Дипломная работа: Аналіз собівартості продукції

Дипломная работа: Аналіз собівартості продукції

Зміст

Вступ

1.  Теоретично-методологічні основи визначення собівартості продукції підприємства

1.1 Поняття та структура собівартості продукції підприємства

1.2 Формування собівартості продукції підприємства

1.3 Методика аналізу витрат на виробництво і собівартості одиниці продукції

2.  Аналіз собівартості продукції на ВАТ «ЦГЗК»

2.1 Аналіз основних техніко економічних показників на ВАТ «ЦГЗК»

2.2 Аналіз динаміки зміни собівартості продукції ВАТ «ЦГЗК»

2.3 Аналіз структури витрат на виробництво продукції і управління витратами

2.4 Аналіз факторів зміни собівартості продукції підприємства ВАТ «ЦГЗК»

3. Шляхи зменшення резервів собівартості продукції

3.1 Методичні рекомендації по зниженню собівартості продукції підприємства

3.2 Обґрунтування заходів по зниженню собівартості продукції підприємства ВАТ « ЦГЗК»

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Собівартість продукції є найважливішим показником економічної ефективності її виробництва. У ній відбиваються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результати використання усіх всіх виробничих ресурсів. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб’єктів господарювання, конкурентоспроможності продукції.

Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг є важливим інструментом у системі управління витратами. Він дає змогу вивчити тенденції зміни її рівня, визначити відхилення фактичних витрат від нормативних (стандартних) і їхні причини, виявити резерви зниження собівартості продукції і виробити заходи з освоєнням.

Ефективність системи управління витратами багато в чому залежать від організації їхнього аналізу, яка, у свою чергу, визначається таким факторами:

Ø  формою і методами обліку витрат, які застосовують на підприємстві;

Ø  ступенем автоматизації обліково-аналітичного процесу на підприємстві;

Ø  станом планування і нормування рівня операційних витрат;

Ø  наявність відповідних видів щоденної, щотижневої і щомісячної інформації внутрішньої звітності про операційні витрати, що дають змогу виявляти відхилення, їхні причини і вчасно вживати коригувальних заходів для усунення їх;

Ø  наявністю спеціалістів, які вміють грамотно аналізувати і управляти процесом формування витрат.

Предметом аналізу собівартості продукції є система методів управління витратами та шляхи їх зниження задля оптимізації виробництва та максимізації прибутку підприємства.

Об’єктами аналізу собівартості продукції є такі показники:

Ø  абсолютна сума операційних витрат у цілому і за елементами;

Ø  витрати на гривню продукції;

Ø  собівартість окремих виробів;

Ø  окремі статті витрат;

Ø  витрати в центрах відповідальності.

Завдання аналізу собівартості продукції є: перевірка обґрунтованості плану за собівартістю, прогресивності норм витрат, оцінка виконання плану і вивчення причин відхилень від нього, динамічних змін; виявлення резервів зниження собівартості, дослідження шляхів їх мобілізації.

Джерелами інформації є: статистична звітність форма № 5-С

“Звітність про витати на виробництво продукції (робіт, послуг)”, форма № 1-ПВ “Звітність про працю”, дані бізнес-плану, планові і звітні калькуляції собівартості продукції, дані систематичного й аналітичного обліку витрат на основних і допоміжних виробничих і та ін.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття та структура собівартості продукції підприємства

Собівартість продукції служить одним з найважливіших економічних показників, що характеризують ефективність роботи підприємства.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це грошова вартість спожитих засобів та предметів праці, оплати праці. Для встановлення витрат, які конкретно необхідно включати в собівартість продукції, слід керуватись П(С)БО-16 "Витрати".

Склад і перелік калькуляційних статей визначають вид собівартості. В залежності від повноти витрат, які включаються в собівартість продукції, виділяють такі види собівартості:

•  технологічна собівартість продукції;

•  виробнича собівартість валової товарної продукції;

•  собівартість реалізованої продукції.

Технологічна собівартість - це прямі витрати, безпосередньо зв'язані з випуском продукції: прямі матеріальні витрати і прямі витрати на заробітну плату робітників.

Собівартість валової продукції - витрати за кошторисом виробництва з урахуванням зміни залишків резерву майбутніх платежів за винятком витрат, які не включаються у виробничу собівартість та зміни залишків витрат майбутніх періодів.

Виробнича собівартість товарної продукції - собівартість валової продукції за винятком зміни залишків незавершеного виробництва.

Для досягнення своєї основної мети – максимізації прибутку – підприємство повинно понести певну суму витрат. Ці витрати спрямовуються на формування і використання усіх видів ресурсів.

Всі витрати підприємства (загальні витрати) поділяються на операційні та інвестиційні.

Операційні витрати – це витрати операційної діяльності підприємства, тобто його основної діяльності, пов’язаної з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), яка забезпечує основну частку його доходу. Операційна діяльність не включає інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

Операційні витрати називаються ще поточними витратами. Частина з них є циклічними і повторюваними (витрати за сировину і матеріали, на заробітну плату та ін.), а інші – мають місце постійно і незалежно від виробництва (витрати на утримання приміщень, управлінського персоналу, споруд тощо).

Крім поділу витрат на операційні та інвестиційні, виділяються витрати бухгалтерські та економічні.

Перші з них відображають реальні суми фактично здійснених підприємством витрат у формі платежів за придбані сировинно-матеріальні ресурси, виплати заробітної плати, нарахування амортизації, здійснення орендних платежів тощо. Другі, крім реальних бухгалтерських витрат включають неявні витрати підприємства, його власника у вигляді використовуваних землі, приміщень, ін. власних активів, на які він формально не несе грошових витрат. Тобто, економічні витрати підприємства «перевищують» бухгалтерські на величину неявних (їх часто називають «внутрішніми») витрат.

Витрати виробництва представляють у натуральній і вартісній формах. Розрахунок необхідної кількості і облік витрат у натуральній формі має важливе значення для організації самого процесу виробництва на підприємстві.

Вартісна форма оцінювання витрат є вирішальною в процесі визначення ефективності виробничої діяльності підприємства, вона відображається у вартості виготовленої продукції, виконаних робіт (послуг). Вартісною формою витрат на підготовку виробництва, виготовлення продукції та її збут є собівартість продукції.

На практиці не завжди собівартість продукції є повним відображенням дійсних витрат на її виробництво: одні з них мають відношення до процесу виробництво продукції, але відшкодовуються за рахунок прибутку; інші – включаються в собівартість, але не мають прямого зв’язку з виробництвом.

В основу класифікації витрат, що формують собівартість продукції, покладено такі ознаки:

  I.  Ступінь однорідності витрат.

Всі витрати за цією ознакою поділяються на:

Ø  одноєлементні (прості) – сировина і матеріали, заробітна плата тощо; ці витрати мають єдиний економічний зміст;

Ø  комплексні – різнорідні за своїм складом і охоплюють декілька елементів витрат, їх називають ще непрямими (загально-виробничі та адміністративні витрати, втрати від браку).

  II.  Спосіб віднесення на окремі види продукції.

Витрати поділяються на :

Ø  прямі (безпосередньо пов’язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на її одиницю);

Ø  непрямі (пов’язані з виготовленням різних виробів і не можуть прямо бути віднесені на той чи інший вид продукції; до них належать заробітна плата управлінського та обслуговуючого персоналу, утримання й експлуатація основних фондів тощо).

  III.  Зв’язок з обсягом виробництва.

Витрати поділяються на:

Ø  постійні (їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах; до них належать витрати на утримання й експлуатацію будівель і споруд, управління).

У складі постійних розрізняють умовно-постійні витрати, які неістотно змінюються при зміні обсягу виробництва:

Ø  змінні – загальна сума витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції; поділяються на:

-   пропорційні – змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва – сировина, матеріали, комплектуючі, відрядна заробітна плата;

-   непропорційні – поділяються на прогресуючі і регресуючі.

  IV.  За економічними елементами і калькуляційними статтями.

Ця класифікація є найважливішою. За економічними елементами затрат формуються відповідно до їх економічного змісту. Елементи затрат є економічно однорідними для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво.

Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) передбачене таке групування витрат на виробництво:

Елементи витрат на виробництво включають:

-   Матеріальні затрати (сировина, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара; віднімається вартість повернутих відходів).

-   Витрати на оплату праці (всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства).

-   Відрахування на соціальні заходи (включають відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, на індивідуальне страхування).

-   Амортизація основних фондів і нематеріальних активів (нараховані амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів за нормами від балансової вартості, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів).

-   Інші операційні витрати операційної діяльності, які не ввійшли у вищенаведені елементи (зокрема, вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, суму податків, зборів, крім податків на прибуток, витрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, сума фінансових санкцій тощо).

Важливою є класифікація витрат за статтями калькуляції.

Статті – це затрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місцем виконання. За статтями витрат визначають собівартість одиниці продукції, тобто калькуляцію.

В економічній практиці з метою більш повного і точного врахування усіх видів витрат на виробництво і збут продукції при складанні калькуляції може використовуватися така класифікація калькуляційних статей. Вона може включати витрати на:

-   сировину і матеріали (за мінусом зворотних відходів);

-   куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби;

-   паливо і енергію на технологічні цілі;

-   заробітну плату основних виробничих робітників;

-   відрахування на соціальні заходи із зарплати основних виробничих робітників;

-   підготовку і освоєння виробництва продукції;

-   зношування інструмента і пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати;

-   утримання й експлуатацію машин та устаткування;

-   загальновиробничі витрати;

-   загальногосподарські витрати;

-   втрати внаслідок технологічно неминучого браку;

-   інші виробничі витрати;

-   позавиробничі (комерційні) витрати.

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат полягає в тому, що в першому випадку враховуються тільки витрати на даний виріб, а в другому – всі витрати підприємства, незалежно від того, де і на які потреби вони були здійснені.

1.2 Формування собівартості продукції підприємства

Собівартість комплексно характеризує використання всіх видів ресурсів підприємства, вона є одним з найважливіших показників ефективності виробництва на підприємстві, і у ній відображаються:

-   рівень організації виробничого процесу;

-   технічний рівень;

-   продуктивність праці та інше.

Собівартість продукції як показник використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів, встановлення цін на продукцію. За умов самофінансування зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства.

Види собівартості

1.  За складом продукції собівартість буває:

a.  товарної продукції

b.  валової продукції

c.  реалізованої продукції

d.  незавершене виробництво

2.  За ступенем охоплення підприємств:

a.  індивідуальна

b.  галузева

3.  Залежно від часу формування затрат:

a.  планова

b.  фактична

c.  нормативна

d.  кошторисна

4.  Залежно від місця формування затрат:

a.  цехова

b.  виробнича

c.  повна

5.  Залежно від тривалості розрахункового періоду:

a.  місячна

b.  квартальна

c.  річна

Складання кошторису витрат на виробництво – встановлення всієї суми затрат на виробництво в плановому році.

Кошторис виробництва, узагальнюючи поелементні витрати підприємства, показує їх ресурсну структуру (витрати на матеріали, персонал, основні фонди). Це надзвичайно важливо для аналізу чинників формування і зниження собівартості продукції.

Порядок розробки кошторису витрат на виробництво залежить від розміру підприємства, інформаційного забезпечення процесу планування та його стадії. На стадії прогнозних оцінок величина витрат кошторис можна вкладати коригуванням фактичних витрат за минулий період. Елементи фактичних витрат коригуються на прогнозні коефіцієнти зміни обсягу виробництва, чисельності персоналу, вартості основних фондів з урахуванням зміни норм витрат ресурсів, цін на них тощо.

Кошторис витрат на виробництво відображає собівартість товарної, валової і реалізованої продукції підприємства.

Собівартість товарної продукції обчислюється на основі елементів витрат, що відображаються в кошторисі, з подальшим їх коригуванням на величину витрат, які не включені у виробничу собівартість продукції (витрати на підготовку та освоєння нової продукції, позавиробничі витрати, відшкодування витрат від браку), зміну залишків витрат майбутніх періодів. Одержана сума є собівартістю валової продукції. Після її коригування на зміну залишків незавершеного виробництва одержується виробнича собівартість товарної продукції. Саме вона разом із сумою позавиробничих витрат становить повну собівартість товарної продукції. Собівартість реалізованої продукції обчислюється коригуванням собівартості товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції.

Калькулювання собівартості продукції – це процес обмеження собівартості одиниці продукції. Виділяють такі методи калькулювання:

- нормативний (витрати на одиницю продукції встановлюються за нормами);

- параметричний (затрати на проектований вибір встановлюються, виходячи із залежності рівня цих витрат від зміни техніко-економічних параметрів виробу);

- розрахунково-аналітичний (прямі витрати на виробництво одиниці продукції розподіляються на основі діючих норм, а непрямі – пропорційно заробітній платі).

Склад окремих калькуляційних статей формується таким чином:

1)  Стаття «Сировина і матеріали» включає витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, куповані вироби і напівфабрикати, а також транспортно-заготівельні витрати; вартість зворотних відходів віднімається за ціною їх можливого використання чи реалізації.

2)  Стаття «Паливо і енергія на технологічні цілі» включає витрати на паливо, електроенергію, пару та ін., які безпосередньо використовуються в технологічному процесі, за нормами витрат, тарифами і цінами.

3)  Стаття «Заробітна плата виробничих робітників» містить витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням продукції (основна заробітна плата); обчислюється відповідно до трудомісткості технологічних операцій, тарифних ставок або відрядних розцінок; витрати на оплату відпусток, часу виконання державних обов’язків, доплата за виконання додаткових функцій та ін. (додаткова зарплата); обчислюється у відсотках до основної.

