Реферат: Основні напрямки фінансового аналізу

Реферат: Основні напрямки фінансового аналізу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А

по дисципліні « Фінансовий аналіз »

Слухач : ........................……………..................Осадчий Ю.П.,

зал. кн. - № 18.

Спеціальність, група : .........................ЗФ – 02 ( фінанси )

Керівник : ..........................................................Яценко О.В.

Результат, дата:

Реєстраційний номер, дата:

м. Черкаси 2002 р.

З М І С Т

1. Основні напрямки фінансового аналізу, їх економічна суть..............- 3

2. Спосіб ланцюгових підставок у фінансовому аналізі..............................- 10

3. Задача № 1.................…………............................................................................................................- 13

4. Задача № 2.................…………............................................................................................................- 14

Література .............................................................................................................................................- 15

1. Основні напрямки фінансового аналізу, їх економічна суть.

З переходом України до ринкових відносин відбувається ре­формування бухгалтерського обліку, розподіл його на фінансо­вий та управлінський. Ця перебудова не могла не вплинути і на науку «економічний аналіз».

У сучасних умовах реформування бухгалтерського обліку аналіз фінансово-господарської діяльності поділяється на фінан­совий та управлінський (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Схема розподілу аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства

Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу фі­нансово-господарської діяльності.

Під терміном «аналіз фінансово-господарської діяльності» слід розуміти єдиний цикл повної аналітичної роботи на мікрорівні.

У наш час, в умовах побудови ринкової економіки та реформу­вання бухгалтерського обліку у фінансовий та управлінський, фі­нансовий аналіз як важливий елемент аналітичної роботи стає од­ним з головних інструментів управління діяльністю підприємств.

В основі фінансового аналізу лежить аналіз та управління фі­нансовими ресурсами суб'єктів господарювання.

Для того, щоб підприємство мало змогу вижити в умовах жор­сткої конкуренції та бути прибутковим і рентабельним, керівниц­тву необхідно володіти методикою фінансового аналізу, мати пе­вну інформаційну базу для його проведення та відповідних кваліфі­кованих робітників для реалізації цієї методики на практиці.

Фінансовий аналіз є одною із найважливіших функцій управ­ління. Він дає змогу визначити конкурентоспроможність суб'єкта господарювання в ринковій економіці.

Суб'єкт господарювання здійснює свою виробничо-торговель­ну діяльність на ринку самостійно, але в умовах конкуренції. Ринкові регулятори разом із конкуренцією створюють єдиний механізм господарювання, що примушує виробника враховувати інтереси і попит споживача. Господарюючі суб'єкти вступають між собою в конкурентні відносини. Той, хто програє, стає банк­рутом. Щоб цього не сталося, господарюючий суб'єкт повинен завжди постійно слідкувати за ситуацією на ринку, забезпечувати собі високу конкурентоспроможність.

Особливістю формування ринкової економіки, крім посилення впливу жорсткої конкурентної боротьби, є зміни технології виро­бництва, комп'ютеризація обробки економічної інформації, не­скінченні нововведення у податковому законодавстві, постійні зміни процентних ставок і курсів валют на тлі тривалої інфляції.

За цих умов перед керівництвом підприємств постає багато проблемних питань. Серед них:

— якою повинна бути стратегія підприємства для успішного його функціонування?

— якою повинна бути тактика підприємства для досягнення стратегічної мети?

— як підвищити ефективність управління матеріальними, тру­довими і особливо фінансовими ресурсами, щоб раціонально ор­ганізувати прибуткову діяльність підприємства?

— що треба робити для того, щоб у підприємства були стійке фінансове становище, висока платоспроможність і ліквідність?

— як досягти фінансової стабільності та фінансової стійкості підприємства?

— як зробити підприємство конкурентоспроможним в умовах ринку, панування конкуренції?

На ці та інші життєво важливі питання може дати відповідь об'єктивний фінансовий аналіз, який є одним з інструментів до­слідження ринку і забезпечення конкурентоспроможності під­приємства, за допомогою якого відбувається раціональний роз­поділ матеріальних, трудових, фінансових ресурсів.

Серед матеріальних, трудових і фінансових ресурсів перше місце посідають фінансові, оскільки вони є єдиним видом ресур­сів підприємства, що трансформується в будь-який інший вид у мінімальний термін.

Кожен господарюючий суб'єкт для проведення своєї діяльно­сті повинен мати певні фінансові ресурси, які формуються за ра­хунок власних і прирівнених до них позикових коштів.

За рахунок цих джерел здійснюється фінансове забезпечення процесу кругообігу засобів суб'єкта господарювання.

