тільки ІV класу небезпеки.

Управлінням постійно ведеться робота з впорядкування відомостей про місця видалення відходів для подальшого забезпечення моніторингу впливу цих об`єктів на довкілля і створення банку даних їх систематизації для вивчення проблем в сфері поводження з відходами в області і можливості їх вирішення. На кінець 2007 р., на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.98 р. № 1216 "Про затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів" Управлінням до реєстру МВВ внесено 236 місць видалення відходів.

На даний час паспортизація МВВ на території області триває. Впроваджуються першочергові заходи з виявлення місця видалення відходів для забезпечення виконання паспортизації, а саме: відведення земель в законодавчому порядку, розробка проектів на об¢єкти, приведення у відповідність до вимог екологічних норм експлуатації.

Додатковим антропогенним навантаженням на довкілля області є місця видалення відходів: полігони промислових відходів для складування відходів власного виробництва та відходів інших виробників, накопичувачі промислових відходів, породні відвали, золовідвали теплоелектростанції, а також полігони побутових відходів.

Як і раніше, найбільш екологічно – небезпечним об’єктом області є полігон для видалення твердих промислових відходів хімічних підприємств Лисичано-Рубіжанського регіону. Полігон розташований у Попаснянському р-ні поблизу с. Фугарівка. Експлуатацію, та, відповідно, розміщення відходів на полігоні у 2009 р. здійснювали: ЗАТ „Сєверодонецьке об’єднання Азот", Рубіжнянський казенний хімзавод "Зоря", ТОВ "Рубіжанський "Краситель", ВАТ "Лисичанський завод ГТВ", ВАТ "Картонно - тарний комбінат" , ВАТ „Об’єднання Склопластик". Необхідно відмітити що на полігоні розміщуються відходи і інших підприємств цього регіону.

Полігон ЗАТ „Сєверодонецьке об’єднання Азот" призначений для видалення твердих відходів, в основному це відпрацьовані каталізатори виробництва аміаку, азотної та оцтової кислоти, відпрацьований кокс, відходи виробництва ацетилену, шлами виробництва, що утворюється в процесі розчинення та фільтрації. Полігон представляє собою прямокутник, що складається з 10 робочих карт. Загальна площа полігону складає 6,52 га. На даний час на полігоні промвідходів ЗАТ „Сєверодонецьке об’єднання Азот" відсутній ставок випарювач, що призводить до обводнення карт полігону, тобто потрібне вирішення питання видалення рідини з карт полігону, що сприятиме зменшенню впливу полігону на підземні води.

Полігон Рубіжнянського казенного хімзаводу "Зоря" призначений для видалення відходів 3-4 класу небезпеки. У звітному році на нього видалено 2,775 тис.т відходів. Полігон складування промвідходів ТОВ „Рубіжанський Краситель" призначений для складування відходів 2-4 класів на 2 секціях. У звітному році на нього видалено 2,775 тис. т відходів. Основним порушенням при експлуатації полігону є впровадження не в повній мірі організаційних заходів щодо збору, накопичення та знешкодження атмосферних опадів.

Одне з найбільших місць видалення промислових відходів за обсягами видалення в Луганській області - це місця ВАТ „Алчевський металургійний комбінат", яке має 5 діючих місць видалення відходів - полігон промислових відходів, 2 шлакових відвали, шламонакопичувач та шламовідвал призначені для видалення технологічних відходів 4 класу небезпеки. В місцях видалення комбінату накопичено понад 25 млн. т відходів, загальна зайнята площа МВВ 251,21 га. Місцем видалення промислових відходів ВАТ "Алчевський коксохімічний завод" є полігон промвідходів, який розташований на породному відвалі Павловського руднику, потім використовувався, як відвал породи вуглезбагачувальної фабрики заводу і з 1975 р. функціонує, як полігон твердих промислових відходів. Взагалі на полігоні промислових відходів накопичено понад 1,5 млн. т відходів (у т. ч. 1,379 породи), загальна зайнята під полігон площа 11 га.

З 01.01.06 р. розпочато експлуатацію полігону промвідходів Лутугинського ДНВ валкового комбінату площею 2,5 га. На новому полігоні на кінець року накопичено 2,3 тис. т відходів. Старий відвал промвідходів площею 5,4 га виведено з експлуатації з 01.01.06 р. У 2007 р. відповідно до дозволу на передачу раніше накопичених відходів № 12.11/1 від 27.09.07 р., полігон передано іншому власнику. На теперішній час будь які роботи на полігоні не ведуться.

СО „Луганська ТЕС" ТОВ „Східенерго" має на своєму балансі секцію № 6 золовідвалу № 2 та золовідвал № 3. На золовідвал № 2 здійснюється складування паливного шлаку, футерування та вогнетривів відпрацьованих, відходів будівництва. Секція № 6 золовідвалу № 2 має площу 5732 м2, накопичено 30,975 тис. т Золовідвал № 3 поділено на дві секції площею 50 га кожна. На золовідвал здійснюється складування паливного шлаку, пилу зольного та шламу хімводопідготовки. Площа золовідвалу складає 4,6 га, накопичено понад 1,8 млн. т відходів.

На території області знаходиться 566 породних відвалів, з них 64 відвали (близько 10 %) діючих і не діючих відвалів, що горять.

Недостатня кількість полігонів для поховання токсичних промислових відходів і відсутність заводів по їх знешкодженню та переробці, відсутність достатньої кількості централізованих пунктів збирання, утилізації, знешкодження та захоронення по видах відходів (в т.ч. токсичних), які утворюються практично на всіх підприємствах, призводить до такого негативного явища, як розміщення і накопичення відходів на власних територіях підприємств. Місця складування токсичних відходів на підприємствах часто не відповідають екологічним вимогам, що сприяє їх потраплянню на несанкціоновані звалища та інші непристосовані для цього місця. Через це 4 підприємствам області було відмовлено у видачі дозволу на розміщення відходів у 2007 р. на місцях, які не відповідають екологічним вимогам.

З метою зменшення впливу на навколишнє природне середовище накопичених на території підприємств відходів. Управлінням проводилася координація роботи всіх зацікавлених структур по організації збору й утилізації небезпечних відходів. На сьогодні в області практично вирішене питання централізованого збору з подальшою передачею на утилізацію або знешкодження таких видів відходів, як відпрацьовані люмінесцентні лампи, шини, відходи скла, поліетиленові відходи, макулатура, відпрацьованих кислотних і лужних акумуляторів і відпрацьованих масел.

Порівняльний аналіз статистичних даних щодо обсягів передачі небезпечних відходів у 2007 та 2008 роках підприємствами, які їх утворюють, іншим суб’єктам господарювання з метою їх подальшої утилізації, свідчить про зменшення обсягів передачі цих відходів. Якщо у 2007 р. суб'єктами господарювання, що накопичували відходи в попередні роки, в основному підприємствами м. Луганськ, Сєверодонецьк, Лисичанськ, було передано для подальшої утилізації 17,6 тис. т небезпечних відходів, то у 2008 р. обсяги передачі небезпечних відходів склали 12,8 тис. т.

Дуже гострою в області є проблема утилізації побутових відходів, обсяг утворення яких щорічно зростає. Проблема відходів – це проблема великих міст, і чим більше місто, тим ця проблема гостріше. У м. Луганську з населенням більше 500 тис. проблема побутових відходів стоїть особливо гостро, у зв’язку з тим, що обсяг їх утворення щорічно зростає.

Сміттєпереробних та сміттєспалювальних заводів на території області не має. Усі утворені побутові відходи видаляються на звалища. На сьогодні в області для видалення побутових відходів використовуються наступні місця:

·  14 полігонів (звалищ) розташованих в містах обласного значення – Луганський, Алчевський, Антрацитівський, Брянківський, Кіровський, Краснолуцький, Краснодонський, Лисичанський, Первомайський, Ровеньківський, Рубіжанський, Свердловський, Сєверодонецький та Стаханівський полігони (звалища).

·  15 полігонів (звалищ) розташованих в районних центрах області – Біловодський, Білокуракинський, Кремінський, Лутугинський, Марківський, Міловський, Новоайдарський, Новопсковський, Перевальський, Попаснянський, Сватівський, Слов’яносербський, Станично-Луганський, Старобільський та Троїцький полігони (звалища).

А також інші полігони – полігони міст районного значення (м. Щастя, м. Зоринськ, м. Петровське та ін.), селищні та сільські звалища. Фактично, у зв’язку з тим, що утворення побутових відходів є невід’ємною частиною життєдіяльності людини, роботи підприємств та організацій, місця розміщення відходів споживання існують практично у кожному населеному пункті * (* - всього міст в області - 37, селищ міського типу – 109, сільських населених пунктів – 792.). Якщо в містах та районних центрах місця видалення побутових відходів це, як правило спеціально відведені місця, які обслуговуються спеціалізованими підприємствами, то в селищах та селах це несанкціоновані звалища, де спеціалізовані підприємства по збиранню та вивезенню відходів відсутні.

Але при щорічному зростанні обсягів утворення відходів та практично відсутньою системою роздільного збирання побутових відходів, існуючі полігони побутових відходів повністю не вирішують проблему видалення відходів. З 29 звалищ 6 експлуатується більш ніж 40 років, 7 – більш ніж 30 років, 4 – більш ніж 20 років; 4 звалища вичерпали свої потужності та переповнені, 10 – практично заповнені. Крім того, визначити кількість відходів, які щорічно розміщуються у навколишньому середовищі практично не можливо. Якщо на міських полігонах ведеться облік надходження відходів, то на сільських звалищах, з причини відсутності підприємств, які їх обслуговують, такий облік відсутній.