4)  Стаття «Відрахування на соціальні заходи виробничих робітників» включає відрахування на обов’язкове соціальне страхування, пенсійне страхування; встановлюється у відсотках від основної і додаткової зарплати.

5)  Стаття «Загальновиробничі витрати» містить виробничі накладні витрати на організацію виробництва й управління цехами, дільницями, відділами, бригадами та ін. підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування; обчислюються шляхом складання кошторису цих витрат на певний період і розподіл їх на одиницю продукції пропорційно основної зарплати виробничих робітників.

6)  Стаття «Адміністративні витрати» відображає загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства; до них належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, ін. матеріальних необоротних актів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати та ін.; обчислюються згідно із встановленими нормами, тарифами і цінами.

7)  Стаття «Підготовка та освоєння виробництва» містить витрати на освоєння нових підприємств, цехів; підготовка та освоєння нової продукції; підготовчі роботи в добувній промисловості; списуються на продукцію рівними частинами за установлений період їхнього відшкодування.

8)  Стаття «Інші виробничі витрати» включає сплату процентів за короткострокові позики банків, оплату робіт із сертифікації та ін. витрати, які включаються у собівартість продукції, але не віднесені до попередніх статей.

9)  Стаття «Витрати на збут» містить витрати на пакувальні матеріали, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці і комісійні продавцям, ремонт та утримання основних засобів, ін. матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.

Сума перших п’яти статей становить цехову собівартість продукції; восьми – виробничу, а всіх статей – повну собівартість.

На ранніх стадіях розробки нової продукції, коли повністю не сформована нормативна база, не відомі ціни на ресурси і відсутній комплект технологічної документації, собівартість продукції може визначатися лише як прогнозна величина.

Знання закономірностей зміни собівартості продукції в процесі освоєння виробництва дає можливість управляти витратами на нього.

1.3 Методика аналізу витрат на виробництво і собівартості одиниці продукції

Аналіз собівартості продукції звичайно починають із вивчення динаміки загальної суми операційних витрат у цілому і за основними елементами.

Загальна сума витрат (Взаг) може змінитися через:

- обсяг випуску продукції в цілому по підприємству (VВПзаг);

- її структуру (ПБі);

- рівень змінних витрат на одиницю продукції (bі);

- сума постійних витрат на весь випуск продукції (А):

Взаг = Σ(VBПзаг * ПВі * bі) + А. [1.1]

Витрати базового періоду:

Σ(VBПі0 * bі0) + А0. [1.1.1]

Витрати базового періоду, перерахованого на фактичний обсяг виробництва продукції звітного періоду при збереженні її базової структури:

Σ(VBПі0 * bі0)ІВП + А0. [1.1.2]

Витрати за базовим рівнем на фактичний випуск продукції при фактичній її структурі у звітному періоді:

Σ(VBПі1 * bі0) + А0.[1.1.3]

Витрати звітного періоду при базовому рівні постійних витрат:

Σ(VBПі1 * bі1) + А0.[1.1.4]

Витрати звітного періоду:

Σ(VBПі1 * bі1) + А1.[1.1.5]

У свою чергу, собівартість продукції залежить від рівня ресурсомісткості виробництва (трудомісткості, матеріаломісткості, фондомісткості, енергомісткості ) і зміни цін на спожиті ресурси у зв’язку з інфляцією.

З метою об’єктивнішого оцінювання діяльності підприємства і повнішого виявлення резервів під час аналізу собівартості продукції необхідно врахувати вплив зовнішнього інфляційного фактора. Для цього фактичну кількість спожитих ресурсів на виробництво продукції у звітному періоді потрібно помножити на зміну середнього рівня цін за кожним видом ресурсів і результати скласти:

∆Вр = Σ ( ∆Ці * Рі1). [1.2]

Необхідно при цьому врахувати інфляційний приріст амортизації, орендної плати, відсотків за кредит, спожитих послуг і т.д.

Важливий узагальнюючий показник собівартості продукції – витрати на гривню продукції, що характеризує витратомісткість продукції. Він вигідний тим, що, по-перше, дуже універсальний: його можна розрахувати в будь-якій галузі виробництва і, по-друге, він наочно показує прямий зв’язок між собівартістю і прибутком. Визначають його за відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості виробленої продукції в діючих цінах:

Вм = Взаг / ВП [1.3]

У процесі аналізу варто вивчити динаміку, виконання плану і провести міжгосподарські порівняння за цим показником.

Наступний етап аналізу – визначення впливу факторів на зміну рівня цього показника. Витрати на гривню продукції прямо залежать від зміни загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції від зміни вартості виробленої продукції.

На загальну суму витрат впливають обсяг виробництва продукції, її структура, зміна суми змінних і постійних витрат, що, у свою чергу можуть збільшитись або зменшитись за рахунок рівня ресурсомісткості продукції і цін на спожиті ресурси.

Вартість виробленої продукції залежить від обсягу випуску, його структури і цін на продукцію.

Факторна модель витратомісткості витрат продукції (Вм) виглядає так:

Вм = Взаг / ВП = (Σ(VBПзаг * ПВі * bі) + А)/( Σ(VBПзаг * ПВі * Ці)). [1.4]

Витрати базового періоду:

Σ(VBПі0 * Ці0 ).

Витрати звітнього періоду при базовій структурі і базових цінах:

Σ(VBПі1 * Ці0 ) ± ∆ВПстр.

Витрати звітнього періоду за базовими цінами:

Σ(VBПі1 * Ці0 )

Витрати звітнього періоду за поточними цінами:

Σ(VBПі1 * Ці1 )

Зростання рівня постійних і змінних витрат, як уже зазначалося, зумовлене, з одного боку, підвищенням ресурсомісткості виробництва, а з іншого боку – збільшенням вартості спожитих ресурсів.

Для глибшого вивчення причин зміни собівартості аналізують звітні калькуляції окремих виробів, порівнюють фактичний рівень витрат на одиницю продукції з плановим і даними минулих періодів, інших підприємств у Після цього можна визначити вплив факторів на зміну суми прибутку за формулою:

П х1=Вм х1 * (VВПіо*Ціо) [1.5]

Як правило, найбільшу частину в собівартості промислової продукції становлять витрати на сировину і матеріали. Загальна сума витрат за цією статтею залежать від обсягу виробництва продукції, її структури і зміни питомих матеріальних витрат від кількості витрачуваних матеріальних витрат на одиницю продукції (МіОД) і їхньої вартості (Ці).

Взаємозв’язок цих факторів із загальною сумою прямих матеріальних витрат можна подати у такій спосіб:

МВзаг = (VВПзаг*ПВі*Міод *Ці)[1.6]

Факторна модель загальної структури прямої заробітної плати виглядає так:

ЗПзаг = (VВПзаг*ПВі*Тмі*ОПі) [1.7]

Непрямі витрати і собівартості продукції відображені такими комплексними статтями : витрати на утримання і експлуатацію обладнання, загально виробничі і загальногосподарські витрати, комерційні витрати. В аналізі цих витрат здійснюється порівняння фактичної їх величини здійснюється порівняння фактичної їх величини на гривню виробленої продукції в динаміці. Таке зіставлення показує, як змінилась їх частка у вартості випущеної продукції у динаміці та у порівнянні із планом і яка тенденція спостерігається – зростає або знижується.

У процесі аналізу з’ясовуються причини, що викликали абсолютну та відносну зміну непрямих витрат.

За своїм складом це комплексні статті. Вони складаються з кількох елементів витрат.

Витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання охоплюють витрати на амортизацію машин й технологічного обладнання, на ремонт та експлуатацію їх, а а також витрати на внутрішнє переміщення вантажів, знос інструментарію та інші деякі види витрат не залежать від обсягу виробництва продукції і є умовно-постійними. Інші цілком або частково залежать від його змін і є умовно-змінними.

Для перерахунку планових витрат на фактичний випуск продукції можна використати формулу:

Вск = Во * (100+ВП% * Кз):100 , [1.8]

Де Вск – витрати, скореговані на зміну випуску продукції;

Во - базова сума витрат за статтею;

ВП% - зміна обсягу випуску продукції,%;

Кз - коефіцієнт залежності витрат від обсягу випуску продукції.

цілому і за статтями витрат.

Вплив факторів першого порядку на зміну рівня собівартості одиниці продукції вивчають за допомогою факторної моделі:

Сі = (Аі / VBПі) + bі, [1.9]

де Сі – собівартість одиниці і- види продукції;

Аі – сума постійних витрат, віднесена на і- й вид продукції;

VBПі- обсяг випуску і-го виду продукції у фізичних одиницях;

bі - сума змінних витрат на одиницю і- го виду продукції.

Використовуючи цю модель, розраховують вплив факторів на зміну собівартості виробу А за методом ланцюгової підстановки:

С0 = (А0 / VBП0) + b0; [1.10]

Сум.1 = (А0 / VBП1) + b0; [1.11]

Сум.2 = (А1 / VBП1) + b0; [1.12]

С1 = (А1 / VBП1) + b1. [1.13]

Загальна зміна собівартості одиниці продукції становить

∆Сзаг =С1 - С0 [1.14]

у тому числі за рахунок зміни:

а) обсягу виробництва продукції:

∆С VBП =Сум.1 - С0[1.15]

б) суми постійних витрат:

∆С А =Сум.2 – Сум1[1.16]

в) суми питомих змінних витрат:

∆С В =С1 – Сум2[1.17]

Цю саму модель можна використати і для прогнозування рівня собівартості та фінансових результатів.

Потім детальніше вивчають собівартість одиниці продукції за кожною статтею витрат, для чого фактичні дані порівнюють з плановими або з даними за минулі періоди.

Виявлені відхилення є об’єктом наступного факторного аналізу, у процесі якого мають бути встановлені внутрішні і зовнішні фактори економії або перевитрат засобів за кожною статтею витрат, що дасть змогу визначити основні напрями пошуку резервів зниження собівартості продукції (послуг).

РОЗДІЛ 2. Аналіз собівартості продукції на ВАТ «ЦГЗК»

2.1 Аналіз основних техніко економічних показників на ВАТ «ЦГЗК»

Відкрите акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" - одне з найпотужніших підприємств в Україні, складний промисловий комплекс, що спеціалізується на видобутку, переробці залізної руди з виробництва сировини для чорної металургійної промисловості — окатишів та залізорудного концентрату.

Основною сировиною для виготовлення залізорудної продукції є магнетитові кварцити (залізна руда), видобуток яких комбінат веде відкритим способом на трьох кар'єрах Петровського, Артемівського і Глеюватського родовищ та підземним способом — на шахті ім. Орджонікідзе.

Проектне завдання на будівництво ГЗК двома чергами розроблялося інститутами "Кривбаспроект" і "Механобрчормет" із залученням необхідних субпідрядних установ у 1955-1956рр.

Виробнича потужність комбінату визначена за гірничими можливостями складала 18млн.т. сирої руди на рік, у тому числі магнетитової руди 9млн.т. і окисленої руди 9млн.т.

В червні 1959 року був введений в експлуатацію кар'єр №1. Протягом наступних двох років здійснювалось будівництво подрібнювальної фабрики, механічних цехів та інших допоміжних підрозділів.

Перша черга Центрального гірничо-збагачувального комбінату з переробки 9 млн. т. окислених руд і виробництва 3,4 млн. т. концентрату із вмістом заліза 62% введена в експлуатацію в грудні 1961 році.

Для підвищення якості концентрату виробленого з окислених руд в експлуатацію введений кар'єр №2 з видобутку і поставок на випалювальну фабрику більш якісних окислених руд ніж в кар'єрі №1. Потужність кар'єрів була доведена до 25млн.т.

В 1980 році було введено в експлуатацію кар'єр №3 (Петровське родовище, Кіровоградська область).

Збагачення магнетитових залізистих кварцитів на ЦГЗК здійснювалося за випалювальної - магнітною технологією до 1989р. Через отримання концентрату низької якості за цією технологією збагачення концентрату, підвищені питомі витрати енергоресурсів (газу, вугілля, електроенергії), технології та шкідливого впливу на довкілля випалювальна фабрика була закрита і законсервована. Одночасно були законсервовані секції 1-7 збагачувальної фабрики, що переробляли окислені руди після процесу випалювання.

В 1981 році на комбінаті було введено в експлуатацію комплекс сухої магнітної сепарації (CMC) подрібненої магнетитової руди. CMC дозволила інтенсифікувати процес збагачення, перероблювати бідні та некондиційні кварцити із вмістом магнітного заліза 12-14% і отримувати відходи збагачення у вигляді будівельного щебеню 3 1995 року на фабриці комбінат виробляє окатиші.

В 1996 році державне підприємство Центральний державний гірничо-збагачувальний комбінат було перетворено у відкрите акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат з приватною формою власності.

В лютому 1997 року введено в експлуатацію кар'єр №4 Артемівського родовища (Кіровоградська область).

Поряд з розвитком сировинної бази здійснювалося вдосконалення технологічних процесів. Так, спеціалістами комбінату в 2001 році створена дослідно-промислова установка з повторної переробки відходів збагачення (лежалих пісків шламосховища) з метою отримання промпродукту.

Промислове збагачення лежалих пісків шламосховища на 3-й секції збагачувальної фабрики розпочалось в 2002р.

В травні 2004 року введена в дію шахти їм. Орджонікідзе, яка раніше була законсервована. Відновлення роботи шахти дозволило підвищити використання потужностей переробки руди і створити додатково 600 нових високооплачуваних робочих місць.