Кругообіг засобів (коштів) здійснюється за схемою, наведе­ною на рис.1.2

Рис. 1.2. Схема кругообігу коштів підприємства

Для того, щоб розпочати виробництво, необхідні гроші (стадія фінансування). За ці гроші купуються необхідні складові виробничого процесу — машини, устаткування, сировина, матеріали, приймаються на роботу робітники (стадія купівлі засобів і пред­метів праці, прийом на роботу і підготовка відповідних робітни­ків). Далі здійснюється безпосередньо виробничий процес (стадія виробництва продукції і формування її собівартості). Коли виро­блено готову продукцію, її продають (стадія реалізації товару). Після продажу продукції отримують гроші, але не ті, які були на стадії фінансування, а гроші нові. Тут відбувається процес фор­мування фінансових результатів підприємства, їх розподіл. Одна частина спрямовується на подальший розвиток виробництва, ін­ша — на накопичення і т. д., залежно від того, яке підприємство, якої форми власності, яка його основна діяльність. Ці процедури можна віднести до стадії формування і розподілу фінансових ре­зультатів.

З усіх видів ресурсів першочергове значення мають фінансові ресурси.

Фінансовий аналіз являє собою систему способів накопичен­ня, опрацювання, трансформації та використання інформації фі­нансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності госпо­дарюючого суб'єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції.

Зміст і цільовий напрям фінансового аналізу полягає в оціню­ванні результатів діяльності та фінансового стану господарюю­чого суб'єкта, у виявленні можливостей підвищення ефективнос­ті його функціонування за допомогою раціональної фінансової політики.

Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити бан­крутства господарюючого суб'єкта, треба добре знати, як управ­ляти фінансовими ресурсами і якою повинна бути фінансова по­літика.

Кожна наука має свій предмет. Предмет науки відповідає на запитання: «Що вивчає ця наука?». Предметом науки «фінансо­вий аналіз» є фінансові відносини, фінансові ресурси та їх потоки в єдиному виробничо-торговельному процесі.

Фінанси є суттєвим складовим елементом системи управління, кровотворною системою будь-якого бізнесу, яка забезпечує ус­пішне існування підприємницької діяльності.

Рух коштів, його швидкість і масштаби визначають ефектив­ність фінансової системи. З руху коштів розпочинається і рухом коштів закінчується кругообіг засобів господарюючого суб'єкта, оборот всього капіталу підприємства (рис. 1.2). Головна роль тут належить фінансовим ресурсам. Фінанси на рівні підприємства виражають грошові відносини, пов'язані з первинним розподілом вартості суспільного продукту, формуванням і використанням грошових доходів та децентралізованих фондів .

Спочатку на підприємстві грошові засоби формуються в про­цесі утворення статутного фонду. Далі вони інвестуються для за­безпечення, розширення і розвитку виробництва, для забезпечен­ня фінансово-господарської діяльності господарюючого суб'єкта. Так підприємства мають можливість займатися виробничою і збутовою діяльністю, отримувати від неї доходи. Кошти підпри­ємства зберігаються на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах. Незначна частина коштів знаходиться у касі підприємства.

При здійсненні процесу реалізації продукції (робіт, послуг) на рахунки надходять грошові кошти у вигляді виручки від реаліза­ції. Кошти надходять також від фінансово-інвестиційної діяльно­сті підприємства: від цінних паперів, від вкладання коштів на де­позитні рахунки, від здавання майна в оренду тощо.

Але підприємство розпоряджається лише певною частиною тих грошових коштів, що надійшли. Наприклад, податок на до­дану вартість, мито, суми акцизного збору підприємство повинне перераховувати до бюджету. Інша частина спрямовується на за­міщення засобів, авансованих в основний та оборотний капітал підприємства, на виконання зобов'язань перед бюджетом, здійс­нення відрахувань у позабюджетні фонди та ін. Частина грошо­вих надходжень, що залишається після здійснення всіх обов'яз­кових відрахувань, являє собою валовий та чистий дохід, прибу­ток. Фінансові ресурси — це грошові кошти у формі грошових фондів (статутний фонд, фонд оплати праці, резервний фонд) та у нефондовій формі (використання грошових коштів для виконан­ня фінансових зобов'язань перед бюджетом і позабюджетними фондами, банками, страховими кампаніями і т. д.). Основними джерелами фінансових ресурсів підприємств є власні і залучені кошти.

Перехід на ринкові умови господарювання, існування підпри­ємств з різними формами власності потребує нових підходів до формування фінансових ресурсів.

Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання, оптимальне співвідношення структури джерел їх формування ви­значають ринкову та фінансову стійкість підприємства, його пла­тоспроможність і ліквідність, ділову активність, конкуренто­спроможність.

Від величини фінансових ресурсів, рівня забезпеченості та ра­ціонального їх використання залежить формування виробничого потенціалу, забезпечення поточної діяльності, зростання обсягів виробництва і реалізації, соціально-економічний розвиток під­приємства.

Тому на сьогодні фінансовий аналіз є особливо актуальним, оскільки він вивчає всю сукупність фінансових ресурсів, яка ха­рактеризується визначеною системою показників їх наявності, розміщення та використання.

Крім цього, фінансовий аналіз являє собою систему знань про методи і організаційні форми його проведення. Тому оволодіння знаннями з фінансового аналізу полягає не лише у вивченні фі­нансових ресурсів та їх потоків, але й методики цієї науки. При­чому для підготовки фахівців вивчення методики має першочер­гове значення.

Основними завданнями фінансового аналізу є:

— вивчення теоретичних основ фінансового аналізу;

— загальна оцінка фінансового стану підприємства (оцінка складу і структури джерел фінансових ресурсів, аналіз джерел власних і позикових коштів, аналіз кредиторської заборгованості;

оцінка складу та структури активів, їх стану і руху, аналіз основ­ного та оборотного капіталу, аналіз дебіторської заборгованості);

— аналіз ринкової стійкості підприємства;

— аналіз фінансової стійкості (аналіз абсолютних та віднос­них її показників, оцінка запасу фінансової стійкості (зони безпе­чності);

— аналіз платоспроможності та ліквідності;

— аналіз грошових потоків;

— аналіз ефективності використання капіталу (аналіз прибут­ковості, обертання оборотних коштів, дослідження ефекту фінан­сового важеля);

— оцінка кредитоспроможності підприємства;

— оцінка виробничо-фінансового лівериджу;

— аналіз ділової активності підприємства;

— прогнозування фінансових показників підприємства;

— аналіз фінансового стану неплатоспроможних підприємств і пошук шляхів запобігання банкрутству;

— стратегічний аналіз фінансового ризику та пошук шляхів нового зниження.

Вирішення зазначених завдань сприяє удосконаленню управ­ління підприємством, поліпшенню його економіки, підвищенню ринкової та фінансової стійкості, платоспроможності і ліквіднос­ті, забезпеченню його конкурентоспроможності і взагалі успіш­ній рентабельній життєдіяльності.

Перехід економіки України до ринкових відносин викликав відповідні зміни в окремих галузях знань. Відбувся розподіл бух­галтерського обліку на фінансовий та управлінський, який, в свою чергу, обумовив відповідний розподіл фінансово-госпо­дарського аналізу (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Види фінансово-господарського аналізу

Залежно від того, яка інформація використовується у фінансо­вому аналізі, якими є мета та об'єкти дослідження, суб'єкти ко­ристування результатами аналізу, розрізняють два його види:

— зовнішній аналіз — базується на звітних даних, що підля­гають опублікуванню; базою аналізу виступає досить обмежена частина інформації про діяльність підприємства, що є надбанням всього підприємства;

— внутрішній аналіз — використовує всю достовірну інфор­мацію про стан справ підприємства, якою володіє лише певне коло осіб, як правило, керівництво підприємства та його підрозділів.

Якщо метою зовнішнього фінансового аналізу є оцінка та економічна діагностика фінансового стану підприємства за да­ними лише публічної звітності, поверховий аналіз прибутку і рентабельності, то в системі внутрішнього фінансового аналізу розв'язується ширше коло питань за рахунок наявності більш глибокої бази даних про діяльність підприємства.

Задачі зовнішнього фінансового аналізу визначаються ін­тересами користувачів аналітичного матеріалу.

До основних задач зовнішнього фінансового аналізу можна віднести:

— оцінювання фінансових результатів діяльності підприємства;

— аналіз ринкової та фінансової стійкості підприємства;

— аналіз ліквідності та платоспроможності;

— досліджування динаміки дебіторської та кредиторської за­боргованості;

— аналіз ефективності вкладеного капіталу;

— оцінювання матеріального стану підприємства;

— аналіз валюти бухгалтерського балансу.

Внутрішній фінансовий аналіз глибше досліджує причини фі­нансового стану, що склався на підприємстві, ефективність вико­ристання основних та оборотних засобів, взаємозв'язок показни­ків обсягу, собівартості і прибутку. Результати внутрішнього фі­нансового аналізу використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства.