У своїй більшості існуючі місця видалення побутових відходів не відповідають екологічним та санітарним нормам, перш за все з причини не дотримання технології розміщення відходів, а саме: не здійснюється ущільнення відходів, не здійснюється пересипання інертним шаром, не забезпечуються заходи зі збору та знешкодження фільтрату, не організовано відведення зливових стоків .На більшості полігонів не ведеться контроль за впливом на довкілля, полігони або не обладнані спостережними свердловинами або контроль здійснюється не постійно, у зв’язку з чим відстежити тенденцію впливу полігону на навколишнє середовище та припустити можливі наслідки важко. Практично всі підприємства, які здійснюють збирання, транспортування та видалення побутових відходів, знаходяться у комунальній власності, у зв’язку з чим порушення технологічних регламентів мотивують недостатністю матеріально-технічного забезпечення.

Також, основними проблемами існуючих полігонів та тих, що будуються можна визначити наступні проблеми:

·  Полігони, які експлуатуються з 60-70-х років, частіше за все утворені як звалища, проектна документація на ці полігони відсутня, практично всі вони переповнені та потребують або реконструкції та розширення, або рекультивації та будівництва нових місць видалення відходів (м.м. Свердловськ, Красний Луч, Антрацит).

·  З причини не повного фінансування, або з інших причин, у запланований термін не введені в експлуатацію або введені так звані „перші черги полігонів", але розміщення відходів на них вже здійснюється (с.с. Біловодськ, Новопсков, Слов’яносербськ).

Найбільший полігон області – Луганський - експлуатується з 1979 р., вміщає більш ніж 3 млн. м3 відходів, перша черга полігону повністю освоєна, введення до експлуатації другої черги планувалося у 2006 р., але у 2007 р. її експлуатація не здійснювалась.

Аналіз отриманих від органів місцевої влади даних свідчить про те, що питанням поводження з побутовими відходами на місцях тільки починають займатися. Наявні схеми санітарної очистки населених пунктів були затверджені у 2005-2007 рр., останні роки оновлюється автопарк спеціалізованих машин для перевезення сміття.

Проблема поводження з побутовими відходами загострюється ще й тим, що фактично Програма поводження з твердими побутовими відходами, затверджена постановою КМУ № 265 від 04.03.04 р., не „втілена у життя". У 2006 р. Мінбудом видано ряд наказів, що регулюють сферу поводження з побутовими відходами, але ці накази не були зареєстровані в Мін’юсті України, тобто вони не мають загальнообов’язкову дію.

За участю Управління, ситуація в сфері поводження з ТПВ була розглянута у квітні 2007 р. на депутатській комісії обласної ради. Депутатською комісією було запропоновано оптимізувати процес захоронення твердих побутових відходів шляхом зменшення кількості полігонів та звалищ, які експлуатуються, за рахунок створення „регіональних" полігонів. Тобто пропонується організувати на місцях двоетапне поводження з твердими побутовими відходами. Перший етап полягає в збиранні відходів у кожному населеному пункті та попереднє його накопичення на спеціально відведених та обладнаних об’єктах з подальшим перевантаженням та вивезенням відходів на регіональний полігон. Такий підхід дозволив би більш раціонально використовувати кошти фондів охорони навколишнього природного середовища та побудувати полігони, які зможуть достатньо довгий період приймати побутові відходи з значної території регіону та забезпечать їх безпечне захоронення, а в подальшому зможуть стати основою сміттєпереробних комплексів.

На сесії обласної ради 21.02.08 р. прийняте рішення щодо виділення коштів на розробку Обласної програми поводження з твердими побутовими відходами, яка буде враховувати питання двоетапного поводження з відходами, будівництва сміттєпереробних заводів та комплексів, регіональних полігонів.

Велику тривогу викликають стихійні сміттєзвалища. Санітарна очистка населених пунктів є однією з невирішених проблем житлово-комунального господарства області.

Системою санітарної очистки охоплено лише 66,6 % населення області, в тому числі 36,6 % жителів приватного сектору. Щорічно в області створюється близько 4 млн. тон твердих побутових відходів, з яких лише 50-60 % вивозяться на полігони та звалища. Залишок залишається на території населених пунктів у вигляді несанкціонованих звалищ.

З метою посилення контролю за дотриманням на території області чинного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища розпорядженням голови облдержадміністрації від 19.03.1007 р. № 299 "Про заходи з покращання санітарного стану території області" затверджено відповідні заходи.

Цим розпорядженням, а також для стимулювання покращання санітарно-епідемічного стану довкілля, екологічної ситуації населених пунктів та рівня благоустрою було проведено обласний конкурс на кращий санітарний стан серед міст обласного значення та районів області.

Протягом року регулярно проводилися засідання обласного штабу з виконання вищезгаданих заходів та перевірки санітарного стану територій населених пунктів (вибірково). Їх результати розглянуто на засіданнях штабу.

В процесі виконання розпорядження в області очищено 92 % парків і скверів, 92 % узбіч авто- та залізничних доріг, санітарною очисткою охоплено 86 % вулиць приватного сектору, 93,5 % прибудинкових територій багатоквартирних будинків. Більша частина (98 %) територій підприємств, установ та організацій утримуються в задовільному санітарному стані.

На фінансування заходів з санітарної очистки в області витрачено 6,85 млн. грн., з яких 3,54 млн. грн. – бюджетних.

Крім ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ в області, місцевими органами влади проводились рейдові перевірки по виявленню порушень в сфері поводження з побутовими відходами, були організовані і проведені місячники по благоустрою населених міст, із залученням, як місцевих мешканців, так і підприємств, які розташовані на підпорядкованій території.

Всього ж протягом 2009 р. було інвентаризовано та ліквідовано понад 1980 несанкціонованих та неконтрольованих сміттєзвалиш. В місця організованого складування відправлено близько 30 тис. т відходів.

З метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів, координації діяльності суб’єктів господарювання в сфері поводження з відходами, на виконання покладених на Управління функцій, здійснювалась діяльність з видачі дозволів на розміщення відходів.

2.2 Використання відходів як вторинної сировини

Останні роки спостерігалось зростання частки використаних та знешкоджених відходів у загальному обсязі утворених (2007 р. – 70,7 %, 2008 р. – 78,5 %), але у 2009 р. цей показник по області, нажаль, значно зменшився та склав 34,7 %. Найбільшим він був у містах: Рубіжне (97,0 %), Алчевськ (95,0 %) та Міловському районі (99,8 %), найменшим – у м. Лисичанськ (0,2 %) і Попаснянському районі (0,9 %).

У 2009 р. обсяг використання вторинних ресурсів порівняно з 2008 р. зменшився на 192,8 тис. т (5,6 %). Спад обсягів використання відбувся за рахунок шлаків сталеплавильного виробництва – у 1,4 рази, сироватки молочної-товарної – у 1,3 рази та відходів вуглевидобутку і вуглезбагачення – у 1,2 рази. Використання шлаків доменного виробництва навпаки зросло на 34,0 % та склало 1,4 млн. т

Також зросло використання відходів паперу та картону, деревини, фосфогіпсу, шин зношених, лушпиння соняшникового, стрижнів початків кукурудзи, гумових відходів, сировини полімерної, відходів будівельного виробництва – бетону і залізобетону.

Відходи шкіряні, вапняково-магнієві, тверді побутові, суспензії дистелерні, склобій покупний, вичавки яблучні (сирі) не використовувались зовсім впродовж всього року.

Металургійними підприємствами області було залучено 1,4 млн. т (44,0 % від загального обсягу використаних ресурсів по області) шлаків доменного виробництва, що на 360,1 тис. т (34,0 %) більше, ніж у 2008 р.

Одними з основних елементів раціонального використання природних ресурсів є забезпечення найбільш повного їх використання та зменшення утворення відходів за рахунок впровадження мало- і безвідходних технологій. Зменшився рівень використання вторинної сировини і відходів виробництва в загальному обсязі ресурсів і становив 1,0 % та в обсязі знов утвореної сировини також відбулося зниження з 21,9 % до 20,9 %.

На виробництво продукції виробничо-технічного призначення було залучено 86,1 % всієї витраченої вторинної сировини та відходів виробництва. Практично повністю використовувались на виробництво продукції виробничо-технічного призначення такі види відходів як фосфогіпс, шлаки доменного, феросплавного та ливарного виробництв, відходи графітовмісні, залізовмісні, вуглевидобутку і вуглезбагачення для виробництва будівельних матеріалів.

На виробництво товарів широкого вжитку використано 60,1 % канатів сталевих відпрацьованих, 19,2 % сировини полімерної, 1,2 % сумішей формових відпрацьованих, 6,7 % матеріалів текстильних вторинних, 2,6 % золи і золошлакових відходів. На паливні потреби витрачено 99,9 % лушпиння соняшникового, 50,1 % тирси, 58,9 % відходів деревини, 23,1 % зернових відходів. У 2009 р. на підприємствах області утворилося брухту та відходів чорних металів 1082,5 тис. т, кольорових – 1,3 тис. т, (у попередньому році 1175,5 та 2,3 тис. т відповідно).

У структурі використання металобрухту найбільша частка припадала на сталевий брухт та брухт і відходи алюмінію, обсяги яких становили відповідно 86,4 % у брухті чорних та 84,5 % – у брухті кольорових металів.