Нині основними видами продукції ВАТ "ЦГЗК" є залізорудний концентрат та залізорудні окатиші, питома вага яких в загальному обсязі виробництва складає більше 99%. Незначну долю товарної продукції складають щебінь та промислові послуги.

Виробнича структура комбінату включає такі основні цехи:

1. Глеюватський, Петровський і Артемівський кар'єри, та шахта їм. Орджонікідзе з видобутку магнетитових кварцитів. Запаси магнетитових кварцитів в проектних контурах кар'єрів станом на 01.01.2009 року становлять 331,75млн.т.

2. Дробильна фабрика з сухою магнітною сепарацією, яка працює за двома технологічними схемами: 4 стадії подрібнення до кінцевої величини 12,5%> класу 20мм, а одна стадія до — 350-0мм. Подрібнена руда кар'єру №1 подається на суху магнітну сепарацію для відокремлення пустих порід і підвищення вмісту магнітного заліза в руді

3. Управління залізничного транспорту та гірничо-транспортні цехи №1 та №2 здійснюють транспортування залізної руди, концентрату і окатишів.

4. Збагачувальна фабрика. Здійснює збагачення подрібненої залізної руди, промпродукту сухої магнітної сепарації та лежалих пісків хвостосховища. Більша частина концентрату подається на фабрику огрудкування для виробництва окатишів, а решта реалізується як товарна продукція.

5. Фабрика огрудкування забезпечує виробництво залізорудних окатишів з основністю 0,12; 0,5; 0,8; 1,0; 1,2.

Окрім наведених цехів технологічної лінії, нормальне протікання технологічних процесів забезпечують ще десять допоміжних цехів:

ü  автотранспортний цех господарських та спеціальних машин,

ü  цехи шламового господарства та технічного водопостачання,

ü  підготовки виробництва,

ü  енергетичних мереж та підстанцій,

ü  технологічної диспетчеризації,

ü  ремонтно-будівельний цех,

ü  центральна комплексна лабораторія

ü  та інші підрозділи.

Згідно Статуту ВАТ "ЦГЗК" органами управління товариства являються:

-  Загальні збори акціонерів - вищий орган Товариства;

-  Наглядова рада - наглядовий орган Товариства, який представляє інтереси акціонерів та здійснює захист їх прав у період мiж проведенням Загальних зборів;

-  Генеральний директор - виконавчий орган Товариства, що здiйснює керiвництво його поточною дiяльнiстю;

-  Ревiзор - контролюючий орган Товариства, що здiйснює контроль за фiнансово-господарською дiяльнiстю товариства.

Станом на 01.01.2008 р. органiзацiйна структура ВАТ "ЦГЗК" нараховує 34 структурних пiдроздiли, якi зайнятi виробництвом та забезпеченням виробництва основної продукцiї.

Центральний гiрничо-збагачувальний комбiнат (м.Кривий Рiг) - складний промисловий комплекс, що спецiалiзується на видобутку, переробцi та випуску сировини для чорної металургiйної промисловостi - обкотишiв та залiзорудного концентрату.

Основною сировиною для виготовлення залiзорудної продукцiї є магнетитовi кварцити (залiзна руда), видобуток яких комбiнат веде вiдкритим способом на трьох кар'єрах Петрiвського, Артемiвського та "Велика Глеюватка" родовищ та пiдземним способом - на шахтi iм.Орджонiкiдзе.

Безперервне та ефективне функцiонування пiдприємства забезпечується завдяки чiтко спланованiй органiзацiйнiй структурi, керування якою здiйснюють директора на чолi з генеральним директором, в тому числі:

-  виконавчий директор

-  головний iнженер;

-  директор з виробництва;

-  голова тендерного комiтету;

-  фiнансовий директор;

-  директор з безпеки;

-  директор iз закупiвлi i логiстики;

-  директор з капiтального будiвництва;

-  директор з охорони працi та навколишнього середовища;

-  директор по персоналу;

-  директор з iнформацiйних технологiй;

-  директор з побуту та соцiальних питань.

Зокрема, Генеральному директору пiдпорядкованi директора за напрямками, а також деякi функцiональнi вiддiли управлiння комбiнату: корпоративний вiддiл, вiддiл збуту та зовнiшньоекономiчних зв'язкiв, вiддiл цивiльної оборони та надзвичайних ситуацiй.

Основні техніко – економічні показники роботи коксохімічного виробництва ВАТ «ЦГЗК» наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Техніко – економічні показники роботи виробництва ВАТ «ЦГЗК» за 2007-2009рр.

Дані табл. 2.1. свідчать, що обсяги виробництва протягом 2007- 2008рр. постійно зростають, тільки у 2009 році відбувається зниження обсягів виробництва на 3,71 % або на 220,30 тис.т. Також слід зазначити, що на протязі 2006р-2009р відбувається зростання вмісту заліза в концентраті є досить високоякісним концентратом вміст заліза якого складає 68,28% на 0,53% більше ніж у 2006р.

Проведемо аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами (табл. 2.2.).

Таблиця 2.2 Аналіз забезпеченості ВАТ «ЦГЗК» трудовими ресурсами за період 2007-2009 рр.

Фактична середньооблікова чисельність у 2009 році склала 8427 осіб, у тому числі промислово-виробничого персоналу 8090 осіб. Зменшення чисельності в цілому по підприємству проти попереднього року складає 437 особи, по промислово-виробничому персоналу – 428 осіб, що пояснюється плинністю кадрів.

Продуктивність праці 1-го працівника по комбінату по усім показникам підвищилась за рахунок підвищення обсягів виробництва за зменшення середньооблікової кількості працівників основної діяльності.

В 2009 році продовжувався курс на підвищення середньомісячної заробітної плати. Зростання середньомісячної заробітної плати 1 працівника в порівнянні з 2007 роком становить 22,7 %.

Аналіз використання робочого часу у 2009 році у порівнянні з 2008 роком показує, що кількість відпрацьованих днів на 1-го працівника збільшилась за рахунок збільшення робочих днів року, одночасно збільшилась кількість неявок на 1-го робітника за рахунок збільшення неявок у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Видобуток руди у 2009 році зріс порівняно з 2006 роком збільшився на 5,07% , при цьому розкривні роботи у 2009 році порівняно з 2006 роком збільшились на 2,99 % . Також можна зазначити , що протягом досліджу вального періоду відбувається збільшення відвантаження концентрату, проте відвантаження окатишів навпаки зменшується, що стосується відвантаження продукції на експорт тут відбувається збільшення обсягів поставок як концентрату так і окатишів .

З метою збільшення обсягів виробництва концентрату із лежалих пісків хвостосховища в 2008 році було збудовано та здано в експлуатацію комплекс вторинного до збагачення залізовмісних пісків. Вже в 2009 році при повторному збагаченні» лежалих пісків хвостосховища комбінатом одержано 714 тис.т концентрату (в 2008 році - 567,1 тис.т);

Концентрат комбінату постачається на внутрішні і зовнішні ринки та за якістю відповідає стандарту ДСТУ ISO 9001-2001 державного реєстру сертифікації. За вмістом заліза концентрат випереджає концентрат більшості гірничо-видобувних підприємств - конкурентів ВАТ "ЦГЗК".

За підсумками єдиного державного Всеукраїнського конкурсу якості продукції "100 кращих товарів України" в 2006 році окатиші виробництва ВАТ "ЦГЗК" було визнано переможцем, а концентрат - лауреатом конкурсу. В 2007 році концентрат і обкотиш ВАТ "ЦГЗК" стали переможцями конкурсу "Криворізька якість - 2007". Крім того, Центральний ГЗК визнано лауреатом національного етапу конкурсу на здобуття премії Співдружності Незалежних Держав "За досягнення у сфері якості продукції та послуг 2007 року". В 2008 році концентрат залізорудний агломераційної марки А-1 ВАТ "ЦГЗК" переміг у номінації товари виробничо-технічного призначення на Всеукраїнському конкурсі якості продукції. За підсумками Всеукраїнського конкурсу "100 кращих товарів України", який проходить під егідою Держстандарту та відрізняється від усіх інших унікальною системою оцінок, окатиші ЦГЗК визнані переможцем 2009 року на регіональному рівні.

Восени 2009 року металургiя пережила колосальний спад виробництва, наслiдки якого вiдчуває до сих пiр вся країна. В результатi розбалансування всiєї економiки країни i тиску з боку держмонополiй собiвартiсть вiтчизняної продукцiї стрiмко виросла, що в умовах свiтової економiчної кризи, що тiльки-но розпочиналася, стало особливо згубним для гiрничо-металлургiйної галузi України. Коли цiни на свiтових ринках впали, продукцiя українських виробникiв виявилась неконкурентоспроможною. Її сбiвартiсть виявилась вище свiтових цiн. Як результат - стрiмкий спад виробництва i зупинка металургiйних комбiнатiв по всiй Українi.

На протязi перших 9 мiсяцiв 2009 року ВАТ "ЦГЗК" досягло небувалих з часiв розпаду СРСР темпiв розвитку i мало однi з найкращих показникiв виробництва. Цього вдалось досягти завдяки вдалiй iнвестицiйнiй полiтицi керiвництва, модернiзацiї виробничого процесу та узгодженiй працi фабрик перероблюючого комплексу комбiнату. Такi досягнення дозволили пiдприємству зберiгати конкурентоспроможнiсть навiть в кризовiй ситуацiї, яка склалася в нашiй країнi i свiтовiй економiцi. Внаслiдок вiдмов покупцiв вiд придбання продукцiї по ранiш укладеним контрактам, в 4 кварталi значно знизилися обсяги виробництва, что вiдобразилося на рiчних показниках.

Основні джерела фінансування підприємства, аналіз динаміки та структури наведені у таблиці 2.3 та 2.4

За даними таблиці 2.3 та 2.4. порівнявши 2008 та 2007 рік можна зробити наступні висновки: залишкова вартiсть основних засобiв станом на 31.12.2008р. складає 674303 тис. грн.. За звiтний перiод надiйшло основних засобiв на суму 136289 тис. грн. Залишкова вартiсть нематерiальних активiв, що значаться на балансi пiдприємства, станом на 31.12.2008 р. складає 9671 тис. грн.

За звiтний перiод надiйшло нематерiальних активiв на суму 244 тис. грн., На Пiдприємствi до запасiв вiдносяться сировина та матерiали, паливо, тара та тарнi матерiали, будiвельнi матерiали, запаснi частини, МШП, незавершене виробництво, готова продукцiя, товари.

У статтi "Довгострокова дебiторська заборгованiсть" (рядок 050 Балансу) показана дебiторська заборгованiсть фiзичних та юридичних осiб, яка буде погашена пiсля дванадцяти мiсяцiв з дати балансу, загальна сума якої станом на 31.12.2008 р. складає 1012 тис.грн.

Дебiторська заборгованiсть за реалiзовану готову продукцiю, наданi послуги, реалiзованi товари визнавалася одночасно з визнанням прибутку в розмiрi, зазначеному в первинних документах. Дебiторська заборгованiсть за товари, роботи й послуги (рядок 161 Балансу) на 31.12.2008р. складає 1975402 тис. грн., Статутний капiтал пiдприємства (рядок 300) станом на 31.12.2008 р. становить 292953 тис.грн. На початок року Резервний капiтал (рядок 340) нараховував 57689 тис.грн, станом на 31.12.2008року склав 73238 тис.грн.

Розмiр власного капiталу (рядок 380) за звiтний перiод збiльшився на 1839974 тис.грн. склав 3049426 тис.грн. Загальна сума довгострокових зобов'язань пiдприємства (рядок 480) складає 140757 тис. грн. У статтi "Векселi виданi" (рядок 520 Балансу) показана сума заборгованостi, на яку пiдприємство видало векселi на забезпечення поставок (робiт, послуг) постачальникiв, пiдрядникiв та iнших кредиторiв, яка складає 1795 тис. грн..

Таблиця 2.3 Аналіз динаміки та структури майна виробництва на ВАТ«ЦГЗК» за 2007-2009рр

Таблиця 2.4 Аналіз джерел фінансування виробництва на ВАТ«ЦГЗК» за 2007-2009рр.

Кредиторська заборгованість постачальникам i пiдрядникам за матерiальнi цiнностi, виконанi роботи та отриманi послуги (рядок 530 Балансу) склала 630133 тис. грн. У статтi "Поточнi зобов`язання за одержаними авансами" (рядок 540) показана сума авансiв, одержаних у рахунок наступних поставок готової продукцiї, виконання робiт (послуг).

Загальна сума заборгованостi складає 90140 тис.грн. Загальна сума iнших поточних зобов'язань (рядок 610 ) складає 74055 тис. грн.

Аналогічно проаналізуємо 2009 та 2008 рік порівнявши показники діяльності підприємства за два роки.

Залишкова вартiсть основних засобiв станом на 2009р. складає 2970929тис. грн. За звiтний перiод надiйшло основних засобiв на суму 97579 тис. грн., Залишкова вартiсть нематерiальних активiв, що значаться на балансi пiдприємства, складає 11471 тис. грн.

За звiтний перiод надiйшло нематерiальних активiв на суму 4265 тис. грн., на пiдприємствi до запасiв вiдносяться сировина та матерiали, паливо, тара та тарнi матерiали, будiвельнi матерiали, запаснi частини, МШП, незавершене виробництво, готова продукцiя, товари. У статтi "Довгострокова дебiторська заборгованiсть" (рядок 050 Балансу) показана дебiторська заборгованiсть фiзичних та юридичних осiб, яка буде погашена пiсля дванадцяти мiсяцiв з дати балансу, загальна сума якої складає 1032 тис.грн. Дебiторська заборгованiсть за реалiзовану готову продукцiю, наданi послуги, реалiзованi товари визнавалася одночасно з визнанням прибутку в розмiрi, зазначеному в первинних документах.

