Курсовая работа: Аналіз показників водопровідного підприємства

Курсовая работа: Аналіз показників водопровідного підприємства

Вступ

Виконання курсової роботи є важливим етапом оволодіння студентом методикою комплексної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства для прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо її поліпшення. Курсова робота з дисципліни «Економічний аналіз» є самостійною роботою, що виконується студентами денної та заочної форми навчання.

Метою курсової роботи є закріплення та розширення одержаних у процесі навчання теоретичних знань та практичних вмінь, набуття студентом навичок опрацювання необхідної економічної інформації, самостійного виконання аналітичних досліджень діяльності підприємства та оформлення його результатів.

Завданням курсової роботи є опанування та реалізація методики дослідження певного економічного явища чи процесу: з’ясування економічної суті об’єкта дослідження, визначення проблем для вирішення, обробка економічної інформації, проведення економічного аналізу, формулювання й оцінка його наслідків.

Під час виконання курсової роботи студенти мають:

-  набути практичних навичок аналізу економічних явищ і процесів, що відбуваються на підприємстві;

-  оволодіти прийомами формування альтернативних пропозицій за результатами проведеного аналізу.

Ряди динаміки-це послідовність чисел, які характеризують зміну того чи іншого соц. економ явища, тобто це ряд розміщених у хронологічній послідовності статистичних показників.

Основні фонди – це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами.

1. Аналіз показників виробничої програми водопровідного підприємства

Виробнича програма підприємства – визначає необхідний обсяг виробництва продукції у плановому періоді, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажу. Вона обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті тощо. Цей розділ плану тісно пов'язаний із планом праці і заробітної плати, планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим планом.

Виробнича програма підприємств визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлена у плановий період і поставлена споживачам. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є головним розділом планів підприємства. Всі інші розділи планів розробляються у відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку.

Спочатку можна проаналізувати динаміку зміни обсягу виробництва продукції за ряд періодів на підставі табл. 1.1 Для цього необхідно використати статистичний метод «Ряди динаміки» (рядами динаміки в статистиці називаються ряди, які за допомогою показників характеризують зміну явищ в часі. Аналіз рядів динаміки є найефективнішим засобом оцінки тенденції і закономірностей розвитку явищ. Основними елементами динамічного ряду є: рівень (окремий показник ряду) і час, до якого відноситься відповідний рівень. Рівнями ряду можуть бути абсолютні, середні і відносні величини.) і на його основі обчислити та проаналізувати такі показники динаміки, які будуть відображати швидкість і інтенсивність зміни обсягу виробництва продукції за певний інтервал часу: абсолютний приріст продукції, темп її зростання і темп приросту, абсолютне значення одного процента приросту, середній темп зростання і приросту.

Ряди динаміки - це послідовність чисел, які характеризують зміну того чи іншого соц. економ явища, тобто це ряд розміщених у хронологічній послідовності статистичних показників.

Таблиця 1.1. Основні показники діяльності водопровідного господарства

Як бачимо з табл. 1.1 в 2009 р. в порівнянні з 2008 кількість піднятої води збільшилось на 101899,5, а у 2010 в порівнянні з 2009 зменшилось на 87902. Це призвело до зменшення кількості поданої води в мережу. Позитивним моментом діяльності підприємства є те, що витрати на власні потреби 2010 р. в порівнянні з 2009 р. зменшились.

Таблиця 1.2. Динаміка обсягу виробленої продукції

Ряд динаміки складається з двох елементів: статистичних показників; моментів або періодів часу, до яких належать ці рівні. На основі елементів ряду динаміки визначають систему показників. Ця система включає такі показники:

абсолютний приріст;

темп зростання;

темп приросту;

абсолютне значення 1% приросту.

1) Абсолютний приріст – це показник ряду динаміки, якій характеризує на скільки одиниць змінився рівень показника порівняно з рівнем попереднього або базисного періоду.

2) Темп зростання – це показник ряду динаміки, який показує у скільки разів змінився поточний рівень показника, що аналізується порівняно з рівнем попереднього, або базового періоду.

3) Темп приросту – це показник ряду динаміки, який показує на скільки% змінився поточний рівень показника, порівняно з попереднім або базовим періодів.