Рівень використання чорних металовідходів у загальному обсязі ресурсів склав 55,3 %. На власне металургійне виробництво витрачено 98,7 %, на інші виробничо-технічні цілі – 1,0 % брухту чорних металів, кольорових металів – 57,9 % і 0,3 %, відповідно. Решту металобрухту використано на ремонтно-експлуатаційні потреби.

Як і раніше, не всі відходи залучаються у переробку. Так, за 2008 р. видалено та знешкоджено 5,0 млн. т відходів, що становить 1,5 % від загального обсягу ресурсів (у 2006 р. – 5,6 млн. т та 1,9 % відповідно). Станом на 01.01.09 р. у залишках налічувалось 284,6 млн. т вторинних ресурсів (на 1.01.08 р. – 279,0 млн. т), з яких на відходи вуглевидобутку і вуглезбагачення припадало 85,2 %, на шлаки доменного та сталеплавильного виробництв – 4,4 % та 1,6 % відповідно, на відходи тверді побутові – 4,0 %, золу і золошлакові – 2,8 %, суспензії дистилерні – 1,8 %, на інші відходи – 0,2 %. Залишки брухту та відходів чорних металів станом на 01 січня 2009 р. склали 112,3 тис. т, кольорових – 2,0 тис. т (утворені до 1 січня 2008 р. становило 78,2 % та 107,2 % відповідно).

Враховуючи проблемні питання в сфері поводження з відходами, які на теперішній час є в області, Управлінням у 2009 р. було ініційовано засідання обласної комісії з питань поводження з відходами, яка відбулася у Луганській облдержадміністрації. На зазначене засідання були запрошені керівники всіх зацікавлених суб’єктів господарювання, які мають відповідні технології, обладнання та досвід роботи в сфері оброблення, переробки та ліквідації відходів. На засіданні було розглянуті пропозиції зазначених суб’єктів підприємницький діяльності щодо раціонального використання відходів, проаналізовані запропоновані технології.

Наявна інфраструктура здійснення ліцензійної діяльність зі збирання небезпечних відходів представляє собою ряд підприємств, які здійснюють збирання відпрацьованих люмінесцентних ламп, відпрацьованих лужних та свинцевих акумуляторів, відпрацьованих нафтопродуктів та ін. для подальшої їх передачі на переробку. Дані про прийняті у 2009 р. від підприємств та організацій відходи ТОВ „Луганський спеціалізований центр промислових відходів" наведені у табл.2.1..

Таблиця 2.1 Прийняті у 2009 р. від підприємств та організацій відходи ТОВ „Луганський спеціалізований центр промислових відходів", т

Також, на території області здійснюють ліцензійну діяльність зі збирання небезпечних відходів юридичні та фізичні особи інших областей (НВП "Екосфера").

Із діючих потужностей з утилізації небезпечних відходів в області це потужності з переробки лужних акумуляторів ЗАТ „Луганські акумулятори", яке здійснює переробку відпрацьованих акумуляторів з метою отримання сировини для власного виробництва. У звітному році перероблено 91,42 т відпрацьованих нікель кадмієвих та нікель залізних акумуляторів та 6,3 т виробничо-технологічних відходів.

За обсягами утилізації та знешкодження відходів власного виробництва одним з найбільших залишається ВАТ „Алчевський металургійний комбінат" (підприємство чорної металургії). Загальний обсяг утилізації/знешкодження відходів у 2009 р. склав 3,509 млн. т, або 83 % від утворених (у звітному році комбінатом утворено 4,229 млн. т).

Основні види відходів, утилізація яких здійснюється на комбінаті - це брухт чорних металів (у 2009 р. утилізовано 1436,064 тис. т), сталевий брухт (у 2009 р. утилізовано 482,296 тис. т), доменний шлак (у 2009 р. утилізовано шляхом грануляції та реалізації на будівельні цілі 1383,248 тис. т), вапняк некондиційний (у 2009 р. утилізовано 51,638 тис. т) та ін.

ТОВ „НВК „Аметист" здійснюється переробка брухту та алюмовмістних відходів з метою отримання алюмофлюсів, брикетів „Комелт", екзотермічної суміши, продуктів субокиснометалевої переробки шлаків. Переробка шлаку складається з відсіву, змішування з іншими компонентами з метою одержання відповідного продукту та фасування продукції. Крім того, на підприємстві здійснюється металургійна переробка відходів з метою отримання алюмінієвих ливарних сплавів в чушках, алюмінію в гранулах. Середньорічний обсяг перероблення відсіву шлаку алюмінію, який утворюється при виробництві вторинних алюмінієвих шлаків СП з іспанським інвестором „Інтерсплав", складає 5 тис. т.

ЗАТ „Сєверодонецьке об’єднання "АЗОТ" має потужності по знешкодженню відходів власного виробництва: установка по спалюванню рідких відходів, циклонний горизонтальний агрегат спалювання призначений для спалювання сажового шламу, кубових залишків цеху вінілацетату та цеху оцтової кислоти, циліндрична вертикальна камера призначена для спалювання кубової рідини, залишків після розпарювання розчину каталізатора, циліндрична вертикальна камера призначена для термічного знешкодження рідких відходів стадії ректифікації виробництва вінілацетату.

Основними переробниками вторсировини в області залишаються ВАТ "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" м. Рубіжне – переробка макулатури та ТОВ "Регенерат" м. Лисичанськ – перероблення шин відпрацьованих. ВАТ "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" спеціалізується на виробництві гафрокартону та картонної тари, в звітному році підприємством перероблено 250 тис. т макулатури.

2.3  Транскордонні перевезення відходів

При здійсненні екологічного контролю за транскордонним перевезеннямвантажу у 2009 р. в пунктах пропуску через державний кордон України в Луганській області державними інспекторами здійснено перевірку 56 216,2791 т відходів, а саме: макулатури МС-5МС-13В Код ТНЗЕД 470710, 47073010,470790; сировини полімерно-волокнистої (вторинні) 5505101000; паливних гранул 4401301000 Код ТНЗЕД 4401301000; лома каталізаторних сіток Код ТНЗЕД 7112200000; окалін мідєвмісних Код ТНЗЕД 2620300000; відпрацьованих каталізаторов Код ТНЗЕД 2620300000, каталізаторов відпрацьованих Код ТНЗЕД 3815199000; спилки шкур Код ТНЗЕД 410190000.

При здійснені контролю за ввозом на територію України без належно оформлених документів на транскордонне перевезення відходів затримано 1 партію відходів "Макулатури МС - Б" код 4707100000 загальною вагою 36,57 т, вантажовідправник ВАТ "Газкомплектресурс" (м. Волгоград, РФ), вантажоодержувач ТОВ "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" (м. Рубіжне, Луганська область, Україна). Підстава затримання — відсутність письмового дозволу Мінприроди. Після отримання дозвільних документів вантаж був відпущений.

2.4 Державне регулювання в сфері поводження з відходами

Щорічно в області утворюється близько 4 млн. м3 твердих побутових відходів (далі - ТПВ), з яких тільки 50-60 % відходів збирається і вивозиться на полігони. Решта ТПВ попадає на несанкціоновані звалища. Повний збір ТПВ ускладнюється недостатньою кількістю контейнерів та незадовільним станом парку сміттєвозних машин. В містах обласного підпорядкування та районних центрах змішані ТПВ захоронюються на 32 полігонах загальною площею майже 225 га, які обслуговуються спеціалізованими підприємствами. Така кількість полігонів утворилась за рахунок місницького підходу місцевих органів влади і є недоцільною, призводить до неекономного використання земельних ресурсів. Переважна більшість полігонів працює в режимі перевантаження, тобто з порушенням проектних показників щодо обсягів накопичення відходів і потребує значних коштів на їх реконструкцію та технічне переоснащення, яких бракує у місцевих органів влади. При цьому потужність багатьох полігонів недостатня для промислового сортування і переробки відходів. В селищах та селах, де спеціалізовані підприємства по збиранню та вивезенню відходів відсутні, побутові відходи розміщуються на несанкціонованих звалищах. Таким чином, при щорічному зростанні обсягів утворення відходів та практично відсутньою системою роздільного збирання побутових відходів, існуючі полігони повністю не вирішують проблему видалення ТПВ.

Впродовж багатьох років в області робилися спроби поліпшити ситуацію по збору і похованню побутових відходів. З обласного фонду охорони навколишнього природного середовища виділялись кошти на проектування і будівництво полігонів, придбання техніки для збору відходів. За період з 2000 по 2007 рік на ці цілі з обласного фонду виділено більше 13,8 млн. грн., але поліпшення ситуації, що склалася, не відбулось. Бюджетні кошти, які були виділені за останні роки на удосконалення сфери поводження з ТПВ є недостатніми. В області відсутні умови для залучення інвестицій. На сьогоднішній час сфера поводження з побутовими відходами не є самоокупною і рентабельною. Назріла необхідність підвищення ефективності системи управління сфери поводження з ТПВ шляхом залученням інвесторів для комплексного вирішення проблем без суттєвих змін існуючих тарифів. З метою покращення ситуації з санітарного очищення території та захоронення побутових відходів на сесії обласної ради 29.01.2009 р. прийняте рішення № 26/21 про затвердження Регіональної програми поводження з твердими побутовими відходами в Луганській області. В складі Програми вирішені питання створення мінімальної кількості регіональних полігонів з сміттєперевантажними майданчиками у всіх населених пунктах та двоетапною системою вивозу побутових відходів, що дозволить не тільки планомірно ліквідувати вже наявні сміттєзвалища, але і не допустить їх повторне утворення.