Дебiторська заборгованiсть за товари, роботи й послуги (рядок 161 Балансу) складає 1131965 тис. грн.,

Статутний капiтал пiдприємства (рядок 300) становить 292953 тис.грн. Резервний капiтал на протязi 2009 року не змiнювався, тому станом на склав 73238 тис.грн. (рядок 340).

Розмiр власного капiталу (рядок 380) за звiтний перiод збiльшився на 787798 тис.грн. та склав 4595838 тис.грн. Загальна сума довгострокових зобов'язань пiдприємства (рядок 480) складає 650458 тис. грн. У статтi "Векселi виданi" (рядок 520 Балансу) показана сума поточної заборгованостi, на яку пiдприємство видало векселi на забезпечення поставок (робiт, послуг) постачальникiв, пiдрядникiв та iнших кредиторiв, яка складає 3697 тис. грн.. Кредиторська заборгованiсть постачальникам i пiдрядникам за матерiальнi цiнностi, виконанi роботи та отриманi послуги (рядок 530 Балансу) склала 177785 тис. грн. У статтi "Поточнi зобов`язання за одержаними авансами" (рядок 540) показана сума авансiв, одержаних у рахунок наступних поставок готової продукцiї, виконання робiт (послуг). Загальна сума заборгованостi складає 509 тис.грн. Загальна сума iнших поточних зобов'язань (рядок 610 ) складає 71099 тис. грн.

Охарактеризуємо показники ліквідності та платоспроможності ВАТ «ЦГЗК» за 2007-2009 рр. наведені у табл. 2.5.

Таблиця 2.5 Показники ліквідності та платоспроможності ВАТ «ЦГЗК» за 2007-2009 рр.

Отже, на початок періоду маємо такі результати: А1 < П1, A2 > П2, A3 > П3, A4 > П4. Із усіх отриманих нерівностей не співпадає з нормативним значенням лише одна - четверта. Тому можна сказати, що на початок 2009 року ситуація на підприємстві була більш-менш стабільна. На кінець періоду стало так: А1 < П1, A2 > П2, A3 < П3, A4 <П4. Тепер вже третя нерівність не співпадає з нормативним значенням. Це говорить про деякі структурні зміни на підприємстві, а в цілому ситуація залишилась той же, що й на початку 2009 року.

Короткострокову платоспроможність комбінату характеризують показники ліквідності (табл. 2.6).

Таблиця 2.6 Аналіз ліквідності ВАТ «ЦГЗК» за 2007-2009 рр.

Аналіз динаміки коефіцієнта покриття, тобто співвідношення всіх оборотних активів до поточних зобов’язань, характеризує достатність оборотних коштів для покриття боргів. За 2007-2008 рр. значення показника зросло з 1,826 до 4,708, а у 2009р. до 5,389, що задовольняє нормативне значення.

Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, яка частина поточних зобов’язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних фінансових надходжень. Значення цього коефіцієнта на початок 2007р. становить 1,059, а на кінець 2009 р. – 6,4, що набагато перевищує нормативне значення (>1).

Аналіз динаміки коефіцієнта абсолютної ліквідності, тобто співвідношення між грошовими коштами та поточними пасивами, свідчить про спроможність підприємства погасити короткострокові зобов’язання негайно. За 2007-2008 рр. значення показника зросло з 0,503 до 2,157, а у 2009 р. спостерігалося його зменшення на 0,625, однак показник все ще залишався значно вище норми.

Робочий капітал (розмір власних оборотних коштів), тобто різниця між оборотними активами та його поточними зобов’язаннями, дає можливість ВАТ «ЦГЗК» погасити всі або більшу частину своїх поточних зобов’язань та продовжувати працювати. З початку 2007 р. цей показник (808038 тис.грн) зріс до 5621255 тис.грн., що є позитивною тенденцією розвитку підприємства.

Таким чином, підприємство є ліквідним, здатне розрахуватися по своїм короткостроковим боргам. Всі показники значно перевищують нормативні значення, до тог ж відбувається постійне їх зростання в динаміці.

Однак дана ситуація, на наш погляд, свідчить про неефективне використання оборотного капіталу, так як накопичені значні суми грошових коштів, що відволікаються з обороту.

Для аналізу фінансової стійкості ВАТ " ЦГЗК ", спочатку необхідно визначити тип фінансової стійкості за наступною методикою:

1.Наявність власних оборотних коштів визначається за формулою:

Нв= Ф 1 Р 380 + Ф 1 Р 430 + Ф 1 Р 630 – Ф 1 Р 080, (2.1)

де Нв- наявність власних оборотних коштів.

2.Наявність довгострокових джерел формування запасів визначається шляхом збільшення наявних власних оборотних коштів на суму довгострокових зобов’язань:

Нд= Нв+ Ф 1 Р 480 = Ф 1 Р 380 + Ф 1 Р 430 + Ф 1 Р 630 + (2.2)

+ Ф 1 Р 480– Ф 1 Р 080,

де Нд- наявність довгострокових джерел формування.

3.Показник загальної величини джерел формування запасів дорівнює сумі власних оборотних коштів, довгострокових джерел та короткострокових зобов’язань:

Нз= Нд+ Ф 1 Р 620 = Ф 1 Р 380 + Ф 1 Р 430 + Ф 1 Р 630 + (2.3)

+ Ф 1 Р 480 + Ф 1 Р 620 – Ф 1 Р 080,

де Нз- загальна величина джерел формування.

1). Надлишок (+) або недостача (-) власних оборотних коштів:

, (2.4)

де Зв- вартість запасів.

2). Надлишок (+) або недостача (-) довгострокових джерел формування:

 (2.5)

3). Надлишок (+) або недостача (-) загальної величини джерел формування запасів:

 (2.6)

Розрахункові дані зобразимо в табл. 2.7

Таблиця 2.7 Визначення типу фінансової стійкості ВАТ " ЦГЗК "

З розрахунків, проведених у табл. 2.7 видно, що підприємство у 2007 році характеризується нормальною стійкістю фінансового стану, за якої гарантується його платоспроможність, а на протязі 2008-2009 років для підприємства характерна абсолютна стійкість фінансового стану, тобто сума власних оборотних коштів перевищує вартість запасів господарюючого суб’єкта.

Наступним кроком буде оцінка фінансової стійкості підприємства за даними табл. 2.8.

Кожна гривня, вкладена в активи у 2008 р. приносила 23,69 копійки чистого прибутку, що на 11,22 коп. менше ніж у 2007 р. У 2009 р. рентабельність активів зросла до 33,29%, однак залишалася нижчою рівня 2007р. Рентабельність поточних активів зменшилася з 81,74% у 2007 р. до 60,54% у 2009 р.

Відбулося зниження чистої рентабельності продажу продукції з 19,93% у 2007 р. до 14,52% у 2008 р. Це обумовлено тим, що чиста виручка від реалізації продукції зросла на 9%, а чистий прибуток зменшився на 20%. У 2009 р. рентабельність продажу зросла до 20,36%, що відбулося завдяки збільшенню обсягів реалізації всіх видів продукції.

Рентабельність власного капіталу у 2007 р. склала 40,64 %, що є досить високим показником. У 2008 році рентабельність зменшилася на 14,47 процентних пункти і склала 26,17%, а у 2009 р. збільшилася до 38,44%, що свідчить про підвищення ефективності використання наявних ресурсів.

Отже, слід відмітити позитивну тенденцію до підвищення прибутковості активів і капіталу підприємства та до підвищення рентабельності його господарської діяльності у 2009 р., яка знаходиться на досить високому рівні.

За отриманими даними можна сказати, що на протязі звітного періоду фінансова стійкість підприємства зменшилася. Про це свідчить те, що майже в усіх з наведених вище коефіцієнтів, показники в динаміці стали ще менше відповідати до їх нормативних значень.

Таблиця 2.8 Аналіз фінансової стійкості на ВАТ «ЦГЗК»

Про це говорить коефіцієнт фінансової залежності, який з 1,13 од. (при нормативі 2 од.) зріс до 2,19 од. Коефіцієнт забезпечення власними коштами про нормативі 0,1 од. складає 0,87 на початок 2009 року та -0,44 на кінець. Коефіцієнт фінансового левериджу, який за нормативами повинен бути менше за 0,1 од., на початок року склав 0,1 одиниці, а на кінець – 0,14 одиниць.

Фінансова стабільність на підприємстві зросла на 1,28 од. і склала на кінець року 3,88 од. при нормативному значенні >1 одиниці. Інші коефіцієнти теж мають значення, які не відповідають нормативним, за винятком деяких.

Аналізуючи ділову активність ВАТ «ЦГЗК», визначимо рівень ефективності управління підприємства своїми активами (табл. 2.9).

Таблиця 2.9 Аналіз ділової активності ВАТ «ЦГЗК» за 2007-2009 рр.

За даними таблиці аналізу ділової активності ВАТ «ЦГЗК» можна зробити висновок: коефіцієнт оборотності активів показує, що кожна гривня вкладена в активи в 2007 р. приносила 1,752 грн. реалізованої продукції, в 2008 р. – 1,631 грн, в 2009 р. – 1,635 грн..

За період 2007-2008 рр. коефіцієнт оборотності оборотних активів збільшився з 4,101 до 3,450, а на кінець 2009 р. відбувається зменшення його на 0,476, що характеризує швидкість обороту оборотних активів за період, або суму доходу, яка отримується з кожної гривні активів.

Частка обсягу реалізації в сумі матеріальних запасів (коефіцієнт оборотності запасів) в 2008 р. порівняно з 2007 р. зменшилася на 1,169 і становить 9,333, відповідно в 2009 р. вона становить 13,036.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу відображає швидкість обороту вкладеного власного капіталу і в 2009 р. набуває значення 1,888.

Кількість оборотів дебіторської заборгованості визначає коефіцієнт оборотності коштів у розрахунках. Його величина в 2007 р. складає 15,239, а вже на кінець 2009 р. – 5,996.

Коефіцієнт завантаженості активів характеризує вартість майна, що припадає на 1 грн. продажу. В 2008 р. він збільшився на 0,042, що свідчить про підвищення ефективності використання активів підприємства. Але в 2009 р. цей коефіцієнт зменшився порівняно з 2008 р. на 0,002.

Таким чином, проведений аналіз ділової активності ВАТ «ЦГЗК»за 2007-2009рр. свідчить, що підприємство є високоприбутковим, ефективно працюючим, достатньо забезпечене власними обіговими коштами, ефективно їх використовує, має високу платоспроможність та є фінансово спабільним підприємством.

Аналіз фінансових результатів підприємства проведемо за даними табл. 2.10.

Із табл. 2.10 видно, що ВАТ «Центральний ГЗК» зробив значний крок до покращення фінансово-економічного стану підприємства у 2008 році, але у 2009 ситуація дещо змінилася у протилежний бік.

Виручка вiд реалiзацiї товарної продукцiї, робiт i послуг (валова) склала 5 091,5 млн. грн., що на 68,3 % бiльше, нiж було отримано у 2007 р.

Собiвартiсть реалiзованої продукцiї (основна стаття витрат пiдприємства) також збiльшилась в порiвняннi з собiвартiстю 2007 р. (на 47,9%), але її доля в загальному обсязi виручки вiд реалiзацiї продукцiї зменшилася з 57,7% в 2007 р. до рiвня 50,7% в 2008 р.

Таблиця 2.10 Зведена таблиця фінансових результатів діяльності ВАТ «ЦГЗК» за 2007-2009 рр.

Рис. 2.1 Динаміка зміни фінансових результатів діяльності ВАТ «ЦГЗК» за 2007-2009 рр.

Валовий прибуток склав 2 018,6 млн. грн., що в 2,1 рази бiльше показника 2007 р.

Фiнансовий результат вiд операцiйної дiяльностi (прибуток) склав 2 357,1 млн. грн., що на 1 549,4 млн. грн., або в 3 рази бiльше показника 2007 р.

Прибуток вiд звичайної дiяльностi до оподатковування склав 2 308,4 млн. грн., що бiльше показника 2007 р. на 1 536,5 млн. грн.  Чистий прибуток склав 1 918,2 млн. грн., що в 3,3 рази більше отриманого чистого прибутку за 2007 р.

Але у 2009 році ситуація дещо змінилася. Так чистий дохід скоротився майже вдвічі і на кінець 2009 року становив 2279291 тис. грн.., собівартість реалізованої продукції зменшилась на 43,21 %, валовий прибуток скоротився більш ніж на 50% і становить 1057905 тис. грн. Рентабельність в свою чергу зменшилась на 20%.

Валюта балансу пiдприємства за звiтний перiод збiльшилась вдвiчi, що свiдчить про розширення його господарського обiгу.

Крiм того, слiд зауважити, що в звiтному роцi, комбiнат вчасно й у повному обсязi здiйснював поточнi платежi в бюджет, Пенсiйний фонд, вчасно виплачував заробiтну плату працiвникам комбiнату.

Наступним етапом аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є оцінка прибутковості (рентабельності) підприємства (табл.2.11).

За даними табл. 2.11 рівень показників ефективності діяльності є різним. Зокрема відбулось незначне погіршення коефіцієнта окупності виробничих витрат на 3,02% в 2008 році порівняно з 2007. Зниження показників рентабельності свідчить про наявні резерви у використанні основних засобів, запасів трудових ресурсів у господарській діяльності підприємства, тобто факторів інтенсифікації виробництва та діяльності в цілому.