4) Абсолютний приріст 1% – це одна сота базового рівня, або відношення абсолютного до відповідного темпу приросту

Абсолютний приріст Dу виражають так само, як і рівні ряду динаміки, і визначають за формулами:

– базисний у = уі – у0

2009 р.: Dу=2009–2008 Dу=95641,3–101899,5= -6258,2 тис. м3

2010 р.: Dу=2010–2008 Dу=87902,0–101899,5= -13997,5 тис. м3

– ланцюговий Dлу = уі – уі-1,

2009 р.: Dу=2009–2008 Dу=95641,3–101899,5= -6258,2 тис. м3

2010 р.: Dу=2010–2009 уD=87902,0–95641,3= -7739,1 тис. м3

де Уі – показник за звітний період; Уі-1 – показник за попередній період; У0 – показник за перший період (2008 р.).

Темп зростання Тз обчислюється за формулами:

– базисний Тз = Уі / У0

2009 р.: Dу=2009:2008 Dу=95641,3:101899,5= 0,938*100=93,8%

2010 р.: Dу=2010:2008 Dу=87902,0:101899,5= 0,862*100=86,2%

– ланцюговий Тз = Уі / Уі-1

2009 р.: Dу=2009:2008 Dу=95641,3:101899,5= 0,938*100=93,8%

2010 р.: Dу=2010:2009 уD=87902,0:95641,3= 0,919*100=91,9%

Темпи зростання і приросту взаємопов’язані показники, тому темп приросту Тпр визначають за формулою:

Тпр = Тз – 1 або Тпр = Тз – 100

Тпр = 93,8–100= -6,2%

Тпр = 91,9–100= -8,1%

Абсолютне значення 1% приросту А визначають за формулою:

А= Уі – 1 / 100

2009: А=2008/100 А= 101899,5:100=1019 тис. м3

2010: А=2009/100 А= 95641,3:100=956,4 тис. м3

В інтервальних рядах з рівними інтервалами середній рівень ряду обчислюють за формулою середньої арифметичної простої:

де n – число рівнів; å у – сума рівнів ряду.

П(води) = (101899,5+95641,3+87902) / 3 =95417,6 тис. м3

Середній темп зростання розраховують за формулою середньої геометричної з ланцюгових темпів зростання:

 =89,9%

Середній темп приросту визначають як різницю між середнім темпом зростання і одиницею, або 100 (якщо він у процентах):

%  DТ= 89,9–100= -10,1%

Як бачимо з табл. 1.2 в 2009 р. в порівнянні з 2008 кількість піднятої води збільшилось на 101899,5 тис. м3, а у 2010 в порівнянні з 2009 зменшилось на 87902 тис. м3. В середньому за 3 роки кількість піднятої води складає 89,9%.

Таблиця 1.3. Факторний аналіз доходу по водопровідному підприємству

Д = Q ∙ Т

Визначимо вплив зміни кількості відпущеної води на величину доходу:

∆ Д (Q) = Q1 ∙ Т0 – Q0 ∙ Т0

∆ Д (Q) = 67684,5*1,8-73643,8*1,8=121832,1-132558,8=-10726,7 тис. грн.

Визначимо вплив зміни середнього тарифу на величину доходу:

∆ Д (Т) = Q1 ∙ Т1 – Q1 ∙ Т0

∆ Д(т) = 67684,5*2-67684,5*1,8=135369-121832,1=13536,9 тис. грн.

Перевірка: -10726,7+13536,9=2810,2 тис. грн.

У 2010р. в порівнянні з 2009р. величина доходу збільшилась на 2810,2 т. грн. Це сталося за рахунок збільшення середнього тарифу за 1м3 води,що призвело до збільшення величини доходу на 1356,9 т. грн. А зменшення кількості відпущеної води призвело до зменшення величини доходу на 10726,7 тис. грн.

2. Аналіз показників стану, руху і ефективності використання основних фондів

Згідно П(С) БО №7 «Основні засоби» прийнятий Міністерством фінансів України (наказом №92 від 27.04.2000 р.):

Основні фонди – це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами.