Для розв’язання проблеми програмою передбачається умовний розподіл території Луганської області на 6 регіональних округів: Центральний, Південний, Східний, Південно-Західний, Західний і Північний. В Південному (м. Антрацит), Східному (м. Краснодон), Південно-Західному (м. Стаханов), Західному (м. Лисичанськ) округах передбачається будівництво регіональних сміттєпереробних комплексів, які включають сміттєсортувальні комплекси, полігони, біогазові установки. В Центральному окрузі, враховуючі введення другої черги полігону в м. Олександрівську у 2009 р., передбачається тільки будівництво сміттєпереробного комплексу в м. Луганську, який включає сміттєсортувальний комплекс і біогазову установку. В Північному окрузі передбачається реконструкція існуючих полігонів і будівництво біогазових установок в містах Старобільськ, Сватово, Біловодськ.

В 2009 р. проведені перевірки 1725 підприємств та об’єктів щодо додержання вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами.

За результатами перевірок до адміністративної відповідальності притягнуто 1929 осіб на суму 185,164 тис. грн., по 7 підприємствам матеріали передані до органів прокуратури, по 1 підприємству порушена кримінальна справа. Також по 42 підприємствам та об’єктам винесено Рішення про призупинку виробничої діяльності, пов’язаної з розміщенням відходів.

На виконання плану робіт Державною екологічною інспекцією в Луганській області на 2009 р. велась робота з питання перевірки усіх полігонів твердих побутових відходів та сміттєзвалищ Луганської області.

Основним порушенням при експлуатації полігонів ТПВ є горіння відходів, що виникає в результаті неправильного їх складування. За порушення технології складування Державною екологічною інспекцією в Луганській області припинена діяльність 8-ми полігонів ТБО (м. Красний Луч, м. Олександрівськ, м. Алчевськ, м. Брянка, м. Свердловськ, м. Ровеньки, м. Перевальськ, м. Зоринськ Перевальського району).

З причин відсутності дозвільних документів і порушення технології складування припинена діяльність по розміщенню побутових відходів на 6 звалищах сільських рад Перевальського району: Городищенської, Комісарівської, Михайлівської, та Краснолуцької, Центральної, Фащівської, Артемівської міських рад.

Проведені перевірки полігонів ТПВ сільських і селищних рад в Новопсковському, Біловодському, Міловському, Старобільському, Новоайдарському, Троїцькому, Перевальському районах Луганської області, в результаті яких встановлена відсутність дозвільних документів на розміщення побутових відходів і документів, що підтверджують право власності або право користування землею під розміщення цих відходів. В результаті проведених перевірок по фактам встановлених порушень природоохоронного законодавства на полігонах ТПВ надані приписи по їх усуненню, до адміністративної відповідальності притягнуто 60 осіб на суму 7,5 тис. грн.

На сучасний момент в області склалася критична ситуація з несанкціонованим розміщенням відходів. З метою посилення контролю у сфері поводження з відходами Державною екологічною інспекцією в Луганській області надані приписи по ліквідації несанкціонованих звалищ головам райдержадміністрацій, міських, сільських та селищних рад.

В результаті проведених перевірок встановлено, що органи місцевого самоврядування не повною мірою виконують вищезазначені приписи. За порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами до адміністративної відповідальності притягнуто 58 голів міських, сільських та селищних рад на загальну суму 5,287 тис. грн.

3. Розробка заходів щодо поводження з відходами в області

3.1  Аналіз передового досвіду поводження з твердими промисловими відходами

В даний час в промислово розвинених країнах (США, Японія, Франція і ін.) експлуатуються десятки сміттєспалювальних заводів. Всього в цих країнах спалюється від 40 до 70% ТПВ. У Україні є 4 сміттєспалювальних заводу: Київський, Харківський, Дніпропетровський і Кримський (Севастопольський). Всі ці заводи обладнані застарілими сміттєспалювальними казанами (потужністю 15 т/ч відходів) виробництва заводу ЧКД "Дукла" (Чехія).

Високотемпературна переробка твердих відходів – це, з одного боку, гарантія знищення великих мас відходів, що містять найнебезпечніші біологічні, біохімічні, хімічні речовини.

В той же час, така дія не може не викликати утворення шкідливих речовин, зокрема освіту одну з найнебезпечніших класів речовин, – діоксину, що галоїдуються, і діоксиноподібних речовин (ДО). ДО – це супертоксиканты, особливо шкідливі і небезпечні продукти синтетичної хімії, побічні продукти ряду хімічних виробництв і попутні мікровикиди промисловості і господарської діяльності людини.

Це так звані поліхлордібензодиоксини і полихлордибензофураны і відповідно полібромдібензодіоксини і полібромдібензофурани. Особливу небезпеку ДО представляють у зв'язку з тим, що не дивлячись на свою нерозчинність в чистій воді і в чистому повітрі, ДО прекрасно розчиняється у воді, що містить гуминовые кислоти або фульвокислоти з грунтового гумусу зважаючи на їх високу здібність до комплексообразованію з складовими частинами гумусу. З аерозолями повітря ДО утворює комплексні з'єднання і завдяки їх високій здібності до прилипання вони добре переносяться не тільки по землі, але і по повітрю. У грунті ДО розкладаються протягом 20 – 30 років і більш, у воді розкладання ДО триває від 2-х років і більш. Дія ДО, що знаходяться в природному середовищі в небезпечно тим, що вони практично не виявляються звичайними способами аналізу. Останніми роками типовим джерелом зараження галоїдуються ДО природного середовища є низькотемпературне спалювання ТПВ.

Визначено, що при спалюванні 1кг відходів в атмосферу викидається 40 мкг діоксину. У газах печей сміттєспалювальних заводів, що відходять, виявляється діоксин в кількості 0,81 – 204 міліграма/кг, хлоровані ароматичні з'єднання і хлоровані полиароматические вуглеводні. Наголошується вторинне утворення діоксину на каталізаторах і в очисних установках. Отже без попереднього сортування відходів, що поступають, сміттєспалювальні заводи стають джерелом викидів найнебезпечніших экотоксикантІв.

Дослідження останніх років показали, що тільки при температурі 1200 – 1400°С протягом 4 – 7 годин відбувається необоротне руйнування тих, що галоїдуються ДО. Отже, для запобігання забрудненню атмосферного повітря, відходи (гази утворюються при згоранні) повинні протягом 7 годин проходити обробку при температурі 1400°С. Саме переробка ТПВ за таких умов є найтехнологічніше безпечною – але в той же час економічно невиправданою.

Теплотворна здатність відходів в США 10,4 Мдж/кг, на Україні 3,8 – 5,7 Мдж/кг. Спалити такі відходи без додаткового палива неможливо. Для забезпечення стабільного горіння відходів в спеціальному казані при температурі 150°С необхідно на 1 т відходів спалити додатково більше 60 куб.м природного газу. Для нагріву відходів(газів) до температури 1400°С необхідно в 10 разів більше палива. Конструкція термічних установок повинна забезпечити підтримку заданої температури і утримання відходів (газів) в них протягом заданого часу – для нейтралізації шкідливих з'єднань, зокрема ДО.

Необхідно відзначити, що спалювання відходів в печах, що обертаються, мають відносно низькі теплові втрати, економічніше чим в колосникових. Розрахунки показують, що в печі, що обертається, при нагріві повітря горіння до 350 – 400°С можна без додаткового палива досягти температури горіння відходів 1000 – 1300°С.

В той же час вироблена при спалюванні відходів теплова енергія може використовуватися для господарських потреб тільки сезонно. У разі виробництва електроенергії сміттєспалювальні казани не можуть забезпечити вироблення пари тих же параметрів, що на електростанціях, унаслідок чого вироблення електроенергії при рівних витратах палива буде в 1,5 разу нижче.

При спалюванні відходів гази, що виходять, повинні пройти через систему газоочистки. Застосуванням мокрого очищення від шкідливих хімічних сполук лужною водою, що охолоджує золу і шлак, вимагає створення дорогого оборотного циклу з складними установками очищення води від механічних домішок і хімічних забруднень. Такий цикл вимагає скидання продувальних вод, очищення яких не менш складне чим очищення газів. Можливе так само очищення газів сухим способом – за допомогою рукавних фільтрів і електрофільтрів – але дані системи також досить дорогостоящи. Знешкодження важких вуглеводнів, що знаходяться в газі, відбувається в спеціальній футерованій камері допалювання, де при температурі не менше 1000°С органічні сполуки розкладаються практично повністю протягом 5 – 6 с. Зі всього вище сказаного витікає, що очищення газів вимагає значних економічних витрат.

Зі всього сказаного вище можна зробити вивід, що спалювання відходів без попереднього сортування є екологічно небезпечним процесом.

Поховання відходів на полігонах ТПВ веде до забруднення атмосферного повітря (при горінні полігону), підземних і поверхневих вод (при складуванні відходів на незахищеній території, порушенні правил експлуатації полігону і тому подібне). Будівництво полігонів ТБО пов'язане з виводом з експлуатації цінних сільськогосподарських земель.