Таблиця 2.11 Аналіз показників рентабельності підприємства ВАТ “ЦГЗК”

Усі інші показники рентабельності підприємства мають тенденцію до зростання. Таку тенденцію можна пояснити зростанням обсягу виробництва, цін і незначним і незначним підвищенням собівартості продукції.

У 2009 році порівняно з 2008 роком зменшилась рентабельність власного капіталу на 6,58%, а також коефіцієнт окупності виробничих витрат на 6,41%.

Таким чином за аналізований період показники рентабельності підприємства ВАТ “ЦГЗК” мали тенденцію до зростання, що є позитивним у діяльності підприємства.

Вітчизняний ГМК виявився одним з найбільш постраждалих вiд фінансово-економічної кризи у свiтi. Українськi металургiйнi пiдприємства значно скоротили обсяги виробництва металопродукцiї, а також втратили значну частину зовнiшнiх ринкiв.

Нинiшня криза свiтової економiки показала слабкiсть пiдприємств ГМК України, бiльшiсть з яких виявились на межi виживання. Для промислових гiрничо-металургiйних пiдприємств 2009 рiк видався непростим: виробництво готового прокату скоротилося на 15%, до 26,888 млн тонн, сталi - на 20%, до 29,76 млн т, чавуну - на 17%, до 25,676 млн.т.

Гiрничоруднi пiдприємства в 2009 роцi скоротили виробництво залiзної руди на 8% - до 65,827 млн тон, залiзорудного концентрату - на 3%, до 54,853 млн. т, пiдготовленої залiзорудної сировини - на 13%, до 55,280 млн т, в тому числi агломерату - на 19%, до 34,845 млн.т, але наростили випуск обкотишiв на 0,1% - до 20,435 млн. т..

Протягом звiтного року збiльшення збуту металопродукцiї на внутрiшньому ринку так i не вiдбулося. Бiльше того - продажi навiть зменшилися. Протягом 2009 року ситуацiя на ринку буда нестабiльною: вiдносний пiдйом змiнювався для українських металургiв черговим спадом.

Незважаючи на економiчнi умови, що склалися, Центральний гiрничо-збагачувальний комбiнат зумiв вистояти. Була розроблена антикризова програма, яка включала ряд заходiв, розроблених для виправлення економiчної обстановки i забезпечення соцiального захисту робiтникiв комбiнату.

В результатi втiлених антикризових заходiв, вже в серединi 2009 року комбiнат одним з перших серед пiдприємств ГМК України вiдновив виробничi показники практично в повному обсязi i залишається одним iз лiдерiв гiрничодобувної промисловостi України по темпам росту виробництва i якостi продукцiї.

За 2009 рiк комбiнатом вироблено товарної продукцiї i надано послуг на суму 2 286,7 млн.грн.. Основними видами продукцiї ВАТ "ЦГЗК" являються залiзорудний концентрат та залiзоруднi обкотишi, питома вага яких в загальному обсязi виробництва складає бiльше 99%, незначну долю товарної продукцiї складають щебiнь та промисловi послуги.

У наступному підрозділі розглянемо аналіз динаміки витрат на виробництво продукції ВАТ «ЦГЗК»

2.2 Аналіз динаміки зміни собівартості продукції ВАТ «ЦГЗК»

Розглянемо собівартість основних переділів ВАТ «ЦГЗК», дані для аналізу наведені у таблиці 2.12.

Таблиця 2.12 Собівартість одиниці основних переділів ВАТ «ЦГЗК» за 2007-2009рр., грн.

За 2009 рік спостерігається зростання виробничої собівартості у порівнянні з відповідним періодом минулого року на 197 584 тис. грн. або 19,22%. Виробнича собівартість 1 т обкотишів збільшилась на 12,57% або на 24,97 грн. у порівнянні з 2008 р. Собівартість 1 т концентрату також збільшилась на 10,43% у 2009 році і на 3% у 2008 році. Собівартість 1 т подрібнення зростає протягом усіх чотирьох років, і на кінець 2009р. складає 43,29 грн., що на 8,58% більше за минулий рік. Щодо видобутку руди, то собівартість у 2008 році у порівнянні з 2007р. зменшилась на 3% і складала 33,18 грн., а у 2009р. навпаки збільшилась на 5,51%.

Розглянемо структуру собівартості товарної продукції поелементно, дані для аналізу наведені у таблиці 2.13.

Таблиця 2.13 Структура собівартості товарної продукції ВАТ «ЦГЗК» за 2007-2009рр.

За даними таблиці можна зробити такий висновок, що у 2007 році питома вага сировини та матеріалів у загальній структурі собівартості склала 5,9%, у 2008 році – 6,2%. Найбільшу питому вагу у структурі собівартості товарної продукції у 2007 році склали витрати на оплату праці, а у 2008 році – енерговитрати, відповідно 16,1% та 18,8%. Витрати на допоміжні матеріали склали 184277,3 тис. грн., у 2007 році та 150265,9 тис. грн. у 2008 році. Амортизаційні відрахування у 2007 році складають 5,3% від загальних витрат, а у 2008 році 7,8%. Загалом собівартість товарної продукції у 2007 році складала 855720,6 тис. грн., а у 2008 році 922760,6 тис. грн., що на 67040 тис. грн. більше. За 2009 рік спостерігається зростання виробничої собівартості у порівнянні з відповідним періодом минулого року на 197 584 т. грн. або 19,22%.

По деяких статтях спостерігається незначне зниження собівартості, так в результаті зниження питомої витрати на вапняк, у зв’язку з виробництвом обкотишів з основністю 0,12 мод., відбулося зниження витрат на вапняк в сумі 1152 тис.грн.

Внаслідок збільшення ціни на кулі та бентоніт, витрати зросли на 14 695 т.грн., або 1,8 грн/т товарної продукції. Збільшення витрат на оплату праці і відрахування на соціальні заходи викликане підвищенням рівня заробітної платні по комбінату в цілому і зростанню об'ємів виробництва готової продукції.

Зростання рівня амортизаційних відрахувань на суму 5151 тис.грн. пов'язано з придбанням і введенням в експлуатацію основних засобів.

Найбільшу питому вагу у собівартості товарної продукції у 2009 р., займають енерговитрати 19,9%, що говорить про енергомісткість виробництва.

Питома вага кожного елементу у структурі собівартості товарної продукції за 2009 рік представлена на рис. 2.2.

Якісним показником ефективності роботи підприємства є рентабельність. Рентабельність виробництва товарної продукції по повній собівартості на ВАТ «ЦГЗК» за 2007-2009 рр. представлена в табл.2.14. Динаміка рентабельності від виробництва товарної продукції по повній собівартості на ВАТ «ЦГЗК» по місяцям за 2008-2009 рр. представлена на рис. 2.3.

Рис. 2.2. Структура собівартості товарної продукції ВАТ «ЦГЗК» за 2009рік

Динаміку зміни виробничої собівартості основних видів продукції ВАТ ЦГЗК за 2008-2009 рр. можна представити графічно на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Динаміка виробничої собівартості концентрату та обкотишів за 2008-2009 рр.

Таблиця 2.14 Рентабельність ВАТ «ЦГЗК» за 2007-2009 рр.

Рис. 2.4. Динаміка рентабельності від виробництва товарної продукції по повній собівартості на ВАТ «ЦГЗК» по місяцям за 2007-2009 рр.

Проаналізувавши дані графіки, можна зробити висновок , що у 2007 році найбільша рентабельність від виробництва товарної продукції по повній собівартості припадала на січень місяць – 215%, а найменша на вересень -33,2 %. Відповідно у 2008 році максимальна рентабельність зафіксована у грудні місяці 62,1%. У 2009 р. спостерігається значний спад рентабельності від виробництва продукції протягом всього року, так на початок року вона становила 83,6%, а на кінець року – 36,5%.

Аналiз результатiв дiяльностi комбінату за 2009 рiк свiдчить, що досягнуто значних результатiв у виробничiй дiяльностi. Залiзорудна продукцiя комбiнату користується попитом на внутрiшньому ринку i за кордоном. Пiдприємство має стабiльнi ринку збуту власної продукцiї. Намiчена керiвництвом програма зростання виробництва продукцiї та покращення її якiсних показникiв передбачає заходи щодо комплексної технiчної реконструкцiї та переозброєння пiдприємства, реалiзацiя яких потребує значних капiталовкладень, якi ВАТ "ЦГЗК" планує вирiшувати за рахунок власних та залучених коштiв.

2.3 Аналіз структури витрат на виробництво продукції і управління витратами

Виробничо-економічні показники ВАТ «ЦГЗК» розглянемо в таблиці 2.15.

Згідно даних табл. 2.15 виробнича собівартість 1т. товарної руди відпущеної на внутрішній ринок і на експорт - 83,05 грн., а повна собівартість на внутрішній ринок - 95,40 грн., на експорт - 139,5 грн.

Таблиця 2.15 Виробничо-економічні показники ВАТ «ЦГЗК» в 2009 році

Структуру витрат на виробництво продукції по комбінату в 2009 році заглянемо в таблиці 2.16.

Таблиця 2.16

Структура витрат на виробництво продукції на ВАТ «ЦГЗК» в 2009 році

Згідно даних табл. 2.16 можливо відмітити, що найбільшу питому вагу мають матеріальні витрати - 45,35% в структурі витрат на виробництво ВАТ «ЦГЗК» в 2009 році, найменшу - відрахування на соціальний захист - 8,37%, по Україні - найбільшу - також матеріальні витрати, найменшу - інші витрати.

Структура повної собівартості 1т. добутої товарної руди підземним способом на ВАТ «ЦГЗК» розглянемо в табл. 2.18.

Таблиця 2.18 Повна собівартість однієї тони товарної руди добутої підземним способом на ВАТ «ЦГЗК»

А структуру витрат на виробництво продукції на ВАТ «ЦГЗК» в 2009 році на рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Структура витрат на виробництво продукції на ВАТ «ЦГЗК» за 2009 рік

Аналіз собівартості продукції виконаємо по продукції ВАТ «ЦГЗК», організаційно-технічну характеристику якої надано у підрозділі 2.1. даної роботи.

Для вивчення змін у структурі витрат на виробництво виконаємо аналіз собівартості за елементами витрат.

Під елементами витрат слід розуміти якісно однорідні первинні витрати, які не можливо розкласти на складові.

Групування витрат на виробництво і реалізацію продукції за економічно однорідними первинними елементами дає можливість визначити всі матеріальні, трудові і грошові витрати підприємства на виробництво продукції у звітному періоді.

Таке групування є єдиним та обов'язковим для всіх підприємств незалежно від їх галузевої належності. Згідно з діючим законодавством витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються відповідно до їх економічного змісту за такими економічними елементами:

-  матеріальні витрати ( за вирахуванням вартості зворотних відходів);

-  витрати на оплату праці;

-  відрахування на соціальні заходи;

-  амортизація;

-  інші операційні витрати.

Розглянемо динаміку структури повної собівартості продукції ВАТ «ЦГЗК» в табл. 2.19.

Таблиця 2.19 Структура повної собівартості продукції ВАТ «ЦГЗК» за 2007-2009 рр, %

Згідно даних табл. 2.19 можливо відмітити, що відбулися такі зміни в структурі собівартості в 2008р. - зросла частка основної заробітної плати на 1,745, допоміжної заробітної плати - на 2,04%, відповідно відрахування на соціальні заходи - на 1,58%, витрати на амортизацію +5,215 та адміністративні витрати +2,53%, зростання питомої ваги інших елементів незначне.

Зменшення відбулися по таким елементам - по витратам на допоміжні матеріали - -3,15%, на утримання та експлуатацію устаткування (-9,665), інші виробничі витрати 9-4,22%) та витрати на збут (-0,14%).

В 2009р. в порівнянні з 2008р. збільшення відбулося по витратам енергія на технологічні цілі на 1,94%, плата за спеціальне використання надр на 4,865, зростання питомої ваги інших елементів незначне. Зменшення по таких витратах - амортизація 9-1,47%), інші виробничі витрати (-1,66%), витрати на збут (-1,74%).

Динаміка зміни структури повної собівартості продукції шахти ім. Жовтнева за 2007-2009 роки діяльності відображено на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Структура повної собівартості продукції ВАТ «ЦГЗК» за 2007-2009 роки,%

З рис. 2.2 видно, що найбільша питома вага у повній собівартості продукції ВАТ «ЦГЗК» припадає на витрати на утримання і експлуатацію устаткування - у 2008р. 12,02%, а у 2009р. - 11,78%. Інші виробничі витрати у 2008 році складали 12,56%, а у 2009 році - 10,95.

На третьому місці амортизація - у 2008 році її питома вага складала 11,29% у повній собівартості, а у 2009 році вона склала 9,83%.

Таким чином, аналіз динаміки і структури повної собівартості продукції ВАТ «ЦГЗК» показав, що у 2008 році спостерігається значне зменшення собівартості продукції - на 12,97%), а у 2009 році вона зростає лише на 3,65%.

Зростання собівартості було викликано зростання обсягу виробництва та зростання ціни на сировину і матеріали, а також на енергоносії і паливо.

Отже для зниження собівартості продукції ВАТ «ЦГЗК» необхідно впровадити заходи по удосконаленню управління собівартістю.

Одним з основних показників обліку і аналізу собівартості продукції є показник витрат на гривню товарної продукції. Цей показник характеризує не лише рівень собівартості, а й рентабельність виробництва, оскільки розраховується відношенням повної собівартості продукції до вартості цієї ж продукції в оптових цінах.