Усі основні фонди підприємства поділяються на дві групи:

– невиробничого призначення;

– виробничі.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичною або моральною зношеністю.

Завданнями аналізу стану та ефективності використання основних фондів є:

·  визначити забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів основними фондами, відповідність їх складу, структури та технічного рівня виробничій потребі;

·  оцінити технічний стан і віковий склад основних фондів, зокрема їх активної частини;

·  визначити ступінь ефективності використання основних фондів за узагальнюючими показниками та вплив факторів на зміну цих показників;

·  виявити резерви підвищення фондовіддачі та шляхи їх мобілізації, збільшення обсягу продукції та прибутку за рахунок поліпшення використання основних фондів.

Показники складу і структури основних фондів відобразити в таблиці 2.1 на підставі даних із додатку 5. Структуру основних фондів відобразили за допомогою секторної діаграми.

Таблиця 2.1. Динаміка складу і структури основних фондів

Секторна діаграма: складу і структури основних фондів

Виробничі ОФ за ступенем їх участі у виробничому процесі можуть бути активні (споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання), які безпосередньо впливають на обсяг виробництва, і пасивні (будівлі, транспортні засоби, інструмент). Споруди і передавальні пристрої складають 70% від першої групи основних фондів. В табл. 2.2. проаналізувати зміни співвідношення між активною і пасивною частинами основних фондів. Зробити висновки і результати відобразити графічно за допомогою стовпчикової діаграми.

Більшу питому вагу в ОФ займають – будівлі, споруди та передавальні пристрої, цім відрізняються основні фонди підприємства від інших підприємств водопровідного господарства від інших підприємств ЖКГ, їх питома вага зменшується з кожним роком.

Таблиця 2.2. Структура активної і пасивної частини основних фондів

Найбільшу питому вагу в структурах займають – активна частина. Збільшення питомої ваги активної частини в порівнянні з пасивними, свідчать про позитивні зміни в ОФ і характеризують зростання технічного оснащення.

Таблиці 2.3. Показники руху основних фондів, тис. грн.

Для оцінки інтенсивності руху основних фондів потрібно скористатись аналізом коефіцієнтів руху основних фондів.

Показники інтенсивності руху основних фондів:

а) коефіцієнт оновлення, який характеризує долю нових фондів в загальній їх вартості

Кон =

де ОФ над. – вартість ОФ, які надійшли;

ОФ к.р. – вартість ОФ на кінець року;

2008 р.: Кон = 2501,6 / 89950,1 = 0,0278 * 100 = 2,78%

2009 р.: Кон = 1899,1 / 91549,7 = 0,0207 * 100 =2,07%

2010 р.: Кон = 2610,4 / 94033,4 = 0,0277 * 100 = 2,77%

б) Коефіцієнт вибуття основних фондів, який характеризує долю вибувших фондів в загальні вартості на початок року.

Квиб =

де ОФ виб. – вартість вибувших основних фондів;

ОФ п.р. – вартість основних фондів на початок року.

2008 р.: Квиб = 301,8 / 87750,3= 0,0034 * 100 = 0,34%

2009 р.: Квиб = 299,5 / 89950,1 = 0,0033 * 100 = 0, 33%

2010 р.: Квиб = 126,7 / 91549,7 = 0,0013 * 100 = 0,13%

Розраховані коефіцієнти приведені в таблиці. На ефективність виробничої діяльності відзначається рівень технічного стану основних фондів, який характеризує коефіцієнт зносу.

Далі розглянемо показники технічного стану основних фондів.

Показники технічного стану основних фондів:

Основні фонди – це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами.

а) Коефіцієнт зносу характеризує частку зношених основних засобів у загальній їхній вартості, розраховується за формулою:

Кз =

де З – знос основних фондів;

ОФп – первісна вартість ОФ.