Сьогодні в країнах ЄС і СНД в обігу з ТПВ відбувається перехід від стратегії сміттєспалювання і поховання на полігонах до альтернативних вирішень цієї проблеми, що виключають існуючі екологічні і економічні проблеми, які зараз виражаються в наступному:

- забрудненні атмосфери міст при сміттєспалюванні;

- неможливості постійного збільшення площ полігонів (звалищ), на яких розміщуються ТПВ;

- технічних і економічних складнощах виконання сучасних природоохоронних вимог до інженерного оснащення звалищ, особливо в ненадійності технічних вирішень запобігання проникнення в навколишнє середовище токсичних фільтратів, що утворюються при просочуванні крізь тіло звалищ атмосферних опадів і грунтових вод;

- у втраті основної маси цінної вторинної сировини, що міститься в ТПВ, соціально-економічних аспектах постійного зростання явних і прихованих витрат на вивіз і розміщення ТПВ.

Альтернативним методом процесу спалювання відходів є створення сміттєперероблючих комплексів, в яких істотна частина відходів відсортовується і використовується як джерело надходження у виробництво цінної вторинної сировини. Залишкова частина або брикетується, або переробляється в екологічно безпечні багаті гумусом грунтово-грунтові суміші, придатні для зеленого будівництва, або використовується як добавка до палива енергогенеруючих установок, або перетворюється на пиролизаторах в кондиційне вуглеводневе паливо (мазут, бензин, етилен і так далі) – залежно від місцевих умов і потреб, якості попереднього сортування і покомпонентного складу ТПВ після сортування.

Грунтово-грунтові суміші, і брикетовані залишкові ТПВ придатні для рекультивації старих звалищ. Якщо брикети тимчасово депонуються, то вимоги до інженерно-екологічного оснащення майданчиків брикетованих відходів мінімальні, оскільки брикети мають щільність легких суглинків, виключають утворення фільтратів і допускають складування в масиви заввишки до 40 м з подальшою засипкою грунтово-грунтовими сумішами і озелененням.

Переваги пропонованого підходу:

- після впровадження нової стратегії утилізації ТПВ тарифи за відповідні послуги для населення не збільшаться, а прибуток підприємств що займаються збором ТПВ зросте;

- об'єм відходів, які відправляються на звалища, за рахунок ущільнення (брикетування) зменшується приблизно в 4 рази і, відповідно зменшуються витрати на їх розміщення на полігонах, збільшується термін експлуатації самих полігонів;

- зменшується пробіг і амортизація дорогих сучасних сміттєприбиральних машин за рахунок того, що брикетовані ТПВ на протяжному перегоні перевозяться багатотоннажним транспортом;

- поховання брикетів корінним чином міняє вид звалищ, різко зменшує кількість шкідливих фільтратів, сприяє зменшенню запаху, не привертає дрібних гризунів і птахів;

- включення до складу станцій сміттєсортировочних ліній, завдяки сортуванню так званих комерційних відходів (макулатура, полімери, метали), що становлять, – додатково скорочує кінцевий об'єм ТБО ще на 30 – 40 %. Таким чином, після включення до складу сортувальних ліній і брикетування залишкової частини ТПВ, лише 15 – 20 % початкового об'єму підлягає подальшій утилізації або похованню на полігонах;

- створюється значна кількість цінної вторсировини (макулатура, полімери, чорні і кольорові метали і ін.);

- утилізація органічних компонентів ТПВ шляхом використання їх як енергоносії і основа для виробництва цінних гумусированных грунтово-грунтових сумішей приводить до того, що кінцеві відходи, які розміщуються на звалищах, поступово зменшуються до мінімуму, а потреба в полігонах теоретично відпадає взагалі.

Спалювання відходів в печах з псевдо зрідженим шаром

Печі для спалювання сміття в псевдо зрідженому шарі проводить японська фірма Міцуї Інжиніринг энд Шипбілдінг Корпорейшен Лтд за технічною ліцензією західнонімецької фірми Рашка, що має 20-річний досвід в цій області і поставляє основну частину цих печей, включаючи найбільшу в світі потужністю 480 т/час, своїм клієнтам в Європі. Завдяки технічному ноу-хау фірми Міцуї, на цих установках досягається повне спалювання широкого діапазону відходів. У печі можуть спалюватися наступні види відходів: гранульовані, пастоподібні, мулисті, пластівчасті або рідкі, як наприклад, шлам стічних вод, шлам після обробки стічних вод, відпрацьоване масло, пластмаса, гума, різне сміття.

У печі з псевдо зрідженим шаром без додаткового палива можна спалювати відходи з теплотворенням до 700 ккал/кг. При спалюванні низькокалорійних відходів додаткове паливо подається за допомогою спеціальної форсунки. Ця форсунка використовується також для подачі води, що охолоджує, у тому випадку, коли температура псевдо зрідженого шару перевищує заздалегідь певну крапку. Контроль здійснюється автоматично. Коли температура в просторі стає дуже високою, для запобігання перегріву установки через форсунку подається вода, що охолоджує. Постійний негативний тиск в печі підтримується автоматично за допомогою заслінки на вході витяжного вентилятора.

Нагріваючи печі під час пуску здійснюється швидко і ефективно за рахунок розпилюючої мазутної форсунки. Подрібнені відходи подаються в пекти за допомогою конвеєра. З метою забезпечення стабільного процесу спалювання на вході в пекти ущільнення, що передбачено обертається, запобігає проскакуванню полум'я або витоку повітря, а так само розпилювач використовуваний для рівномірного розподілу відходів в печі. Залишки згорання, якось стекло, керамічні відходи, метал і так далі, вивантажуються автоматично з нижньої частини печі разом з піском. Потім на гуркоті відходи відділяються від піску. Пісок за допомогою конвеєра подається назад в пекти для повторного використання. У вивантажуваних залишках відсутні які-небудь незгорілі відходи.

Велику частину сучасних побутових відходів складають полімерні матеріали. При спалюванні цих матеріалів виділяється газоподібний хлористий водень. З метою зниження змісту хлору, безпосередньо в пекти нагнітається вапняний пил. При цьому досягається значне зниження концентрації хлористого водню в димовому газі на виході з димаря (нижче за значення, встановлені в законодавчих документах). У разі потреби проведення складнішої обробки можна використовувати пристрій для мокрого очищення фірми MES і пристрій для сухого знесолювання.

Утворення NOx є мінімальним. Це обумовлено тим, що побутові відходи містять зазвичай невелику кількість азоту, а пекти розрахована на спалювання з низьким споживанням повітря (при невеликій кількості надмірного повітря).

Велика частина золи з печі з псевдо зрідженим шаром збирається під час обробки димового газу, і завдяки багатому досвіду, накопиченому фірмою за довгі роки в цій області, можна легко досягти відповідних значень, встановлених нормами. Після сухої обробки за допомогою електростатичного пилоосаджувача зміст пилу складає менше 0,05 г/м3.

Оскільки залишки згорання і зола вивантажуються в сухому вигляді, в зольнику відсутня вода. З метою повного запобігання утворенню стоків в баштовому охолоджувачі з водяним зрошуванням застосовується випарна система. Стічні води з ями для відходів розбризкуються безпосередньо усередині печі і випаровуються. Будь-яка вода, використовувана на установці, піддається обробці за допомогою пристрою фірми MES і подається на повторне використання. Це означає, що система є закритою.

Яма з відходами, які часто обуславливают запах, повністю ізольована, з метою запобігання витоку неприємного запаху. Будь-який неприємний запах в закритій конструкції прямує в пекти для спалювання і розкладається в результаті окислення при температурах зверху 750°С. Для запобігання розповсюдженню запаху і при непрацюючій печі використовується дезодоратор з активованим вугіллям.

Основні особливості печі для спалювання сміття в псевдо зрідженому шарі:

- низьке споживання палива яке обуславливается високим ккд згорання і як наслідок меншою витратою надмірного повітря і палива;

- застосування рекуператора для попереднього підігріву повітря до 650°С;

- низьке споживання електричної енергії, яке досягається в результаті застосування енергозбережного устаткування для утворення псевдо зрідженого повітря, зокрема повітродувки малої потужності;

- використання установки очищення газу меншого масштабу, оскільки менший коефіцієнт надмірного повітря приводить до утворення меншої кількості газу, що відходить;

- висока теплоємність псевдо зрідженого шару дозволяє спалювати різні види відходів – без попереднього підбору відходів по теплотворенню;

- можливість періодичного режиму роботи установки, завдяки короткому періоду спалювання і простій конструкції печі її можна легко запустити або зупинити. Повторний пуск займає трохи часу, оскільки псевдо зріджений шар характеризується високою теплоємністю і може акумулювати велику кількість тепла. Завдяки великому тепловому потенціалу матеріалу, перепад температури є мінімальним, тоді як нагрівання відбувається швидко. З огляду на те, що швидкість спалювання задовільна, а пекти для спалювання можна легко зупинити, система може працювати як в безперервному, так і в періодичному режимі.

Утилізація відходів в термічній окислювальній установці

Устаткування для утилізації відходів в термічній окислювальній установці – високотемпературному газифікаторі, випускаються фірмою ХИДРОМЕКС АГ, Швейцарія. Робота установки складається з двох основних циклів – підготовки з відходів енергетичних брикетів і утилізації відходів (енергетичних брикетів) у високотемпературному газифікаторі.