Мета внутрішнього фінансового аналізу полягає в забезпечен­ні планомірного надходження грошових коштів і розміщенні вла­сного та позикового капіталу так, щоб створити умови для нор­мального функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення ризику банкрутства.

Користувачів фінансового аналізу можна поділити на три гру­пи (рис. 1.4).

- керівник підпри­ємства, його за­ступники робітники бух­галтерії, фінан­сово-економіч­ного відділу

- інші служби

- робітники під­приємства

власники-акціо­нери

засновники

інвестори

- кредитори постачальники аудитори

- податкова інспекція

Рис. 1.4. Класифікація користувачів фінансового аналізу

До внутрішніх користувачів належать: керівництво всіх ран­гів: керівник підприємства, його заступники, робітники бухгалте­рії, фінансово-економічного відділу, інші служби підприємства, його співробітники. Кожен з них використовує інформацію, ви­ходячи із своїх інтересів. Наприклад, керівнику важливо знати реальну оцінку діяльності свого підприємства та його фінансовий стан; начальнику фінансового відділу необхідно добре володіти інформацією про формування та використання прибутку підпри­ємства; головному бухгалтеру необхідна інформація про надхо­дження та використання грошових коштів підприємства і т. д.

Зацікавленими користувачами є власники-акціонери, заснов­ники, для яких важливо знати рівень ефективності ресурсів, своїх вкладень, визначити розмір дивідендів і перспективи розвитку підприємства.

Сторонні користувачі — це:

• потенційні інвестори, які мають прийняти або відкинути рі­шення про вкладення своїх коштів у підприємство;

* кредитори, які мають бути впевненими у поверненні їм боргу;

• постачальники — із впевненістю в платоспроможності своїх клієнтів для своєчасного отримання платежів;

* аудитори — якщо необхідно виявити фінансові хитрощі своїх клієнтів;

» податкова інспекція — для виконання плану надходження коштів до бюджету.

Порівняльну характеристику зовнішнього і внутрішнього ана­лізу можна навести у вигляді табл. 1.1.

Таблиця 1.1

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДІВ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

Таким чином, особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

—наявність широкого кола суб'єктів аналізу;

—різнобічні цілі користувачів інформації;

—використання публічної звітності, що веде до єдиної типо­вої методики аналізу;

—розв'язання лише певного кола завдань;

—доступність для всіх бажаючих мати інформацію про діяль­ність підприємства;

—прив'язка проведення достовірного аналізу за об'єктивними даними до термінів подання звітності (рік, півріччя, квартал). Особливостями внутрішнього фінансового аналізу виступають:

— вузьке коло суб'єктів аналізу;

— орієнтація результатів аналізу тільки на внутрішнього ко­ристувача, як правило, керівництво підприємства; максимальна їх закритість;

— використання всіх існуючих джерел інформації для прове­дення змістовного глибокого фінансового аналізу;

— застосування поряд з типовими методиками аналізу нерегламентованих прийомів аналітичного дослідження; відсутність регламентації аналізу;

— проведення більш глибокої аналітичної роботи і прийняття правильних управлінських рішень;

— проведення аналізу в міру необхідності у зв'язку із потре­бами управління.

Узагальнюючи, можна зробити висновки, що внутрішній і зов­нішній аналіз доповнюють один одного; разом вони дають реаль­ну картину надходження, стану і використання фінансових ре­сурсів на підприємстві.

2. Спосіб ланцюгових підставок у фінансовому аналізі.

Елімінування — один із найважливіших елементів здійснен­ня детермінованого факторного аналізу. Прийом, за допомогою якого виключається дія ряду факторів і виділяється один з них, називається елімінуванням. Він дає змогу визначити величину впливу окремих факторів на досліджуваний показник, оцінити їх позитивну і негативну роль, знайти невикористані резерви під­вищення ефективності діяльності господарства. Аналітичні ре­зультати такого дослідження відіграють важливу роль у розроб­ці і прийнятті оптимальних управлінських рішень, для обґрун­тування яких необхідне проведення факторного аналізу, порів­няння звітних показників з минулими періодами, плановими да­ними, з кращими виробничими результатами інших господарств тощо.

До елімінування належить спосіб ланцюгових підстановок. Він застосовується, коли існує функціональний зв'язок між ана­лізованим показником і факторами, тобто є детерміновані факто­рні моделі.

Даний спосіб полягає в отриманні ряду скоригованих значень узагальненого показника шляхом послідовних замін (ланцюгової підстановки) базисних значень факторів на аналізовані.