2008 р.: Кз = 45279,2 / 89950,1 * 100 = 50,3%

2009 р.: Кз = 46294,9 / 91549,7 * 100 = 50,6%

2010 р.: Кз = 48180,7 / 940334 * 100 = 51,3%

б) Коефіцієнт придатності – це показник, обернений до коефіцієнта зносу; він характеризує частку вартості основних засобів, що залишилися до списання. Коефіцієнт придатності визначається як відношення величини залишкової вартості ОФ до повної вартості ОФ, розрахуємо за формулою:

Кп = 100 – Кпр

2008 р.: Кп =100 – 50,3 = 49,7%

2009 р.: Кп =100 – 50,6 = 49.4%

2010 р.: Кп =100 – 51,3 = 48,7%

Таблиця 2.4. Показники технічного стану основних фондів

Основними показниками, що характеризують ефективність використання ОФ, є показники фондовіддачі, фондомісткості.

Фондовіддача – це відношення вартості випущеної продукції у вартісному виразі до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Вона виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів. Для характеристики повної фондовіддачі нерідко її розраховують як відношення валового продукту до всіх виробничих фондів. Для цього визначають середньорічну вартість основних і оборотних виробничих фондів (їхню загальну вартість на початок і кінець року ділять на 2, або їхню вартість по місяцях ділять на 12).

Середньорічну вартість ОФ визначають за формулою середньої арифметичної простої:

2008 р.: ОФ=(87750,3+89950,1) / 2 = 88850,2 тис.грн.

2009 р.: ОФ=(89950,1+91549,7) / 2 = 90749,9 тис.грн.

2010 р.: ОФ=(91549,7+94033,4) / 2 = 92791,55 тис.грн.

Фондомнсткість – показник, що характеризує вартість основних виробничих фондів, яка припадає на одиницю вартості валової (товарної) продукції. Обчислюють як відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів до річного обсягу валової (товарної) продукції. Ф. – показник, обернений показникові фондовіддачі.

Також на підприємстві розраховують показники фондоозброєності праці – це відношення середньорічної вартості ОФ до середньооблікової чисельності працівників.

Як бачимо з табл. 2.4 коефіцієнт зносу с кожнім роком збільшується. Це свідчить про погіршення технічного стану ОФ. Коефіцієнт вибуття і оновлення низькі. Коефіцієнт придатності з кожним роком зменшується, в 2008 р. 49,7 а 2010 р. вже становить 48,7

Таблиця 2.5. Розрахунок показників ефективності використання основних фондів

На рівень фондовіддачі впливає багато факторів, тому можна використовувати різні факторні моделі аналізу цього показника. Можна розглянути модель, де на рівень фондовіддачі впливають: зміна доходу від відпущеної води, середньорічна вартість ОФ. Факторний аналіз використання ОФ відображено у табл. 2.6.

За даними таблиці 2.5 видно, що фондовіддача невисока, і спостерігається її зменшення. Це свідчить про недостатню ефективність використання ОФ. Фондоозброєність праці з кожним роком зростає від 120,8 у 2008 р. до 128 тис. грн. у 2010 р. Середньорічна вартість ОФ також с кожним роком збільшується, в 2010 р. в порівнянні з 2009 р. збільшилось на 2041,6 тис. грн.

Таблиця 2.6. Факторний аналіз фондовіддачі

На підставі даних табл. 2.6 визначити за 2010 рік вплив середньорічної вартості ОФ та доходу від реалізованої води на фондовіддачу за допомогою прийому ланцюгових підстановок за формулою:

Фв =

Вплив зміни доходу від реалізованої води:

∆ Фв =

∆ Фв = (135369 / 90749,9) – (132558,8 / 90749,9) = 1,49 – 1,46 = 0,03 тис.грн.

Вплив зміни середньорічної вартості ОФ:

∆ Фв =

∆ Фв = (135369 / 92791,5) – (135369 / 90749,9) = 1,45 – 1,49 = – 0,04 тис.грн. Перевірка: 0,03+(-0,04) = – 0,01 грн.

В 2010 р. в порівнянні з 2009 р. фондовіддача зменшилась на 0,03 грн. Це сталося за рахунок зменшення доходу від реалізованої води споживачам, що призвело до зменшення фондовіддачі, а також за рахунок зменшення середньорічної вартості ОФ що призвело до зменшення фондовіддачі на -0,01 грн.