Побутові відходи (рідкі і тверді) накопичуються в спеціальних резервуарах накопичувачах. З резервуарів накопичувачів, залежно від величини рН, через спеціальні дозатори, рідкі відходи прямують в резервуари для перемішування. У резервуарах для перемішування до рідких відходів додаються спеціальні окислювальні, стабілізуючі і нейтралізуючі хімікати і реагенти. Тверді побутові відходи проходять декілька стадій сепарації і подрібнення. Подрібнені відходи, залежно від калорійної цінності, складуються в 12 резервуарів. З резервуарів, через спеціальні дозатори, тверді відходи направляють в змішувачі для змішування з порошкоподібними нейтралізуючими і зміцнюючими реагентами в системі перемішування твердих відходів. Стабілізовані рідкі і тверді відходи через дозатори поступають в систему планетарних змішувачів. У змішувачах змішуються тверді і рідкі відходи, до яких додаються в певній пропорції порошкоподібні нейтралізуючі агенти і рідкі стабілізуючі агенти. Після цього що гомогенізують і заздалегідь оброблені спеціальним реагентом відходи поступають в систему високого тиску - прес. Прес високого тиску складається з гідравлічного агрегату, камери тиску, форми для пресування, формування і полімеризації відходів в брикети. Енергетичні брикети з відходів прямують на склад. Склад для брикетів є металевими контейнерами або бетонними силонами з навісом які захищають брикети від атмосферних опадів. З складу енергетичні брикети поступають на млин для гранулювання. Гранулювання виконується для ефективнішої газифікації.

Гранули прямують в піролитичний конвертор, що складається з високотемпературного газифікатора ХИДРОМЕКС і камери горіння. У високотемпературному газифікаторі, що працює в нейтральній атмосфері або вакуумі, гранули руйнуються перетворюючись в продукт подібний до вуглецю і поступають в камеру горіння. Камера виконана з вуглецевої листової сталі завтовшки 6мм, обкладеною керамічними волокнами завтовшки 200мм, стійкими до високої температури (робоча температура більш 1400°С). Усередині камери розташовано два газові пальники.

Система працює в замкнутому циклі – в основному без викидів в атмосферу. Відбувається виділення Со2 і водяної пари.

Зола і попіл, неорганічні відходи відокремлені від побутових відходів механічним або флотацією способом, після додавання спеціальних реагентів переробляються в будівельні матеріали.

Спалювання відходів в термічних установках з піччю, що обертається

Найбільш прогресивною системою є термічна установка, пропонована фірмою Хафнер, Австрія. Підприємство розробило децентрализованную концепцію термічного очищення і переробки відходів, яка відрізняється своєю гнучкістю, працює дуже економічно і відповідає всім нормам викиду газів (пил) в атмосферу.

"Серце" установки – це виготовлена із спеціального залізобетону пекти з трубою, що обертається. Вона пропонується в модульній варіанті і дозволяє вмонтовувати термічну установку майже будь-якого розміру і необхідної конфігурації - відповідно до потреби, чим досягається висока надійність очищення і висока гнучкість установки. Кожна пекти з трубою, що обертається, завдовжки біля 15м, вмонтовується на контейнері завдовжки 18 м. "Установки ХАФНЕРА" в усіх відношеннях, навіть при щодо малої потужності спалювання, є багатоступінчатими. Якраз ця багатоступінчатість гарантує високий ступінь очищення і гнучкість. Згідно принципу роботи печі з трубою (принцип постійного струму або зворотної протитечії), що обертається, – залежно від необхідного складу відходів, труба, що обертається, може працювати так, що продукт відходу виходитиме у вигляді попелу, шлаку або спеченого матеріалу.

Спалювання, на основі печі з трубою, що обертається, можна розділити на такі основні технологічні етапи:

1. Підготовка відходів

2. Термічне знешкодження

3. Використання тепла

4. Очищення газоподібних відходів.

На установках застосовується багатоступінчата система очищення газів, що відходять:

1.Суха абсорбція.

2. Квазі суха абсорбція з конденцированием за технологією (методу) потоку, що летить.

3.Волога абсорбція в промивній башті. Для цієї технології застосовуються наступні абсорбенти: карбонат натрію; гідрат білої винищити; сода, активований кокс.

Очищені від пилу димові гази потрапляють в стеклопластиковый скуббер. Там за допомогою води і насадок методом протитечії вимиваються кислі компоненти. У другому скуббере за допомогою додавання соди, встановлюється коефіцієнт водневого показника. Далі димові гази знову нагріваються до температури близько 250 градусів. За допомогою уприскування спеціального реактиву скорочується (зменшується) кількість діоксину і фурану а також NOx.

Технологія спалювання в трубчастих печах, що обертаються, вважається найбільш зрілим і надійним способом обробки широкого спектру відходів. Робочі температури до 1400°С руйнують будь-яку органічну речовину, включно РСВ (поліхлорбіфеніл), високохлоровані вуглеводні і так далі Комбінація абсорбенту з активним коксом сприяє набуттю мінімальних емісійних значень шкідливих речовин для діоксину і фурану, лежачих набагато нижче за граничне значення.

3.2 Розробка системи управління відходами

Не дивлячись на економічний спад, проблема освіти, накопичення і переробки відходів залишається надзвичайно актуальною. Низький рівень використання приводить до їх накопичення, створення зон підвищеної техногенної і екологічної небезпеки. Крім того, втрачається одне з важливих джерел забезпечення країни власними матеріально-сировинними ресурсами. Зростає навантаження на навколишнє середовище, порушується екологічна рівновага. Всі вказані вище чинники обуславливают високе техногенне навантаження на природні ресурси і екосистеми України, що в сукупності є наслідком нераціонального механізму господарювання і відсутністю системи управління відходами.

Не дивлячись на заходи адміністративно-правового регулювання, що приймаються, в системі управління відходами, стан їх знешкодження і використання залишається незадовільним. Основними причинами тут є:

бідність;

низька, відходоємка культура господарювання у всіх сферах виробництва (у тому числі і наукоємких);

відсутність ефективної системи управління відходами;

практична відсутність вітчизняного ринку виробництва экотехники;

недолік фінансових ресурсів і відсутність політики фінансового маневру з метою їх залучення з підприємницької сфери;

несприятливий інвестиційний клімат для зовнішніх і внутрішніх інвесторів;

застарілий підхід до ресурсозберігання і охорони природного середовища як до другорядної проблеми;

збереження екстенсивних форм господарювання в традиційних галузях виробництва і перенесення їх в підприємницьку діяльність;

відсутність державної програми підтримки підприємництва (малих форм бізнесу) в області збору, обробки і видалення відходів;

неопрацьованість основ регіональної політики управління відходами в системі забезпечення і техногенної і екологічної безпеки регіону в умовах ринкових перетворень;

слабо розвинений організаційно-економічний механізм реалізації, що не забезпечує використання ринкових методів в системі управління відходами.

У сучасних умовах в заходах, що робляться, і напрямах державної (і регіональною) політики в обігу з відходами не використовується підприємницька ініціатива як в області технології обробки відходів, так і в їх рециклинге.

Практично відсутня державна підтримка комерційного підходу в управлінні відходами. Досвід передових країн свідчить, що саме підприємницька ініціатива у сфері збору, обробки і знешкодження відходів, обуславливает успішну реалізацію системи управління відходами і забезпечення техногенної і екологічної безпеки. Її ефективність базується на законодавчій основі, що досконально пропрацювала, економічних стимулах і важелях (розвиненій кредитній і податковій політиці, сприятливому інвестиційному кліматі, стабільній нормативно-правовій базі і тому подібне).

Система управління відходами на основі рециклинга не тільки економічно і екологічно ефективна, але також може внести крупний позитивний внесок до вирішення соціальних проблем регіону за рахунок створення значної кількості додаткових робочих місць.

Іншим актуальним напрямом рециклинговой політики в регіональній системі управління відходами є комерційне використання газу звалища з поховань на старих звалищах твердих побутових відходів, тобто відновлення енергії їх відходів для виробництва тепла і вироблення електроенергії.

В умовах істотного енергетичного голоду створення нетрадиційної галузі отримання енергії, заснованої на замкнутому циклі господарювання, є економічно вигідним і екологічно доцільним.

Таким чином, регіональна система управління відходами повинна бути орієнтована на наступний пріоритетний ряд основних напрямів поводження з промисловими відходами:

- рециклированІє відходу в технологічному процесі або при виконанні робіт, що є джерелом його освіти;

- переробка відходу в товарну продукцію, зокрема в комплексі з іншими видами відходів;

- передача (продаж) відходу для утилізації зацікавленому споживачеві (структурному підрозділу підприємства, фізичній або юридичній особі);

- депонування відходу – розміщення в спеціально відведених місцях (об'єктах) при дотриманні санітарних і екологічних норм, збереженні ресурсної цінності до прогнозованої утилізації;

- ліквідація відходу – різновид його видалення, в результаті якого забезпечується повне або з незначною кількістю залишків знищення відходу (перш за все шляхом спалювання), з метою запобігання накопиченню;

- поховання відходу – різновид його видалення, в результаті якого забезпечується остаточне розміщення в спеціально відведених місцях (об'єктах) при дотриманні санітарних і екологічних норм.

Найважливішою проблемою управління поводження з відходами є проблема визначення реально досяжних поточних і перспективних цілей управління.

У основі управління поводження з відходами повинна бути покладена концепція узгодженого управління розвитком системи виробництва продукції і системи обробки, утилізації і відходів. Об'єкт господарської діяльності (цех, підприємство) розглядається як єдина система з сукупністю входів – сировина і двома сукупностями виходів – готова продукція і відходи. На основі ідентифікації потоків сировини, готової продукції і відходів створюється балансова модель, що дозволяє вести розрахунки потоків відходів. Встановлюється система поточних і перспективних цілей управління, зокрема у вигляді обмежень на скидання, викид, відведення; балансова модель разом з системою цільових показників на викид, скидання і відведення відходів (твердих, рідких, газоподібних) служить основою для розрахунку оптимального управління поводження з відходами.