У першому розрахунку всі фактори знаходяться на базисному рівні. У другому — перший фактор змінюється на аналізований, останні лишаються незмінними (базисний рівень). У третьому роз­рахунку перший фактор лишається на аналізованому рівні, а з ба­зисного на аналізований змінюється другий фактор, останні знову залишаються незмінними на базисному рівні і т. д., залежно від кількості факторів.

Існує правило: чим більше факторів, тим більше розрахунків;

число розрахунків на одиницю більше, ніж показників у розра­хунковій формулі.

Ступінь впливу факторів виявляється послідовним відніманням:

із другого розрахунку віднімається перший (отримується вплив першого фактора); із третього розрахунку — другий (отримуєть­ся вплив другого фактора) і т. д. залежно від того, скільки факто­рів у формулі.

Розглянемо техніку застосування прийому ланцюгових підста­новок при аналізі відхилення — Y' (аналізований рівень) від — У° (базисний рівень) за рахунок впливу факторів: Х1, Х2,Хх3,,... Хп.

Х1°, Х2°, Хз°,... Хп° — базисні значення факторів;

Х1',Х2',...... Хп,',— аналізовані значення факторів.

Перший розрахунок (базисний рівень результативного показ­ника):

0 0 0 0 0

Y =f (Х1 , Х2 ,Хз , ... Хп ).

Другий розрахунок (умовне значення результативного показ­ника):

Y1 =f (Х1 ' , Х2°, Хз°,... Хп°)

Третій розрахунок (умовне значення результативного показ­ника):

YІІ = f (Х1 ' , ,Х2', Х3°, ... Хп°) .

Четвертий розрахунок (умовне значення результативного по­казника):

YІІ1 = f (Х1 ' , ,Х2', Х3', ... Хп°) .

Останній розрахунок (аналізований рівень результативного показника):

Y' = f (Х1 ' , ,Х2', Х3', ......Хп').

Знаходимо:

— вплив зміни першого фактора Х1 на відхилення результати­вного показника Y(Х1): Y(Х1) = Y1— Y0;

— вплив зміни другого фактора хг на відхилення результатив­ного показника Y(Х2): Y(Х2) = YІІ - Y1;

— вплив зміни третього фактора Хп на відхилення результати­вного показника Y(Х3): Y(Х3) = YІІ1 - YІІ;

• вплив останнього фактора Хп на відхилення результативно­го показника

Y(Хп): Y(Хп) = Y' — результат попереднього умовного значення результативного показника (Уп-1).

Алгебраїчна сума впливу факторів обов'язково має дорівню­вати загальному відхиленню результативного показника:

Y= Y(Х1) + Y(Х2)+Y(Х3)+......+ Y(Хп);

Відсутність такої рівності свідчить про допущені помилки в розрахунках.

При здійсненні розрахунків впливу зміни факторів на відхи­лення результативного показника необхідно завжди ставити ма­тематичні знаки «+» і «-» перед одержаним цифровим результа­том («+» — зростання, збільшення; «-» — зменшення, спадання, зниження величини результативного показника).

При застосуванні цього методу треба виконувати такі правила:

— визначення результативного та визначення факторних по­казників;

— здійснення класифікації факторів на кількісні та якісні. Якщо кількісних більше одного, то визначаються спочатку кіль­кісні фактори першого підпорядкування, потім другого і т. д.

— складання правильної формули залежності результативно­го показника від факторів, при цьому на перше місце в моделі взаємозв'язку показників ставляться кількісні фактори, далі — якісні. Якщо кількісних факторів більше одного, то спочатку розміщуються кількісні фактори першого підпорядкування, потім другого, третього і т. д.

Таким чином, використання прийому ланцюгових підстановок потребує знання взаємозв'язку факторів, їх супідрядності, вміння правильно їх класифікувати і систематизувати, чітко робити роз­рахунки і правильно формулювати висновки.

Задача №1.

За даними, взятими з форми № 2 річного звіту підприємства, проаналізуйте прибуток від реалізації та рівень рентабельності.

Рентабельність продукції 10.

Рішення :

Рентабельність продукції згідно наведених в таблиці даних буде дорівнювати відношенню прибутку до загального обсягу продажу

Р= 75 / 1875 * 100 % = 4 %.

Як видно з розрахунку, рентабельність продукції на шість одиниць менше запланованої. Тобто прибуток підприємство отримало низький.

Необхідно розробити шляхи підвищення прибутку та рентабельності : можливо знизити собівартість продукції, підняти ціну на готову продукцію і т.п.

Задача №2.

Література:

1. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб”єктів господарювання: Монографія.-К.: КНЕУ,2001.-378 с.

2. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації», №49/121 від 26.01.2001 ВР України від 2.10.92р. зі змінами і доповненнями ;