3. Аналіз показників праці та її оплати

Головною продуктивною силою суспільства є працююча людина. Праця була і залишається головним джерелом матеріального і духовного достатку, головною умовою життя і розвитку суспільства. Вся трудова діяльність людей здійснюється за участю трьох елементів: робочої сили, знарядь і предметів праці. Основна роль серед них належить робочій силі, яка використовує знаряддя і предмети праці. Засоби виробництва функціонують тільки в процесі праці. Найбільш активним і вирішальним фактором виробництва є фактор живої праці – трудові ресурси, кадровий потенціал та ефективність його використання. Саме від забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, раціонального їх використання залежать організаційно-технічний рівень виробництва, імідж підприємства, його фінансова стабільність, усі економічні показники діяльності.

Трудові ресурси (або також трудові резерви) – поняття «марксистсько-ленінської» (комуністичної, сталінської або так званої «лагерної») «політичної економії». За дегуманізацію і інструменталізацію людини та методологічну необґрунтованість це поняття багаторазово піддавалося критиці суспільствознавцями. В вітчизняній економічній науці під цим терміном розуміється працездатне населення (дійсне і потенціальне) на території країни, адміністративної територіальної одиниці або підприємства.

Трудові ресурси – це частина працездатного населення, що за своїм віковими, фізичними, освітніми даними, практичними навичками відповідає тій чи іншій сфері діяльності.

Основним завданням аналізу праці є вивчення та оцінка:

– аналіз складу і структури персоналу;

– аналіз руху кадрів;

– аналіз продуктивності праці;

– аналіз складу і структури фонду оплати праці.

Ці питання вивчаються за даними:

– плану з праці;

– форми №1 – ПВ «Звіт з праці»;

– форми №3 – ПВ «Звіт про використання робочого часу»;

– статистичної звітності відділу кадрів про рух працівників;

– розрахунково-платіжні відомості.

Аналіз розпочинаємо з аналізу складу і структури працівників водопровідного підприємства.

Таблиця 3.1. Склад і структура працівників водопровідного підприємства

Важливим об’єктом аналізу є рух робочої сили. Передумовою зростання продуктивності праці та ефективності виробництва є стабільність складу персоналу. Зміна в складі працюючих за віком, стажем роботи та освітою відбувається внаслідок руху робочої сили.

Найбільшу питому вагу в структури займають робітники, їх відсоток за 2008 р. 73,47%, за 2009 р. 73,5%, за 2010 р. 73,8%. Найбільшу питому вагу службовці відсоток яких склав у 2008 р. 2,31%, у 2009 р. 1,4%, а в 2010 р. 1,37%. Що стосується керівників, то з кожним наступнім роком їх відсоток збільшується, а в спеціальності коливається.

Таблиця 3.2. Рух кадрів водопровідного підприємства

Таблиця 3.3. Показники руху кадрів

Показники руху кадрів розраховуються за формулами:

– коефіцієнт обороту з прийому

Кпр =

2008 р.: Кпр = 24 / 735 * 100 = 3,2%

2009 р.: Кпр = 33 / 736 * 100 = 4,5%

2010 р.: Кпр = 25 / 725 * 100 = 3,4%

– коефіцієнт обороту з вибуття

Квиб =

2008 р.: Квиб = 28 / 735 * 100 = 3,8%

2009 р.: Квиб = 20 / 736 * 100 = 2,7%

2010 р.: Квиб = 17 / 725 * 100 = 2,3%

– коефіцієнт плинності кадрів

Кпл =

2008 р.: Кпл = 17 / 735 * 100 = 2,3%

2009 р.: Кпл = 12 / 736 * 100 = 1,6%

2010 р.: Кпл = 8 / 725 * 100 = 1,1%

– коефіцієнт загального обороту

Кз.о. =

2008 р.: Кз.о. = (24+28) / 735 * 100 = 7%

2009 р.: Кз.о. = (33+20) / 736 * 100 = 7,2%

2010 р.: Кз.о. = (25+15) / 725 * 100 = 5,5%

Організація оплати праці має велике значення для задоволення матеріальної зацікавленості працівників в результатах праці, що в свою чергу впливає на ефективність виробництва.

Для аналізу фонду оплати праці складемо таблицю 3.4. (додаток 9). За результатами аналізу зробити висновки.