Для складання балансу підприємства слід розглядати сукупність трьох блоків, що становлять: власне виробництво; забезпечення виробництва (тобто експлуатація і життєдіяльність підприємства); розвиток виробництва.

Глобальний потік сировини, продукції і відходів, процес надання послуг розбивається на наступні специфічні, послідовно зв'язані типи технологічних комплексів:

- комплекс здобичі і переробки сировини (вугілля, руда, нафта, газ, ліс, сільськогосподарська продукція і так далі);

- комплекс виробництва конструкційних матеріалів, енергії і продуктів (зокрема агропромисловий комплекс);

- комплекс виробництва деталей, машин, систем, створення будівельних конструкцій;

- комплекс комунальних, медичних, культурних і інших послуг населенню і державі;

- комплекс транспортних послуг як частина попередніх комплексів або як самостійний комплекс.

При розгляді проблеми відходів слід виходити з трьох її основних аспектів: мінімізації утворення відходів і їх небезпечних властивостей, залучення відходів в господарський оборот і безпечного видалення. Вказані аспекти взаємозв'язані, оскільки повинні розвиватися з урахуванням пріоритетності і збалансованості, проте кожен з них є предметом самостійного вивчення і регулювання. В зв'язку з цим управління промисловими відходами повинне бути систематизованим, інтегрованим з елементами управління економічною діяльністю і екологічною безпекою і здійснюватися на основі відповідної організаційної структури.

При створенні системи управління промисловими відходами (СУПВ) слід виходити з наступних основних принципів, на основі яких згодом здійснюватиметься її функціонування:

- екологічна політика в області утворення відходів і поводження з ними розробляється і реалізується виходячи з екологічних цілей і завдань підприємства;

- нормативно-правове регулювання проблеми відходів забезпечує розвиток всіх її основних аспектів, сприяє формуванню ринкових відносин у сфері поводження з відходами;

- базовим елементом СУПВ є конкретне підприємство, на якому управління утворенням відходів і поводженням з ними інтегрується в загальну систему управління виробничою діяльністю;

- оцінка утворення відходів і поводження з ними є невід'ємним елементом моніторингу життєвого циклу матеріально-сировинних ресурсів і кінцевої продукції, при використанні і у виробництві яких утворюються відходи;

- процеси освіти, збору, зберігання, транспортування, утилізації і видалення відходів регламентуються, піддаються документованому обліку і поточному контролю

- незатребувані відходи, що мають ресурсну цінність, утилізувалися шляхом включення їх в замкнуті ресурсні цикли і централізованої переробки у складі спеціалізованих технологічних комплексів, що створюються на регіональному рівні.

В умовах реструктуризації економіки, зміни форм власності і підвищення ролі місцевого самоврядування СУПВ повинна отримати свій розвиток в рамках промислової розвиненої адміністративно-територіальної одиниці, оскільки вирішення завдань, що стосуються основних аспектів проблеми промислових відходів, вимагає обліку регіональної економічної, соціальної і екологічної ситуації.

Після введення в дію Закону України "О відходах" організація управління відходами на підприємствах не зазнала змін і збереглася на рівні 80-х років. Пріоритетна роль у вказаному управлінні належить структурному підрозділу або посадовій особі по охороні навколишнього природного середовища, діяльність яких у ряді випадків поєднується з іншими функціями. Роль структурних підрозділів виробників відходів, допоміжних служб і органів управління, покликаних забезпечувати вирішення конкретних завдань, що стосуються основних аспектів проблеми відходів, украй ограниченна. В результаті на підприємствах відсутні повні і достовірні дані про номенклатуру відходів, їх генезис, склад, властивості і життєвий цикл, а самі процеси утворення відходів і поводження з ними не оцінюються і не регулюються.

Некероване утворення відходів і поводження з ними на підприємствах спричиняють за собою не тільки екологічні, але і економічні наслідки. Головними техногенними чинниками, що визначають дію промислових відходів на навколишнє природне середовище, є нераціональне поводження з матеріально-сировинними ресурсами і невиконання норм, правив і вимог екологічної безпеки. Наслідки цих чинників виявляються в ресурсоємне і екологічному ризику промислового виробництва. При ринкових цінах на сировину, матеріали, енергію і інш., а також при реальній платі за природні ресурси і компенсації збитку від негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище, кінцевим результатом цього причинно-наслідкового зв'язку є не конкурентоздатна продукція.

УКРНІЇЕП розроблена СУПВ на рівні підприємства на основі принципів міжнародних стандартів ISO 14001 і ISO 14004, які використовуються підприємствами багатьох країн для добровільного поліпшення не тільки екологічних, але і економічних характеристик. У Україні вони введені в дію як державні. Для впровадження СУПВ не потрібні додаткові законодавчі і нормативні акти, залучення значних матеріальних засобів і збільшення управлінського персоналу, оскільки вона є невід'ємною частиною загальної системи управління підприємством і формується на базі його організаційної структури. Ступінь деталізації і складності СУПВ залежить від масштабу підприємства і різноманітності видів його економічної діяльності, а ефективність – від всіх ієрархічних і функціональних рівнів, а також рівня професійної підготовки посадових осіб загальної системи управління підприємством.

Впровадження СУПВ на крупних підприємствах різних галузей промислового сектора економіки України створює організаційно-технічні передумови для: вдосконалення СУПВ з урахуванням впливу внутрішніх і зовнішніх чинників

Періодичний аналіз результатів технічної і екологічної політики в області утворення відходів і поводження з ними, ефективності функціонування СУПВ.

Формування технічної і екологічної політики в області утворення відходів і поводження з ними. Постановка на облік відходів, об'єктів їх освіти, утилізації, депонування, ліквідації і поховання, інформаційно-аналітичні дані для органів управління про результати виконання планових завдань і реалізації управлінських рішень в області утворення відходів, і поводження з ними.

Встановлення планових завдань, що обмежують утворення відходів і регулюючих поводження з ними. Розробка заходів щодо мінімізації освіти і небезпечних властивостей відходів, збільшення об'ємів утилізації або забезпечення, первинний виробничий облік і поточний контроль утворення відходів і поводження з ними. Моніторинг місць і об'єктів депонування і поховання відходів. Звітність і здійснення дій, що коректують і застережливих, технічне, технологічне, нормативне, організаційне і економічне забезпечення виконання планових завдань і реалізації заходів, направлених на досягнення прогресивних показників в області утворення відходів і поводження з ними.

4. Вплив відходів міста на навколишнє середовище

Відходи є одним з найбільш значних факторів забруднення довкілля. Величезні обсяги накопичення твердих побутових відходів – це реальна небезпека для населення і навколишнього природного середовища, яка є на сьогодні складною проблемою і потребує негайного розв’язання.

Незадовільна організація з боку управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації, місцевих органів виконавчої влади та органів самоврядування по поводженню з твердими побутовими відходами привела до утворення багато численних звалищ у межах міста, на території житлових кварталів та вулиць, в деяких випадках, до накопичення побутових відходів у сміттєприймальних камерах і сміттєпроводах житлових будинків, у місцях рекреації населення, лісопосадках, ринках, які є реальними джерелами перебування й розмноження гризунів, шкідливих комах та джерелами небезпечних зооантропонозів (чума, туляремія, сказ, лептоспіроз, а також таких захворювань, як ати пічна пневмонія (SARS), геморагічна лихоманка із нирковим синдромом).

Також токсичні компоненти стихійних звалищ забруднюють не тільки грунт і повітря, але і крізь землю потрапляють у підземні та поверхневі води, розвіюються вітром.

Порушення в системі планового очищення територій житлової забудови міста від побутових відходів, спалювання сміття призводить до забруднення атмосферного повітря токсичними, в т.ч. канцерогенними речовинами.

Майданчики для збору ТПВ не мають твердого покриття, не огорожені. Контейнери для сміття без кришок, не пофарбовані, їх мийка та дезінфекція не організована. За порушення герметичності сміттєзбирачів, відсутності у них кришок, несвоєчасного вивезення відходів, недбалого прибирання майданчиків псується атмосферне повітря, забруднюється грунт навколо майданчиків, у сміттєзбирачі потрапляють атмосферні опади і відходи набувають підвищеної вологості.

До основних порушень на полігонах ТПВ належать: проводження несвоєчасного ущільнення відходів та їх ізоляція грунтом, неприйняття мір, перешкоджаючих виникненню пожеж на звалищах, відсутність системи збору і очищення фільтрату. Має місце унос вітром легких фракцій відходів та забруднення ними прилеглої території, не ведеться моніторинг за впливом полігонів на об’єкти довкілля.

У місцях поховання відходів екологічна обстановка значно гірша, що пов'язане із забрудненням практично всіх компонентів природного середовища: атмосфери, грунтового покриву, поверхневих і підземних вод. У зв'язку з цим в місцях утилізації відходів необхідний моніторинг природного середовища, що є системою дискретних і безперервних спостережень за станом природного середовища і її оцінки для своєчасного виявлення і усунення негативних антропогенних процесів, а також здійснення комплексу ефективних природоохоронних заходів на основі оперативних і середньострокових прогнозів стану природного середовища.