Зниження витрат на гривню продукції характеризує організаційний і економічний аспекти функціонування підприємства щодо впровадження нової техніки, зростання продуктивності праці, економного використання матеріальних та грошових ресурсів, виявлення і повнішого використання внутрішніх резервів.

Простота розрахунку цього показника та можливості охоплення ним усієї продукції, дозволяє враховувати зміни собівартості через зниження (збільшення) витратах у копійках на кожну гривню оптових цін і суму економії (перевитрат) на весь товарний випуск. Розрахунки виконаємо в табл. 2.20.

Відмічено тенденції до збільшення витрат на 1 грн. т. в 2009 році, що пов'язано з збільшенням цін на сировину, матеріали та енергоносії.

Таблиця 2.20 Витрати на 1 грн. ТП ВАТ «ЦГЗК»

Наступний етап аналізу - визначення впливу факторів на зміну рівня цього показника. Витрати на 1 грн. продукції прямо залежать від змін загальної суми ат на виробництво і реалізацію продукції і від зміни вартості витраченої продукції.

2.4 Аналіз факторів зміни собівартості продукції підприємства ВАТ «ЦГЗК»

Собівартість продукції це основний якісний показник роботи підприємства, її рівень відбиває недоліки роботи як підприємства в цілому, так і кожного структурного підрозділу.

Від рівня собівартості продукції при інших незмінних умовах залежить рівень прибутку. Чим економніше підприємство використовує матеріальні, трудові та фінансові ресурси при виготовленні продукції, виконанні робіт та наданні послуг, тим ефективніше здійснюється виробничий процес, тим більшим буде прибуток і рівень рентабельності продукції. Отже собівартість продукції є основним фактором ціноутворення і формування прибутку.

Отже одним із головних внутрішніх чинників підвищення ефективності діяльності підприємства є зниження собівартості продукції.

Тепер за допомогою кореляції спробуємо визначити залежність між Обсягом видобутку залізної руди та питомих витрат затрачених на 1 т видобутої залізної руди. Для цього візьмемо наступні дані:

Таблиця 2.9 Динаміка зміни обсягу видобутку руди та питомих витрат на 1 т у 2009 р.

Побудуємо графік на якому буде відображено залежність питомих витрат від обсягів видобутку залізної руди.

Рис. 2.7. Залежність питомих витрат на 1 т від обсягу видобутку залізної руди у 2009 році помісячно

Рівняння зв’язку, яке описує дану залежність має наступний вигляд:

У = -0,005х + 34,42

Отримана величина «у» показує якими були б питомі витрати на 1 т залізної руди при заданому обсязі її видобутку на Глеюватському кар’єрі.

Наступним кроком буде виявлення залежності на аналізуємому об’єкті між прямими матеріальними витратами на 1 т видобутої руди та її обсягом, дані наведені у табл.2.10.

Таблиця 2.10 Динаміка зміни прямих матеріальних витрат на 1 тта обсягу видобутку руди у 2009 р.

Побудуємо графік на якому буде відображено залежність прямих матеріальних витрат від обсягів видобутку залізної руди:

Рис. 2.8. Залежність прямих матеріальних витрат на 1 т від обсягу видобутку залізної руди у 2009 році помісячно

Рівняння зв’язку, яке описує дану залежність має наступний вигляд:

У = 0,047х – 10,39

Отримана величина «у» показує якими були б прямі матеріальні витрати на 1 т видобутої залізної руди при заданому обсязі видобутку залізної руди на Глеюватському кар’єрі.

Далі прослідкуємо динаміку зміни послуг сторонніх організацій та обсягу видобутку залізної руди у 2009 році помісячно. Дані приведені у табл. 2.11.

Таблиця 2.11 Динаміка зміни обсягу видобутку руди та послуг сторонніх організацій на 1 т у 2009 році

Побудуємо графік на якому буде відображено залежність витрат на послуги сторонніх організацій на 1 т від обсягів видобутку залізної руди:

Рис. 2.9. Залежність витрат на послуги сторонніх організацій на 1 т від обсягу видобутку залізної руди у 2009 році помісячно

Рівняння зв’язку, яке описує дану залежність має наступний вигляд:

У = -0,004х+9,373

Отримана величина «у» показує якими були б прямі витрати на послуги сторонніх організацій на 1 т видобутої залізної руди при заданому обсязі видобутку руди на Глеюватському кар’єрі.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ЗМЕНШЕННЯ РЕЗЕРВІВ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

3.1 Методичні рекомендації по зниженню собівартості продукції підприємства

Отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як вирішує підприємство питання зниження собівартості продукції.

Безпосереднім завданням аналізу є: перевірка обґрунтованості плану за собівартістю, прогресивності норм витрат; оцінка виконання плану і вивчення причин відхилень від нього, динамічних змін; виявлення резервів зниження собівартості; дослідження шляхів їх мобілізації.

Виявлення резервів зниження собівартості повинне спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків.

Витрати живої і упредметненої праці в процесі виробництва складають витрати виробництва. В умовах товарно-грошових відносин і господарської відособленості підприємства неминуче зберігаються відмінності між суспільними витратами виробництва і витратами підприємства. Суспільні витрати виробництва - це сукупність живої і упредметненої праці, що знаходить вираз у вартості продукції. Витрати підприємства складаються зі всієї суми витрат підприємства на виробництво продукції і її реалізацію. Ці витрати, виражені в грошовій формі, називаються собівартістю і є частиною вартості продукту. У неї включають вартість сировини, матеріалів, палива, електроенергії і інших предметів праці, амортизаційні відрахування, заробітна плата виробничого персоналу і інші грошові витрати. Зниження собівартості продукції означає економію упредметненої і живої праці і є важнейшим чинником підвищення ефективності виробництва, зростання накопичень.

Найбільша частка у витратах на виробництво промислової продукції доводиться на сировину і основні матеріали, а потім на заробітну плату і амортизаційні відрахування. У легкій промисловості частка сировини і основних матеріалів складає 86%, а заработної плати з відрахуваннями на соціальне страхування - близько 9%.

Собівартість продукції знаходиться у взаємозв'язку з показниками ефективності виробництва. Вона відображає велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Істотний вплив на рівень витрат роблять техніко-економічні чинники виробництва. Цей вплив виявляється залежно від змін в техніці, технології, організації виробництва, в структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво. Аналіз витрат, як правило, проводиться систематично протягом року в цілях виявлення внутрішньозаводських резервів їх зниження.

Для аналізу рівня і динаміки зміни вартості продукції використовують ряд показників. До них відносяться: кошторис витрат на виробництво, собівартість товарної і реалізуємої продукції, зниження собівартості порівнянною товарною продукції і витрати на одиницю товарною (реалізованою) продукції.

Кошторис витрат на виробництво - найбільш загальний показник, який відображає всю суму витрат підприємства по його виробничій діяльності в розрізі економічних елементів. У ній відбиті, по-перше, всі витрати основне і допоміжне виробництва, пов'язані з випуском товарної і валової продукції; по-друге, витрати на роботи і послуги непромислового характеру (будівельно-монтажні, транспортні ін.); по-третє, витрати на освоєння виробництва нових виробів незалежно від джерела їх відшкодувань. Ці витрати обчислюють, як правило, без урахування внутрізаводського обороту.

У собівартість товарної продукції включають всі витрати підприємства на виробництво і збут товарній продукції в розрізі калькуляційних статей витрат. Собівартість продукції, що реалізовується, рівна собівартості товарною за вирахуванням підвищених витрат першого року масового виробництва нових виробів, що відшкодовуються за рахунок фонду освоєння нової техніки, плюс виробнича собівартість продукції, реалізованої із залишків минулого року. Витрати, що відшкодовуються за рахунок фонду освоєння нової техніки, включаються в собівартість товарною, але не входять в собівартість продукції, що реалізовується. Вони визначаються як різниця між плановою собівартістю першого роки масового виробництва виробів і собівартістю, прийнятою при затвердженні цін:

СР = СТ - ЗН + (Сп2 - Сп1), [3.1]

де СР - собівартість реалізованої продукції

СТ - собівартість товарної продукції

ЗН - підвищені витрати першого року масового виробництва нових виробів, відшкодовувані за рахунок фонду освоєння нової техніки

Сп1, Сп2 - виробнича собівартість залишків нереалізованої (на складах і відвантаженою) продукції відповідно на початок і кінець року.

Для аналізу рівня собівартості на різних підприємствах або її динаміки за різні періоди часу витрати на виробництво повинні приводитися до одного об'єму. Собівартість одиниці продукції (калькуляція) показує витрати підприємства на виробництво і реалізацію конкретного виду продукції з розрахунку на одну натуральну одиницю. Калькуляція собівартості широко використовується в ціноутворенні, господарському розрахунку, плануванні і порівняльному аналізі.

Показник зниження собівартості порівнянної товарної продукції застосовується для аналізу зміни собівартості в часі при зіставному об'ємі і структурі товарної продукції на тих підприємствах, які мають стійкий за часом асортимент виробів. Під порівнянною розуміють таку продукцію, яка проводилася серійно або масово в попередньому році. До неї відноситься і частково модернізована продукція, якщо ці зміни не привели до введення нових моделей, стандартів і технічних умов.

Витрати на одну гривню товарної (реалізованою) продукції - найбільш відомий на практиці узагальнюючий показник, який відображає собівартість одиниці продукції у вартісному виразі знеособлений, без розмежування її по конкретних видах. Він широко використовується при аналізі зниження собівартості і дозволяє, зокрема, характеризувати рівень і динаміку витрат на виробництво продукції в цілому по промисловості.

Решту показників собівартості, що зустрічаються на практиці, можна підрозділити по наступних ознаках:

- по складу витрат, що враховуються, - цехова, виробнича, повна собівартість;

- по тривалості розрахункового періоду - місячна, квартальна, річна, за ряд років;

- по характеру даних, що відображають розрахунковий період, - фактична (звітна), планова, нормативна, проектна (кошторисна), прогнозована;

- по масштабах охоплюваного об'єкту - цех, підприємство, група підприємств, галузь, промисловість і тому подібне.

В даний час при аналізі фактичної собівартості продукції, що випускається, виявленні резервів і економічного ефекту від її зниження використовується розрахунок по економічних чинниках. Економічні чинники найповніше охоплюють всі елементи процесу виробництва - засоби, предмети праці і саму працю. Вони відображають основні напрями роботи колективів підприємств по зниженню собівартості: підвищення продуктивності праці, впровадження передової техніки і технології, краще використання устаткування, здешевлення заготівки і краще використання предметів праці, скорочення адміністративно-управлінських і інших накладних витрат, скорочення браку і ліквідація непродуктивних витрат і втрат.

Економія, що обумовлює фактичне зниження собівартості, розраховується по наступному складу (типовому переліку) чинників:

1. Підвищення технічного рівня виробництва. Це впровадження нової, прогресивної технології, механізація і автоматизація виробничих процесів; поліпшення використання і застосування нового вигляду сировини і матеріалів; зміна конструкції і технічних характеристик виробів; інші чинники, що підвищують технічний рівень виробництва.

По даній групі аналізується вплив на собівартість науково-технічних досягнень і передового досвіду. По кожному заходу розраховується економічний ефект, який виражається в зниженні витрат на виробництво. Економія від здійснення заходів визначається порівнянням величини витрат на одиницю продукції до і після впровадження заходів і множенням отриманої різниці на об'єм виробництва в планованому році:

Е = (СС - СН) * АН [3.2]

де Е - економія прямих поточних витрат

СС - прямі поточні витрати на одиницю продукції до впровадження заходу

СН - прямі поточні витрати після впровадження заходу

АН - об'єм продукції в натуральних одиницях від початку впровадження заходу до кінця планованого року.

Одночасно повинна враховуватися і перехідна економія по тих заходах, які здійснені в попередньому році. Її можна визначити як різниця між річною розрахунковою економією і її частиною, врахованою в планових розрахунках попереднього року. По заходах, які плануються протягом ряду років, економія обчислюється виходячи з об'єму роботи, що виконується за допомогою нової техніки, тільки в звітному році, без урахування масштабів впровадження до початку цього року.

Зниження собівартості може відбутися при створенні автоматизованих систем управління, використанні ЕОМ, вдосконалення і модернізації існуючої техніки і технології. Зменшуються витрати і в результаті комплексного використання сировини, застосування економічних замінників, повного використання відходів у виробництві. Великий резерв таїть в собі і вдосконалення продукції, зниження її матеріаломісткості і трудомісткості, зниження ваги машин і устаткування, зменшення габаритних розмірів і ін.

2. Вдосконалення організації виробництва і праці. Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва; вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використання основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; зменшення транспортних витрат; інших чинників, що підвищують рівень організації виробництва.

При одночасному вдосконаленні техніки і організації виробництва необхідно встановити економію по кожному чиннику окремо і включити у відповідні групи. Якщо таке розділення зробити важко, то економія може бути розрахована виходячи з цільового характеру заходів або по групах чинників.

Зниження поточних витрат відбувається в результаті вдосконалення обслуговування основного виробництва ( наприклад, розвитку потокового виробництва, підвищення коефіцієнта змінності, впорядкування підсобно-технологічних робіт, поліпшення інструментального господарства, вдосконалення організації контролю за якістю робіт і продукції). Значне зменшення витрат живої праці може відбутися при збільшенні норм і зон обслуговування, скороченні втрат робочого часу, зменшенні числа робочих, що не виконують норм вироблення. Цю економію можна підрахувати, якщо помножити кількість робочих, що вивільняються, на середню заробітну плату в попередньому році (з нарахуваннями на соціальне страхування і з урахуванням витрат на спецодяг, живлення і тому подібне). Додаткова економія виникає при вдосконаленні структури управління підприємства в цілому. Вона виражається в скороченні витрат на управління і в економії заробітної плати і нарахувань на неї у зв'язку з вивільненням управлінського персоналу.