Як бачимо з таблиці 3.3 в 2008 р. коефіцієнти мають найнижчий відсоток ніж 209 р. та 2010 р. Коефіцієнт обороту кадрів з вибуття так як і коефіцієнт плинності кадрів з кожним роком зменшується. Коефіцієнт загального обороту в 2010 р. в порівнянні з 2009 р. зменшився на 0,7%.

Таблиця 3.4. Показники складу і структури фонду оплати праці

На підставі даних табл. 3.5 прийомами елімінування проаналізувати вплив зміни середньооблікової чисельності працівників та середньомісячної заробітної плати на зміни фонду оплати праці за формулою:

ФОП =  ∙  ∙ 12

2008 р.: ФОП = 13805,5 / 735 / 12 * 1000 = 1565,24 тис.грн.

2009 р.: ФОП = 14551,0 / 736 / 12 *1000 = 1647,53 тис. грн.

2010 р.: ФОП = 17469,3 / 725 / 12 * 1000 = 2007,96 тис. грн.

Як бачимо з таблиці 3.4 найбільший відсоток складає основна заробітна плата, яка з кожним роком збільшується. У 2008 р. вона склала 41%, в 2009 р. 43%, а в 2010 р. 47%.Найменший відсоток як бачимо, склали заохочування та компенсації, які з кожнім роком зменшуються, а що стосується додаткової заробітної плати, то з кожним роком її відсоток збільшується.

Таблиця 3.5. Факторний аналіз фонду оплати праці

Вплив зміни середньооблікової чисельності:

∆ ФОП = 1 ∙ 0 ∙ 12 / 1000 – 0 ∙ 0 ∙ 12 / 1000

∆ ФОП = 725 * 1647,53 * 12 / 1000 – 736 * 1647,53 * 12 / 1000

∆ ФОП =14333,5 – 14550,98 = – 217,48 тис. грн

Вплив зміни середньомісячної заробітної плати:

∆ ФОП = 1 ∙ 1 ∙ 12 /1000 – 1 ∙ 0 ∙ 12 / 1000

∆ ФОП = 725 * 2007,96 * 12 / 1000 – 725 * 1647,53* 12 /1000

∆ ФОП = 17469,25 – 14333,5 = 3135,75 тис. грн

Як бачимо з таблиці 3.5 найбільший відсоток складає основна заробітна плата, яка з кожним роком збільшується. Це сталося за рахунок збільшення річний фонд оплати праці, що призвело до збільшення середньомісячна заробітна плата на 360,43 грн., а зменшення середньооблікової чисельності -217,48 тис.грн. призвело до збільшення середньомісячної заробітної плати на 1365,75 тис.грн.

4. Аналіз витрат водопровідного підприємства

Собівартість є основним фактором ціноутворення і формування прибутку.

Згідно із П(С) БО 16 «Витрати» витратами звітного періоду вважається або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що приводить до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

На практиці в цілях аналізу, обліку і планування всієї різноманітності витрат, які входять в собівартість наданих послуг, застосовують два класифікації:

-  за економічними елементами;

-  за статтями калькуляції.

Незважаючи на велику різноманітність операційних витрат, багато з них характеризуються певною економічною однорідністю. Сукупність економічно однорідних витрат називають елементом витрат. Відповідно до стандарту 16 «Витрати» виділяють такі елементи операційних витрат:

·  матеріальні витрати;

·  витрати на оплату праці;

·  відрахування на соціальні заходи;

·  амортизація;

·  інші операційні витрати.

До матеріальних витрат відносять продукцію промислового і сільськогосподарського походження, що використовується аграрними підприємствами в процесі агропромислового виробництва при створенні нових споживних вартостей. Це, насамперед, витрати на насіння, корми, паливно-мастильні матеріали, добрива, отрутохімікати, підстилку, запасні частини, придбання інструменту, пристроїв й інших засобів і предметів праці, на забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, захисними засобами.