До складу моніторингу ділянки утилізації відходів і прилеглих до них територій входять:

1. Система спостережень і контроль за рівнем забруднення всіх компонентів природного середовища (атмосферного повітря, грунтів, порід зони аерації, поверхневих і підземних вод).

2. Оцінка стану окремих компонентів природного середовища на основі екологічних і санітарно-епідеміологічних критеріїв; комплекс оперативних і середньострокових прогнозів стану природного середовища для розробки ефективних природоохоронних заходів.

3. Отримання повною, своєчасною і достовірною информа-ции про полягання природного середовища в місцях знешкодження і заХ°1 ронить відходів і прилеглих територій, а також показників технічного стану природоохоронних споруд.

4. Забезпечення всіх користувачів своєчасною і повною інформацією про стан природного середовища.

5. Розробка експлуатаційних, технологічних і будівельних природоохоронних заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря, грунтів, поверхневих і підземних вод.

6. Оцінка ефективності здійснюваних природоохоронних заходів.

Враховуючи масштаби і інтенсивність джерел забруднення природного середовища за ієрархічною ознакою і просторово-часовим рівнем, моніторинг в місцях знешкодження і поховання відходів відноситься до локального або импактному, оскільки він пов'язаний з конкретними об'єктами джерел забруднення (полігони по знешкодженню і похованню комунальних, промислових, сільськогосподарських відходів).

Важливими показниками даного виду антропогенної дії на навколишнє середовище є характерні масштаби ланд-шафтно-гидродинамического і ландшафтно-гидрохимического перерозподілу забруднюючих речовин в місцях сполучення між різними компонентами природного середовища. За даною ознакою природно-антропогенні процеси на ділянках утилізації відходів відносяться до поволі протікаючих процесів, спостереження за якими доцільно проводити періодично.

Основними об'єктами моніторингу в місцях знешкодження і поховання відходів є атмосфера, поверхневі і підземні води, грунт, біота, урбанізоване середовище, населення.

Атмосферне повітря є однією з найважливіших складових частин природного середовища, що піддається інтенсивній дії в результаті надходження газоподібних, аерозольних і дисперсних забруднюючих речовин з ділянок поховання відходів. Атмосферне повітря забруднюється за рахунок викиду достатньо великої кількості газоподібних отруйливих речовин, наприклад метану, сірководня і інших газоподібних речовин, і теплового забруднення. Забруднення атмосферного повітря підрозділяють На первинне і вторинне. Первинне забруднення є результатом викиду власне забруднюючих речовин в атмосферу, а вторинне — це результат складних физико-хімічних перетворень забруднюючих речовин або їх з'єднань.

Полягання атмосферного повітря в зоні знешкодження і поховання відходів оцінюють за змістом водяної пари, метану, азоту повітря, діоксиду сірі, фтористого водню, температурі в°здуха і іншим показникам.

Грунтовий покрив також є найважливішим компонентом Природного середовища, що випробовує помітну антропогенну дію в зоні поховання відходів. Пріоритетні показники Дологічного стану — ступінь засоленности останніх лег-*°растворимыми солями, забрудненість важкими металами, наявність органічних забруднюючих речовин, реакція середовища.

У першому випадку засолення грунтів визначається присутністю у водних витяжках іонів SO^", С12~, HCO3~, Ca2+, Mg2+, Na+; у другому випадку — наявністю важких металів: Ni, Pb, Zn, Cr, V, Kd, Zr і ін.

Слід зазначити, що багато важких металів, що містяться в грунтах в незначних кількостях, служать мікроелементами, необхідними для життя рослин, а ті, що містяться в кількостях, що перевищують ГДК, є високотоксичними забруднювачами, що згубно впливають на рослини. Так цинк знижує інтенсивність процесів перетворення органічної речовини в грунтах, викликає зміну фізичних і физико-хімічних властивостей грунтів, достатньо легко поглинається рослинами.

Свинець також негативно впливає на біологічну діяльність в грунті, ингибируя активність ферментів, порушує метаболізм мікроорганізмів. Свинець добре поглинається і накопичується рослинами, що уповільнює їх зростання і веде до поступової загибелі. Згодовування твариною кормів, що містять в 1 кг 3 міліграми свинцю в сухій масі і більш, приводить до накопичення його в тканинах тварин. Накопичення свинцю в організмі людини викликає серйозні захворювання, наприклад анемію, энцеоралопатию і ін.

Найбільш негативно звалища впливають на підземні і поверхневі води. У місцях складування відходів формуються антропогенні водоносні горизонти, по рівню забруднення що перевищують всі існуючі техногенні утворення в підземній гідросфері. Основне джерело надходження забруднювачів в підземні горизонти грунтових вод — унікальний по своїй токсичності фільтрат (і біогаз), що формується в анаеробних умовах в товщі звалища в результаті процесів деполімеризації, сбражи-вания, гуміфікації органічної речовини, сульфатредуции і тому подібне процесів. В результаті мінералізації фільтрат досягає декількох десятків грам на 1 л. У фільтраті присутні іони амонія і хлора, у високій концентрації макрокомпоненти, зміст яких складає декілька грам на 1 л, важких металів (цинк, свинець, нікель, хром, кадмій і інші важкі метали). У фільтраті формуються органічні сполуки змішаних рядів, ароматичні, ациклічні і карбонільні з'єднання всіх класів небезпеки.

Відомо, що разом з пилом і дрібними фракціями ТПВ, які розносяться з території звалищ вітром, основним джерелом несприятливої дії цих об'єктів на навколишнє середовище є газ, що виділяється з товщі відходів, що складують. Встановлені його основні компоненти — метан і діоксид вуглецю. Тому полігони необхідно обладнати системами газового моніторингу і моніторингу грунтових вод.

ВИСНОВОК

В дипломному проекті проаналізований стан довкілля міста Луганська, наведена географічна, геологічна, гідрографічна характеристика міста. Охарактеризовані тверді побутові відходи міста: наведені обсяги побутових відходів у динаміці, проаналізовані методи поводження з ТПВ, діючи у місці, та вплив відходів міста на навколишнє середовище.

На основі фактичних даних розроблено проект полігону: проектна вмістимість полігону складає 4827292,3 м3; фактично відведена площа ділянки складає 40,59 га, в т.ч. саме під полігон 39,99 га. Реальний участок складування ТПВ має прямокутну форму довжиною 1069 м, шириною 380 м, висота полігону складає 40 м.

Фактична вмістимість полігону з рахунком ущільнення складає 7817043 м3. площа ділянки складування розбивається на чотири черги експлуатації, площею 101555 м2 або 10,2 га кожна.

Проведені розрахунки збору та очищення фільтрату: добовий приток фільтрату до дрени 200,47 м3/доб.; кількість дрен дорівнює 2 шт.; питомий приток фільтрату, припадаючий на 1 погонний метр дрени 100,23 м3/доб., обсяг відводженого фільтрату складає 214301 м3/доб.

Розраховані еколого-економічні показники. Встановлено, що відведений збиток складає 6407950 грн/рік; економічний ефект 4457950 грн/рік, який свідчить про економічну ефективність природоохоронних заходів. Загальна економічна ефективність 2,29 грн/грн., тобто на 1 грн витрат приходиться 2,29 грн прибутку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Фисуненко О.П., Жадан В.И. Природа Луганской области. – Луганськ, 1994. – 233 с.

2. Екологічний атлас Луганської області. Під ред. Грищенко А.В. Луганська обласна державна адміністрація. – Луганськ, 2004.

3. Збірники "Населення Луганської області", 1990-2005 рр. / Луганське обласне управління статистики.

4. Збірники "Чисельність населення Луганської області", 1990-2005 рр. / Луганське обласне управління статистики.

5. Аналіз еколого-гігієнічної та санітарно-епідемічної ситуації у Луганській області: За матеріалами санітарно-епідеміологічних установ Луганської області та даними статистичної звітності. – Луганськ: Знання, 2006. – 176 с.

6. Новиков Г.В., Дударев А.Я. Санитарная охрана окружающей среды современного города. – М.: Медицина, 1987. – 216 с.

7. Наказ № 7 від 10.01.06 Про затвердження Норм утворення твердих побутових відходів для населених пунктів України.

8. Батарчуков А.В., Докашенко А.И., Германов В.Т. Экология и здоровье населения Луганской области. – Луганск: 2004. – 176 с.

9. Инструкция по проектированию, эксплуатации и рекультивации полигонов для твердых бытовых отходов.

10. Гончарук Е.Г. Комунальна гігієна: підручник. – К: Здоров’я, 2003. – 576 с.

11. Сметанин В.И. Защита окружающей среды от отходов производства и потребления. – Мю: Колос, 2000. – 232 с.

12. Пособие по мониторингу полигонов ТБО. – Донецк: Тасис, 2004. – 293 с.

13. ДБН В.2.4-2-2005 Полігони твердих побутових відходів

14. Методические указания к выполнению экологической части дипломной работы для специальностей "Менеджмент организаций", "Административный менеджмент" / Сост. Б.Т. Харьковский, Т.В. Шпак. – Луганск: ВУНУ, 2003. – 67 с.

15. Русак О.Н. Справочная книга по охране труда в машиностроении. – Л.; 1989

16. Закон України "Про охорону праці". – К. в редакц. От 21.11.02 р.

17. ДСН 3.3.6.042-99 "Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень"

18. СНиП II-4-89 Естественное и искусственное освещение.