При поліпшенні використання основних фондів зниження собівартості відбувається в результаті підвищення надійності і довговічності устаткування; вдосконалення системи планово-запобіжного ремонту; централізації і впровадження індустріальних методів ремонту, змісту і експлуатації основних фондів. Економія обчислюється як твір абсолютного скорочення витрат (окрім амортизації) на одиницю устаткування (або інших основних фондів) на середньодіючу кількість устаткування (або інших основних фондів).

Вдосконалення матеріально-технічного постачання і використання матеріальних ресурсів знаходить віддзеркалення в зменшенні норм витрати сировини і матеріалів, зниженні їх собівартості за рахунок зменшення заготовчо-складських витрат. Транспортні витрати скорочуються в результаті зменшення витрат на доставку сировини і матеріалів від постачальника до складів підприємства, від заводських складів до місць споживання; зменшення витрат на транспортування готової продукції.

Певні резерви зниження собівартості закладені в усуненні або скороченні витрат, які не є необхідними при нормальній організації виробничого процесу (наднормативна витрата сировини, матеріалів, палива, енергії, доплати робочим за відступ від нормальних умов праці і наднормові роботи, платежі по регресивних позовах і тому подібне). Виявлення цих зайвих витрат вимагає особливих методів і уваги колективу підприємства. Їх можна виявити проведенням спеціальних обстежень і одноразового обліку, при аналізі даних нормативного обліку витрат на виробництві, ретельному аналізі планових і фактичних витрат на виробництво.

3. Зміна об'єму і структури продукції, які можуть привести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (окрім амортизації), відносного зменшення амортизаційних відрахувань, зміни номенклатури і асортименту продукції, покращення якості. Умовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості продукції, що випускається. Із збільшенням об'єму виробництва їх кількість на одиницю продукції зменшується, що призводить до зниження її собівартості. Відносна економія на умовно-постійних витратах визначається по формулі

ЕП = (Т * ПС) / 100 [3.3]

де ЕП - економія умовно-постійних витрат

ПС - сума умовно-постійних витрат в базисному році

Т - темп приросту товарної продукції в порівнянні з базисним роком.

Відносна зміна амортизаційних відрахувань розраховується особливо. Частина амортизаційних відрахувань (як і інших витрат на виробництво) не включається в собівартість, а відшкодовується за рахунок інших джерел (спецфондів, оплати послуг на сторону, що не включаються до складу товарної продукції, і ін.), тому загальна сума амортизації може зменшиться. Зменшення визначається за фактичними даними за звітний період. Загальну економію на амортизаційних відрахуваннях розраховують по формулі

ЕА = ( АОК / ДО - А1к / Д1 ) * Д1 [3.4]

де ЕА - економія у зв'язку з відносним зниженням амортизаційних відрахувань

А0, А1 - сума амортизаційних відрахувань в базисному і звітному році

До - коефіцієнт, що враховує величину амортизаційних відрахувань, відповідно на собівартість продукції в базисному році

Д0, Д1 - об'єм товарної продукції базисного і звітного року.

Щоб не було повторного рахунку, загальну суму економії зменшують (збільшують) на ту частину, яка врахована по інших чинниках.

Зміна номенклатури і асортименту вироблюваної продукції є одним з важливих чинників, що впливають на рівень витрат на виробництво. При різній рентабельності окремих виробів (по відношенню до собівартості) зрушення у складі продукції, пов'язані з вдосконаленням її структури і підвищенням ефективності виробництва, можуть приводити і до зменшення і до збільшення витрат на виробництво. Вплив змін структури продукції на собівартість аналізується по змінних витратах по статтях калькуляції типової номенклатури. Розрахунок впливу структури вироблюваної продукції на собівартість необхідно угрузати з показниками підвищення продуктивності праці.

4. Поліпшення використання природних ресурсів. Тут враховується: зміна складу і якості сировини; зміна продуктивності родовищ, об'ємів підготовчих робіт при здобичі, способів здобичі природної сировини; зміна інших природних умов. Ці чинники відображають вплив природних (природних) умов на величину змінних витрат. Аналіз їх впливу на зниження собівартості продукції проводиться на основі галузевих методик добувних галузей промисловості.

5. Галузеві та інші чинники. До них відносяться: введення і освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв, підготовка і освоєння виробництва в об'єднаннях, що діють, і на підприємствах; інші чинники. Необхідно проаналізувати резерви зниження собівартості в результаті ліквідації застарілих і введення нових цехів і виробництв на вищій технічній основі, з кращими економічними показниками.

Значні резерви закладені в зниженні витрат на підготовку і освоєння нових видів продукції і нових технологічних процесів, в зменшенні витрат пускового періоду по цехах, що знов вводяться в дію, і об'єктах. Розрахунок суми зміни витрат здійснюється по формулі

ЕП = ( С1/д1 - С0/д0 ) * Д1 [3.5]

де ЕП - зміна витрат на підготовку і освоєння виробництва

С0, С1 - суми витрат базисного і звітного року

Д0, Д1 - об'єм товарної продукції базисного і звітного року.

Вплив на собівартість товарної продукції змін в розміщенні виробництва аналізується тоді, коли один і той же вид продукції проводиться на декількох підприємствах, що мають неоднакові витрати в результаті застосування різних технологічних процесів. При цьому доцільно провести розрахунок оптимального розміщення окремих видів продукції по підприємствах об'єднання з урахуванням використання існуючих потужностей, зниження витрат виробництва і на основі зіставлення оптимального варіанту з фактичним виявити резерви.

Якщо зміни величини витрат в аналізований період не знайшли віддзеркалення у вищевикладених чинниках, то їх відносять до інших. До них можна віднести, наприклад, зміна розмірів або припинення різного роду обов'язкових платежів, зміна величини витрат, що включаються в собівартість продукції і ін.

Виявлені в результаті аналізу чинники зниження собівартості і резерви необхідно підсумовувати в остаточних виводах, визначити сумарний вплив всіх чинників на зниження загальної величини витрат т витрат на одиницю продукції.

Промислові підприємство крім показника зниження собівартості одиниці продукції планують собівартість всієї товарної продукції в абсолютній сумі. При аналізі виконання плану за собівартістю товарній продукції необхідно розглядати фактичну витрату, виявляти відхилення від плану і намічати заходи щодо усунення перевитрати і по подальшому зниженню витрат по кожній статті. Такий аналіз пов'язаний з впровадженням і зміцненням госпрозрахунку на підприємстві, оскільки дозволяє встановити рівень зниження собівартості по окремих ланках виробництва і оцінити роботу окремих виконавців, що відповідають за зниження витрат на даній ділянці.

Оцінка виконання плану за собівартістю всій товарній продукції проводиться по даним про її фактичний об'єм і асортимент, обчисленим за плановою і фактичною собівартістю звітного року.

В цілому собівартість продукції складається з матеріальних витрат, витрат на виплату заробітної плати робочим і комплексних статей витрат. Збільшення або зменшення витрат по кожному елементу викликає або дорожчання, або зниження собівартості продукції. Тому при аналізі потрібно перевірити витрати сировини, матеріалів, палива і електроенергії, витрати на заробітну плату, цехові, загальнозаводські і інші витрати.

Витрати на заробітну плату виробничих робочих відбиваються безпосередньо в статтях витрат. Заробітна плата допоміжних робочих в основному відбивається на статтях витрат за змістом і експлуатації устаткування, заробітна плата службовців і ІТР входить до складу цехових і загальнозаводських витрат. Заробітна плата робочих, зайнятих в допоміжному виробництві, входить в собівартість пари, води, електроенергії і впливає на собівартість товарної продукції не прямо, а побічно, через ті комплексні статті, на які віднесена витрата пари, води і електроенергії.

Тому аналіз заробітної плати перш за все проводиться по загальному її фонду і фондам окремих категорій промислово-виробничого персоналу підприємства, незалежно від того, в яких статтях відбита ця заробітна плата. Після виявлення причин, які викликали зміну (відхилення) фонду заробітної плати окремих категорій працівників, можна визначити, якою мірою ці відхилення вплинули на різні статті собівартості продукції. Відхилення від плану фонду заробітної плати необхідно скоректувати на відсоток виконання плану випуску продукції, обчислити відносне відхилення від планового фонду заробітної плати. При цьому треба враховувати, що підвищення випуску продукції впливає на заробітну плату не всіх категорій працівників. Якщо ж враховувати і ті обставини, що фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу змінюється пропорційно об'єму продукції, що випускається, тільки по робочих-відрядниках, то відносна економія не може бути обчислена по фонду заробітної плати ІТР, службовців, МОН, учнів і персоналу охорони.

Великий вплив на ефективність роботи підприємства і на витрачання фонду заробітної плати надає використання засобів на преміювання робочих. Аналіз ефективності положень про преміювання проводиться шляхом зіставлення додатково отриманого прибутку від реалізації продукції або економії від зниження її собівартості з витратами на преміювання.

Зниження собівартості продукції багато в чому визначається правильним співвідношенням темпів зростання продуктивності праці і зростання заробітної плати. Зростання продуктивності праці повинне випереджати зростання заробітної плати, забезпечуючи тим самим зниження собівартості продукції.

Аналіз комплексних витрат дозволяє виявити додаткові резерви зниження витрат на виробництво продукції, підвищення ефективності виробництва. До складу собівартості товарної продукції входять комплексні витрати, які є витратами по обслуговуванню виробництва і управлінню, витрати на підготовку і освоєння виробництва нових видів продукції, втрати від браку; інші виробничі витрати; позавиробничі витрати. у кожну статтю комплексних витрат включаються витрати різного економічного характеру і призначення. При обліку вони деталізують на більш дробові позиції, об'єднуючі витрати однакового цільового призначення, причому економія по одних з них не дає перевитрату по інших. При аналізі відхилення від кошторису витрат визначаються не по статті в цілому, а по окремих вхідних в неї позиціях. Потім підраховуються роздільно суми перевищення кошторису по одних статтях витрат і економії по інших. Тому при аналізі не можна проводити взаємне погашення відхилень шляхом їх підсумовування.

У витрати по обслуговуванню виробництва і управління входить три статті: витрати на зміст і експлуатацію устаткування, цехові витрати і загальнозаводські витрати.

Витрати на зміст і експлуатацію устаткування займають значну питому вагу в загальній сумі комплексних витрат. У їх склад включаються витрати, пов'язані з роботою устаткування, тобто витрати на зміст, амортизацію, поточний ремонт виробничого і підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту, обслуговування робочих місць, а також на амортизацію і відшкодування зносу інструментів і пристосувань і ін. Вони розподіляються між окремими видами виробів пропорційно кошторисним (нормативним) ставкам і зростають при перевиконанні плану за об'ємом виробництва. Проте це зростання непропорційне збільшенню об'єму виробництва, і темпи його залежать від тих чинників, які зумовили надплановий приріст виробництва.

У цехові витрати включаються витрати за змістом цехового персоналу, амортизація і витрати за змістом будівель, споруд і інвентарю, на поточний ремонт будівель і споруд, витрати по випробуваннях, дослідах і дослідженнях, по раціоналізації і винахідництву цехового характеру, на заходи щодо охорони праці і так далі До складу фактичних цехових витрат додатково включаються непродуктивні витрати: втрати від простоїв, від псування матеріальних цінностей і технологічного оснащення при зберіганні в цехах, недостачі матеріальних цінностей і незавершеного виробництва (за вирахуванням надлишків), інші непродуктивні витрати і надлишки.

Загальнозаводські витрати, які пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництва всього підприємства, підрозділяються на п'ять груп: витрати за змістом апарату управління; загальногосподарські витрати; податки, збори і інші обов'язкові відрахування і витрати; непродуктивні витрати; доходи, що виключаються (неплановані доходи підприємства, отримані їм в звітний період). Цехові і загальнозаводські витрати розподіляються між різними видами продукції пропорційно сумі основної заробітної плати виробничих робочих (без доплат по прогресивно-преміальних системах) і витратам на зміст і експлуатацію устаткування або пропорційно іншій базі.

При аналізі витрат по обслуговуванню виробництва і управлінню необхідно провести оцінку загального рівня витрат; визначити виконання кошторисів вказаних витрат в цілому, по групах і окремих статтях; виявити резерви зниження витрат.

Вирішальну роль в цехових і загальнозаводських витратах грають витрати на зміст апарату управління, велике місце займають амортизація і поточний ремонт основних фондів, відшкодування зносу малоцінних і швидко зрошувальних предметів.

При розгляді інших комплексних статей собівартості необхідно враховувати, що витрати на підготовку і освоєння виробництва, втрати від браку, іншими виробничими витратами є виробничі втрати. Основна частина витрат на підготовку і освоєння виробництва пов'язана з розробкою нового вигляду виробів і нових технологічних процесів і підготовкою промислового виробництва цих виробів. Фактичні витрати на ці цілі спочатку враховуються у складі витрат майбутніх періодів, а потім списуються поступово на собівартість продукції, виходячи з планованого терміну їх повного відшкодування (не більше двох років) і планованого об'єму випуску продукції в цей період.