До матеріальних витрат також відносять будівельні матеріали, тару і тарні матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, допоміжні та інші матеріали. Специфічним видом матеріальних витрат є витрати підприємств на оплату робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами та організаціями. Найчастіше аграрні підприємства користуються такими видами послуг сторонніх організацій, як капітальний ремонт тракторів та іншої складної техніки, внесення добрив і отрутохімікатів, культурно-технічні роботи, транспортні послуги щодо перевезення вантажу на території підприємства. Набуває поширення і такий вид послуг, як здійснення окремих технологічних операцій при виробництві відповідних видів сільськогосподарської продукції, контроль за якістю продукції тощо. У процесі виробництва аграрні підприємства багато коштів витрачають на оплату праці. Найбільша частка припадає на основну і додаткову заробітну плату (включаючи її індексацію) працівників, обчислену за відрядними розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами згідно з прийнятими на підприємстві системами оплати праці. В роки економічної кризи значно поширилася натуральна оплата праці. Групування витрат за економічними елементами має велике значення для аналізу операційної діяльності підприємства. Якщо розрахувати абсолютну величину кожного елемента цих витрат на одиницю продукції та їх питому вагу в загальних витратах у динаміці і простежити за їх змінами, то можна зробити досить ґрунтовні висновки про ефективність менеджменту на всіх його рівнях.

водопровідний собівартість виробничий працівник

Таблиця 4.1. Структура витрат за економічними елементами

Матеріальні витрати включають витрати на коагулянт, хлор, енергоносії та ін. В інші витрати включають витрати на відрядження, добові, оплату проїзду, страхові платежі, відсотки за кредит і т. п.

Далі в процесі аналізу витрат необхідно проаналізувати використання матеріальних витрат за допомогою даних таблиці 4.2.

Як бачимо з таблиці 4.1 найбільшу питому вагу займають елементи матеріальних витрат, які в2008 р. складають 57.4%, в 2009 р. 56,95%, а в2010 р. 55,16%.

Найменшу питому вагу займають інші витрати. Що стосується витрат на оплату праці, амортизацію та нарахування на заробітну плату, то їх відсоток з кожним роком збільшується.

Програма та методика аналізу матеріальних ресурсів. Сучасні умови господарювання, які ґрунтуються на дії законів ринку, тобто законів попиту і пропозицій та конкурентної боротьби, примушують українські підприємства швидко адаптуватись до змін ринкового середовища та уникати необґрунтованого ризику, приймаючи управлінські рішення щодо використання всіх наявних виробничих ресурсів і, зокрема, матеріальних. Будь-яке господарське рішення оцінюється за його кінцевими результатами, тобто прибутком. Одним з головних факторів, що впливає на величину прибутку, є рівень матеріальних запасів. Виручка від реалізації та прибуток з’являться лише тоді, коли предмети праці, використані в процесі виробництва, перенесуть свою вартість на вартість виготовленого продукту та знайдуть кінцевого споживача. Тому стабільна забезпеченість матеріальними ресурсами є необхідною умовою функціонування та розвитку будь-якого підприємства.

У загальному русі матеріалів за стадіями виробничого процесу матеріальні ресурси слід класифікувати як запаси предметів праці, що вже придбані, але ще не брали участі у виробництві продукції.

Таблиця 4.2. Показники використання матеріальних ресурсів

На підставі даних табл. 4.2., використовуючи показники за 2009 р. і 2010 р., визначте вплив зміни матеріальних витрат та матеріаловіддачі на обсяг виробництва продукції прийомами елімінування за формулою:

Q = МВ ∙ Мв,

де, Q – вартість відпущеної води споживачам (дохід);

МВ – матеріальні витрати;

Мв – матеріаловіддача.

2008 р.: Q =48509 * 2,785 = 135097,565 тис.грн.

2009 р.: Q = 48779 * 2,717 = 132532,543 тис.грн.

2010 р.: Q = 48919,1 * 2,767 = 135359,149 тис.грн.

Вплив зміни матеріальних витрат:

∆ Q = МВ 1 ∙ Мв 0 - МВ 0 ∙ Мв 0

∆ Q = 48919,1 * 2,717 – 48779 * 2,717 = 132913,194 – 132532,543 = 380,651

Вплив зміни матеріаловіддачі:

∆ Q = МВ 1 ∙ Мв 1 - МВ 1 ∙ Мв 0

∆ Q = 48919,1 * 2,767 – 48919,1 * 2,717 = 135359,149 – 132913,194 = 2445,955

За результатами факторного аналізу можна зробити висновок, що у 2010 р. в порівнянні з 2009 р. дохід від відпущеної води збільшився. Матеріальні витрати також з кожним роком збільшувалися. Матеріалоємність в 2010 р. (0.361) в порівнянні з 2009 р. (0.367) зменшилась.

Одним з узагальнюючим економічних показників, який характеризує рівень собівартості і рентабельності, є показник витрат на 1 грн. продукції, який планується і враховується на всіх підприємствах:

h =

де h – витрати на 1 грн. продукції; С – виробнича собівартість випущеної продукції; Q – вартість випущеної продукції.

Далі проаналізуємо витрати на 1 грн. продукції за допомогою таблиці 4.3.

Таблиця 4.3. Аналіз витрат на 1 грн. продукції

Як бачимо з таблиці 4.3 виробнича собівартість випущеної продукції з кожним роком зростає; вартість випущеної продукції в 2008 р. більша а ніж в 2009, але менька ніж у 2010 р.; витрати на 1 грн. продукції так як і виробнича собівартість випущеної продукції з кожним роком зростає.

Висновки

Виконання курсової роботи є важливим етапом оволодіння методикою комплексної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства для прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо її поліпшення. Курсова робота з дисципліни «Економічний аналіз» надає практичні навички розрахунку ОФ, фондовіддачі, фондоємності, фондоозброєності та іншого, що виконувалося нами впродовж цілого семестру.

Як бачимо з табл. 1.1 в 2009 р. в порівнянні з 2008 кількість піднятої води збільшилось на 101899,5, а у 2010 в порівнянні з 2009 зменшилось на 87902.

Як бачимо з табл. 1.2 в 2009 р. в порівнянні з 2008 кількість піднятої води збільшилось на 101899,5 тис. м3, а у 2010 в порівнянні з 2009 зменшилось на 87902 тис. м3.

Як бачимо з табл. 1.3 у 2010р. в порівнянні з 2009р. величина доходу збільшилась на 2810,2 т. грн.

Виходячи з табл. 2.1 ми бачимо, що більшу питому вагу в ОФ займають – будівлі, споруди та передавальні пристрої, цім відрізняються основні фонди підприємства від інших підприємств водопровідного господарства від інших підприємств ЖКГ, їх питома вага зменшується з кожним роком.

Також з табл. 2.2, що найбільшу питому вагу в структурах займають – активна частина. Збільшення питомої ваги активної частини в порівнянні з пасивними, свідчать про позитивні зміни в ОФ і характеризують зростання технічного оснащення.

Як бачимо з табл. 2.4 коефіцієнт зносу с кожнім роком збільшується.

За даними таблиці 2.5 видно, що фондовіддача невисока, і спостерігається її зменшення.

Виходячи з табл. 2.6 видно, що в 2010 р. в порівнянні з 2009 р. фондовіддача зменшилась на 0,03 грн.

В табл. 3.1 найбільшу питому вагу в структури займають робітники, їх відсоток за 2008 р. 73,47%, за 2009 р. 73,5%, за 2010 р. 73,8%.

Як бачимо з таблиці 3.3 в 2008 р. коефіцієнти мають найнижчий відсоток ніж 209 р. та 2010 р.

Як бачимо з таблиці 3.4 найбільший відсоток складає основна заробітна плата, яка з кожним роком збільшується.

Як бачимо з таблиці 3.4 найбільший відсоток складає основна заробітна плата, яка з кожним роком збільшується.

Як бачимо з таблиці 4.1 найбільшу питому вагу займають елементи матеріальних витрат, які в2008 р. складають 57.4%, в 2009 р. 56,95%, а в 2010 р. 55,16%.

В табл. 4.2 за результатами факторного аналізу можна зробити висновок, що у 2010 р. в порівнянні з 2009 р. дохід від відпущеної води збільшився.

Як бачимо з таблиці 4.3 виробнича собівартість випущеної продукції з кожним роком зростає; вартість випущеної продукції в 2008 р. більша а ніж в 2009, але менька ніж у 2010 р.; витрати на 1 грн. продукції так як і виробнича собівартість випущеної продукції з кожним роком зростає.