Найбільш поширеними виробничими втратами є втрати від браку. Усунення цих втрат є істотним резервом зниження собівартості продукції. Для визначення втрат від браку, відношуваних на собівартість продукції, до собівартості остаточно забракованих виробів додають витрати на виправлення браку і з отриманої суми віднімають вартість браку за ціною можливого їх використання, суми утримань з винуватців браку і суми відшкодування збитків, фактично стягнуті з постачальників за постачання недоброякісних матеріалів або напівфабрикатів. При цьому визначають не тільки абсолютну зміну суми втрат від браку в порівнянні з минулим звітним періодом, але і зміну питомої ваги їх у складі собівартості продукції.

Витрати, пов'язані з реалізацією продукції, відносяться до позавиробничих витрат. У їх склад входять витрати на тару, упаковку продукції, доставку її на станцію призначення, а також вантаження в залізничні вагони і інші транспортні засоби. У складі собівартості вони показані загальними сумами без розшифровки, на основі яких визначається загальне відхилення фактичних позавиробничих витрат від планових. Слід мати на увазі, що ці витрати залежать від об'єму відвантаженої продукції і є змінними.

До комплексних статей відносяться і інші виробничі витрати, до складу яких в різних галузях промисловості включаються різні види витрат, наприклад відрахування на науково-дослідні і досвідчені роботи, на гарантійне обслуговування і ремонт продукції, а також витрати, які не можуть бути віднесені на собівартість у складі інших статей.

3.2 Обґрунтування заходів по зниженню собівартості продукції підприємства ВАТ « ЦГЗК»

Збагачення залізних руд є енергоємним, а тому для зниження собівартості продукції особливу увагу необхідно спрямовувати на енергетичні витрати. На 1т. концентрату в середньому витрачається до 66 Квт. год. електроенергії, 50-83 кубічних метрів технічної води.

Питома вага енергетичних витрат (електроенергії, води, стислого повітря) в собівартості переділу збагачувальних фабрик коливається в широких межах:

для фабрик із сухим способом збагачення — 5-7%,

магнітно-збагачувальних — 30-40% і промивних — до 45-50%.

У собівартості реалізованого концентрату питома вага енерговитрат складає 8-15% залежно від способу збагачення і складу сировини.. На процеси збагачення витрачається до 50% всієї електроенергії, споживаної гірничо-збагачувальними комбінатами. Витрати електроенергії залежить від продуктивності устаткування, ступеня його завантаження, характеру сировини, що поступає на збагачення, способу або прийнятої схеми збагачення, ступеня автоматизації виробничих процесів, а також коефіцієнта використання потужності електродвигунів і інших пристроїв.

Організація роботи з економії електроенергії включає наступні заходи:

а)розробку прогресивних норм витрат електроенергії;

б)організацію обліку і контролю за виконанням встановлених норм;

в)складання цехових і загальнофабричних електробалансів та їх аналіз;

г)розробку заходів щодо економії електроенергії.

Нормування витрат електроенергії здійснюється за допомогою наступних методів:

а)статистичним, при якому використовують звітні дані підприємства про витрати електроенергії;

б)розрахунковим, заснованим на використанні теоретичних даних і коефіцієнтів, встановлених практикою;

в)експериментальним, тобто на основі даних, отриманих в результаті випробувань і дослідів.

Отже, основними напрямками спрямування капітальних вкладень повинні бути: підтримка потужності хвостосховища, реконструкція дробильної фабрики та фабрики огрудкування, будівництво дільниці попереднього збагачення залізовмісних пісків хвостосховища та на технічне переозброєння цехів комбінату.

Іншими заходами, що забезпечують зниження витрат електроенергії, є: застосування магнітних сепараторів замість електромагнітних; інтенсифікація роботи збагачувального устаткування; максимальне скорочення часу холостого [ходу і недовантаження устаткування; раціоналізація силового господарства фабрики; правильний підбір потужності електродвигунів.

В результаті проведеного дослідження рекомендуються наступні заходи зниження собівартості виробництва концентрату за рахунок енергозбереження, (табл. 3.1).

Здійснення заходів із енергозбереження дозволять знизити витрати на виробництво концентрату на 2882,64 тис. грн. на рік або знизити виробничу собівартість однієї тони концентрату на 0,45 грн.

Зниження втрат електроенергії в електричних мережах - важлива складового загального комплексу енергозберігаючих заходів. Електроенергія є єдиним видом продукції, транспортування якої здійснюється за рахунок витрати визначеної частини самої продукції, тому втрати електроенергії при передачі неминучі, завдання полягає у визначенні їхнього оптимального рівня і підтримці фактичних втрат на цьому рівні.

Основним заходом щодо зниження втрат електроенергії є компенсація реактивної потужності. Економічність того чи іншого варіанта компенсації реактивної потужності залежить як від капітальних вкладень, так і експлуатаційних витрат. Ці обставини необхідно враховувати при виборі номінального коефіцієнта потужності синхронних двигунів.

Зменшення номінального коефіцієнта потужності приводить до подорожчання двигуна, але при цьому з'являється можливість одержання від синхронного двигуна реактивної потужності. Разом з тим останнє неминуче пов'язано з появою додаткових втрат у синхронному двигуні.

Перш за все пропонується переведення ГПП-4, кондерсаторні батареї загальною потужністю 22600 квар на напругу 6 кВ установлюються: на першій секції - 12600 квар, на другій секції -10000 квар.

На сьогоднішній день конденсаторні батареї які вже встановлені на ГПП-4 планується замінити і автоматизувати. Це викликано тим, що старі конденсаторні батареї мають дуже великі втрати активної потужності 0,007 кВт на 1 квар реактивної потужності і не мають розподілу на кілька ступенів регулювання. Нові конденсаторні батареї мають значно менші втрати активної потужності (0,0007 кВт на 1 квар) і будуть мати 7 ступенів регулювання за допомогою 3 вакуумних вимикачів і 4 КБ різної потужності, а також автоматичну систему регулювання, яка буде в залежності від потрібної кількості реактивної потужності вмикати (вимикати) додаткову КБ.

Також будівництво нового вводу з підстанції 35/6 кВ «Гігант-Глибока», дасть змогу переведення електропостачання головної вентиляційної установки та підстанції № 10 шахти «Гігант-Глибока» на 1 клас напруги. Це зменшить втрати в електричних мережах та вартість електроенергії для споживачів підрозділу.

Отже, провівши заходи щодо енергозбереження можна отримати такий економічний ефект у абсолютних одиницях та грошовому виразі з урахуванням цін на основні види енергоносіїв, які наведені у таблиці 3.1:

Таблиця 3.1 Аналіз цін на основні види сировини, матеріалів, енергоносіїв

Виходячи з аналізу цін сировини, матеріалів та енергоносіїв можна зробити висновок, що на протязі року, ціни зросли по всім видам сировини, зростання склало в середньому 18%.

Розрахуємо економію від впровадження заходів з енергозбереження у натуральних та грошовому показниках:

1.  Впровадження регульованого електроприводу турбокомпресора К-250 компресорної станції шахти ім. Орджонікідзе , дасть змогу зменшити витрати енергоспоживання на 2190 тис. кВТ.г/рік, у грошовому виразі:

Е1 = 2190*0,258 =565,02 тис. грн.

2.  Впровадження частотного перетворювача на привод ТВД збагачувальної фабрики 219 тис. кВТ.г/рік. у грошовому виразі:

Е2 = 219*0,258 = 56,5 тис. грн.

3.  Впровадження тиристорних збудників з цифровою системою керування и регулювання струму збудження синхронних двигунів з метою оптимізації струму збудження СД (3 шт.) 778 тис. кВТ.г/рік у грошовому виразі :

Е3= 778*0,258 = 200,72 тис. грн.

4.  Реконструкція конденсаторної батареї 35 кВ ГПП-4 1636 тис. кВТ.г/рік, у грошовому виразі :

Е4 = 1636 * 0,258 = 422,08 тис. грн.

5.  Розширення високотемпературної зони обжигу № 2 за рахунок приєднання вакуумкамери № 17 та оптимізації процесу виділення та загрузки підстилочного матеріалу машини ОК-324 80,58 тис. м3/рік у грошовому виразі :

Е4 = 80,58 * 0,829 = 66,8 тис. грн.

6.  Виконання програми організаційно-технічних засобів по зниженню споживання енергетичних ресурсів у структурних підрозділах 3341,7 тис. кВТ.г/рік, природного газу 133,6 тис. м3/рік:

Е 6 = 8164,7*0,258+133,6*0,829 = 972,9 тис.грн.

7.  Економія поточних витрат виробництва на енергоносії (Ем):

, (3.5)

де,  - загальна кількість енерговитрат до і після впровадження заходів;

 - ціна на одиницю енергоносіїв;

Ем = ( 813688,87 – 805524,17) * 0,258 = 2106,4 тис. грн.

8.  Економія щодо природного газу складає 214,18 тис. м3/рік, у грошовому виразі:

Еп = (30649,76-30649,76)*0,829= 177,55 тис. грн.

Запровадження відповідних заходів має і затратну частину тому слід розрахувати і термін окупності.

Термін окупності - період часу, за який інвестиційні витрати на впровадження енергозберігаючого заходу відшкодовуються за рахунок прибутку, одержаного від його реалізації.

Результати розрахунку заходів з енергозбереження наведені у таблиці 3.12.

Отже, всього після проведених заходів з енергозбереження економія складатиме 2283,9 тис.грн.

Таблиця 3.2 Економічний ефект отриманий після впровадження заходів з енергозбереження на ВАТ «ЦГЗК»

Так для того щоб, прослідкувати зміну собівартості товарної продукції після проведення заходів з енергозбереження, прослідкуємо зміну у структурі собівартості у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3. Структура собівартості товарної продукції ВАТ «ЦГЗК» до і після проведення заходів з енергозбереження

Отже, після впровадження відповідних заходів з енергозбереження, можна досягти економії в розмірі 2283,9 тис.грн. до провадження заходів собівартість складала 1080509 тис. грн., після впровадження складатиме 1078225 тис. грн.

ВИСНОВОК

собівартість продукція витрата

Проаналізувавши собівартість продукції за елементами та калькуляційними статтями витрат, за прямими та накладними витратами, зробивши факторний аналіз та провівши кореляційно-регресивний аналіз можна запропонувати такі резерви зниження собівартості продукції на перспективу (собівартість продукції у 2009 році дорівнює 1760469,78 тис. грн.):

1) За рахунок зменшення обсягів використання сировини та матеріалів на виробництво товарної продукції.

Зменшити обсяги використання сировини (шихти) на 379459,88 тис. грн., палива на 277789,08 тис. грн., енергетичні витрати на 972261,78 тис. грн.

Всього по матеріальним витратам 389228,799 тис. грн. Враховуючи цей резерв отримаємо собівартість продукції , яка дорівнює 1668396,18 тис. грн., що на 5,23% менше ніж передуюча.

2) За рахунок зниження норм сировини та основних матеріалів, резерв економії становить 65379 т або 35305 тис. грн., палива, а саме, газ очищений зменшити використання на суму 898,25 тис. грн., або 8874,23 тис. м3 , електроенергія у кількості 1415 кВт/ч на суму 283 тис. грн., використання пару зменшити до 36102 Гкал, на суму 96,056 тис. грн.

Разом по нормах економія складає 84502,49 тис. грн.

Собівартість продукції при врахуванні цього резерву буде складати 1675966,199 тис. грн., тобто зменшиться на 4,8%.

3) За рахунок цін покупних:

-  на сировину й основні матеріали економія складає 3383,59 тис. грн.;

-  на енергію технологічну економія складає 283,262 тис. грн.;

-  інші зміни 23,858 тис. грн.

Разом по цінам економія складає 3690,718 тис. грн., собівартість при цьому складатиме 1777150,411тис. грн., тобто зменшиться на 0,21%.

4) По постійних витратах:

- по зарплаті основній, додатковій і нарахуванням до неї економія складає 1782,47 тис. грн.;

- по амортизації – 2013,97 тис. грн.;

- по змінному устаткуванню і зносу інвентарю економія складає 1273,2 тис. грн.;

- по транспортним витратам - 300,93 тис. грн.;

-  по іншим витратам – 4074,23 тис. грн.;

Разом по постійним витратам резерв економії складає 9444,85 тис. грн. Собівартість продукції при врахуванні цих витрат дорівнюватиме 1771396,28 тис. грн., тобто зменшилась на 0,59 %.

Список використаних джерел

1.  Анализ хозяйственной деятельности в промышленности / Н. А. Русак, В. И. Стражев, О. Ф. Мигун и др.; Под общ. Ред. В. И. Стражева. – 4-е изд, испр. И доп. – Мн.: Выш. Шк., 1999 – 398 с.

2.  Бакланов Г.И. Статистика промышленности. – М.: Статистика, 1986. – 386с.

3.  Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. Т. 1 – Киев : Ника-Центр, 1999 – с. 592

4.  Житна І. В., Нескреба А. М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1992 – с. 191

5.  Ковалев А. И., Привалов А. П. Анализ финансового состояния предприятия. – М.:Центр єкономики и маркетинга, 1997 – с. 192

6.  Ковалев А. И. Финансовый анализ: управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – М.: Финансы и статистика, 1996 – с. 360

7.  Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001. – 387 с.

8.  Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: навчальний посібник. – Київ: КНЕУ, 1999 – с. 132

9.  Поддерьогін А. М. Фінанси підприємств. – К.: КНЕУ, 1999 – с. 384

10.  Савицькая І. В.Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посібник.- К.:Знання, 2004. – 654 с.

11.  Економіка підприємства: Підручник/ За заг.ред С.Ф.Покропивного. – Вид.2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528с.,іл.

13. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця – Житомир: ПП "Рута", 2003. – 680 с.

Додатки

Додаток А

Звіт про фінансові результати за 2007 рік

Додаток Б

Додаток В

II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